Життя та творчість Г. Сковороди

Але не помилимося, якщо повторимо усталене визначення: це представник так званої української “філософії серця”, мислитель, що мріяв про щастя в

Життя та творчість Г. Сковороди

Информация

Литература

Другие материалы по предмету

Литература

Сдать работу со 100% гаранией
одну шану.

Український народ глибоко шанує і береже память пре видатного мислителя. Шанувальники його таланту щорічно у Переяславі збираються на "Сковородинські читання". У райцентрі Чорнухи, де народився Сковорода, діє літературно-меморіальний музей, місцевій школі присвоєно імя Г.С.Сковороди. У Києві на Контрактовій-площі встановлено памятник. Погруддя прикрашає також одну із станцій київського метро. Його імям названі Харківський педагогічний інститут, вулиці у Харкові, Полтаві, Одесі та інших містах.

Відзначаючи 270-річчя від дня народження Григорія Савича Сковороди в бібліотеках потрібно оформити книжкові виставки, провести масові заходи.

Рекомендуємо книжкову виставку "Г.С.Сковорода - український філософ і письменник /1722-1794/".

Колись існував науковий штамп, який, сказати правду, вживали до місця й не до місця - вислів “складний і суперечливий”, - коли йшлося про життєвий і творчий шлях, метод, мистецький спадок. Можна ганятися за оригінальністю, але простіше вжити цей вираз цілком виправдано і вичерпно стосовно Григорія Сковороди. Це - науковець і жебрак, мудрець і “юрод”( хоч православна людина з цього поєднання й не дивується). Він - один з найосвіченіших діячів України всіх епох. Це був незвичайний чоловік. Відшукати йому аналогії серед подвижників освіти, науки та культури фактично неможливо. Його завжди тягло в гущу простих людей, він був філософом якогось древнього античного зразка, таким собі “вітчизняним Сократом”. Але сутність його морально-етичного вчення глибоко християнська, православна. Він був завершуючою ланкою доби українського бароко, яка продовжувала, як і попередня епоха ренесансу, бути під впливом західноєвропейської культури. Тоді дещо химерним чином намагалися сполучити теоцентризм із антропоцентризмом, тобто подати Бога як головну буттєву цінність і водночас людину - як цінність подібного рангу. Це суперечність могла зніматися певними тлумаченнями, наприклад: христянський ідеал - краса духовна, античний ідеал - краса тілесна, вони поєднуються в образі Божому, в людині. З чітко православної точки зору, звичайно, така “рівновага” між духовним та тілесним, між божественним та людським не може лишатися рівновагою, як то кажуть, “за визначенням”: ми живемо на землі, що стала після гріхопадіння землею вигнання, середовищем тяжкого рабства у плоті та диявола, а тому слабка людина( без Христа) неодмінно знижується до підкорення плотському, матеріальному началу.

Але слово Сковороди не є словом святоотецьким; водночас ніяких заперечень церковного вчення ніхто не чув ніколи з його вуст. Він був глибоким знавцем Біблії, причому читав її в оригіналі, знав, за свідченням його улюбленого учня та біографа Михайла Ковалинського, “языки российский, латинский, еллинский”, хоча “любил всегда природный язык свой и редко принуждал себя изъясняться на иностранном”. Глибоке знання біблійних традицій виявлялося навіть в тому, що в деяких творах іменував себе Варсавою (“син Сави” - за давньоєврейським зразком).

Як би там не було, Сковорода належав до того типу українських митців, в яких, кажучи просто, художнє слово не розходилося із життєвим ділом. Проповідуючи “нестяжання”, він справді не мав нічого з майна, крім торбини із Біблією, паляницею та пастушою сопілкою, не завів сімї, жив, власне, як “чернець в миру”, якщо можна так сказати. Такий тип рідкісний навіть у нашому святому і, скажемо метафорично, золотому за своїми моральними рисами богоносному народі.

Пізніше цю лінію злиття ідейних переконань з життям провадили Тарас Шевченко, Василь Стус (останній зі зворушливою інтимністю писав: “Один із кращих друзів - Сковорода” - як про живого шанованого сучасника). Зараз із “ідейності” великих можуть сміятися, іронізувати. Та навіть всесвітньо відомий вчений, психолог К.Г.Юнг, на якого модно посилатися в сучасній науці, запевняв: життя без переконань - прямий шлях до захворювання шизофренією.. Але повертаємося до проблеми контраверсійності Григорія Савича Сковороди, тобто до тих же нібито банальних “складності й неоднозначності”, які характеризували його діяльність. Таким знаковим фігурам не завжди щастить у різні моменти посмертної долі: маємо на увазі бажання нащадків привести до зрозумілого “спільного знаменника” величини, незбагненні у своїй винятковості, творчому пошуку, дивовижній багатогранності. Радянська наука намагалася зробити зі Сковороди - випускника Києво-Могилянської духовної академії, людини, якій київській архієрей пропонував прийняти сан, - такого собі “майже атеїста”, який, “на жаль, не досягнув рівня революційної свідомості”... Він був загадкою і для сучасників. Любив простолюд, хоча сторонився бунтів (за його життя вибухнув пугачовський бунт, запалила вогнем Україну відома Коліївщина). В нього траплялися конфлікти із церковними діячами. Наприклад, не було схвалене його “рассуждение о поэзии,” себто підручник поетики - його не схвалив Переяславський єпископ. Можливо, суворому єпископові здались неприпустимими апеляції все до тих же характерно барокових алегорій і символів античної естетики. Сковорода на цю подію відгукнувся латинським прислівям, що в перекладі значило: “Одна справа - пастирський жезл, інша - пастуша сопілка”. Оскільки він саме повернувся із чужих країв (Німеччина, Австрія, Угорщина), “наполнен ученостию”, єпископ Переяславський розцінив суперечку про розмежування церковних канонів та світських поетичних прикрас як свідчення гордості та зарозумілості, пишання вченістю, а тому відреагував цитатою із псалма: “не живяше посреди дому моего творяй гордыню”.

Після цього Сковорода був змушений покинути Переяславське училище. На жаль, виник певний конфлікт і після пропозиції Сковороді прийняти чернецтво. У відповідь філософ, що продовжував традицію середньовічних мандрівних дяків, отут-таки справді, мабуть, не вельми смиренно закинув тогочасним ченцям провину лицемірного монашествування, себто ситого і безтурботного життя під зовнішнім виглядом благочестя. Не нам судити покійного Сковороду і розцінювати, чим це є: також осудженням чи констатацією, чи болем, чи насмішкою?.. Звичайно, кінець ХУІІ та ХУІІІ століття дали великих і святих подвижників благочестя, таких, як світ. Феодосій Чернігівський та Іоасаф Білогородський, не зникла ця традиція виняткової особистої святості і в ХІХ, і в ХХ столітті. Церковним людям відразу спливають у памяті імена прп.Серафима Саровського, Оптинських отців і майже наших сучасників - прпп. Лаврентія Чернігівського та Амфілохія Почаївського. Але це був час, коли після петровських реформ, після поширення революційного європейського “вільнодумства”, що на ділі стало павутиною для тисяч умів, - Церкві стало доволі сутжно жити в суспільстві, яке набувало все швидших обертів світського (європеїзованого, додамо) розвитку. Хоч воно ще не дійшло до страшної межі революцій та атеїзму, але вже поколихнулася віра багатьох.

Сковорода, до речі, і в своїх трактатах місцями критикував саме фарисейство, тобто підкреслене виконання зовнішнього обряду при абсолютному занедбанні внутрішнього душевного “ділання”. До слова згадаємо, що через якихось півстоліття світоч православного слова, святитель Ігнатій (Брянчанинов) з печаллю констатував руйнування молитвенних, покаянних, справді духовних, святоотецьких устоїв монашества за умов ретельного збереження монастирсько-господарчої зовнішньої оболонки. І при тому свт. Ігнатій знав про святість окремих сучасників - як того ж прп.Серафима, тоді ще офіційно не прославленого. І водночас про загальний стан речей писав: “восстановления монашества не предвижу... Монахи-актеры вытесняют истинных монахов”.Отже, лишається загадкою, на яку невдячно витрачати сьогодні час, - якщо хочемо взяти від попередників тільки найкраще: чи було це непослушання і “своєволіє” Сковороди, чи інтуїтивне прагнення знайти собі індивідуально-прийнятний шлях спасіння душі. Вже згаданий Михайло Ковалинський у роботі “Жизнь Григория Сковороды” (1794) пише: “Некто из ученых спросил его тут же “что есть философия?” - Главная цель жизни человеческой, - отвечал Сковорода. - Глава дел человеческих есть дух его, мысли, сердце... Философия, или любомудрие, устремляет весь круг дел своих на тот конец, чтоб дать жизнь духу нашему, благородство сердцу, светлость мыслям, яко главе всего. Когда дух в человеке весел, мысли спокойны, сердце мирно, то все светло, счастливо, блаженно. Сие есть философия”. Звичайно, на перший погляд видається, що це якийсь “еллінський” підхід, який зводить спасіння душі до самостійного пошуку, за якого не йдеться про Церкву, обовязкову для спасіння. Але, коментуючи слова, що звучать у храмі - “Премудрость, прости”, Сковорода казав: “Что бо есть простое, аще не дух... Что бо есть воскресение, аще не простота?..” Таким чином його розуміння премудрості Божої як простої й неподільної істини, що розуміється серцем, перегукується із відповідними висловлюваннями отця Іоанна Кронштадського про те, що справжня мудрість проста, і з православними засадами культури Древньої Русі.

Там, як відомо, існувало поняття “лепота” на означення цілісної, неподільної, “простої” Божої краси і “пестрота” на ознаку того, що Сковорода називає “множественностью”, а ми тепер - постмодерним хаосом, себто безформним огромом хибних думок, уявлень, наплоджених заблуклими і гріховними людськими умами.Звичайно, ми не можемо назвати Григорія Сковороду православним філософом - у такому розумінні, як називаємо, наприклад, Костянтина Леонтьєва чи Володимира Соловйова (останній, до речі, пишався своїми родовими звязками із лінією Григорія Сковороди).

Але не помилимося, якщо повторимо усталене визначення: це представник так званої української “філософії серця”, мислитель, що мріяв про щастя в самій людині. І це - основний момент зєднання мирського, загалом, вчення Сковороди та церковної сотеріології (науки про спасіння). До сковородинського вчення про людину дотичні слова святителя Іоанна Златоуста: “Ніщо не погубить людину, якщо вона сама себе не погубить”. Ніякі з

Похожие работы

<< < 1 2 3 4 5 > >>