Нові тенденції і прикладні аспекти інженерії знань

  ПетренкоВ.Ф.Введение в эксперементальную психосемантику: исследование форм репрезентации в обыденном сознании / В.Ф.Петренко. М.: МГУ, 1983. 175с. АнисимовА.В. система обработки

Нові тенденції і прикладні аспекти інженерії знань

Курсовой проект

Менеджмент

Другие курсовые по предмету

Менеджмент

Сдать работу со 100% гаранией
еобхідність їх розвитку відповідно до сучасних вимог інженерії знань. Найбільші перспективи в цій області, мабуть, у методів багатовимірного градуювання.

Сьогодні багатовимірне градуювання це математичний інструментарій, призначений для обробки даних про попарну схожість, звязки або відношення між аналізованими обєктами з метою представлення цих обєктів у вигляді точок деякого координатного простору. Багатовимірне градуювання є одним з розділів прикладної статистики, наукової дисципліни, що розробляє і систематизує поняття, прийоми, математичні методи і моделі, призначені для збору, стандартного запису, систематизації і обробки статистичних даних з метою їх лаконічного представлення, інтерпретації і отримання наукових і практичних висновків. Традиційно багатовимірне градуювання використовується для вирішення трьох типів завдань:

  1. пошук і інтерпретація латентних (тобто прихованих, безпосередньо не спостережуваних) змінних, що пояснюють задану структуру попарних відстаней (звязків, близькостей);
  2. верифікація геометричної конфігурації системи аналізованих обєктів в координатному просторі латентних змінних;
  3. стиснення початкового масиву даних з мінімальними втратами в їх інформативності.

Незалежно від завдання багатовимірне градуювання завжди використовується як інструмент наочного представлення (візуалізації) початкових даних. Багатовимірне градуювання широко застосовується в дослідженнях щодо антропології, педагогіки, психології, економіки, соціології [15].

В основі даного підходу лежить інтерактивна процедура субєктивного градуювання, коли випробовуваному (тобто експертові) пропонується оцінити схожість між різними елементами за допомогою деякої градуйованої шкали (наприклад, від 0 до 9, або від -2 до +2). Після такої процедури аналітик розташовує чисельно представленими стандартизованими даними, що піддаються обробці існуючими пакетами прикладних програм, що реалізовують різні алгоритми формування концептів вищого рівня абстракції і що будують геометричну інтерпретацію семантичного простору в евклідової системі координат.

Основний тип даних в багатовимірному градуюванні заходи близькості між двома обєктами (i, j) dij. Якщо міра близькості така, що найбільші значення dij відповідають парам найбільш схожих обєктів, то dij міра подібності, якщо, навпаки, найменше схожим, то dij міра відмінності.

Багатовимірне градуювання використовує дистанційну модель відмінності, використовуючи поняття відстані в геометрії як аналогію схожості і відмінності понять. Для того, щоб функція d, визначена на парах обєктів (а, b), була евклідовою відстанню, вона повинна задовольняти наступні чотири аксіоми:

 

 

Тоді, згідно звичайній формулі евклідова відстань, міра відмінності двох обєктів i та j із значеннями ознаки k у обєктів i та j відповідно xik та xjk:

 

 

Дистанційна модель була багато разів перевірена в соціології і психології [16], що дає можливість оцінити її придатність для використання.

У більшості робіт по багатовимірному градуюванню використовується матрична алгебра. Геометрична інтерпретація дозволяє представити абстрактні поняття матричної алгебри в конкретній графічній формі. Для полегшення інтерпретації рішення задачі багатовимірного градуювання до попередньо оціненої матриці координат стимулів X застосовується обертання.

Серед безлічі алгоритмів багатовимірного градуювання широко використовуються різні модифікації метричних методів Торгерсона [17], а також неметричні моделі, наприклад Крускала [18].

При порівнянні методів багатовимірного градуювання з іншими методами аналізу, теоретично застосовними в інженерії знань (ієрархічний кластерний аналіз або аналіз чинника), багатовимірне градуювання виграє за рахунок можливості дати наочне кількісне координатне уявлення, що переважно є простішим і тому легше інтерпретується експертами.

 

1.3 Використання метафор для виявлення «прихованих» структур знань

 

Не дивлячись на близькість завдань, інженерія знань і психосемантика істотно відрізняються як в теоретичних підставах, на яких вони базуються, так і в практичних методиках. Але головна відмінність полягає в тому, що інженерія знань направлена на виявлення, як остаточного результату, моделі міркувань, динамічній або операційної складової ментального простору (або функціональної структури поля знань Sf), тоді як психосемантика, намагаючись представити ментальний простір у вигляді евклідового простору, дозволяє робити видимою статичну структуру взаємного «розташування» обєктів в памяті, у вигляді проекцій скупчень обєктів (концептуальна структура Sk).

Крім цього слід зазначити ряд недоліків методів психосемантики з погляду практичної інженерії знань.

Оскільки в основі психосемантичного експерименту лежить процедура вимірювання субєктивних відстаней між стимулами, що предявляються, то і результати обробки такого експерименту, як правило, використовують геометричну інтерпретацію евклідовий простір невеликого числа вимірювань (найчастіше двовимірне). Таке сильне спрощення моделі памяті може привести до неадекватних баз знань.

Природність ієрархії як глобальної моделі понятійних структур свідомості служить методологічною базою ОСП. Крім того, і в природній мові поняття явно тяжіють до різних рівнів узагальнення. Проте в більшості прикладних пакетів не передбачено розбиття семантичного простору на рівні, що відображають різні ступені спільності понять, включених в експериментальний план. В результаті отримувані кластери понять, просторово ізольовані в геометричній моделі градуювання, носять таксономічно неоднорідний характер і важко піддаються інтерпретації.

Єдині відносини, що виявляються процедурами психосемантики, це «далеко близько» за деякою шкалою. Для проектування і побудови баз знань виявлення відношень є на порядок складнішим завданням, ніж виявлення понять. Тому семантичні простори, отримані в результаті градуювання і кластеризації, повинні бути піддані подальшій обробці на предмет визначення відношень, особливо функціональних і каузальних.

Не варто очікувати, що ці протиріччя можуть бути вирішені швидко й безболісно, оскільки, математичний апарат, покладений в основу всіх пакетів прикладних програм з психосемантики, має певні межі застосування. Однак одним з можливих шляхів зближення без порушення чистоти процедури бачиться розширення простору конкретних обєктів-стимулів предметної області за рахунок додавання деяких абстрактних обєктів зі світу метафор, які змусять випробуваного експерта вийти за рамки обєктивності у світ субєктивних уявлень, які найчастіше більшою мірою впливають на його міркування й модель прийняття рішень, ніж традиційні правильні погляди.

 

2. Метод репертуарних решіток

 

2.1 Основні поняття

 

Серед методів когнітивної психології науки, що вивчає те, як людина пізнає і сприймає світ, інших людей і самого себе, як формується цілісна система уявлень і відношень конкретної людини, особливе місце займає такий метод особової психодіагностики, як метод репертуарних решіток (repertory grid).

Вперше метод був сформульований автором теорії особистісних конструктів Джорджем Келлі в 1955р. Чим ширший набір особистісних конструктів у субєкта, тим більш багатовимірним, диференційованим є образ світу, людини, інших явищ і предметів, тобто тим вище його когнітивна складність.

Репертуарна решітка є матрицею, яку заповнює або сам випробовуваний, або експериментатор в процесі обстеження або бесіди. Стовпцю матриці відповідає певна група обєктів, або, інакше, елементів. Як обєкти можуть виступати люди, предмети, поняття, відношення, звуки, кольори все, що цікавить психодіагностика. Рядками матриці є конструкти біполярні ознаки, параметри, шкали, альтернативні протилежні відношення або способи поведінки. Конструкти або задаються дослідником, або виявляються у випробовуваного за допомогою спеціальних прийомів і процедур виявлення. Вводячи поняття конструкта, Келлі обєднує дві функції: функцію узагальнення (встановлення схожості) і функцію зіставлення. Він пропонує декілька визначень поняття «конструкт». Одне з яких:

Конструкт це деяка ознака або властивість, за якою два або декілька обєктів схожі між собою і, відповідно, відмінні від третього або декількох інших обєктів.

Наприклад, виділення з трьох предметів «диван, крісло, стілець» двох «диван і крісло» виявляє конструкт «мякість меблів». Келлі в своїх роботах підкреслює біполярність конструктів. Він вважає, що, стверджуючи що-небудь, ми завжди одночасно щось заперечуємо. Саме біполярність конструктів робить можливою побудову репертуарних решіток. Наприклад, північ південь це референтна вісь: елементи, які в одному контексті є «північчю», в іншому стають «півднем».

Можливості конструкта обмежені. Вони можуть бути застосовані тільки до деяких обєктів. Це знайшло своє віддзеркалення в понятті «діапазону придатності» конструкта. Англійські психологи Франселла і Банністер вважають правило «діапазону придатності» відмінною рисою техніки репертуарних решіток. Під діапазоном придатності можна розуміти область уявлень людини про світ, поняття якої можна співвіднести з конкретною референтною віссю конструкта, що виділявся. Психологічно осмислений результат вийде тільки в тому випадку, якщо елементи, використовувані в репертуарних решітках; потраплятимуть в «діапазон придатності» конструктів випробовуваного.

Конструкти не ізольовані утворення

Похожие работы

< 1 2 3 4 5 6 > >>