Еволюція судової системи і судочинства на українських землях Великого князівства Литовського

Інститут підкоморія був впроваджений у Великому князівстві Литовському Статутом 1566 року. Статут проголошував створення посади підкоморія в кожному повіті. На

Еволюція судової системи і судочинства на українських землях Великого князівства Литовського

Диссертация

История

Другие диссертации по предмету

История

Сдать работу со 100% гаранией

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Еволюція судової системи і судочинства на українських землях Великого князівства Литовського

Вступ

 

Актуальність теми. Дванадцятирічне існування незалежної Української держави відзначене бурхливим процесом наукового дослідження історії національного державного та правового життя. Інтерес до історії національного права викликаний прагненням ліквідувати білі плями, чиє виникнення й існування певною мірою було повязане з тривалими попередніми заборонами ідеологічного характеру щодо дослідження українського права; іншим чинником, що зумовив інтерес до правового минулого, стало усвідомлення необхідності відтворити обєктивну, неупереджену картину генези та еволюції національної правової системи для визначення потенційних можливостей її подальшого розвитку.

У цьому звязку аналіз судової системи та судового процесу на українських землях Великого князівства Литовського видається корисним і актуальним у декількох аспектах. Вважаємо, що важливим чинником необхідності звертання до історії української правової системи литовського періоду є той факт, що період другої пол. XIV - першої пол. XVI ст. був визначальним для формування українського права як європейського за змістом і спрямованістю. Актуальність цього дослідження також вбачаємо в тому, що протягом останніх десятиліть відбулося накопичення значних за обсягом і принципових за значенням теоретичних набутків як у правознавчих, так і в суміжних науках (історичних, суспільствознавчих). Крім того, відмова від ідеологічних обмежень дала змогу оцінювати історичні процеси не тільки з марксистських позицій, а з урахуванням можливостей інших підходів. Це вимагає теоретичного переосмислення фактів і явищ доби, яка розглядається, на основі сучасних теоретичних та методологічних досягнень.

Мета і задачі дослідження. Метою цього дослідження є відтворення повної картини судової системи українських земель у складі Великого князівства Литовського, зясування її місця та ролі у правовій системі Литовсько-Руської держави.

Відповідно до цього в дисертації поставлені такі задачі:

виявити зв'язок еволюції судової системи з еволюцією державного і суспільного життя Великого князівства Литовського;

систематизувати і скласифікувати види судів; обгрунтувати запропоновану класифікацію;

реконструювати кожен з видів судів, уточнити їхню генезу, склад, компетенцію, функціонування, роль і місце в судовій системі;

зробити висновки щодо характеру судової системи на різних етапах її розвитку;

відтворити картину судового процесу в українських судах, зокрема на основі вивчення судових актів визначити і проаналізувати склад кожного з видів судів, уточнити етапи судового процесу, систематизувати судові докази;

проаналізувати специфічні риси судового процесу в різних видах судів;

встановити основні напрямки та характер еволюції судового процесу;

визначити співвідношення споконвічного та запозиченого в судовій системі та судовому процесі Великого князівства Литовського.

Обєктом дослідження є суспільні відносини, які склалися на українських землях у досліджувану добу.

Предметом дослідження є генеза, устрій і функціонування, а також процес розвитку судової системи і судового процесу на українських землях у складі Великого князівства Литовського

Хронологічні межі дослідження охоплюють період з другої пол. XIV ст. до кінця 80-х рр. XVІ ст., тобто з часу входження українських земель до складу Великого князівства Литовського до впровадження ІІІ Статуту Великого князівства Литовського (1588 р.).

Територіально дослідження окреслюється межами земель Волинської, Київської і східної частини Поділля, які у складі Великого князівства Литовського згодом утворили Волинське, Київське і Брацлавське воєводства і чия правова система і після входження до Корони Польської по Люблінській унії 1569 р. базувалася на Статуті Великого князівства Литовського 1566 року.

Методи дослідження. При написанні роботи використано традиційні методи історико-правового дослідження. Для реконструювання загальної картини генези суду і судочинства, для упорядкування фактів і явищ досліджуваної доби було використано предметно-хронологічний метод; за допомогою формально-логічного методу було узагальнено зібраний фактичний матеріал та зроблено висновки щодо особливостей функціонування того чи іншого виду суду; системно-функціональний і системно-структурний методи використовувалися при встановленні і простеженні структурних звязків між явищами та фактами, які мали місце у функціонуванні судів, а також допомогли реконструювати судову систему як цілісність; історико-порівняльний метод застосовувався при виявленні співвідношення споконвічного і запозиченого в українській судовій системі; встановленню органічних звязків між суспільно-державними процесами Великого князівства Литовського і еволюцією його правової системи, зокрема суду і судочинства, сприяв соціологічний метод; статистичний метод і метод кількісного та якісного аналізу використовувалися при аналізові та обробці матеріалів судових актів.

Теоретичною основою стали фундаментальні положення, сформульовані в працях теоретиків права, істориків, політологів, соціологів. Вказані положення стосуються концепцій типології цивілізацій, моделей розвитку суспільства, принципів структурної організації органів державної влади, умов і можливостей суспільних і правових взаємовпливів тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. Робота є комплексним монографічним дослідженням історії суду і судочинства на українських землях Великого князівства Литовського, в якому з нових позицій розглянуті структура судоустрою і судочинства, їхня генеза, функціонування, системні звязки.

В ході дослідження були отримані результати, які конкретизуються у таких основних положеннях:

запропонована нова класифікація судів, які існували у Великому князівстві Литовському, за ступенем участі в їхній роботі державної влади і за принципами підсудності;

встановлено, що в Литовсько-Руській державі склалася єдина судова система державних і недержавних судів;

визначені і проаналізовані спільні риси державних і недержавних судів, які склалися ще до проведення судової реформи 1564 - 1566 рр.;

з нових позицій розглянуто роль судової реформи 1564 - 1566 рр., яка сприяла чіткій диференціації державних і недержавних судів і розпочала процес формування судової влади на українських землях;

обґрунтовується твердження щодо того, що запозичена з Польщі модель місцевого пореформеного державного судоустрою вкорінилася на українському ґрунті лише формально; практична діяльність вказаних видів судів відбувалася в основному в руслі національних правових традицій;

обстоюється думка про те, що свій внесок у формування судової влади зробили і недержавні суди: на відміну від державних, зміни в них відбувалися знизу, що сприяло вкоріненню в суспільстві поваги до права;

доводиться, що притаманний феодальному праву приватноправовий погляд на злочин починає поступатися місцем публічноправовому, що у свою чергу сприяло вкоріненню судової влади і було передумовою розєднання цивільного і кримінального процесів.

Розділ І. Історіографія і джерела

 

.1 До історії вивчення судоустрою і судочинства на українських землях Великого князівства Литовського

 

Хоча перші розвідки з історії судоустрою і судової системи українських земель Великого князівства Литовського зявилися понад півтораста років тому, повної обєктивної картини судової системи і судового процесу не було створено. Донедавна не було спеціальних монографічних досліджень із вказаних проблем; окремі елементи судоустрою і судочинства висвітлювалися дослідниками в основному в контексті аналізу інших сторін суспільно-політичного і державного життя князівства. Вивчення питання не було безперервним, цілісним, автори не завжди були вільними від ідеологічних впливів тієї чи іншої доби.

Одними з перших почали вивчати право Великого князівства Литовського польські дослідники; вони підкреслювали його звязок із польським правом, вбачали у польському праві витоки більшості правових інститутів Великого князівства, залишаючи поза увагою будь-який їхній звязок із правом руським (зауважимо, що такої ж думки дослідники дотримувалися щодо суспільного і державного життя князівства). Так, Я.-В. Бандтке-Стенжинський розглядав право Великого князівства Литовського як провінційне польське право і виводив походження земських і гродських судів, які діяли на території князівства, від польських судів [211].

Першим звернув увагу на такий звязок І. Данилович, який вказав і довів, що, по суті, право Великого князівства Литовського було руським правом [220; 221]. Дослідник ввів до наукового обігу значну кількість фактичних документів і матеріалів, досліджував литовські літописи, списки Статутів Великого князівства Литовського. Ним був знайдений і вперше виданий Судебник Казимира IV (І. Данилович помилково датував його 1492 роком). Вчений започаткував погляд на право Великого князівства Литовського як на литовсько-руське право, що в 50-і -60-і рр. ХІХ ст. певною мірою сприяло появі і вкоріненню концепції Литовсько-Руської держави. Але безпосередньо судової системи і судочинства І. Данилович не розглядав.

Дослідження державно-правового життя Великого князівства Литовського набули інтенсивності і систематичності з 60-х рр. ХІХ ст. Насамперед вони були повязані з Київським університетом, де в другій пол. ХІХ - на початку ХХ ст. працювали вчені - історики і правознавці - представники школи західноруського права [22]. Протягом вказаного періоду зявилися праці М. Владимирського-Буданова [26 - 34], М. Ясинського [204;

Похожие работы

1 2 3 4 5 > >>