Західнополіські назви деяких весняних лікарських рослин

У селах Затурці, Городниця, Замлиння медунку темну (Pulmonaria obscura Dumort) називають меидэнка. Така назва повязана з медоносними властивостями цієї рослини

Західнополіські назви деяких весняних лікарських рослин

Доклад

Разное

Другие доклады по предмету

Разное

Сдать работу со 100% гаранией

Західнополіські назви деяких весняних лікарських рослин

Значний інтерес в аспекті вивчення місцевих говорів становить дослідження народних назв лікарських рослин. Адже часто одна і та ж назва в різних місцевостях використовується для позначення кількох рослин і, навпаки, певний вид може мати різні місцеві назви [4; 5; 7]. Аналіз наявних публікацій свідчить, що територія Західного Полісся залишається маловивченою у цьому плані.

Ми наводимо народні назви медунки темної (Pulmonaria obscura Dumort), первоцвіту весняного (Primula veris L.), суниць лісових (Fragaria vesca L.), фіалки триколірної (Viola tricolor L.), барвінку малого (Vinca minor L.), конвалії звичайної (Сonvallaria majalis L.), які використовуються жителями сіл Замлиння, Хворостів (Любомльського р-ну Волинської обл.), Колодяжного (Ковельського р-ну Волинської обл.), Затурець (Локачинського р-ну Волинської обл.), Городниці (Млинівського р-ну Рівненської обл.), Ківерець (Волинської області), Липин (Луцького р-ну Волинської обл.).

У селах Затурці, Городниця, Замлиння медунку темну (Pulmonaria obscura Dumort) називають меидэнка. Така назва повязана з медоносними властивостями цієї рослини і є похідною від слова “мед” [3, 430]. Зазначимо, що найменування медунка на території України використовується також для позначення гадючника вязолистого (Filipendula ulmaria L.), глухої кропиви білої (Laminum album L.), первоцвіту весняного (Primula veris L.), котячої мяти справжньої (Nepeta cataria L.), перестріча гайового (Melampyrum nemorosum L.), чистця однорічного (Stachys annua L.) та інших рослин-медоносів [7, 105]. У Любомльському районі (Хворостів) поряд з назвою меидэнка використовується й інша смоуктэнчиекие. Схожа назва смόкалкиі зафіксована нами у Колодяжному. Місцеві жителі пояснюють це найменування тим, що діти люблять висмоктувати нектар із квіток цієї рослини. У селі Липини зафіксована назва л΄όгочниц΄а, що говорить про її застосування при лікуванні легеневих хвороб.

Майже у всіх населених пунктах, де проводилось опитування, первоцвіт весняний називають первоуц΄внтом. Ця назва, як і та, що поширена в селі Замлиння рбн΄:ій ц΄внт, вказує на час цвітіння рослини (вона зацвітає у наших лісах однією з перших). На Полтавщині первоцвітом називають печіночницю звичайну (Hepatica nobilis Mill.) [7, 125], а на Поділлі підсніжник звичайний (Galanthus nivalis L.). У селі Липини поряд з назвою первоуц΄внт трапляється й прамэл΄а л΄ісовб. Схожа назва примэлка зафіксована у Ківерцівському районі. Ці найменування, напевно, походять від латинського слова primula (перша) [6, 680], що також вказує на ранню вегетацію рослини.

На досліджуваній території спостерігається значна різноманітність назв суниць лісових. У Липинах і Затурцях найменування цієї рослини близьке до наукового сунъц΄і. Походження цієї лексеми пояснюється по-різному. Зокрема, припускали її спорідненість з древньоіндійським ςōnas (червоний, багряний) [8, 803-804]. У Ківерцівському районі вживається назва л΄ісовб йбгода. У Колодяжному лісові суниці називають поуз΄энкиі л΄існ΄ни. Схожі назви зафіксовані у Любомльському районі бз΄эмкие (Хворостів) і боуз΄эмкие (Замлиння). Це запозичення з польської мови poziomki (cуниці). Подібні найменування наводяться Г.К.Смиком [7, 263]: поземка, позюмка, пазьомка.

Значна кількість записаних нами народних назв фіалки триколірної повязана з поєднанням різних кольорів у її квітках, у які, за місцевою легендою, перетворилися брат і сестра: брбт΄ікі (Липини), брбткиі (Затурці), брбт΄ікие (Замлиння), брбтикиі (Колодяжне), брбтикиі пол΄овъі (Городниця, Ківерці), Івбн та Мбрйа (Хворостів). У Ківерцях трапляється й інша назва збйачий риіпйашόк.

Народні найменування барвінку малого (Vinca minor L.) в цих селах не мають особливих відмінностей: барвннок (Прилуцьке, Колодяжне, Городниця), барвънок (Липини), барвйнок (Замлиння, Хворостів). Відомо, що слово барвінок запозичене через польську (barwinek), чеську (barvinek) та німецьку мови з латинської pervinca [1, 141].

У селах Липини, Затурці, Хворостів, Замлиння, конвалію звичайну (Сonvallaria majalis L.) називають коунвблія. Відомо, що ця назва прийшла до нас із польської мови (konwalia), а походить з латинської (lilium) convallium (буквально “(лілея) долин”) [2, 547]. Також трапляються найменування лбндиш (Ківерці, Городниця), лбндаш (Колодяжне). Вони запозичені з польської мови і виникли від стягнення назви łanie uszko (буквально “вушко лані”) [3, 148]. У Колодяжному зафіксована й інша назва конвалії звичайної сеирдйчник, яку місцеві жителі пояснюють використанням цієї рослини для лікування серцевих захворювань.

Аналіз результатів дослідження дає підставу стверджувати про існування значних відмінностей у народних назвах лікарських рослин у межах досліджуваної території. Зібрані дані можуть бути використані при опрацюванні рецептів місцевої народної медицини.

Список литературы

Етимологічний словник української мови: У 7-и томах. Т. 1. К.: Наук. думка, 1982. 631 с.

Етимологічний словник української мови: У 7-и томах. Т. 2. К.: Наук. думка, 1985. 570 с.

Етимологічний словник української мови: У 7-и томах. Т. 3. К.: Наук. думка, 1989. 550 с.

Сабодаш І.В. Типологія назв Rosa canina L. в говорах української та інших словянських мов // Дослідження лексики і фразеології говорів українських Карпат. Ужгород: Радянське Закарпаття, 1982. С. 54-70.

Сабодаш І.В. Прояв народної етимології в українських діалектичних назвах флори // Дослідження лексики і фразеології говорів українських Карпат. Ужгород: Радянське Закарпаття, 1982. С.71-79.

Словник іншомовних слів // За ред. О.С. Мельничука. 2-е вид. К.: Головна редакція УРЕ, 1985. 966 с.

Смик Г.К. Корисні та рідкісні рослини України. Словник-довідник народних назв. К.: “Українська Радянська Енциклопедія” імені М.П.Бажана, 1991. 416 с.

Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: В 4 т. Т. 3. М.: Прогресс, 1971. 827 с.

Похожие работы