Наукові та народні орнітоніми: аналіз походження

  БабенкоВ.Г., КузнецовА.А.Береги природу!: Птицы красной книги СССР. М.: Педагогика, 1986. с.144. Булаховській Л.А.Нариси з загального мовознавства. К.: Рад.

Наукові та народні орнітоніми: аналіз походження

Курсовой проект

Иностранные языки

Другие курсовые по предмету

Иностранные языки

Сдать работу со 100% гаранией
, болотна) цей птах з родини частушкових отримав назву за подібність його крику до свисту батога, яким чабан поганяє стадо.

Пугач (діалектні назви пуга, пугало, сова, попугай, мишоїд) назва має звуконаслідувальний характер: крик цієї найкрупнішої сови подібний до «пу гу».

Свищ (діалектні назви свіязь, свистачка, дика качка) назва звуконаслідувального характеру, утворена від «свист», «свистіти»: саме такий характерний звук, подібний до свисту, з якимсь шипінням, виникає від швидкого польоту зграї цих качок.

Сиворакша (діалектні назви сивограк, синюха, красиворон, рибалка, ключниця) складне слово, поєднує в собі характерні ознаки птаха: забарвлення оперення (сиве, попелясто-голубе) та особливості відтворюваних звуків (повязано із звуконаслідувальним коренем «рокотати»,» реготати»).

Синиця (діалектні назви синюх, зінька, сикора, лазарка, призимнюха) слово давньогрецького походження. Назва утворена шляхом звуконаслідування (голос птаха подібний до «зінь-зінь»). Назви ж окремих видів повязані переважно з особливостями забарвлення або морфології оперення (голуба, біла, чорна, довгохвоста, чубата, вусата), а також вказують на відносні розміри (велика).

Сова (діалектні назви пугач, мишоїд, сплюшка) загальнословянська назва роду, що значила раніше «виюча», «та, що кричить». Видові назви вказують переважно на особливості забарвлення або морфологію оперення (біла, сіра, довгохвоста, бородата, вухата), іноді на місцеперебування (болотяна).

Совка назва утворена суфіксом «к» від слова «сова» і означає «маленька сова». На Переяславщині залітній птах.

Сорока (діалектні назви білобока, злодійка, скрекотуха, скреготуха) слово звуконаслідувального походження (від комплексу «кор», де з часом «к» перейшло в «с»). Назва загальнословянська, але давнє значення слова втрачене.

Стрепет (діалектні назви хохітва, стрепетень) в основі назви лежить звуконаслідувальний корінь, який повязується з латинським «шуміти», «бушувати», «гриміти». Назва птаха добре характеризує його тріпотливий політ: часте тріпотіння крильми породжує деренчливий свист, який чути дуже далеко.

Стриж (діалектна назва серпокрилець) назва вважається звуконаслідувальним утворенням від індоєвропейського кореня, який означає «свистіти, видавати різкий звук». Видова назва чорний зумовлено темним забарвленням оперення.

Тетерев (діалектні назви тетеря, косяк, косець, косак, дикий півень) прасловянська назва звуконаслідувального походження; в деяких мовах, наприклад, латиській споріднені з «тетеря» вигуки передають характерне квоктання цього птаха.

Цвіркун назва звуконаслідувальна: птах видає різкі звуки « тіпп» або «цчек», які потім переходять у тривалу монотонну трель, що нагадує скрекотання комах цвіркунів.

Чечевиця можливо, назва звуконаслідувальна: сидить пташка на верхівці куща і співає весело, з присвистом « че-че-ві-чіу, че-че-ві-чіу». Так і здається, що ніби вона своє імя.

Чибіс назва звуконаслідувальна, за характерним криком, в основі комплекс «чиві», «чибі». Цей кулик видає сумний, двоскладовий гнусавий вигук «тіі-ві» (по-російськи, його часто передають словом «чьи вы»). Є й інша назва чайка, походження якої саме для цього птаха неясне (не плутати з мартином, який в російській мові має назву «чайка»).

Чиж (діалектні назви чижик, краснюк, джигун, дзвоночок) назва загальнословянська, за походженням звуконаслідувальна (комплекс «чі»).

Чирок (діалектні назви травянка, чериця, пічкурик) прасловянська назва, звуконаслідувана за походженням (як звуконаслідування «чирікати» пор. з укр. діал. «чиркати, циркати», тобто крякати). Видові назви відбивають варіації у відтворенні звуків птахами (свистунок діал. свисток, свистун; тріскунок діал. щелкунок, тріскунець). Щиглик назва птаха загальнословянська, за походженням звуконаслідувальна (комплекс «щиг-щик-щег-щек» повязаний з «щебетати»). [9,13]

  1. за кольором оперення:

Вівсянка (діалектні назви жовтяк, жовтушка, жовтобрюх, жовтогрудка, подорожник, землянка, житнянка) назва роду повязана з характером харчування: це типові птахи узлісь, часто живляться на полях, засіяних вівсом та іншими зерновими культурами. Але є й інше тлумачення: у цього птаха не лише голова, але й горлечко і черевце жовтогарячого кольору зовсім як стиглий овес. Видові назви вказують на місця перебування (садова, очеретяна, дібровник) або особливості забарвлення (чорноголова, білоголова).

Ворона (діалектні назви ґава, карга, кавка, сорока, сивоплечка) ця видова назва повязана зі словом «ворон» (див. вище). Поширений на Чернігівщині вид має ще й слово «сіра» через наявність сірого кольору в забарвленні спини і черева.

Вюрок канареєчний (діалектні назви зеленчик, щедрик, щедрик) назва повязана, очевидно, з яскравим кольором оперення.

Галка (діалектні назви кава, кавка, галя, галочка, галиця, галич, ключниця) існує дві теорії походження цього птаха:

а) в основі назви лежить звуконаслідування: крик птаха подібний до «гал-ка, гал-ка»;

б) назва могла бути дана за кольором оперення, оскільки стародавнє східнословянське значення кореня «гал» чорний. Проте, ця теорія малоймовірна, бо корінь «гал» із значенням «чорний» зустрічається тільки діалектно у старосербській мові.

Галстунчик назва цього кулика повязана з характерним забарвленням оперення птаха: на волі й шиї є чорна поперечна смуга «галстук».

Голуб (діалектні назви гривак, сизак, дзюбак, туркун, гуркотливець, воркун, буркун, буркотун) птаха названо за сизим (голубуватим) кольором оперення, що відбито й у видових назвах (сизий голуб, голуб синяк).

Горихвістка (діалектні назви Зорянка, чорногрудка, трясихвістка, дрижи хвіст, лисушка) складне слово архаїчного походження, утворене з основ дієслова «горіти» (у формі наказового способу) та іменника «хвіст» за характерним яскраво-рудим забарвленням хвоста. Коли птах під час польоту розгортає хвіст, то піря на ньому наче вогником спалахує. Видові назви також відбивають той чи інший колір оперення (наприклад, чорна горихвістка).

Жовна (діалектні назви джолна, жовна) назва повязується з прасловянським «жовтий»; інша версія зближення з індоєвропейським «колоти», «довбати». В останньому випадку жовна «той, що довбає», тобто це значення є синонімом до слова «дятел».

Зеленяк (діалектні назви жовтобрюшка, дзвоник, снігарик, пастушок) назва цій маленькій пташці з родини вюркових дана за характерним зеленим кольором оперення.

Корольок (діалектні назви золотомушка, пастушка, золотоголовок, сичик, ксьондзи) буквально «маленький король». Є дві версії походження назви:

а) назва дана за наявність на голові птаха золотисто-жовтої плями, неначе якийсь капелюшок виблискує ніби золота королівська корона. А дрібні розміри птаха (це найменший птах України) спонукали назвати його зменшеним імям не король, а корольок;

б) назва зумовлена легендою про вибір царя птахами. Під час змагань корольок переміг, піднявшись вище від усіх у повітрі.

Видові назви (жовтоголовий, червоноголовий) повязані з деякими особливостями забарвлення (відтінками) «шапочки».

Кравка (діалектні назви кривок, кривець, кулик, сорока) можливо кровавка від «кровавий», оскільки цей птах має червоні очі і темно-червоні ноги.

Лиска (діалектні назви лисуха, лисиця, лиска курочка) птах одержав назву за характерну лису (без піря) бляшку на лобі.

Лунь (діалектні назви шуліка, горобятник, рябець, коршак) назва цього хижого птаха загальнословянська. Може бути виведена з вислову «сивий (білий), як лунь». Дійсно, самці більшості з видів мають світло-сіре забарвлення. У такому разі лунь «світлий, блискучий». Назви окремим видам (болотяний, луговий, польовий, степовий) дано за характерним місцеперебуванням.

Рибалочка голуба (діалектні назви риболов, іванок, синявка, рибак) назва дана птахові, перш за все, за способом добування їжі: може довго сидіти на гілці прибережних дерев або чагарників, визираючи у воді рибу, за якою час від часу пірнає. Крім того, у видовій назві (голуба) відбито і специфічне забарвлення оперення птаха.

Рябчик (діалектні назви рябець, рябок, орапка, курочка дика) споріднене зі словом «рябий». Птах названий так за характерне строкате, темно-плямисте з пістрявинами забарвлення свого оперення.

Соловейко (діалектні назви соловій, лозинчак) загальнословянська назва, дана птахові за характерне забарвлення оперення («соловий» значить «жовтувато-сірий»).

Сиворакша (діалектні назви сивограк, синюха, красиворон, рибалка, ключниця) складне слово, поєднує в собі характерні ознаки птаха: забарвлення оперення (сиве, попелясто-голубе) та особливості відтворюваних звуків (повязано із звуконаслідувальним коренем «рокотати»,» реготати»).

Синиця (діалектні назви синюх, зінька, сикора, лазарка, призимнюха) слово давньогрецького походження. Назва утворена шляхом звуконаслідування (голос птаха подібний до «зінь-зінь»). Назви ж окремих видів повязані переважно з особливостям

Похожие работы

<< < 1 2 3 4 5 6 7 8 > >>