Акторська діяльність І. Тобілевича

Народився Іван Карпович Тобілевич 17 (за старим стилем - 29) вересня 1845 р., в с. Арсенівка Бобринецького повіту Херсонської губернії

Акторська діяльність І. Тобілевича

Доклад

Культура и искусство

Другие доклады по предмету

Культура и искусство

Сдать работу со 100% гаранией
а»), сторожа («По ревізії»). Шила («Як ковбаса та чарка»), Голохвастого («За двома зайцями»), шляхтича Герцеля («Бондарівна»), Окуня («Розумний і дурень») і багато інших.

Величезна заслуга І. Карпенка-Карого перед українським театром полягає в тому, що він був талановитим вихователем театральної молоді, справжнім педагогом.

Думаючи про майбутнє українського театру, Карпенко-Карий ніколи не забував, що це майбутнє залежить, в першу чергу, від того, які люди прийдуть на зміну їм, невтомним корифеям, що вони принесуть із собою на сцену. Тому він так наполегливо, безкорисно, не чекаючи ні слави, ні нагороди, ні навіть подяки за свою працю, займався педагогічною роботою, використовуючи різні її форми і методи.

Один з найголовніших принципів Карпенка-Карого, якого він як художник сцени завжди дотримувався і який намагався прищепити молодим артистам, полягав у тому, що актор, граючи ту чи іншу роль, ніколи не повинен когось наслідувати.

Другий принцип, з якого, на думку Карпенка-Карого, повинен виходити актор, створюючи сценічний образ, полягає в тому, що кожний учасник спектаклю мусить добиватися ансамблю, злагодженості в роботі актора й режисера, що досягається хорошою виробничою дисципліною в театрі та чесним ставленням до своїх обов'язків усіх учасників вистави.

У відомому монолозі Івана Барильченка з «Суєти», Карпенко-Карий виклав свої власні думки про завдання театру і драматургії: «Сцена ж мій кумир, театр священний храм для мене!» [1].

Висновки

 

Отже, І. Карпенко-Карий постає перед нами як талановитий актор, як ідеолог передової театральної думки, як сміливий новатор, теоретик-театрознавець, що умів рішуче поєднувати теорію з практикою.

Працюючи на сцені з 1883 р. і до кінця життя як професійний актор, І. Тобілевич створив ряд неповторних сценічних образів, які є справжнім скарбом створюваного ним реалістично-побутового театру і передумовою виникнення модерного театру. Його акторська палітра мала широкий діапазон -- від яскраво комедійних (Мартин Боруля, Терешко Сурма, Прокіп Шкурат) до героїчно-романтичних (Назар Стодоля) образів. Для Тобілевича-актора, за свідченням сучасників, було характерним філософське розуміння й узагальнення життя. Він сягав вершин простоти і правдивості, опираючись на психологічну заглибленість, безпосередність і щирість гри. Кожен його персонаж позначений особливим українським колоритом.

Список використаної літератури

 

1. Смоляк Л.М. Особистість І. Карпенка-Карого як театрального діяча // І. Карпенко-Карий. 150-річчя від дня народження. Матеріали всеукр. міжвуз. наук. конф. Кіровоград, 1995. С. 84-86.

2. Коломієць Р. Театр Саксаганського і Карпенка-Карого. К., 1984.

3. Циганьова О.С. Літопис життя і творчості І. Карпенка-Карого (І. Тобілевича). К., 1967.

4. Корифеї українського театру (матеріали про діяльність театру корифеїв): "Мистецтво". - К., 1982.

Похожие работы

< 1 2