Напрями забезпечення еколого-збалансованого природокористування на регіональному рівні

Значна увага інноваційному розвитку приділяється в "Стратегії економічного і соціального розвитку України". у якій відзначається, що: "Європейський вибір України і,

Напрями забезпечення еколого-збалансованого природокористування на регіональному рівні

Информация

Экология

Другие материалы по предмету

Экология

Сдать работу со 100% гаранией

Напрями забезпечення еколого-збалансованого природокористування на регіональному рівні

 

Методологічною основою сучасних концепцій раціонального природокористування є комплексні моделі раціонального або збалансованого природокористування. Провідною ідеєю концепції виступає оптимізація природокористування для соціально-економічного розвитку регіону в межах його екологічного потенціалу та збереження рівноваги в еколого економічних системах.

Необхідність розробки концепції раціонального природокористування регіону виникла не тільки з причини погіршення екологічного стану навколишнього природного середовища регіону, але і з приводу закономірних тенденцій розвитку сучасного нераціонального природокористування; збільшення виробничих потужностей відповідно до вимог нових технологій; техногенного впливу виробництва не тільки на екосистеми регіону, але й на світовий простір.

Концептуальні основи раціонального природокористування як на національному, так і на територіальному рівнях повинні бути єдині, та обов'язково враховувати специфічні особливості кожного регіону і кожного рівня управління.

Причорноморський регіон України має свій особливий природний та ресурсний потенціал, однак за багатьма показниками економічного, соціального та екологічного розвитку відноситься до зони можливого еколого-економічного ризику, а за рівнем депресивності - до групи екологічнодепресивних територій, що повинно бути обов'язково враховано в концепції регіонального раціонального природокористування.

Головною метою концепції на довгострокову перспективу є підвищення якості життя населення регіону, доведення показників конкурентоспроможності продукції регіону до світового рівня за рахунок впровадження нових наукоємних, ресурсозберігаючих технологій, створення стабільного господарсько-виробничого комплексу, який зможе ефектно функціонувати і розвиватися в нових економічних умовах.

Досягнення цієї мети дозволить не тільки істотно підвищити життєвий рівень, але й якісно змінити характер життя населення, відкрити нові напрямки та рівні розвитку регіону, гарантувати збереження унікальної природи регіону й створення найкращих умов життя для майбутніх поколінь.

Основні задачі, виконання яких забезпечить досягнення запланованої мети, включають:

  1. створення оптимальної збалансованої моделі еколого-економічного природокористування в регіоні;
  2. розробку інвестиційно-інноваційної моделі регіонального розвитку з метою підвищення конкурентоспроможності регіону;
  3. перехід до політики співвідношення функцій щодо регіонального розвитку між центральними та місцевими органами влади з обов'язковим урахуванням процесів, що відбуваються у світовому вимірі.

Вирішення цих задач створить умови для покращення еколого-соціально-економічної ситуації в регіоні шляхом вирішення конфліктів інтересів між природ окористувачами, подоланням економічної кризи, вирішенням екологічних, економічних і соціальних проблем, а також зниженням рівня депресивності територій регіону.

Створення оптимально-збалансованої моделі еколого-економічного природокористування передбачає:

1. Екологізацію суспільства і створення умов для формування національної ідеології як системи політичних, правових, економічних, екологічних, етичних і філософських поглядів, які мають властивість відображати зміни під впливом об'єктивних і суб'єктивних факторів. Екологічна складова ідеології формує суспільну екологічну свідомість громадян і головні орієнтири регіонального та національного розвитку, що викликано потребами суспільства в екологічно-безпечному навколишньому природному середовищі.

2. Усунення існуючих диспропорцій у розвитку господарсько виробничого комплексу регіону:

  1. зниження частки еколого-небезпечних підприємств в територіально-виробничому комплексі;
  2. забезпечення підприємств сучасними очисними спорудами, інноваційними ресурсозберігаючими, маловідходними і безвідходними технологіями, а також технологіями з повторним або замкнутим циклом використання природних ресурсів;
  3. зниження природо- і енергоємності технологій і продукції шляхом впровадження енергозберігаючих технологій;
  4. створення високотехнологічних проектів на основі конверсії та використання
  5. науково-технічного потенціалу, виробництво конкурентоспроможної експортної продукції;
  6. забезпечення комплексної переробки природної сировини та утилізації відходів, підвищення при цьому екологічної безпеки виробництва;
  7. завершення трансформації та ринкових перетворень в аграрному секторі економіки, особливо у сфері вдосконалення орендних відносин, визначеності й стабільності орендної плати власникам земельних паїв;
  8. завершення процесу реформування земельних відносин, удосконалення формування законодавчо-правової бази цього процесу, що створить умови для капіталізації економічних відносин;
  9. поповнення бюджетів місцевих органів влади для вирішення екологічних і соціальних проблем, а також реалізації природоохоронних заходів;
  10. створення державної політики дотації сільського господарства на впровадження альтернативних видів землеробства (біологічного, органічного та біодинамічного), вирощування екологічно-чистої продукції та компенсації впливу кліматичних факторів на отримання стабільної урожайності сільськогосподарських культур, розробку і впровадження державної політики закупівель сільськогосподарської продукції, державного регулювання ціноутворення, оподаткування, кредитування та лізингу сільськогосподарської техніки;
  11. забезпечення продовольчої безпеки регіону шляхом планування та прогнозування розвитку аграрного сектора економіки;
  12. створення умов для отримання конкурентоспроможної продукції сільського господарства і формування експортної політики регіону.

3. Розробка заходів та механізму залучення коштів місцевих органів влади для боротьби з підтопленням сільськогосподарських угідь, прилеглих територій та населених пунктів, вирішення соціальних проблем, які виникли внаслідок підтоплення, включає:

  1. розробку першочергових заходів щодо впровадження басейнових схем водокористування, обґрунтування гранично-допустимих навантажень на водні екосистеми, впровадження еколого-збалансованих моделей водокористування та керування режимом підземних вод у районах критичного розвитку підтоплення: промислово-міських агломераціях, зонах впливу водосховищ та зрошуваних масивів;
  2. оптимізацію структури масивів зрошення земель та антропогенних навантажень на водні екосистеми за рахунок впровадження водозберігаючих технологій, нормування водокористування та покращення фільтраційного захисту гідротехнічних споруд;
  3. оцінку кількісних та якісних запасів питної води з метою впровадження ресурсозберігаючих технологій та систем водозабезпечення населення;
  4. виконання детального інженерно-сейсмологічного районування територій промислово-міських агломерацій та комплексів Причорноморського регіону України (акваторії Чорного й Азовського морів) у зв'язку зі зниженням сейсмологічної стійкості забудованих підтоплених територій. За даними Інституту проблем національної безпеки Ради національної безпеки і оборони України рівень сейсмологічної стійкості деяких територій регіону знизився на 1-3 бали за шкалою MSK-64 внаслідок підвищення струшуваності водонасичених порід та ризику розвитку пливунів, суфозійних та тискотропних процесів, руйнування берегових зон водосховищ р. Дніпро.
  5. розробку заходів щодо зниження впливу підтоплених земель прибережно-морської території на забруднення рекреаційних територій, зон відпочинку та природоохоронних територій;
  6. впровадження заходів щодо відновлення дренуючої здатності річок та попередження їх замулення шляхом розвитку водоохоронних зон, водозберігаючих та ґрунтозахисних технологій;
  7. подальше впровадження заходів щодо реконструкції та поліпшення екологічного стану зрошуваних земель, прилеглих територій, захисту населених пунктів від підтоплення фунтовими водами згідно "Комплексної програми розвитку меліорації земель і поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених угідь у 2001-2005 роках, і прогноз до 2010 року".

4. Раціональне використання унікального рекреаційного потенціалу та вигідного транспортно-географічного положення регіону Концепція раціонального використання рекреаційного потенціалу регіону, який має унікальні лікувальні, оздоровчі та рекреаційно-туристичні ресурси, а також об'єкти історико-культурної спадщини, спрямована на реалізацію прав громадян на охорону здоров'я, медичну допомогу, відпочинок і безпечні для життя і здоров'я умови, збереження генофонду нації, забезпечення екологічно збалансованого розвитку курортів і рекреаційно-курортної інфраструктури. Необхідність концепції обумовлена низькою економічною ефективністю використання наявного рекреаційного потенціалу та недосконалістю законодавчо-правового регулювання у сфері управління розвитком рекраційно-оздоровчих територій на регіональному та місцевому рівнях. Досягнення зазначеної мети здійснюється шляхом:

  1. розробки і впровадження державного механізму раціонального використання рекреаційного потенціалу регіону;
  2. розробки і впровадження Державних кадастрів природних рекреаційних і лікувальних ресурсів, приморських та природоохоронних територій;
  3. запровадження державного контролю за використанням та охороною лікувальних ресурсів;
  4. розробки програм і механізмів їх реалізації щодо комплексного розвитку курортно-оздоровчих територій та рекреаційно-туристичної інфраструктури;
  5. розробки і впровадження положень щодо акредитації об'єктів рекреаційно-туристичного комплексу, установлення періодичності акредитації та відповідальності за невиконання цих положень;
  6. впровадження ефективного сучасного менеджменту в управлінні рек

Похожие работы

1 2 3 > >>