Авангардизм як явище архітектури ХХ століття

Информация - Строительство

Другие материалы по предмету Строительство

Скачать Бесплатно!
Для того чтобы скачать эту работу.
1. Подтвердите что Вы не робот:
2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



Міністерство науки і освіти України

НУ Львівська політехніка

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему

 

Авангардизм як явище архітектури ХХ століття

 

 

Виконала ст. гр. АР-48

Кліменко А. О.

Викладач:

Щербаков І. Л.

 

 

 

 

 

 

 

 

Львів 2010р.

 

Архітектура 20 століття

 

Переворот, який відбувся в ХХ столітті в архітектурі, полягає не просто у появі нових форм, застосуванні нових матеріалів. Змінилася вся концепція цього виду творчості. Досі при проектуванні на першому плані стояли завдання естетичні, світоглядні, тепер же головним призначенням архітектури стає найбільш раціональне вирішення практичних, функціональних завдань. Така зміна систем цінностей сталася не відразу.

В архітектурі, як і в живописі, літературі, музиці, пошуки нового стилю почалися на рубежі століть у рамках модернізму. Спочатку вони були вираженням ідейного протесту проти колишніх форм і відстоюванням права на індивідуальну творчість. Авангардизм полягав у чисто зовнішньому спрощенні форм, відмові від традиційних декоративних прикрас, матеріалів.

Справжня архітектурна революція повязана з оформленням у 20-ті роки функціоналізму як провідного напряму. Він утвердив такий основний принцип: форма іде за функцією. Ключовою фігурою, чия творчість визначила магістральні шляхи розвитку будівництва у ХХ столітті, став архітектор надзвичайної інтелектуальної і художньої сили Ле Корбюзє. Він народився у Швейцарії, але жив і працював в основному у Парижі. У своїх численних яскравих теоретичних роботах він сформулював принципи функціоналістської архітектури:

1) колона, яка вільно стоїть у відкритому просторі оселі.

На початку XIX ст. Джон Неш вже застосовував такі колони. У 1843 р. Лабруст в одній з кімнат бібліотеки св. Женевєви встановив вільно стоячі чавунні колони, проте Ле Корбюзье використовував цю колону інакше: разом з армованими балками каркасу вона брала на себе все навантаження, а стіни ставали ненесучі.

2) сад на даху. Щоб зрозуміти структуру будинків Райта, їх потрібно обійти навкруги. У творчості Корбюзье плоский дах є актом додаткового просторового розкриття будинку догори. Плоский дах Ле Корбюзье застосовував уже в 20-х і 30-х роках для односімейних будинків. Надалі в своєму розвитку планування даху було сильно змінено і призвело до найтонших моделювань, характерних для Житлової одиниці в Марселі.

3) вільний план. Ле Корбюзье перетворив залізобетонний каркас з технічного засобу на чинник естетичного впливу. Він користувався перегородками, щоб моделювати внутрішній простір будинку самим різним чином, використовуючи криволінійні сходи і вигнуті або плоскі перегородки. Ці засоби давали можливість гнучко формувати внутрішній простір і здійснювати взаємопроникнення зовнішнього і внутрішнього просторів, що було незвичайним і сміливим.

Таке трактування будівлі в цілому - абсолютно вільне і індивідуалізоване моделювання простору в межах кожного поверху - все це в сумі складає те, що він мав на увазі під терміном вільний план. До цього часу різниця між вільним плануванням Райта і методом європейських архітекторів стала очевидною. Робота останніх заснована на новій просторовій концепції, що виросла з кубізму.

4) горизонтальне вікно та вільний фасад як безпосередній наслідок каркасної конструкції.

5) функціональна незалежність каркаса і стіни не тільки щодо зовнішніх стін, а й внутрішніх членувань. Вільям ле Барон Дженні в першій каркасній конструкції - Лейтер-білдінг у Чикаго (1889) теж використовував тип каркасного будинку, що допускає свободу розташування ненесучих внутрішніх стін. Віктор Орта в будинку на вул. де Турин (1893) і Перре в будинку на вул. Франкліна (1930) дали поштовх гнучкого трактування плану, що забезпечувало незалежність окремих поверхів один від одного.

Ле Корбюзє розробив і застосував революційний принцип у техніці будівництва: він всю систему каркасу споруди звів до двох елементів опори і перекриття. Таким чином, для внутрішнього планування відкривався повний простір. Це рішення також розкривало широкі можливості для масового будівництва. Фахівці оцінюють значення цього відкриття таким чином: Принцип відділення несучої конструкції від планувального рішення належить до найглибших змін, які ХХ сторіччя привнесло в архітектуру.

Функціоналізм виявився настільки співзвучним і з новими естетичними запитами, і з новими технологічними можливостями, що став основою міжнародного стилю, який оформився на кінець 20-х років. У його рамках органічно розкрилися можливості будівельного матеріалу сторіччя залізобетону. Певна національна своєрідність, відмінності архітектурних шкіл існують в межах міжнародного стилю. Він був типовим для американської архітектури Нью-Йорка з його хмарочосами, зосередженими на Мангеттені. Найбільш знамениті адміністративні будівлі це Емпайр Стейт Білдинг (398 м висотою) і комплекс хмарочосів Рокфеллер-центр.

У Радянському Союзі отримав популярність близький по духу напрям конструктивізм (тобто конструкція основа усього архітектурного рішення). У деяких спорудах того часу простежувалося поєднання конструктивізму і класичної традиції (наприклад мавзолей Володимира Леніна, побудований за проектом О. В. Щусева).

У другій половині сторіччя зростає взаємозвязок архітектури і містобуду

s