Облік основних фондів і шляхи поліпшення їх використання

Так само основними напрямками підвищення рівня завантаження основних фондів є: збільшення кількості діючого устаткування; підвищення кваліфікації службовців; підвищення коефіцієнта змінності; раціональне використання пасивної частини

Облік основних фондів і шляхи поліпшення їх використання

Курсовой проект

Менеджмент

Другие курсовые по предмету

Менеджмент

Сдать работу со 100% гаранией

Вступ

 

В усіх галузях народного господарства йде технічне оснащення, ростуть основні фонди. Найбільш раціональне їхнє використання має винятково важливе значення для виконання виробничих програм по виробництву продукції (виконанню робіт, послуг).

Основні фонди знаходяться в постійному русі: надходять нові, вибувають зношені, піддаються капітальному ремонту, модернізації. Їхній рух і завантаження вимагає регулювання і контролю. Для прийняття обґрунтованих управлінських рішень необхідний економічний аналіз у цій області. У процесі його повинна вивчатися система показників про обсяг, склад і структуру основних фондів, їхній динаміці, русі і технічному рівні, ефективності функціонування.

При цьому повинна бути виявлена забезпеченість підприємства і його структурних підрозділів фондами у відповідності виробничими програмами, вивчений ступінь використання основних засобів по узагальнюючим і приватне показникам, визначене виляння окремих факторів на рівень цих показників, визначається вплив фондів на обсяг продукції й інші показники; установлюється ступінь використання виробничої потужності й устаткування, вишукуються резерви підвищення ефективності основних засобів.

На малюнку 1 запропонована схема аналізу діяльності даної сторони суб'єкта господарювання, відповідно до якої і буде вироблятися аналіз основних засобів у даній курсовій роботі.

Слід зазначити, що такий аналіз особливо важливий для підприємств тих галузей промисловості, у собівартості продукції (робіт, послуг) яким питома вага витрат, зв'язаних зі змістом і експлуатацією основних фондів (таких як амортизація і т.д.), досить висока, тобто для фондоємких галузей промисловості.

Належний контроль і своєчасний аналіз цієї статті витрат може істотно вплинути на зниження рівня витрат. А в умовах становлення ринкових відносин, жорсткості конкуренції ця проблема стає усе більш актуальною.

1. Поняття основних засобів підприємства і задачі аналізу їхнього використання

 

Основні засоби - це сукупність матеріально-речовинних цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого періоду часу як у сфері матеріального виробництва, так і в нематеріальній сфері. В даний момент до складу основних засобів зараховуються засоби праці вартістю понад 500 грн. і терміном служби більш 1 року. Вони в процесі виробництва діють у незмінній натуральній формі і своїй вартості на вироблену продукцію переносять вроздріб у виді амортизаційних відрахувань.

Існує кілька класифікацій основних фондів.

Основні фонду визначають економічний потенціал підприємства: від їхньої величини, якості й ефективності використання залежать масштаби і темпи зростання прибутку підприємства, підвищення матеріального рівня життя працюючих і в поліпшенні їхніх умов праці, побуту і відпочинку.

Основними фондами є створені суспільною працею матеріальні цінності, функціонування протягом тривалого періоду часу. Основні фонди - це вартісна категорія, що відбиває вартість фіксуючу в засобах праці.

Основні засоби являють собою грошову категорію, що включає вартість основних фондів, що знаходяться в грошовій, продуктивній і товарній формах, що діють як у виробничої, так і в невиробничій сфері. До складу основних фондів зараховуються придбані предмети вартістю понад 500 грн. за ціною придбання і терміну служби більш одного року. Зміни в бухгалтерському обліку основних фондів, зарахованих на баланс підприємства до зміни граничного рівня вартості не здійснюються. Гранична вартість предметів, може змінюватися Міністерством фінансів.

Вартість основних фондів дорівнює вартості основних засобів тільки на початку їхнього функціонування. Потім у процесі роботи основні фонди в міру їхнього зносу зменшуються.

Є кілька видів оцінки основних фондів;

  1. по первісній вартості;
  2. по первісній вартості за винятком зносу;
  3. по відбудовній вартості;
  4. по відбудовній вартості за винятком зносу.

Первісна вартість - це фактична вартість об'єкта основних фондів за ціною придбання, включаючи витрати по його доставці, монтажу й установці. Первісна вартість основних фондів не підлягає зміні за винятком:

  1. переустаткування об'єкта (розширення, добудування, дообладнування, модернізація, реконструкція), виробничого в порядку капітальних вкладень,
  2. переоцінка по постановах і розпорядженням уряду.

Первісна вартість на відрахуванням зносу являє собою різницю між повною первісною вартістю і сумою зносу. Іноді вона називається залишковою вартістю основних фондів, і відбиває вартість, ще не перенесену основними фондами на вироблену продукцію, чи неамортизовану вартість основних фондів.

Відбудовна вартість відбиває вартість відтворення даного об'єкта основних фондів у сучасних цінах і умовах виробництва Методи визначення відбудовної вартості, різноманітні в залежності від видів основних фондів. Наприклад, будинки і спорудження можуть оцінюватися по вартості укрупненого вимірника - 1м3 будинку, 1м2 жилою площі, 1м довжини трубопроводу, 1м3 автомобільної чи залізниці. Таким чином, відбудовна вартість об'єкта в цілому буде складатися, із загального чи обсягу довжини об'єкта, помноженого на вартість укрупненого вимірника. Повна відбудовна вартість машин і механізмів складається з діючої оптової ціни промисловості і витрат по доставці, установці і монтажу.

Відбудовна вартість за винятком зносу відбиває реальну, ще не перенесену на продукцію вартість основних фондів на визначену дату в їхній сучасній оцінці. При переоцінці основних фондів величину зносу визначають виходячи з технічного стану об'єкта в цілому чи його найважливіших конструктивних елементів (частин, вузлів) або по фактичному терміну служби інвентарного об'єкта (у порівнянних з нормативним терміном)

У залежності від характеру участь основних фондів у сфері матеріального виробництва вони підрозділяються на:

  1. виробничі основні фонди функціонують у процесі виробництва, постійно беруть участь у ньому, зношуються поступово, переносячи свою вартість на готовий продукт, поповнюються вони за рахунок капітальних вкладень,
  2. невиробничі основні фонди призначені для обслуговування процесу виробництва, і тому в ньому безпосередньо не беруть участь, і не переносять своєї вартості на продукт, тому що він не виробляється; відтворюються вони за рахунок національного доходу.

Незважаючи на те, що невиробничі основні фонди не роблять якого - або безпосереднього впливу на обсяг виробництва, ріст продуктивності праці, постійне збільшення цих фондів зв'язано з поліпшенням добробуту працівників підприємства, підвищенням матеріального і культурного рівня їхнього життя, що в кінцевому рахунку позначається на результаті діяльності підприємства.

Основні фонди - найважливіша і переважна частина усіх фондів у промисловості (маються на увазі основні й оборотні фонди, а також фонди звертання). Вони визначають виробничу міць підприємств, характеризують їхню технічну оснащеність, безпосередньо зв'язані з продуктивністю праці, механізацією, автоматизацією виробництва, собівартістю продукції, прибутком і рівнем рентабельності.

Відповідно до прийнятої класифікації основні фонди в залежності від цільового призначення і виконуваних функцій у процесі виробництва підрозділяються на наступні види (групи, підгрупи):

  1. Будинку.
  2. Спорудження.
  3. Передатні пристрої.
  4. Машини й устаткування, у тому числі: 1) силові машини й устаткування; 2) робочі машини й устаткування; 3) вимірювальні і регулюючі прилади і пристрої і лабораторне устаткування; 4) обчислювальна техніка; 5) інші машини й устаткування, у тому числі - автоматичні машини й устаткування.
  5. Транспортні засоби.
  6. Інструменти.
  7. Виробничий інвентар і приналежності.
  8. Господарський інвентар.
  9. Робітник і продуктивна худоба.
  10. Багаторічні насадження.
  11. Інші основні фонди.

Відповідно до прийнятого нового Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР у редакції від 22.05.2005р. організація обліку основних засобів на підприємствах багато в чому координально змінилася. На базі зазначеного закону була розроблена Інструкція з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджена Міністерством фінансів України № 159 від 24.07.2005р.

Відповідно до даної інструкції, а також вищевказаному Закону основні засоби класифікуються по чотирьох групах:

  1. група 1: Будинку , спорудження, передатні пристрої;
  2. група 2: Транспортні засоби, меблі, побутові електронні, механічні прилади й інструменти, у тому числі ЕОМ, телефони, рації й інше офісне устаткування;
  3. група 3: Приватизований жилою фонд;
  4. група 4: Це будь-які основні фонди, не включені в групи 1 і 2.

Така класифікація основних засобів була викликана насамперед необхідністю нарахування амортизаційних відрахувань.

Давши загальне поняття основних засобів, перейде безпосередньо до задач аналізу їхнього використання.

Основними задачами аналізу використання основних засобів на підприємствах є:

  1. вивчення складу і динаміки основних фондів, технічного стану і темпів відновлення активної їхньої частини (робітників машин, устаткування, приладів, транспортних засобів), технічного переозброєння і реконструкції підприємства, упровадження нової техніки, модернізації і заміни морально застарілого устаткування;
  2. визначення показників використання виробничої потужності й основних виробничих фондів - фондовіддачі і фондоємкості, а також факторів, що впливають на них;
  3. виявлення впливу використання засобів праці на обсяг виробництва, собівартість продукції й інші показники;
  4. установлення ступеня ефективності застосування засобів пра

Похожие работы

1 2 3 4 5 > >>