Емоційна готовність дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі

  Аверин В.А., Дандарова Ж.К. Психология человека от рождения до смерти. Младенчество. Детство. Юность. Взрослость. Старость. СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2003.

Емоційна готовність дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі

Курсовой проект

Психология

Другие курсовые по предмету

Психология

Сдать работу со 100% гаранией

ЗМІСТ:

 

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічне дослідження ролі емоцій у психічному розвитку дитини

1.1 Природа, сутність та функції емоцій

1.2 Емоційна сфера дитини-дошкільника, її розвиток та особливості

1.3 Особливості емоційної готовності до навчання у школі дітей старшого дошкільного віку

Розділ 2. Організація, методи та результати емпіричного дослідження емоційної готовності до навчання у школі дітей старшого дошкільного віку

2.1Методика та організація дослідження особливостей емоційної готовності до шкільного навчання старших дошкільників

2.2 Психологічний аналіз сформованості емоційної готовності до шкільного навчання у дітей старшого дошкільного віку

Розділ 3. Розробка системи коригування та розвитку емоційної готовності дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі

3.1 Основні засади колекційної роботи для покращення емоційної сфери дитини та підвищення її емоційної готовності до навчання у школі

3.2 Корекція емоційної готовності до навчання у школі за допомогою групових занять та ігор

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

 

Вступ

 

Сучасні умови життя та діяльності людини в Україні характеризуються кардинальними змінами в сфері економіки, соціальних ситуаціях та освіти. Суспільство висуває нові вимоги до розвитку особистості, зокрема її емоційної сфери формування ініціативності, сміливості, вміння приймати самостійні рішення, швидко адаптуватися до різних умов. Вирішення цього загального завдання тісно повязане з реалізацією Державної національної програми «Освіта» (Україна ХХІ століття), «Діти України», Закону України «Про освіту», в яких визначено, що побудова демократичного суспільства, його розвиток значною мірою залежить від творчості, активності та емоційної стійкості його членів.

Проблема особливостей розвитку емоційної сфери дітей є актуальною як у теоретичному, так і суто прикладному аспектах. Розкриття психологічних механізмів, що детермінують розвиток емоційної сфери, ускладнюється багатьма факторами. З-поміж них, виступає недостатня теоретична зясованість загальних уявлень щодо сутності емоцій, їх інтегративності, динамічності протікання, амбівалентності тощо. Водночас порівняльний аналіз різних досліджень дозволяє констатувати небажані тенденції, що спостерігаються в розвитку сучасних дітей. Це поступове збільшення кількості дітей, в яких виявляється підвищення фрустрації, емоційної напруги, депресивності, розладу в адекватності емоційного регулювання. З-поміж факторів, що негативно впливають на розвиток емоційної сфери, за даними вчених, можна відзначити екологічні, техногенні та соціальнопсихологічні умови життєдіяльності дитини.

Емоційна готовність це вміння правильно й адекватно реагувати в різних життєвих ситуаціях. Емоційна готовність до школи в основному розуміється як зменшення імпульсивних реакцій і можливість тривалий час виконувати не дуже привабливе завдання.

Актуальність дослідження обумовлена посиленням уваги вчених і практиків до поліпшення виховно-освітньої роботи з дітьми старшого дошкільного віку, створенню оптимальних умов для всебічного розвитку особистості, підготовки їх до навчання в школі. Особливостями програм підготовки дітей до школи, які реалізуються на даний час в дошкільних освітніх установах, є те, що вони недостатньо повно охоплюють зміни особистісної сфери, у тому числі емоційної. Емоційна сфера, як для дорослих, так і для дитини є наріжним каменем успішності в школі, соціалізації й інтеграції її в суспільство.

Вивчення сформованості емоційної сфери дітей старшого дошкільного віку є привабливим як у теоретичному, так й у практичному змісті. У цьому віці ще не втрачена безпосередність вираження емоцій, властивих дитині, але разом з тим, у наявності інтенсивне становлення емоційної сфери, здатність вербалізувати власні почуття й почуття оточуючих людей, уміння підкорятися вимогам і правилам.

Водночас недостатнє визначення впливу різних соціально-психологічних факторів виховання дітей на розвиток їхньої емоційної сфери суттєво ускладнює процес пошуку засобів профілактики і корекції небажаних проявів у ній. Саме це зумовило вибір теми курсового дослідження: «Емоційна готовність дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі»

Обєкт дослідження емоційна сфера дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження особливості емоційної готовності дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі, соціально-психологічні умови емоційного виховання та психологопедагогічні засоби профілактики і корекції негативних емоцій.

Мета роботи полягає в дослідженні сутності і механізмів функціонування емоцій, вивченні становлення емоційного компонента готовності до навчання в школі в дітей 5-6 років.

Відповідно до мети обєкту та предмету дослідження були поставлені наступні завдання:

  1. Уточнити природу, зміст та основні функції емоцій та визначити фактори, що детермінують розвиток емоцій у дітей.
  2. Вивчити особливості розвитку емоційного компонента психологічної готовності до школи в дітей 5-6 років у процесі навчання в дошкільній освітній установі.
  3. Розробити систему цілеспрямованого коригування та розвитку емоційної сфери дітей.

Методи дослідження. Теоретичні: вивчення, аналіз наукової літератури з проблеми розвитку емоційної сфери та емоційної готовності до школи дітей дошкільного віку; емпіричні спостереження, тестування, психолого-педагогічний експерименти; статистичні обробка експериментальних даних. Для дослідження особливостей емоційної незахищеності, тривожності, недовіри до себе використовувався «Тест-спостереження тривожності». Діагностика адекватності емоційних проявів та реакцій відбувалася з допомогою медодики-гри «Абетка настрою» (Н.Л.Белопольської). З метою діагностики емоційного ставлення старщого дошкільника до себе та своїх ровесників «Дві хатки».

Базою дослідження виступив дитячий садок №1 с. Селище Сарненського району Рівненської області. Всього в експерименті брало участь 15 дітей старшого дошкільного віку.

Теоретична значимість дослідження полягає у тому, що дані дослідження дозволяють більш докладно розглянути проблему психологічної готовності до школи, виділити її компоненти і їхню роль в оволодінні навчальними навичками, показати взаємовплив довільності й емоційної регуляції в готовності дитини до школи;

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження, повязані з уточненням сутності, змісту емоцій, критеріями сформованості емоційного контролю та емоційної готовності дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі.

Структура курсової роботи. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. У списку використаних джерел 50 найменувань.

Розділ 1. Теоретико-методологічне дослідження ролі емоцій у психічному розвитку дитини

 

  1. Природа, сутність та функції емоцій

 

Емоції відіграють у житті людини надзвичайну роль. Останні дослідження американських вчених свідчать про те, що навіть розумові здібності людини не так важливі, як рівень її емоційного розвитку.

Люди, які здатні контролювати свої почуття, добре розуміються в тому, що почувають інші, мають перевагу в умінні діяти за так званими неписаними законами, які ведуть до успіху в особистому і суспільному житті. Адже люди з добре розвиненою емоційною сферою можуть краще налагодити стосунки з оточуючими, швидше знайти вихід із складного становища, здатні більш цілеспрямовано керувати своїми емоціями. Це називається мати високий коефіцієнт емоційного розвитку EQ (термін введений Д. Гоулменом). В це поняття входять такі чинники, як уміння розуміти й керувати своїми емоціями, цілеспрямованістю, здатність до співчуття та вміння допомогти людям у налагодженні стосунків [18, 24].

Емоції це особливий клас психічних процесів і станів, повязаних з інстинктами, потребами і мотивами, які відображають у формі безпосереднього переживання (задоволення, радості, страху та ін.) значимість предметів, явищ, ситуацій, що впливають на індивіда в процесі його життєдіяльності. Почуття стійкі емоційні ставлення людини до явищ навколишньої дійсності, які відображають значення цих явищ у звязку з її потребами і мотивами; вищий продукт розвитку емоційних процесів в суспільних умовах.

У людини головна функція емоцій полягає в тому, що завдяки емоціям ми краще розуміємо один одного, можемо, не користуючись мовою, судити про стани один одного й краще налаштовуватися на спільну діяльність і спілкування. Чудовим, наприклад, є той факт, що люди, які належать до різних культур, здатні безпомилково сприймати й оцінювати вираження людського обличчя, визначати по ньому такі емоційні стани, як радість, гнів, сум, страх, відраза, подив [18, 31].

У ряді досліджень учених (С.Л. Рубінштейн [38], П.М. Якобсон [50] та ін.) зустрічаються два підходи до розуміння емоцій, а саме, «емоції» та «почуття» як синоніми одного значення. Водночас у інших роботах емоції, почуття та переживання розглядаються як різні за значенням [41, 60]. Розуміння емоцій також ускладнюється з причини неоднозначного підходу авторів до розкриття їх змісту. Труднощі при визначенні емоцій виникають ще й з тієї причини, що вони (емоції) можуть розглядатись як властивості психіки, як процеси, як стан психіки [41, 60].

Виходячи зі змісту розглянутих ознак, обраних для визначення сутності емоцій, як атрибутивні, умовно їх можна розглядати як складне явище психіки, повязане з різними властивостями та

Похожие работы

1 2 3 4 5 > >>