Наукові та народні орнітоніми: аналіз походження

  БабенкоВ.Г., КузнецовА.А.Береги природу!: Птицы красной книги СССР. М.: Педагогика, 1986. с.144. Булаховській Л.А.Нариси з загального мовознавства. К.: Рад.

Наукові та народні орнітоніми: аналіз походження

Курсовой проект

Иностранные языки

Другие курсовые по предмету

Иностранные языки

Сдать работу со 100% гаранией
и забарвлення або морфології оперення (голуба, біла, чорна, довгохвоста, чубата, вусата), а також вказують на відносні розміри (велика).

Синьошийка (діалектні назви зірка, синьогорличка) назва повязана з тим, що на горлі є блакитна пляма.

Фламінго (діалектні назви багрокрилець, поломінник, краснобусь, дивобусь) слово італійського походження; в перекладі значить «багрянокрилець». На Переяславщині залітний птах.

Червонозобик назва вказує на характерне забарвлення оперення: низ тіла, особливо в ділянці вола, має інтенсивно каштаново-рудий колір.

Чернь (діалектні назви чорнушка, монашка, дика качка) це родова назва ниркових качок, дана за характерним чорним забарвленням піря, що відбито в корені слова. У назвах окремих видів відбиваються інші специфічні особливості забарвлення або морфології певних частин тіла: червоноголова, червонодзьоба, білоока, чубата.

Чорниш назва цього кулика повязана з темним забарвленням спини і крил, які здалека здаються зовсім чорними.

Чорнозобик назва цьому кулику дана за характерним забарвленням оперення: внизу, на білому череві в ділянці вола (по-російськи «зоба») різко виділяється чорна пляма.

Щоголь (діалектні назви щоглик, щиголь, панич) назва перейшла з російської мови («щёголь») і цілком виправдовує себе. Цей кулик має дійсно чепурний вигляд: стрункий, на високих яскраво-червоних ногах, а оперення строкате темно-сіре (восени) або аспідно-чорне (навесні) з білими цяточками на спині. [6,9]

  1. незвичайна будова дзьоба:

Бекас (діалектні назви баран, баранчик, дикий баран, довгоносок, пастушок, кулик болотянка) назва запозичена з французької мови, що означає «птах з довгим дзьобом».

Гаршнеп (діалектні назви баранчик, крячок, болотянка довгоносик, кулик-) назва цього маленького кулика запозичена з німецької мови, що буквально означає «волосяний кулик», оскільки вздовж верхньої частини шиї і спини птаха тягнуться тоненькі пірїнки.

Костогриз (діалектні назви дубонос, вишняк, костянка, лущак, ягідниця) назва повязана з характером живлення птаха кісточковими плодами (вишня, черешня тощо), в результаті чого і утворився міцний товстий дзьоб (порівняйте: російська назва цього птаха «дубонос»; деякі українські діалектні назви «товстоніс», «грубонос» та ін).

Широконіска (діалектні назви лопоніс, плосконіска, тупоніска, носатик, попадя) назва цієї качки повязана з характерною формою дзьоба плескатого, широкого.

Шишкар (діалектні назви шишкоїд, кедровка, клєст, клєщ сосновий, криво дзьоб, зимородок) назва дана птахові за характером живлення (насіння хвойних дерев, яке він виколуплює з шишок). Видові назви підкреслюють улюблені місця перебування сосновий, ялиновий ліс. [11,19]

  1. чітко виражений чубок:

Жайворонок (діалектні назви верхоляк, посмітюшок, трепещук, подорожник, сусідка, веснянка, чубарик, заворонок) в перекладі з давньоруської мови звучить як «орач». Назва дана за звичку птаха літати над ріллею в пошуках їжі. Видові назви повязані з особливостями морфології оперення (чубатий, рогатий) або місцеперебуванням (польовий, лісовий, степовий).

Одуд (діалектні назви дудко, чубар, чупкарик, чуприндій, вудвуд, сінокос, пастушка, худ отут, гидко) назва утворена шляхом звуконаслідування: крик птаха подібний до «оду-ду». Ці звуки він повторює багато разів.

Норець (діалектні назви пірникоза, нирець, ниряльниця, криси ворона, заринушка, морська ворона) ця родова назва дана птахам за їх звичку постійно пірнати у воду, де вони живляться рибою. На голові мають чубчик схожий на ріжки кози. Видові назви повязані або з розмірами птахів (великий, малий), або з особливостями забарвлення оперення (сірощокий, червоношиїй, чорношиїй).

Синиця (діалектні назви синюх, зінька, сикора, лазарка, призимнюха) слово давньогрецького походження. Назва утворена шляхом звуконаслідування (голос птаха подібний до «зінь-зінь»). Назви ж окремих видів повязані переважно з особливостями забарвлення або морфології оперення (голуба, біла, чорна, довгохвоста, чубата, вусата), а також вказують на відносні розміри (велика). [9,18]

  1. особливості будови хвоста:

Горихвістка (діалектні назви Зорянка, чорногрудка, трясихвістка, дрижи хвіст, лисушка) складне слово архаїчного походження, утворене з основ дієслова «горіти» (у формі наказового способу) та іменника «хвіст» за характерним яскраво-рудим забарвленням хвоста. Коли птах під час польоту розгортає хвіст, то піря на ньому наче вогником спалахує. Видові назви також відбивають той чи інший колір оперення (наприклад, чорна горихвістка).

Дерихвіст (діалектні назви кирзик, киргиз, кречітка, грицик, микита-швець) складне слова архаїчного типу, утворене з основ дієслова «дерти» (у формі наказового способу) та іменника «хвіст». Назва цьому куликові дана, мабуть, за зовнішнім виглядом.

Ремез (діалектні назви болотяна(водяна) синиця, довгохвостик, кушуля, рукавичка, швачка, водянка) назва запозичена через польську з німецької мови і в перекладі значить «очеретяна синиця» (птах живе по берегах водойм, де мостить на прибережних деревах висячі понад водою своєрідні, схожі на рукавичку, гнізда).

Синиця (діалектні назви синюх, зінька, сикора, лазарка, призимнюха) слово давньогрецького походження. Назва утворена шляхом звуконаслідування (голос птаха подібний до «зінь-зінь»). Назви ж окремих видів повязані переважно з особливостями забарвлення або морфології оперення (голуба, біла, чорна, довгохвоста, чубата, вусата), а також вказують на відносні розміри (велика).

Тетерев (діалектні назви тетеря, косяк, косець, косак, дикий півень, тетерук) прасловянська назва звуконаслідувального походження; в деяких мовах, наприклад, латиській споріднені з «тетеря» вигуки передають характерне квоктання цього птаха. Відрізняється ліроподібним хвостом.

Шилохвіст (діалектні назви дерихвіст, гострохвоста, косиця, шилуха, травянка) назва цій качці дана за форму хвоста: середні рульові пера дуже видовжені, внаслідок чого хвіст має загострену, шилоподібну форму. [7,14]

  1. спосіб побудови гнізда:

Берестянка (діалектні назви березянка, вівчарик, вівчарик садовий, юрочок) повязана з «берест» (березова кора): назва птаха зумовлена тим, що своє гніздо на дереві він маскує березовою корою.

Камінка (діалектні назви чикалка, чечітка, дзвоник, каменяр, білогузець, іванчик, янчик) назва повязана з тим, що птах мешкає в камянистих ландшафтах; в укриттях між камінням мостить і гніздо.

Ластівка (діалектні назви красулька, щурик, пічкур, норець, берегівка) слово має литовське походження… Корінь «ласт» означає «літати туди і сюди», «пурхати». Таким чином, у назві птаха відбито характерний для нього стрімкий пурхаючий політ. Назви окремих видів походять від певного місцеперебування: берегова, міська, сільська.

Очеретянка (діалектні назви комишівка, мишівка, водянка, швачка, дроздовик) це родова назва птахів, які мешкають серед очеретяних і чагарникових заростей; з очерету ж сплітають вони і свої гнізда. Видові назви вказують переважно на місцеперебування птаха (лугова, чагарникова, ставкова) або розміри (велика, або дроздовидна).

Підкоришник друга назва пищухи, повязана, по-перше, із звичкою цього деревного птаха, стрибаючи по стовбурах дерев, постійно зазирати під кору в пошуках їжі комах; а по-друге з тим, що здебільшого саме під відсталою корою моститься його гніздо.

Ремез (діалектні назви болотяна(водяна) синиця, довгохвостик, кушуля, рукавичка, швачка, водянка) назва запозичена через польську з німецької мови і в перекладі значить «очеретяна синиця» (птах живе по берегах водойм, де мостить на прибережних деревах висячі понад водою своєрідні, схожі на рукавичку, гнізда).

Славка (діалектні назви кропивянка, підкропивник, травник, травянка, волосянка, зозульча кухарка) етимологія до кінця не зясована. Найімовірніше, корінь слова має поняття «примушувати слухати, сповіщати». В окремих назвах видів відбиті особливості забарвлення (сіра, рябогруда, чорноголова) або екології (садова, прудка). [9,18]

  1. за характером харчування:

Бджолоїдка (діалектні назви золотушник, щурка золотиста, красиворонок, жовна жовта, шпак бджільний, щурок) назва дана птахові за характером харчування (бджоли). Ці птахи живляться й іншими комахами, але назву їм дали, напевно, бджолярі, які нерідко бачили в місцях розташування своїх пасік цих птахів, що полювали на бджіл.

Вівсянка (діалектні назви жовтяк, жовтушка, жовтобрюх, жовтогрудка, подорожник, землянка, житнянка) назва роду повязана з характером харчування: це типові птахи узлісь, часто живляться на полях, засіяних вівсом та іншими зерновими культурами. Але є й інше тлумачення: у цього птаха не лише голова, але й горлечко і черевце жовтогарячого кольору зовсім як стиглий овес. Видові назви вказують на місця перебування (садова, очеретяна, дібровник) або особливості забарвлення (чорноголова, білоголова).

Горіхівка (діалектні назви кедруша, лускоріх, оріхар) похідне від слова «горіх»; свою назву птах дістав за те, що живиться буковими, кедровими горішками та горіхами ліщини.

Горобець (діалектні назви живкун, цвіркун, церковник, юрчик, коноплянка, просянка, просоїд, жидок) походження слова до кінця не зясоване, припуск

Похожие работы

<< < 1 2 3 4 5 6 7 8 > >>