Згубний вплив діоксинів та діоксидів на навколишнє середовище

Суміш SO2 і озону (або фотохімічних оксидантів) була першим об'єктом досліджень при вивченні дії суміші забруднюючих речовин на рослини. Було

Згубний вплив діоксинів та діоксидів на навколишнє середовище

Курсовой проект

Экология

Другие курсовые по предмету

Экология

Сдать работу со 100% гаранией
иділяється крім 2,7 кг сірчистого газу і 4,5 кг пилових частинок, що складаються зі сполук Арсену, Фосфору, Плюмбуму, пари ртуті й рідкісних металів, смоляних речовин і ціаністого гідрогену.

 

1.2 СТІЙКІ ОРГАНІЧНІ ЗАБРУДНЕННЯ (СОЗ)

 

Найбільшу проблему сьогодні становлять високостійкі хлорорганічні сполуки, обєднані у групу стійких органічних сполук. Девять з них створені людиною, ще три утворюються як побічний продукт деяких технологічних процесів. Ці речовини належать до різних класів хімічних сполук, але, незважаючи на численні відмінності та різний ступінь небезпеки, СОЗ визначають такі чотири загальні властивості:

1) високотоксичність навіть у незначній кількості; ще більша токсичність продуктів, що утворюються у результаті їхнього розкладу;

2) стійкість до розкладу (важко руйнуються і залишаються незмінними у довкіллі впродовж: багатьох років після використання);

3) здатність концентруватися в жирових тканинах людини і тварин, які представляють верхні ланки харчового ланцюжка;

4) здатність долати значні відстані за допомогою повітряних потоків, водними шляхами та у зв'язку із міграціями птахів, тварин і риб.

Стійкість до розкладу у навколишньому середовищі та здатність СОЗ поширюватися найбільш серйозна проблема для нашої планети, адже вражаються живі істоти навіть там, де ніколи СОЗ не застосовувалися за Північним колом, в Антарктиці та на віддалених островах світового океану.

Проведені у Швеції, Канаді, США, Мексиці та інших країнах дослідження виявили, що вживання продуктів навіть з дуже малим вмістом СОЗ спричинює розбалансування імунної системи у дорослих, а у дітей серйозні проблеми з координацією рухів та у розумовій діяльності.

Конференція ООН з навколишнього середовища та розвитку, яка відбулася в Ріо-де-Жанейро у червні 1992 року, прийняла Програму «Порядок денний на XXI століття», в якій, зокрема, визначено напрямки всесвітнього співробітництва з метою досягнення високої якості навколишнього середовища та здорової економіки для всіх народів земної кулі. У розділі 19 Програми, який присвячений питанню підвищення безпеки використання хімічних речовин, зазначено, що однією з головних задач світової спільноти є припинення або заборона застосування хімікатів підвищеної небезпеки, тобто таких, які відрізняються токсичністю, стійкістю, здатністю до накопичення і використання яких неможливо належним чином контролювати.

У 1994 році на зустрічах представників США, Канади, Японії та низки європейських країн неодноразово порушувалося питання щодо неприпустимості подальшого поширення СОЗ. З цією метою було складено перелік із дванадцяти речовин, стосовно яких є необхідність вжити першочергових заходів. Зазначений перелік, який відразу ж охрестили «брудною дюжиною», складається з трьох груп СОЗ, що становлять значну загрозу для здоров'я людини та навколишнього середовища.

Перша група СОЗ високотоксичні пестициди (дихлордифеніл-трихлоретан (ДДТ), ділдрин, алдрин, гептахлор, мірекс, токсафен, ендрин, хлордан, гексахлорбензол (ГХБ).

Друга група СОЗ промислові продукти (поліхлоровані дифеніли ПХД)

Третя група СОЗ представленії діоксинами

 

1.3 ДІОКСИНИ - ЯК ДЖЕРЕЛА ЗАБРУДНЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

 

Великої шкоди навколишньому середовищу та здоровю людей завдають діоксини. Діоксини - велика група хлорованих вуглеводнів, до якої входять власне діоксини (поліхлоровані дибензодіоксини), фурани і поліхлоровані біфеніли. Діоксини - безбарвні кристали, нерозчинні у воді, хімічно дуже інертні, дуже стійки сполуки, з тривалим часом напіврозпаду..

Оскільки розчиняються жирами, то мають здатність до біоакумуляції, тобто до накопичення в організмі.

Усі діоксини є високотоксичними та канцерогенами (речовини, які здатні викликати злоякісні пухлини), а "лідер" цієї групи 2,3,7,8-тетрахлордибензо-p-діоксин за токсичністю переважає такі отрути, як синильна кислота, стрихнін, кураре, поступаючись лише ботулінічному, стовбнячному та дифтерійному токсинам. Його гранично допустима концентрація - 10−12 мікрограма на кілограм речовини або літр рідини.

Діоксини, які можна назвати "екологічним брудом", є побічними продуктами, які утворюються при синтезі деяких гербіцидів, при виробництві целюлози, при електролізних процесах отримання нікелю і магнію, литті сталі та міді, переплавці лому заліза, при виробництві алюмінію, а також у процесах нафтопереробки, при спалюванні хлоровмісних сполук, спалюванні автомобільного мастила та бензину, сміття тощо.

Діоксини мають високу температуру плавлення, дуже низьку леткість, погано розчиняються у воді і краще - у органічних розчинниках. Ці сполуки вирізняються високою термічною стабільністю, вони не реагують з кислотами і лугами навіть при кип'ятінні.

Діоксини можна зустріти практично скрізь: в повітрі, ґрунті, в рибі, мясних продуктах, молочних і т.д. Джерелами діоксанів є промислові підприємства. Вони утворюються при :

- виробництві пестицидів, гербіцидів і дефоліантів як побічний продукт.

- виробництві целюлози в процесах відбілювання, що передбачають хлоруванню: діоксини знайдені у пульпі, фільтратах, стічних водах, твердих відходах, в готовій продукції.

- електролізних процесах отримання нікелю і магнію, литті сталі і міді переплавці лому заліза, а також при виробництві алюмінію.

- у процесах нафтопереробки.

- спалюванні хлор містких сполук, а також при загорянні та поломках електричного обладнання

- спалюванні автомобільного масла і бензину, у вихлопних газах автомобілів, що працюють на бензині, який містить свинцеві присадки.

- порушенні правил захоронення промислових відходів.

- використанні хімічних речовин у військових конфліктах.

Є дані про те, що за певних умов потенційним джерелом діоксинів може бути хлорована водопровідна вода.

Грунт є основним депо діоксину в природі. Діоксини надзвичайно стабільні в грунті і зберігаються в основному у верхніх шарах - на глибині 2-5 см. З ґрунту діоксини поглинаються рослинами і ґрунтовими організмами, а потім з овочами і фруктами, а також і через інші ланки харчових ланцюжків - організм птахів і тварин - потрапляють у організм людини. Таким чином, концентровані молочні продукти (масло, сир), м'ясо великої рогатої худоби, яйця і м'ясо птахів можуть містити їх високі концентрації Діоксини нерозчинні у воді. Потрапивши у вигляді промислових викидів до річок вони осідають у мулі і ґрунті, з товщі морської води накопичуються у тканинах гідробіонтів, де їх концентрація у десятки і сотні тисяч разів перевищує їх вміст у воді. Особливістю діоксинів є їх здатність до біоакумуляції (накопичення у живих організмах). У модельних дослідах із внесенням радіоактивно міченого ТХДД було показано, що у личинках комарів його концентрація у 9000 вища, ніж у воді. Наступна ланка харчового ланцюжка, що споживає личинок комара - риба чи водоплавний птах, "цілеспрямовано" підвищуватиме концентрацію отрути у жирових тканинах свого організму, звідки вона практично не виводиться. Споживач риби отримає концентрації діоксинів, які можуть у десятки тисяч разів перевищувати рівні його у навколишньому середовищі.

Діоксини є дуже стійкими сполуками. Тому час їх напіврозпаду у навколишньому середовищі дуже тривалий: для поліхлорованих діоксинів він становить від 102 до 139 років; для фуранів - 29-79 років.

Діоксини завжди утворюються при застосуванні хлору і при будь-яких високотемпературних процесах у металургії, при спалюванні пластмас. Робота сміттєспалювальних заводів ще одне джерело утворення діоксинів. Навіть при палінні сигарети утворюється невелика кількість діоксинів.

За регіональною оцінкою стійких токсичних речовин, яка здійснюється під егідою ВООЗ, концентрація діоксинів виявлена навіть у грудному молоці жінок. Причому в Україні цей показник є вищим у порівнянні з аналогічними показниками у Болгарії, Чехії, Фінляндії, Угорщині, Ірландії, Норвегії, Румунії, Росії та Словаччині.

При споживанні забруднених харчових продуктів людина отримує до 95% діоксинів. Інші 5% людина отримує з повітря і з пилом. У їжу сільськогосподарських тварин діоксини потрапляють із забрудненої води і кормів, насичених пестицидами і гербіцидами. Американські вчені вважають, що з яловичиною людина може отримати до 37 пг ТЕ/добу; із свининою і курятиною - 12-13; молоко може "забезпечити" 17, а інші молокопродукти - 24 пг ТЕ/добу. Особливо сильно забруднені морепродукти, зокрема, риба.. З річкових риб особливу небезпеку складають придонні мешканці. Хлорорганічні сполуки мають особливість накопичуватися у жировій тканині. Тому проби для контролю на вміст діоксинів (чи то риба, свинина, чи продукція птахівництва) беруться саме з жирового екстракту продукту.

Як уникнути небезпечного впливу діоксинів на побутовому рівні?

1. Не можна спалювати полімерні матеріали.

Пластикове пакування, одноразовий посуд, пакети і сумки, оздоблювальні матеріали і т. ін. - спалювати не можна. Крім того, що самі вироби містять невеликі кількості діоксинів, останні ще й додатково утворюються при їх згорянні. Та навіть не хлоровані полімери, такі як поліпропілен спалювати небезпечно. Серед продуктів їх горіння, виявлено у великій кількості етан, етилен та їх гомологи, ацетилен, леткі циклічні вуглеводні, інші екологічно небезпечні продукти.

2. Не можна спалювати старі електроприлади, які містять трансформатори

3. Якщо вибрати із сміття скло, метали і полімерні матері ріали, то при сміття викиди діоксанів у повітря знижуються більш ніж у 10 разів.

4. Потрібно уникати споживання м'ясних продуктів, багатих на жир, а також риби, особливо придонної, виловленої поблизу сміттєспалювальних або целюлозно-паперових підприємств.

 <

Похожие работы

< 1 2 3 4 5 6 > >>