"Руська Правда" – видатний політичний документ в історії України

  Актові джерела давньоруського часу: [Руська Правда як памятка і походження та списки Розширеної Правди та Скороченої Правди; Інші актові матеріали

"Руська Правда" – видатний політичний документ в історії України

Курсовой проект

История

Другие курсовые по предмету

История

Сдать работу со 100% гаранией
о удар мечем (3 гривні і сплата за рань лікувального) і стаття 59 (68) Тр. про вибивання зуба (12 гривень продажу і гривня потерпілому).

 

в) Злочину проти честі

Злочини проти честі підрозділяються на образи дією й образи словом.

У Руській Правді згадуються злочини, що відрізняються від побоїв і повинні бути віднесені до образи дією. До образи дією треба віднести злочин, що було передбачено статтею 9 Акад. і статтею 18 (24) Тр.

"Оже ли кто вынезь мечь, а не тнеть, то тъи гривну положить".

До числа образ дією треба віднести штовхання кого-небудь від себе або до себе (стаття 10 Акад.).

"Аще ли ринет мужь мужа любо от себе, любо к собе, 3 гривне".

До числа образ дією треба віднести видрання волосся з голови й обличчя (стаття 24 (31) Тр.).

Деякі образи дією передбачаються і церковним Статутом Ярослава, а саме, побої, нанесені чужій дружині (винагорода "за законом" і штраф єпископові в розмірі 6 гривень), побої, нанесені батькові і матері сином ("волостельская страта" і "єпископові в провині").

Руська Правда не містить статей, що трактують про образу словом. Це могло обумовлюватися тим, що в раннє-феодальном праві образа словами іноді була взагалі некарана (наприклад, некарана була образа словами в казахському звичаєвому праві). Звідси і стара приказка: "Лайка на комірі не висне".

Питанням про встановлення караності образи словами зайнялася церква. Уже за церковним Статутом Володимира юрисдикції церкви підлягали відкликання словом, що говорить про негоже поводження даної особи, про приналежність її до числа єретиків і отруйників. В Устав же Ярослава була внесена норма, по якій установлювалася санкція, що застосовувалася до слов, що ображали чужу дружину, причому ця санкція розрізнялася в залежності від приналежності жінки до тієї або іншої соціальної групи. Так, якщо образа була нанесена дружині "великих бояр", то їй "за сором" платилося 5 гривень золота, а "епископу 5 гривен золота, а князь казнит". За образу дружин менших бояр, за сміттям їй 3 гривні золота, а єпископові 3 гривні золота, за образу дружини міських людей, за сміттям їй 3 гривні срібла, а єпископові 3 гривні срібла. "А сельских людей за сором гривна серебра, а епископу гривна серебра".

Що стосується образи словами "еретик" і "зелейник", те в Статуті Ярослава не була установлена відповідна норма.

В одному зі списків Руської Правди малася стаття, озаглавлена: "А ее бещестие".

"За бещестную гривну золота, а будеть баба была в золоте и мати, взяти ему 50 гривен за гривну золота; аще будеть баба небыла в золоте, а по матери ему не взяти золота, взяти ему гривна серебра, а за гривну серебра полъосми в гривне".

Стаття ця була приєднана до Руської Правди після того, як цілком визначився її склад. Вона в самій загальній формі підтверджує, що грошове стягнення за образу жінки, так називана " бещестная гривна ", береться в залежності від її положення.

 

2.2 Майнові злочини

 

Майнові злочини не одержали тієї диференціації, що існувала в пізньому феодальному або в буржуазному праві. Так, не були відомі як особливі злочини грабіж, шахрайство, вимагання, присвоєння чужої власності. Проте і по Руській Правді можна розрізнити:

1. Розбій.

2. Татьбу крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна.

3. Винищування чужого майна.

4. Ушкодження чужого майна.

5. Протизаконне користування чужим майном.

Розбій. Руська Правда як Коротка, так і Велика знає вже поняття розбою. Так, у Короткій Правді говориться про убивство огнищанина в розбої (стаття 19 Акад.), причому винні сплачували подвійну виру 80 гривень. Велика Правда, підсилюючи репресію стосовно розбійників, установлює вищу міру покарання: потік і розграбування. "Будеть ли стал на разбо и без всякоя свады, то за разбойника люди не платять, но выдадять и всего с женою и с детми на поток и на разграбление" (ст. 5 (7) Тр.).

Крадіжка (татьба). У Правді Ярослава малася лише одна стаття про крадіжку, що встановлювала 3 гривні за крадіжку коня, зброї або одяга ("Аже поиметь кто чюжь конь, любо оружие, любо порт, а познаеть в своемь миру, то взяти ему свое, а 3 гривне за обиду" (ст. 13 Акад.).

У Правді Ярославичей статей про крадіжку мається досить багато. Найбільш серйозним видом крадіжки була крадіжка холопа або раби (12 гривень).

Оскільки розвивається князівське доменіальне господарство. Ярославичи передбачили з великою подробицею крадіжки худоби, домашніх птахів і сільськогосподарських продуктів. Так, за крадіжку князівського коня (із плямою) стягувалося 3 гривні, за смердьєго2, за кобилу 60 різаний, за вола--гривню, за корову 40 різаний, за третьяк 15 кун, за лонщину полгривні, за теля 5 різаний, за ярку ногату, за барана ногату (ст. 27 (28) Акад.), за голуба і курку 9 кун, за качку і гусака, за журавля і лебедя 30 різан і продажі 60 різаний (ст. 35 (36) Акад.), за крадіжку сіна і дров 9 кун (ст. 38 (39) Акад.). По статті 30 (31) за крадіжку коня, вола або клети встановлюється продаж по 3 гривні і 30 різаний, а за крадіжку вівці, кози або свині по 60 різан.

У Правді Ярославичей передбачається також і крадіжка тури (30 різан винагороди потерпілому і 60 різан продажі) і мисливських тварин пса, яструби, сокола (3 гривні за образу).

По статті 37 (38) Акад. убивство злодія надворі, у клети або в хліва не підлягає покаранню. Але якщо хазяїва двору тримали його, з ним не розправивши, до світанку, то їм належало вести його на князівський двір. Якщо ж люди бачили злодія дожившим до-світла, а потім убитим, то винуватці його убивства повинні платити встановлене за убивство стягнення.

Велика Правда містить в основному ті ж постанови про крадіжку, що і Коротка. Але додатково вказуються уроки за крадіжки інших, не згаданих у Короткій Правді, предметів. Найбільш великим доповненням була постанова про видачу коневого татя на потік і розграбування. Потім був установлений продаж за крадіжку гумна або жита в ямі, причому кожен участвовавший у крадіжці платив по 3 гривні і по 30 кун (ст. 37 (43) Тр.).

Додатково вказувалися уроки за крадіжку третьяка (30 кун), лонщины полгривні, за свиню 5 кун, за порося нога, та, за жеребця, якщо він не був об'їжджений, гривню кун, за коров'яче молоко 6 ногат.

Спеціально вказувалося, що князівські, боярські, чернечьские холопи, викриті в крадіжці, не обкладаються продажем, але зате вони сплачують урок потерпілому в подвійному розмірі, ("двоиче платить ко истьцю за обиду" ст. 40 (46) Тр.).

У Статуті Володимира Мономаха перераховані уроки за крадіжку тих предметів, що не були зазначені в Короткій Правді й у Статуті Ярослава (яструби, сокола, голуба, курей і т.д.) і додатково встановлений продаж за крадіжку бобра (12 гривень,, ст. 60 (69) Тр.) і уроки за деякі види човнів (ст. 71 (79) Тр.): за морську лодью (3 гривні), за набивну (2 гривні), за челн (20 кун) і за струг (гривня).

Винищування й пошкодження чужого майна. У Правді Ярослава малася тільки одна стаття, що стосується винищування чужого майна, 18 Акад.

"А иже изломить копье, любо щит, любо порт, а начнеть хотети его деръжати у себе, то приати скота у него; а иже есть изломил, аще ли начнеть приметати, то скотом ему заплатити, колъко дал будеть на нем".

У Правді Ярославичей маються дві інші статті про ушкодження борті ("любо пожгуть любо изудруть") 3 гривні продажу (ст. 31 (32) Акад.), про переорані межі 12 гривень продажу ст. 33 (34) Акад.).

У Великій Правді мається ряд нових статей, що відносяться до цього виду майнових злочинів, а саме, ушкодження знарядь лову бобрів (продаж, очевидно, у розмірі 12 гривень), рознаменовання борті (12 .гривень), ушкодження межових знаків (12 гривень), знищення дуба "знаменного" або "межного" (12 гривень), посечение борті (3 гривні продажу і полгривны уроку за посечение дерева), знищення бджіл (3 гривні продажу), посічення мотузки в перевазі (3 гривні продажу й урок гривня кун).

Статут Володимира Мономаха вводить як один із серьезнейших злочинів підпал гумна або двору, що карав після відшкодування збитків вищою мірою покарання потоком і розграбуванням (ст. 75 (83) Тр.).

Нарешті, у цій частині Великої Правди мається стаття (76 (84) Тр.), що передбачає злісне знищення коня і худоби. Цей злочин, оскільки він спричиняє вищий розмір продажу (12 гривень), є одним із серьйознейших майнових злочинів. Досить врахувати, що за крадіжку або загублення коня і худоби стягувався продаж від 3 гривень (ст. 13 Акад.) і урок від 3 гривень до 5 різаний.

Протизаконне користування чужим майном. Серед злочинів цього виду треба вказати на:

  1. самовільну їзду на чужому коні (ст. 12 Акад. 26 (33) Тр.). 3 гривні продажу;
  2. приховування збіглих холопів. Спочатку в Короткій Правді говорилося тільки про приховування холопів варягами і колбягами "Аще ли челядин съкрыется любо у варяга, любо у кольбяга, а его за три дни не выведуть, а познають и в третий день, то изымати ему свой челядин, а 3 гривне за обиду" (ст. 11 Акад.).

Але потім у Великій Правді у Статуті Ярослава цей випадок вже узагальнений.

"А челядин скрыеться, а заключить и на торгу, а за 3 дни не выведуть его, а познаеть и третий день, то свои челядин поняти, а оному платити 3 гривны продажи" (25 (32) Тр.).

У Статуті Володимира Мономаха більш детально встановлені покарання у відношенні тих, хто вкривав збіглих холопів і сприяв їхній утечі. Так, по статті 101 (112) Тр. винні в тім, що вони давали збіглим холопам хліб і вказували їм шлях, повинні платити їх хазяїнам урок у розм

Похожие работы

<< < 1 2 3 4 5 6 7 > >>