Засоби інтенсифікації виразності газетного тексту у мові сучасної української преси

  ВасильевА.Д. «Крутой»// Русская речь. 1993. №6. С.4447. ВареникС.В. «У пошуках комічних асоціацій// Культура слова. Республіканський міжвідомчий збірник.

Засоби інтенсифікації виразності газетного тексту у мові сучасної української преси

Дипломная работа

Иностранные языки

Другие дипломы по предмету

Иностранные языки

Сдать работу со 100% гаранией
ційних сифонних монометрів. Значення абревіатури СОТ стало відомим завдяки останнім подіям в історії нашої держави, адже читачі чи не кожний день чують в інформаційних випусках теленовин і радіо ефіру про заявку України про вступ до Світової організації торгівлі.

Що означає абревіатура «ОЕ» читач може дізнатися тільки з тексту. Виявляється, що йдеться про спільний виступ «Океану Ельзи» («ОЕ») і знаменитого вірменського музиканта Дживана Гаспаряна. Читачеві залишається лише подякувати за розшифровку абревіатури. На першій сторінці цього ж номера газети зустрічаємо ще одне скорочення: «Золотий мяч отримає наш Шева?». Цього разу читач може завдячувати світовій славі українського футболіста Андрія Шевченка і, звичайно, його фото під заголовком статі. Абревіатури зловживають й інші журналісти, які навіть їх не розшифровують у текстах. Наприклад: «УБПР: зручність і доступність передусім!» («Поступ», 2005, 24 лютого). Пересічному читачеві важко здогадатися, що абревіатура є скороченням назви Універсальний банк розвитку та партнерства; «Привид ЧМП (УМ, 2005, 18 січня) у статті розповідається про Чорноморське пароплавство і розшифровується абревіатура.

За дериваційними ознаками серед величезного масиву абревіатур, зафіксованих у мові преси, науковці (КаховськаЛ.Ф., Віняр Г.М., СтишовО.А. та ін.) виділяють три основні групи: часткові, ініціальні, комбіновані, хоч у мові сучасних українських газет у їх формуванні спостерігаються свої особливості.

«Характерною особливістю часткових, або частковоскорочених абревіатур є скорочення не всіх компонентів синтаксичної структури (базового словосполучення), а лише одного чи кількох, але з обовязковою наявністю одного повного слова» [44, 35]. Наприклад: політична структуризація поліструктуризація «процес чіткого оформлення політичних структур»; державна партійна номенклатура держпартноменклатура»; екологічна освіта екоосвіта. Остання ознака сприяє більшій прозорості внутрішньої форми слів, полегшує їх розуміння читачами.

Серед частковоскорочених абревіатур-інновацій у заголовках і текстах газет зустрічаємо такі: «Телезвернення до нації Едуардо Фрея» (УМ, 2000, 30 березня); «Телехалтура» (ЛУ, 2004, 16 вересня); «Скільки коштує євроремонт» (МУ, 2006, 4 квітня); «Наркобарон і наркодолари» (УМ, 2000, 7 лютого); "…А демсили підтримує Рух» («Час», 2002, 19 лютого); «Спецпатент вигідний, але створює проблеми» («День», 2000, 24 грудня); «Як ви оцінюєте стан політбомонду?» («День», 2006, 25 лютого). «У Москві цього не було, там кожний канал залишається вірний самому собі. Думається, до такої вибудуваності й визначеності «ролей» прагнуть зараз і наші телебізнесмени й телеполітики» («День», 2005, 24 грудня); «А тут тижнями, з дня в день, аж тремтять стіни, пропускаючи крізь себе стук, кулеметний дріб при підвищеній звукопроникності наших домівок. У березні євроремонт в помешканні 30-го поверху, в квітні в другому підїзді, тепер у магазині на 1-му поверсі» (ВК, 2006, 28 серпня); «Коли наркокурєр прибуває до міста, збувальник товару одразу телефонує своїм довіреним особам. Зустрічається в домовленому місці, розраховується» (УМ, 2003, 4 березня)»; «За такі кошти, як зауважує один функціонер від влади, не те, що дах поїде по партійній фазі, а й скоро бізнесмени від ідей всю область запишуть у політчлени» («День», 2006, 7 лютого); «Прикро, що серед представників сексменшин, які юрбами валили на це безсоромне видовисько, опинились і носії та національна гордість української культури: актори, співаки, композитори, вчені, політики, бізнесмени» (ВК, 2000, 9 червня);

«Тим часом у всіх наших етнічних землях християнська віра злилася зі старою етнокультурою, з язичницьким віруванням, звичаями, обрядами, побутом, мовою, ментальністю українців» (ЛУ, 2003, 12 червня); «У піснях і народних обрядах закодована етнопсихологія, підсвідоме, національне «Я», включно з національним побутом» (ЛУ, 2005, 1416 вересня).

Часто-густо абревіатурні і скорочені інновації здебільшого не стають надбанням загальномовного словника, залишаються оказіональними утвореннями, що покликані яскраво відтворити певний образ, ситуацію, поняття, явище, а водночас просто привернути увагу читача: «КМУЦА готує Україні нац'євнухів?» («Освіта», 2000, 25 листопада 2 грудня) із статті дізнаємося, що КМУЦА Київський міжнародний університет цивільної авіації «Телеін'єкції в мозок» («День», 2005, 24 вересня); «Який теледруг потрібен нашим дітям?» («День», 2004, 10 липня); «Політолігархи» тіснять патріотів» («День», 2000, 15 січня); «Діти «СОВКА» (ЛУ, 2004, 19 серпня). У структурі газетного мовлення зустрічаємо і абревіатури з першим усіченим питомо українським компонентом, які постали на основі прикметниково-іменникових словосполучень, абревіатури, що утворилися з частин кількох перших і повного останнього складника розгорнутої номінації, а також універбати, утворені на основі словосполучень, у яких усічення зазнали всі компоненти означальні й означувані: «Держкомпідприємства залишаються на місці» («Поступ», 2005, 1920 лютого); «Держгодівниця незабаром закриється?» (УМ, 2004, 19 листопада); «Небезпека розтаємничення дергодівниць» («День», 2003, 2 грудня); «А компартбільшість знову проти…» (УМ, 2006, 4 грудня); «Авіапром хочуть об'єднати» («Експрес», 2004, 1920 жовтня); «Старий-новий Генпрокурор» (МГ, 2004, 10 грудня).

Ініціальні абревіатури, або акроніми, досить значний за обсягом корпус лексичних скорочень, який активно використовують журналісти. Це літерні і звукові, літерно-звукові, комбіновані новотвори: «Есдеки (о) втрачають людей» (УМ, 2005, 22 січня) використано абревіатуру назву партії і фракції Соціал-демократична партія (обєднана); «ПФ повинен поповнитися» (ГУ, 2006, 14 лютого); ПФ пенсійний фонд; «МАС 98» (УМ, 2006, 9 вересня); Міжнародний автомобільний салон. В. Нагіна відзначає як досить поширене явище у мові сучасних ЗМІ творення абревіатурних і складноскорочених слів, зауважуючи при цьому: «Важливим фактором в організації журналістського дискурсу є емоційність. Саме цим пояснюється проникнення в сучасну публіцистику оказіональних лексем, які виконують не стільки інформативну функцію, скільки забезпечують емоційний вплив на слухача, посилюють сприйняття почутого, урізноманітнюють і збагачують індивідуальне мовлення. До таких новотворів належать: дубократія, есдеки, толерувати (від толерантний), читабельний, таксо бус, допінгейт, довгалізація (від прізвища голови Селянської партії Довганя), кучкізм тощо [31, 119].

У процесі активізації творення абревіатур і скорочених слів зростає кількість омонімічних утворень, що є зовсім небажаним явищем. Адже читачеві буває досить важко зрозуміти зміст таких скорочень. Вони можуть спричинити плутанину, помилки в сприйнятті інформації. І хоч такі омонімічні абревіатури часто зрозумілі з контексту чи ситуації, проте, утворюючи нові одиниці, цього явища слід уникати, тим більше, коли немає у цьому гострої необхідності.

Отже, оскільки творення інноваційних абревіатур у заголовках і текстах газетних публікацій досить поширене явище, воно вимагає обережного їх використання, щоб не зробити українську мову важкою і незрозумілою для читача.

 

1.3 Сленг і жаргон як засіб експресії у мові сучасної української преси

 

Літературну мову зумовлює мовна мода покоління, і кореспондент часто виступає своєрідним медіатором між живомовною практикою жаргоновживання свого покоління і літературно обробленим словесно-художнім масивом, сам виступаючи продуцентом жаргонного словника [49, 57].

Леся Савицька, автор «Короткого словника жарґонної лексики української мови», пов'язує функціонально-стилістичний параметр жаргону і сленгу із «потужною сміховою першоосновою, що є складником культури як такої та національної сміхової культури зокрема» [48, 11].

У пострадянський час жаргонна лексика і сленг легалізувалися як колись «заборонений плід» і почали входити у мову художніх творів (О.Забужко, О.Ульяненко, Ю. Андрухович, С.Почальчук та ін.), а також у мову преси. Мова газети, як вже зазначалося вище, орієнтується водночас на експресію і стандарт. Максим Рильський писав: «Ви розгортаєте газету або журнал, читаєте статтю чи начерк, і вас охоплює іноді безнадія від тої сірості, штампованості, в яких зовсім невірно вбачати відрадні прикмети стабілізації і стандартизації. Та й яка, власне, може бути «відрадна» стандартизація мови, коли жива мова це процес, а не закам'янілий факт; це широководна річка, що віддзеркалює в собі і береги, і небо, і мінливість хмар, і прудкий блискавичний льот аероплана, і зигзаги пташиних крил, а не покритий зеленою ряскою непорушний ставок! І хіба можна говорити про них усе тими самими до нудоти заяложеними словами» [39, 7]. Експресію у мову газети вносить сленг і жаргон, особлив

Похожие работы

<< < 1 2 3 4 5 6 7 8 > >>