Економіка міського господарства

У дослідженнях С. И. Кабаковой і А.А. Сегединова розглянуті принципи і критерії економічної оцінки землі як природного ресурсу і просторової

Економіка міського господарства

Методическое пособие

Экономика

Другие методички по предмету

Экономика

Сдать работу со 100% гаранией
риведуть до більшої замкнутості і відчуження особистості в місті в порівнянні з життям «на очах» у селі, де члени громади зв'язані тісними сусідськими і родинними відносинами. Індивідуалізм, раціоналізм і прагматизм міського життя протиставляються традиційному общинному укладу селян.

Однак городяни відчувають потребу не тільки в території, але й в інших життєво важливих ресурсах і продуктах, таких як вода, енергія і т.д. Нарощування споживання збільшує проблеми урбанізації.

 

Тема 4. Прогнозування економічного розвитку міста

 

4.1 Соціально-економічна програма - основа розвитку міста

 

Саме держава може здійснювати заходи, підлеглі стратегічним національним інтересам, ціль яких - цілеспрямоване створення економічної системи, підтримка розвитку його складових і компенсація структурних диспропорцій, що неминуче виникають при його формуванні. Такі заходи носять довгостроковий, послідовний і комплексний характер і визначаються як економічна стратегія.

Для України в її нинішньому стані неприйнятні традиційні західні темпи щорічного росту економіки у 2-3%. Як затверджують учені економісти, тільки динаміка в 15-20% у рік дасть ефект прискореного випереджального розвитку. Такий темп може бути досягнуть за рахунок найбільш репродуктивних галузей і легкої промисловості, а також шляхом форсованого становлення малого і середнього бізнесу на новій, високій інформаційно-технологічній основі. А для цього потрібно прийняти стратегічні державні рішення стосовно податковій політиці і забезпечити стимулювання народного підприємництва.

Наявної досвід підтверджує необхідність програмно-цільового підходу до рішення проблем соціально-економічного розвитку як країни в цілому, так і кожного її регіону зокрема. Уроки реформ показують, що не можна домогтися успіху, вийти на рівень країн з розвитою економікою не маючи продуманого стратегічного плану і робочої програми досягнення поставлених цілей.

У 1997р. на основі глибокого аналізу соціально-економічної ситуації в області були виявлені тенденції, основні фактори, що впливають, визначені можливі крапки росту. Щоб переломити ситуацію, необхідні були неординарні підходи. Прораховуючи можливі варіанти, облдержадміністрація обрала інвестиційний шлях розвитку. Це вимагало розробки відповідної стратегії, коротко- і довгострокових цільових програм.

Перші програми носили антикризовий характер і були спрямовані, в основному, на підтримку існуючої структури економіки. Програма негайних заходів містила більш 5 тис. організаційно-технічних заходів, більшість з яких було виконано. Це дозволило зупинити спад виробництва. Найважливішу роль зіграла програма соціально-економічна розвитку Донбасу. У ході її реалізації переборені наслідки азіатських фінансової (осінь 1998 р.) і нафтової (літо 1999 р.) криз, сформувалися і зберігаються позитивні тенденції в економіці. Це дало можливість підвищити рівень і фонд оплати праці, збільшити масу оподатковуваного прибутку і поліпшити стан розрахунків, що в цілому позитивно вплинуло на виконання бюджетів усіх рівнів, пенсійного та інших спеціальних фондів. Вже у 2000 р. заробітна плата, пенсії, посібники виплачувалися вчасно, це сприяло пожвавленню купівельного попиту і, деякою мірою, росту обсягів з виробництва товарів народного споживання. Їхній загальний приріст склав 26,3%, у тому числі продовольчих 18%. У результаті питома вага товарів вітчизняного виробництва в загальному споживанні зросла з 20% у 1997 р. до 73%.

Програмно-цільовий метод керування забезпечив, насамперед, підвищення фінансової дисципліни за рахунок відновлення державного контролю за роботою підприємств і організацій, незалежно від форми власності, а з цього починається порядок і стабільність. Цю задачу виконала спеціально створена координаційна рада, що здійснювала моніторинг реалізації програми. Розробка і реалізація програм соціально-економічного розвитку сприяли поліпшенню ситуації в економіці і соціальній сфері. У вкрай складних економічних умовах, при обмежених фінансових ресурсів удалося не тільки не допустити обвального падіння виробництва, але й закріпити позитивні тенденції до його росту з другої половини 90-х років.

У соціально-економічній програмі розвитку міста охоплюються всі економічні і соціальні сфери його розвитку. На основі звітного року робиться прогноз економічних і соціальних показників розвитку діючого року. Наприкінці року обов'язково створюється звіт про виконання соціально-економічній програмі міста. Саме звіт дає чітке представлення про економіку міста.

Соціально-економічна програма відіграє ведучу роль у розвитку міста, та є основним джерелом реальних і прогнозованих даних розвитку.

 

4.2 Моделі розвитку економіки розвитих країн світу

 

У ринковій економіці люди повинні вміти самі себе захистити, насамперед, шляхом приватного страхування. Однак досвід навіть розвитих країн свідчить, що більшість людей не можуть здійснити цього самостійно, тому існує соціальна захищеність з боку держави. У сучасних умовах діє ряд варіантів забезпечення такої захищеності.

Ще у 1961 році Радою Європи була прийнята Європейська соціальна хартія. У ній нараховується 19 прав, у тому числі права на захист здоров'я, соціальну допомогу, соціальне страхування, правовий і економічний захист та ін.

Соціальні права відображені в Конституціях усіх країн світу. Зокрема в Конституції Франції закріплені права на одержання роботи, на однаковий доступ до освіти, охорони здоров'я, матеріального забезпечення у випадку непрацездатності, відпочинку.

Шведський вчений Эспринг-Андерсен увесь промисловий розвиток країни розділив на три типи, на підставі яких у цих країнах будується система соціального захисту:

1 тип це ліберальний, котрий діє головним чином, на підставі принципу «що в тебе є» і намагається надати соціальний захист від вільного ринку, відокремлюючи захист тільки тим, у кого немає інших доходів. Саме така модель соціального захисту існує у США.

Зважуються відносини між підприємством і найнятими працівниками в комітеті їхніх профспілок щодо цієї проблеми соціального захисту.

2 тип консервативний. У системі соціального захисту країн, для яких характерний цей тип, домінує класична система соціального страхування, заснована на принципі «що ти заробив».

3 тип заснований на принципі «хто ти є». В основі соціального захисту переважає тенденція, що вирівнює, тобто незалежно від того, які в тебе доходи, ти одержуєш соціальний захист.

Німецький варіант, що одержав назву соціальної ринкової економіки, викликає особливий інтерес, оскільки він поєднує високу економічну ефективність з розвитою системою соціального захисту. Варіант заснований на визначених принципах, основними з який є надання економічної волі, що служить стимулом високої продуктивності роботи. Сам принцип складається з таких елементів:

воля споживання, щодо якої споживачі можуть вибрати будь-який товар чи послугу на свій вибір;

воля виробництва і торгівлі (підприємства можуть робити ті товари і послуги, що необхідні споживачам);

воля вибору робочого місця, володіння і розпорядження приватною власністю.

У Німеччині існують різні елементи ринкової економіки, що дозволяють державі коригувати результати дій ринкових механізмів і колективних переговорів. Розподіл прибутку здійснюється за допомогою доходів, скажемо, звільняються від сплати прибуткового податку.

Коштовне у німецькій моделі це передбачені заходи щодо охорони праці:

- регулювання робочого часу, забороняється працювати у вихідні і святкові дні;

- захист працівників від виробничих і професійних травм;

- захист роботи молоді;

- захист роботи жінок;

- захист від незаконних звільнень з роботи.

Німецька молодь заснована на змішаному державно-приватному рішенні соціальних проблем, де відповідальність окремого підприємця замінена системою «обов'язкової» колективної відповідальності і контролем держави.

Забезпечення діючої конкуренції стало одним з особливих типів соціального захисту, що передбачає шведська модель. Тут існує єдина для всіх система охорони здоров'я, освіти, пенсійного забезпечення. У 1995 р., наприклад, з державного бюджету витрати на охорону здоров'я були профінансовані на 91%. Такий же принцип фінансування охорони здоров'я у Великобританії, Італії, Канаді, де частина державних витрат складає приблизно 90% та 76%. У цих країнах індивід вибирає медичні послуги в залежності від потреб, тоді як, у США щодо своїх доходів.

У США соціальний захист здійснюється переважно між підприємствами і найнятими працівниками. Одночасно з цим і держава значну частину витрат направляє на забезпечення соціального захисту населення. У соціальній підтримці населення США також велика увага приділяється програмі професійній підготовці, перепідготовці кадрів. Охоплено системою соціального забезпечення широкі маси населення: видача допомоги тим, кому вона потрібна в натуральній формі (талони на безкоштовне придбання продовольчих товарів, субсидій на будинок, безкоштовну медичну допомогу). У 1988 р. витрати на ці мети склали 170 млрд. дол., у т.ч. на медичні послуги 66,5 млрд. дол., освіту 10,5 на реалізацію програми щодо підготовці і перепідготовці кадрів 3,8 млрд., на продовольчі талони 21,5 млрд. дол.

У Швеції соціальний захист забезпечується на рівні нормального соціального стандарту. А це означає, що прибудь яких життєвих проблемах кожна родина має право розраховувати на життєвий рівень, що був у цій родині до появи цих проблем.

Однак ця модель передбачає:

-високий відсоток національного прибутку, місцевих органів влади чи спеціальних інститутів, що займаються соціальним захистом населення;

- високий рівень ефективності національної економіки;

Похожие работы

<< < 1 2 3 4 5 6 7 8 9 > >>