Джерела з вивчення історії Стародавнього Єгипту

Памятники матеріальної культури Єгипту пізнього часу (Лівійсько-Саїський період, XVI ст. до н.е.) багаточисленні. Значну кількість матеріалів дали розкопки міста Туніса

Джерела з вивчення історії Стародавнього Єгипту

Информация

История

Другие материалы по предмету

История

Сдать работу со 100% гаранией
ього періоду характерна велика кількість дипломатичних документів, літературних творів, надписів. Добою Нового царства датується багато ділових документів, які характеризували соціально-економічні відношення, зокрема розвиток рабства, особливості організації апарату державної влади. Особливо багато ділових документів було знайдено в Дейр-ель Медині, поблизу столиці Єгипту Фів. Ділові документи часу Нового царства містять цінні відомості про становище рабів, наприклад, про купівлю та найми рабів, іх звільнення, пошук загублених рабів. Інші надписи стосуються земельної власності, описують судові тяжби, повязані з приватним землеволодінням, фіксують різноманітні факти дарування землі. Збереглися документи, які фіксують ділові угоди найму та купівлі худоби, виробів ремісників, а також сімейних відносин, наприклад, записки про поділ майна, спадщину та повязані з цим судові справи.

Для характеристики центрального апарату державного управління велике значення має посадова інструкція сановнику та вищому чиновнику держави саті, текст якої зберігся в деяких похованнях, зокрема, в гробниці вельможі Рехміра.

Багаточисленні тексти часів Нового царства вказують на розвиток активної воєнної політики Єгипту. Особливо детально надписи фараонів XVIII династій повідомляють про їх походи до Передьої Азії та Нубії, серед яких виділяється своєрідний літопис походів Тутмоса ІІІ, який отримав назву «Анали». Аналіз документу дозволяє твердити, що ці походи описані по роках царювання фараона. Цей літопис був висічений на стіні храму Амона в Фівах.

Без сумніву, історичну цінність представляють дипломатичні документи цього часу, в тому числі й ті, які збереглися в столиці фараона XVIII династіїї Ехнатона, в місті Ахешатоне (суч. Ель-Амарна). Тут був знайдений великий дипломатичний архів середини ІІ тис. до н.е., який містив листи, адресовані єгипетським фараонам Аменхотепу ІІІ та Ехнатону правителями передньоазіатських держав (Вавилонії, Ассирії, Мітанні) та міст Східносередземноморського узбережжя (Бібл, Туніл та ін.). Ці офіційні листи та відповіді на них висвітлюють відносини між єгипетською державою та державами Передньої Азії, зазначають певне послаблення єгипетського впливу на сусідні країни. Дипломатичні документи цього часу були відкриті в Ель-Амарні в кінці XIX ст. Так, в 1968р. при розкопках пагорба Камід-ель-Лаз на території Лівану археологи знайшли одну цілу клинописну табличку та три фрагменти, які представляли собою листи єгипетського фараона Аменхомета ІІІ правителям Дамаска та іншіх міст Середземноморського узбережжя. До нашого часу дійшов текст мирного договору Рамсеса ІІ та хетського царя Хатусілі ІІІ, складений на єгипетській та хетських мовах, один із найдавніших мирних договорів, який зберігся до нашого часу.

Не можна не згадати також і про надписи на стінах храму цариці Хатшепсут в Дейр-ель Бахрі. Памятка детально описує велику морську експедицію в південну країну Пунт для доставки звідтиля золота, чорного дерева, світової смоли, худоби.

Велике значення мають літературні твори часу Нового царства, в тому числі «Казка про двох братів», яка алегорично описує міф про Осириса, «Розповідь про захоплення азіатського міста Іану», яка характеризує завойовницьку політику Єгипту, релігійно-магічні твори, наприклад, відома «Книга мертвих». У 128 розділі «Книги мертвих» зазначалося: «Слава тобі, владико правди! Я прийшов до тебе!… Я приніс до тебе правду; я забороняю брехні доступ до тебе, я не чинив неправди людям… Не віднімав молока з рота дітей, не ловив божих птахів… Я чистий хай не буде проти мене зла в цій землі…».

Особливе значення має праця єгипетського жреця Манефона (Мер-не Тхуті), який жив в IVIII ст. до н.е. Манефон, який знав грецьку та стародавньоєгипетську мову, мав доступ до храмових архівів та міг використовувати давньоєгипетські джерела. У фрагментах його основного твору, який дійшов до нас, а також в короткому конспекті його історичних книг зберігся перелік фараонів, обєднаних в 30 династій, що послужив історикам Нового часу основою для введення періодизації стародавньоєгипетської історії. В іудейського історика Йосипа Флавія зберігся уривок з праці Манефона, в якій описується завоювання Єгипту азіатським племенем гіксосів, а також містяться цікаві відомості про ієрографічну писемність стародавніх єгиптян.

Отже, дипломатичні документи цього часу, без сумніву, представляють велику історичну цінність. Знахідки цієї доби дають нам можливість висвітлити міжнародні відносини Єгипту, насамперед, з державами Передньої Азії.

Єгиптологи період Пізнього царства ще поділяють на Лівійсько-Саїський та Перський періоди. Знайдені багаточисленні гробниці, біографічні надписи. Однак, Перський період досліджений вченими недостатньо, знайдено невелику кількість джерел.

Памятники матеріальної культури Єгипту пізнього часу (Лівійсько-Саїський період, XVI ст. до н.е.) багаточисленні. Значну кількість матеріалів дали розкопки міста Туніса (суч. Сань-ель-Халар) в східній частині Дельти, який був столицею Єгипетської держави в період XXI і XXIII династій. Відкриті декілька царських гробниць з муміями фараонів XXI та XXII династій, царевичів та оточення. Дослідник В.Кузищин говорить, що тут були знайдені символи царської влади (жезл, батіг) та велика кількість прикрас (золоті маски, пекторалі, сандалі із золота, срібні та золоті блюда, браслети, каблучки). Л. Васильєв зазначає, що при розкопках міста Буто (суч. Тель-ель-Фарабн «Пагорб фараонів») були знайдені камяні плити з іменами і титулами лівійських вождів, амулети, сосуди часів XXII та XXVI династій, був відкритий шар персидського часу. Вивчалися археологами й інші міста Дельти: Саїс (суч. Са-ель-Хагар) і Бубастис (суч. Тель-Баста), знамениті в пізній період. Памятники часу правління в Єгипті XXV Ефіопської династії були знайдені як на території Куша, так і на території Єгипту. Їх дали розкопки храмів в Гематоні (суч. Кава) в верхньому Єгипті; Карнакського храму в Фівах, де знайшли каплицю фараона Тахорки; в столиці Кушитського царства Напатє, де в храмах Амона та інших богів були знайдені вівтарі, статуї Тахарки і його сімї. Був розкопаний некрополь в Нурі, де височила найвища на території Куша піраміда Тахарки, а також гробниці його наступників.

Цінні матеріали для вивчення історії Стародавнього Єгипту дали розкопки на території грецьких поселень в Єгипті, особливо в Навкратисі і Дафнах. У Навкратисі були знайдені житлові квартали, утвар, реміснича продукція, залишки храмів на честь грецьких богів Аполлона, Гери, Діоскуров та ін., головного храма Еленіона. У Дафнах розкопали цитадель, казарми воїнів-найманців, торгівельно-ремісничі поселення поблизу цитаделі.

Значну інформацію містять стели і надписи лівійських правителів номів Дельти, кушитських фараонів Піанхи і Танутамона. Для відновлення хронології XXV і XXVI династій важливі так звані «стели Апісів» священних биків, похованих в Серапеумі та Мемфісі, чиї надгробні плити прикрашені рельєфами з датами народження та поховання кожного з Апісі та імені правлячого в той період фараона.

Інтерес представляють біографічні надписи вельмож саїського періоду, надписи-посвяти жерців та ін. Для саїського періоду характерні знахідки на території Єгипту грецьких та карійських надписів, залишених торговцями і воїнами-найманцями (VIIVI ст. до н.е.). Збереглася велика кількість ділових документів цього періоду, зроблених демотичним спрощеним письмом. Ці документи, які представляють собою шлюбні контракти, орендові і кабальні договори, дають змогу ясніше представити особливості суспільного життя єгипетського суспільства пізнього часу.

Певні факти з історії Єгипту цього періоду можна знайти у творах усної народної творчості, наприклад, у циклі сказань про таніського царя Пєтубастісе.

Таким чином, дослідження всього масиву джерел з історії Стародавнього Єгипту різних періодів представляє значний науковий інтерес, дає можливість вивчити основні віхи економічної, політичної історії та культури.

Вивчення особливостей культурних традицій, памяток скульптури, архітектури народів Стародавнього Єгипту продовжувалося й наприкінці XVIII ст. У цей час уявлення європейських вчених про Єгипет було досить обмеженим. Уривчасті відомості Геродота та інших античних авторів, повні фантастики відомості Біблії, історія тридцяти династій фараоні, написана приблизно в 300р. до н.е. єгипетським жерцем Манефоном, декілька статуй, які збереглися в Римі, два-три обеліски, покриті ієрогліфами, розшифрувати які безуспішно намагався ще Клод Дейреск та інші дослідники, це все чим оперували історики та археологи. Однак навіть цих свідчень було достатньо, щоб представити собі значення стародавньої і майже забутої цивілізації для історії людства.

30 червня 1798р. в Єгипті, поблизу Олександрії, почалася висадка французької воєнної експедиції на чолі з генералом Бонапартом. Експедицію супроводжувала група вчених різних спеціальностей та художників. Нагадаємо, що одразу ж після перших перемог Наполеона, був заснований Єгипетський інститут з метою вивчення захопленої країни. Один із його членів, видатний вчений Денон, обїздив весь Єгипет від Олександрії до Сієни (Асуан), списував надписи, замальовував архітектурні споруди, купував цінні історичні реліквії.

Можливості, які відкривалися перед археологами, були грандіозними. Єгипет був переповнений монументальними камяними спорудами та надписами. Надписи покривали стіни храмів та гробниць. Особливий інтерес та цінність являв Розеттський камінь, знайдений в селищі Розетта. Ряд вчених зазначили, що цей камінь чорного базальта з трьохметровим надписом на стародавньоєгипетській мові ієрогліфами, новоєгипетській демотичним письмом, на грецькій грецькою абеткою. Всі три надписи, як потім зясувалося, містили один і той же текст декрет жерців на честь Птолемея V Єпіфана (196р. до н.е.).

Французька експедиція зі

Похожие работы

<< < 1 2 3 4 >