Засоби саморегуляції психічного стану спортсмена

Однак, поведінка суб'єкта в небезпечній ситуації залежить не лише від її об'єктивних умов, але й від того, наскільки адекватно ці

Засоби саморегуляції психічного стану спортсмена

Информация

Медицина, физкультура, здравоохранение

Другие материалы по предмету

Медицина, физкультура, здравоохранение

Сдать работу со 100% гаранией
й тип реакції, характерної для особливо важких ситуацій, - істеричний, який спрямований на пригнічення або зменшення внутрішньої напруги шляхом дисоціації або конверсії. При дисоціації відбувається трансформація або забування переживань і зміна особистості, тобто тимчасове спростування існуючої особистості і прийняття іншої життєвої ролі. При конверсії внутрішня емоційна напруга переводиться в рухову сферу - параліч або випадіння функції органів почуття. Діаметрально протилежною є "рухова буря", істеричний напад.

Часто зустрічаються реакції без психомоторних порушень, але такі, що супроводжуються у людини драматичним уявленням про те, що вона зазнала поразки і їй необхідна підтримка, допомога і розуміння. Ці проблеми відносяться до компетенції клінічних психологів у спорті.

2. Регуляція психічних станів у спорті. Регуляція стану психічної готовності спортсмена

 

1. Психологічна підготовка в спорті

 

Успішність виступів у змаганнях вимагає всебічного забезпечення підготовки спортсмена, в тому числі, психологічного забезпечення.

Психологічне забезпечення - це комплекс заходів, спрямованих на спеціальний розвиток, удосконалення та оптимізації систем психічного регулювання функцій організму та поведінки спортсмена з врахуванням завдань відбору, тренування та змагань.

У психологічному забезпеченні спортивної діяльності виділяють три складові: психодіагностику, психологічну підготовку, управління станом і поведінкою в умовах тренувань та змагань.

Психодіагностика, як перша складова, передує конкретній практичній роботі психолога. На цьому етапі психологічного забезпечення інформація поступає від спортсмена до психолога, що сприяє якісній і цілеспрямованій реалізації практичної роботи в спорті.

Психологічна підготовка та управління психічним станом, як друга та третя складові, - це вже безпосередній вплив на спортсмена, тобто інформація поступає від психолога до спортсмена.

Психологічна підготовка - це процес практичного використання чітко визначених засобів і методів, спрямованих на формування психічної готовності спортсмена. Психологічна підготовка вирішує завдання формування і удосконалення властивостей, якостей та рис, які забезпечують успіх у спортивній діяльності.

Мета третьої складової - управління психічними станами та поведінкою, - вирішити завдання створення сприятливих психічних станів: робочих на тренуваннях, перед змагальних та змагальних (передстартових, після стартових) на змаганнях.

Психологічна підготовка - це процес хронічний, управління станами та поведінкою є продовженням психологічної підготовки. Воно необхідне в гострих випадках проявів недостатньої психічної готовності спортсмена.

Проблема психологічної підготовки заключається у вирішенні питань забезпечення психологічної готовності спортсмена до діяльності в екстремальних змагальних умовах.

Структура психологічної підготовки спортсмена, запропонована Г.Д. Горбуновим включає в себе і підготовку до тривалого тренувального процесу, і загальну психологічну підготовку, і корекцію станів перед відповідальними змаганнями, і спеціальну психологічну підготовку до конкретного змагання.

Словесно-образне уявлення як опис на словах та образне уявлення змагальної ситуації, яка прогнозується, дій супротивників та власних дій, що матеріалізується в схемах, макетах, малюнках тощо.

Натуральна модель - створення в тренувальному процесі умов, які схожі з умовами змагання, до якого спортсмен готується. Це і спроби на "оцінку" і прикидки на "результат", і все це - в різних залах, на різних стадіонах та снарядах, в різних погодних умовах і часі доби.

Бажано вчити спортсмена комбінувати ці види моделей, бо не завжди є можливість використання натурної моделі.

Програмування тісно пов'язане з моделюванням, бо практично здійснюється на його основі. Програмування змагальних дій - це пошук шляхів вирішення завдань, які можуть виникнути в змаганні. Якщо спортсмен у ході підготовки знайшов ці шляхи (навіть якщо виявиться, що він у чомусь помилився), то його оцінка ймовірності досягнення успіху підвищується, що сприяє оптимізації психічного стану. У той же час слід пам'ятати, що пошук шляхів та оптимальних рішень спонукає спортсмена корегувати програму, обумовлену ціллю (результатом змагань), або навіть міняти її. Це вимагає створення екстреної моделі ситуації і порівняння її з моделлю-еталоном, створеною завчасно в ході підготовки до змагань. При наявності суттєвих розбіжностей є підстави змінювати програму дій.

Використання спеціальних тренувань по перевірці підготовки передбачає наявність двох видів тренувань:

  1. комфортні - з рівним або слабким супротивником;
  2. дискомфортні - з сильнішим супротивником.

Такі тренування можуть визвати у спортсмена або почуття задоволеності, легкості, зниження емоційного збудження, або, навпаки, - відчуття незадоволеності. Тренування "комфортні" використовуються для підвищення самооцінки ймовірності досягнення успіху. Щоб підбадьорити спортсмена, фіксують його увагу на вдалих прийомах, завдання можуть навіть спрощуватись для підтримання впевненості у спортсмена.

Дискомфортні умови використовуються у випадках, коли виникає необхідність дещо знизити невиправдано високу оцінку спортсменом рівня своєї готовності, підвищити його активність, стимулювати до додаткових зусиль. Проте дискомфортні тренування не використовуються в останній тиждень перед змаганнями.

Крім названих засобів, у спеціальній перед змагальній психологічній підготовці використовуються психологічні бесіди, раціональна психотерапія тощо, спрямовані на формування ставлення спортсмена до даного змагання, на економізацію нервово-психічних витрат, мінімум ризику, на допомогу спортсмену у виборі і використанні засобів саморегуляції.

У спеціальній психологічній підготовці як підготовці до конкретних змагань, виділяють такі її форми, як рання та безпосередня. Спеціальна психологічна підготовка охоплює проміжок часу з моменту, коли встановлено факт участі спортсмена в даному змаганні (рання психологічна підготовка) до останнього фінального виступу.

Виділяють три періоди:

1-й - повідомлення про змагання до відомостей про жеребкування та розклад. Це період збору інформації.

2-й - до початку першого етапу змагань. Це період побудови поведінки і дій.

3-й - підготовка до фіналу. Це період пере опрацювання інформації, яка надійшла в ході змагань, уточнення, а можливо, і зміна програми дій, забезпечення відпочинку, відновлення між стартами.

Передстартова психологічна підготовка може виступати підвидом спеціальної психологічної підготовки, оскільки мова йде про конкретний старт на конкретному змаганні. У той же час вона (передстартова підготовка) має певну структуру, яка може давати підстави і для розгляду її як форми спеціальної психологічної підготовки.

Передстартова психологічна підготовка має дві важливі мети: розвивати психічні вміння та навички і пов'язати умови покращення виступу з певними збудниками.

До передстартової психологічної підготовки входить:

  1. відновлення або тимчасове зниження рівня збудження за допомогою релаксації, заспокійливого образного уявлення;
  2. навіювання впевненості у собі за допомогою словесних форм: "ти в прекрасній формі", "реалізуй, що закладено в тобі", та ін., які даються за 5-8 хв. до старту;
  3. нагадування про характер поведінки при виході на старт: "посміхайся", " реагуй - або - не реагуй - на глядачів" та ін.;
  4. підкріплення установки на максимально ефективну роботу,

підйом бойового духу, всю енергію вкласти в дію.

Часто спортсмени використовують талісмани (фігурки, футболки) як

стимули, які діють і до, і під час виступів, допомагаючи спортсмену

дотримуватись передстартових настанов, пов'язувати їх з попередніми

успішними установками.

2. Психічна готовність спортсмена

 

Формування психічної готовності спортсмена - це головне завдання психологічної підготовки в спорті. Розмежовують поняття готовність та психічна готовність. Готовність розглядається як інтегральна характеристика спортсмена в даний момент. В якості підсистем вона включає в себе фізичну (енергетичну), спеціальну (технічну та тактичну) і психічну готовність.

Чим ближче до змагань, тим у більшій мірі психічна готовність набирає ваги, тому що вона більш динамічна, легко змінна в порівнянні з фізичною і спеціальною, та, крім того, використовуючи психологічні впливи, вона може бути підвищена і тим самим може сприяти досягненню спортивного успіху.

Психічна готовність може бути трьох видів: звичайна, підвищена та занижена. Звичайна психічна готовність - це готовність до звичної діяльності, яка не вимагає підвищених вимог. Стан підвищеної готовності зумовлений новизною, творчістю, гарним самопочуттям, особливим стимулюванням. Стан заниженої готовності пов'язаний із проявами сильної, неконтрольованої емотивності спортсмена з відволіканням уваги, помилками в діяльності.

Психічна готовність до змагань - це перед змагальний психічний стан, основною ознакою якого виступає рівень емоційного збудження. Перед змагальне емоційне збудження виникає з потреби спортсмена в досягненні мети в змаганнях та суб'єктивної оцінки ймовірності цієї мети.

Суб'єктивна оцінка ймовірності досягнення мети здійснює вирішальний вплив на перед змагальний і змагальний стан спортсмена. Ця оцінка може коливатись від 0 - коли у спортсмена відсутня віра в можливість досягнення мети, до 1, коли він повністю впевнений у досягненні наміченого результату. На практиці така оцінка не досягає крайніх значень.

Складовими оцінки ймовірності досягнен

Похожие работы

<< < 1 2 3 4 5 > >>