Засоби саморегуляції психічного стану спортсмена

Однак, поведінка суб'єкта в небезпечній ситуації залежить не лише від її об'єктивних умов, але й від того, наскільки адекватно ці

Засоби саморегуляції психічного стану спортсмена

Информация

Медицина, физкультура, здравоохранение

Другие материалы по предмету

Медицина, физкультура, здравоохранение

Сдать работу со 100% гаранией
переживання переходить у роботу м'язів.

Релаксація м'язів завжди є показником позитивних емоцій, стану спокою, радості, рівноваги

Глибоке м'язове розслаблення здатне послабити або навіть припинити негативні емоції разом із змінами у внутрішніх органах. Постійні перебування в напружених умовах створюють передумови втрати навичок мимовільного розслаблення та появи стійкого гіпертонусу м'язів.

Внаслідок релаксації знижується загальний рівень активації, послаблюється тенденція до виникнення захисних емоцій (хвилювання, тривога, гнів та ін.). Релаксація сприяє виникненню позитивних емоцій, почуття спокою, задоволення, готує нервову систему до відпочинку, веде до зниження тонусу гладкої мускулатури внутрішніх органів, серцево-судинної системи та рухового апарату.

Отже, досягнення повної м'язової релаксації (розслаблення) - це другий механізм впливу на мимовільну діяльність внутрішніх органів, зміни психічного стану.

На фоні релаксації, в результаті зниження тонусу кори, легко фіксується самонавіювання. Як відомо, в момент психічного збудження м'язи мимовільно напружуються. У деяких випадках надлишкове хвилювання настільки перенапружує м'язи, що втрачається здатність ними володіти, знижується концентрація і зосередженість уваги. Коли розслаблюється мозок, розслаблюються і скелетні м'язи. Чим напруженіші м'язи, тим вони активніші, тим більше імпульсів йде від них у мозок і тим він в більшій мірі активізується.

Чим розслабленіші м'язи, тим менша кількість імпульсів поступає від них у головний мозок. А коли мозок отримує все менше і менше збуджуючих сигналів, він починає заспокоюватись, занурюючись спочатку в пасивну бадьорість, а потім у дрімоту.

Сприймання слова, подумки спрямованого на самого себе, на фоні зниженого тонусу кори головного мозку змінює психічний стан. Слово може викликати емоційні реакції, які супроводжуються зміною фізіологічних функцій. Слово може викликати функціональні зміни в організмі, спровокувати хворобу або, навпаки, вилікувати.

В умовах зниженого тонусу кори великих півкуль головного мозку дія слова і його вплив на емоційний стан та інші фізіологічні процеси різко підвищується.

"Есть сила благодатная в созвучии слов живых", - ці слова Лєрмонтова якнайкраще підкреслюють дію слова, благодать, що міститься в словах, благодать, яка проявляється в молитві. Молитва приносить заспокоєння, укріплює дух. В історії Олімпійського спорту закарбований подвиг Грега Луганіса, чотирикратного олімпійського чемпіона зі стрибків у воду. Перед кожним стрибком атлет на декілька миттєвостей завмирає на трампліні; зі складеними руками перед грудьми він шепоче слова молитви. Отримавши травму під час стрибка, він знайшов у собі мужність продовжити змагання і вийти переможцем. Це було оцінено на олімпіаді як прояв високої духовності.

Тобто, використання слова на фоні зниженої коркової активації для впливу на мимовільні функції організму, переживання та поведінку, отже, на психічний стан, є третім механізмом регуляції стану.

Це є навіювання та самонавіювання. В регуляції самоактивності використання слова є самонавіюванням. Спрямоване самонавіювання бажаного психічного стану відбувається при допомозі формул оптимального стану - організуючих формул самонавіювання - на основі принципу зворотного зв'язку, який існує між словами і реальними фактами, які породили ці слова. Використання таких формул характеризує вищу психічну мобілізацію, що пов'язана з концентрацією і зосередженістю уваги.

Ці механізми складають основу майже всіх методів психічної регуляції та саморегуляції. Різниця лише в шляхах, які ведуть до досягнення дрімотного стану та зосередження уваги і в засобах оволодіння ними, що розкривається через основи тренувань психологічних вмінь з метою уникнення дисоціації, розугодження реального та оптимального психічного стану. Величина цього розугодження визначається в процесі психологічної підготовки спортсмена на основі психологічного контролю.

Похожие работы

<< < 1 2 3 4 5