Загальні принципи і задачі комплексного використання водних ресурсів

Основними задачами генеральної схеми комплексного використання і охорони водних ресурсів є такі: Оцінка поверхневих та підземних водних ресурсів. Виявлення основних вимог до

Загальні принципи і задачі комплексного використання водних ресурсів

Информация

Экология

Другие материалы по предмету

Экология

Сдать работу со 100% гаранией

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Загальні принципи і задачі комплексного використання водних ресурсів

План

 

  1. Розподіл води на Землі
  2. Екологічний підхід до комплексного використання водних ресурсів
  3. Системний підхід до комплексного використання водних ресурсів
  4. Загальні принципи і задачі комплексного використання і охорони водних ресурсів

Література

 

1. Розподіл води на землі

 

Із загальної площі поверхні Земної кулі, що складає 510 млн. км2, 70,8 % займають океани і моря і 29,2 % приходиться на долю суші. Запаси води у Світовому океані оцінюються приблизно в 1370 млн. км3, що складає 93,96 % загальних водних ресурсів світу. Середня засоленість океанських і морських вод складає 35 %, або 3,5 г солей на 1 л води.

Біля 3 % поверхні суші зайнято річками і озерами, в яких міститься прісна вода. Обєм цієї води складає більше 230 тис. км3 і саме ці води викликають найбільшу зацікавленість для людства.

Близько 11 % площі материка покрито льодовиками, обєм яких сягає 24 млн. км3. При перетворенні всього льоду у воду рівень Світового океану підвищився би на 64 м, що призвело б до затоплення приблизно 1 % суші.

Запаси підземних вод надто значні.

Деякі вчені рахують, що обєм їх близький до обєму води Світового океану. Підземні води бувають прісними і мінералізованими. В поверхневих шарах суші міститься близько 85 тис. км3 води.

Це так звана ґрунтова волога, режим якої обумовлений кліматом і рельєфом місцевості.

Надлишок води у грунті приводить до заболочення території, а нехватка до загибелі рослин і різкого падіння урожайності. Тому приходиться здійснювати меліорацію земель (зрошення або осушення).

Розподіл води на Земній кулі за даними Львовича наведений в таблиці 1.1

 

Таблиця 1.1

Частина гідросфериОбєм, тис. км3% до загальної кількостіСвітовий океан

Підземні води

Льодовики

Озера

Ґрунтова волога

Пари атмосфери

Річки1 370 323

60 000

24 000

280

85

14

1,293,96

4,12

1,65

0,019

0,006

0,001

0,0001Всього1 454 193100

В першому наближенні можна рахувати, що запаси води, придатної для використання, оцінюються тільки біля 5...6 тис. км3, що відповідає 0,3...0,4 %.

В звязку із швидким ростом народонаселення, особливого значення набувають питання комплексного використання і охорони водних ресурсів. Вирішення цих питань необхідне перш за все тому, що вже зараз багато країн відчувають дефіцит чистої води.

Вод в різних частинах гідросфери знаходиться в стані безперервного руху, що відбувається із-за постійного кругообігу вологи.

Загальне рівняння водного балансу має такий вигляд

 

ВО + ВС = ОО + ОС ,

 

де ВО і ВС випаровування з поверхонь океану і суші; ОО і ОС - опади на поверхні океану і суші.

Стік річок і підземних вод складає за рік близько 41 000 км3, або 8 % загального обєму води, що здійснює кругообіг. По відношенню до кількості опадів, стік становить 36,4 %. Це відношення називається коефіцієнтом стоку.

Із загального світового обєму стоку близько 750 км3 відноситься до так званих безстічних районів. Сюди входять пустелі і напівпустелі, а також річки і їх притоки, що впадають в моря.

Помітний дефіцит води відчувають багато європейських країн. Так в Нідерландах, Бельгії, Угорщині на одну людину в рік припадає 0,8...0,9 тис. м3 річкового стоку.

В Україні значний дефіцит води відчувається на Донбасі. В середньому в Україні річковий стік становить 1,1 тис. м3 на людину.

2. Екологічний підхід до комплексного використання водних ресурсів

 

Основна мета управління водними ресурсами забезпечення народного господарства водою при обовязковій умові збереження біосфери.

В сталих екологічних системах завжди спостерігається замкнений цикл використання основних ресурсів. Продукти життєдіяльності одного організму є стравою для іншого. В звязку з цим, не проходить катастрофічних забруднень навколишнього середовища і всі основні ресурси, як правило, використовуються комплексно.

В природних системах завдяки відбору створюється така сукупність споживачів і користувачів природними ресурсами, при яких не виникає ні виснаження, ні забруднення його.

Штучні системи, які користуються природними ресурсами, і в першу чергу водою, повинні формуватись так, щоб не створювати ні виснаження, ні забруднення води.

Якщо в штучній системі неможливо зробити так, щоб відходи від одного підприємства служили сировиною для іншого, необхідно ввести в таку систему елементи, які б збирали невикористані відходи і використовували їх в інших системах.

В нашій державі впроваджується інженерно-екологічний напрямок водогосподарської діяльності, який вирішує не тільки задачу водозабеспечення, але й охорону водних та земельних ресурсів.

Найбільш розповсюдженим прикладом реалізації інженерно-екологічного принципу в промисловому водопостачанні є створення водооборотних систем і систем повторного використання очищених стічних вод.

В останні роки зявились підприємства, де водопостачання побудоване за принципом безвідходної технології.

3. Системний підхід до комплексного використання водних ресурсів

 

Комплексне використання водних ресурсів синтетична наука, яка обєднує фізико-хімічні, біологічні, інженерні та соціальні науки. При розгляді будь-якого водогосподарського проекту, крім вирішення чисто інженерних питань, виникає цілий ряд природоохоронних та соціологічних проблем.

Водогосподарська система складається із багатьох елементів, які виконують різноманітні функції і які звязані між собою. Звязки ці складні, тому такі системи називають складними.

Особливістю таких систем є не тільки велика кількість її елементів (104...107), але й тісний взаємозвязок всіх елементів і частин між собою. Тому їх вивчення найбільш ефективно можна провести з позиції системного аналізу (сукупність методологічних засобів, що використовуються для підготовки і обгрунтування вирішення складних проблем політичного, військового, соціального, економічного, наукового і технічного характеру).

Для цього необхідно провести аналіз і описання принципів побудови і роботи системи в цілому, її внутрішньої побудови і взаємозвязків складових елементів. Це означає, що необхідно врахувати взаємозвязок окремих елементів водогосподарської системи, як структурних частин складної системи і виявити роль кожного з цих елементів в загальному процесі функціонування всієї системи. Приймаючи вирішення з окремого питання, необхідно знати всі прямі і побічні, близькі і віддалені в часі наслідки цього вирішення.

Для системи комплексного використання і охорони водних ресурсів основна проблема полягає в невідповідності наявних водних ресурсів перспективним замовленням на них. Сформулювати її можна так: розробити таку систему використання водних ресурсів, яка б задовольняла народне господарство в необхідній кількості води заданої якості, не допускаючи при цьому негативний вплив на навколишнє середовище.

Надалі, в залежності від масштабів системи комплексного використання і охорони водних ресурсів, визначають межі системи, входи і виходи з неї і складають структуру системи, що досліджується.

Прийняття рішення при створенні системи комплексного використання і охорони водних ресурсів починають з прогнозу розвитку народного господарства для держави в цілому, або окремого регіону, на який розповсюджується дія цієї системи. На основі такого прогнозу складається прогноз розвитку водного господарства, який перетворюється в план, коли процес прийняття вирішень закінчений. Прогнозом визначається склад учасників водогосподарського комплексу (ВГК) і обєм виробництва, знаючи який, можна отримати обєми водоспоживання кожного учасника.

Характер виробництва, його структура і технологія визначають вимоги учасників ВГК до якості і кількості води. Ці вимоги необхідно порівняти з наявними водними ресурсами.

Оскільки на другому етапі визначають межі системи, то визначається обєм водних ресурсів у просторі і часі.

Потрібні обєми і якість водних ресурсів порівнюють з існуючими за допомогою водогосподарських і гідрохімічних балансів. Отримані неувязки балансів приводять до управляючих діянь, які можуть реалізовуватись різними методами. Так для кількісної гілки, ці діяння розділені на три групи: економія і раціональне використання водних ресурсів, перерозподіл поверхневого і підземного стоків у часі і перерозподіл стоку у просторі. Діяння якісної складової реалізують двома групами: самоочисткою і безвідходною технологією.

Після прийняття рішення відносно методів і способів управління приймають рішення про вибір технічних засобів, якими можна реалізувати різноманітні методи для виконання мети, що поставлена перед водогосподарським комплексом. Тут доцільно розглядати окремо споруди, які керують кількістю і якістю води, хоча, інколи, одна споруда може виконувати обидві функції.

Для прийняття рішення про вибір того чи іншого методу управління системою і набору технічних засобів (гідротехнічних споруд) необхідно оцінити ефективність кожного варіанта водогосподарської системи, порівнюючи втрати з отриманим ефектом при дотриманні обмежень капіталовкладень, трудових і матеріальних ресурсів.

Ефективність створення системи комплексного використання і охорони водних ресурсів може оцінюватись не тільки економічним ефектом, але й екологічним та соціальним. Причому роль двох останніх форм ефективност

Похожие работы

1 2 >