Державне регулювання забезпечення продовольчої безпеки в Україні

Стан економічного потенціалу і динаміка показників розвитку об'єктивно відобразять вектор управлінської стратегії, розкриють слабкі і сильні сторони регіону порівняно з

Державне регулювання забезпечення продовольчої безпеки в Україні

Информация

Юриспруденция, право, государство

Другие материалы по предмету

Юриспруденция, право, государство

Сдать работу со 100% гаранией
ення господарської діяльності, підпорядкування економічного зростання цілям створення нової гуманітарно-екологічної цивілізації майбутнього. Відповідно, і політика регіону не може ігнорувати цієї установки.

Схема обґрунтування стратегії забезпечення продовольчої безпеки регіону повинна включати такі елементи:

  1. аналіз економічних і соціальних процесів, оцінка ресурсів (визначення ресурсних обмежень);
  2. обґрунтування стратегії соціально-економічного розвитку регіону у сфері забезпечення продовольчої безпеки;

3) розробка концепції і вибір методів державного ринкового регулювання.

Поряд із принципами вибору стратегічного курсу велике значення має аналіз економічного потенціалу регіону, який враховує сукупність матеріальних чинників життєдіяльності ресурсне забезпечення, природно-географічне розташування, виробничо-інноваційні можливості, трудовий потенціал тощо.

Стан економічного потенціалу і динаміка показників розвитку об'єктивно відобразять вектор управлінської стратегії, розкриють слабкі і сильні сторони регіону порівняно з іншими регіонами, тому потрібна ретельна оцінка, з одного боку, економічного потенціалу регіону, з іншого індикаторів соціально-економічного розвитку. Основним елементом управлінського впливу органів влади має стати система індикативних планів. Залежно від напряму прогнозування зміст індикативних планів відрізнятиметься. У річному циклі індикативне планування повинне включати характеристику всіх основних макроекономічних параметрів, що визначають стан продовольчої безпеки (ВВ11, зайнятість, доходи і витрати населення, платіжний і торговий баланс регіону, інвестиції, темпи зростання виробництва продовольства тощо) та інструментів економічної політики (податки, тарифи, бюджетні витрати, зокрема державні закупівлі, нормативи амортизації, регульовані ціни, доходи, державні інвестиції, пріоритети і нормативи роботи інститутів розвитку тощо).

 

 

Висновки

 

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми державного регулювання забезпечення продовольчої безпеки шляхом визначення теоретичних підходів, визначення заходів, що сприяють підвищенню продовольчого забезпечення. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.

На сьогодні в теорії управління розроблено ряд концепцій щодо вирішення продовольчої проблеми. Серед основних поширення набули такі: концепція інтенсивного зростання сільськогосподарського виробництва; концепція задоволення «основних людських потреб»; концепція сталого розвитку; концепція багатофункціональності сільського господарства.

Останніми роками все більший вплив на розвиток ідей продовольчої безпеки справляє концепція сталого розвитку, яка передбачає взаємозв'язок і дотримання раціональних пропорцій дії економічних, екологічних, технологічних і соціально-демографічних чинників на сільськогосподарське виробництво.

Доцільним є розгляд продовольчої безпеки стосовно всього людства (світу), країн або груп країн, окремих регіонів, домашнього господарства (сім'ї) і окремої людини. Як основа для виділення різних рівнів у роботі використаний відтворювальний підхід, який заснований на визначенні специфічних інтересів різних рівнів (економічних або інтересів у сфері продовольчого забезпечення) і дає змогу виявити властиві певному рівню унікальні риси й обґрунтувати відмінності підходів до забезпечення продовольчої безпеки різних рівнів.

Забезпечення продовольчої безпеки на кожному рівні зумовлюється внутрішніми (економіка даного рівня, у тому числі доходи, обсяг і структура споживання) і зовнішніми (стан продовольчої забезпеченості вищого рівня) чинниками. На стан внутрішньої продовольчої безпеки кожного рівня частково впливає продовольча безпека нижчого рівня ієрархії.

Виявлено основну відмінність у підходах до забезпечення національної продовольчої безпеки, яка зумовлюється відмінністю економічних і політичних інтересів країн з найрозвиненішим агропромисловим виробництвом, які володіють природними порівнянними перевагами при виробництві сільськогосподарської продукції, та країн з менш сприятливими для агропромислового виробництва природно-кліматичними умовами, обмеженими ресурсами сільськогосподарського виробництва або ринками, що формуються (зокрема країн з перехідною економікою).

Визначено, що під продовольчою безпекою слід розуміти стан економіки, забезпечений відповідними ресурсами, потенціалом і гарантіями, при якому, незалежно від внутрішніх і зовнішніх загроз, зберігається необмежена у часі здатність держави (суспільства). Забезпечувати економічну та фізичну доступність для всього населення життєво важливих продуктів харчування в обсягах, якості й асортименті, достатніх для розширеного відтворення кожної особи у звичних умовах і мінімально необхідних для підтримки здоров'я та працездатності в надзвичайних продовольчих ситуаціях.

Запропоновано в основу аналізу продовольчої безпеки регіону і розробки механізмів її забезпечення поставити саме характер. Такий підхід дасть змогу виявити всю сукупність відтворювальних процесів на території, характерні закономірності цих процесів, їх взаємодію.

Регіональний відтворювальний процес є результатом поєднання галузевого і територіального поділу праці, що виражається в безперервному відновленні елементів виробничих відносин у процесі обігу матеріальних, трудових та фінансових ресурсів регіону, одні з яких спрямовуються на створення умов відтворення, а інші на забезпечення функціонування самого процесу відтворення.

Економічна і фінансова ситуація в аграрному секторі погіршилася внаслідок розладу інтеграційних зв'язків між сільським господарством і переробними галузями АПК. Україна ще не досягла належного рівня продовольчої безпеки. Без радикального підвищення ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств усіх форм власності й організації виробництва, їх цілеспрямованої соціально-економічної та екологічно спрямованої реструктуризації на основі вдосконалення ринкових відносин неможливо домогтися переведення регіональних АПК на модель сталого розвитку і динамічною зростання.

Визначено, що державна аграрна політика має бути підпорядкована не частковій чи тимчасовій підтримці розвитку окремих ланок аграрної сфери, а спрямована на здійснення системних перетворень у ній. Стратегічною метою та поточними цілями сталого функціонування національного і регіональних АГПС є стабільне та постійне забезпечення вітчизняного продовольчого ринку необхідними обсягами продуктів харчування згідно з попитом.

7.Запорукою ефективності регіональної системи продовольчої безпеки є наявність процедур комплексної діагностики її стану, яка дає можливість врахувати взаємозв'язок різних чинників.

Загальними критеріями забезпеченості продовольчої безпеки регіону є: відповідність рівня і структури кінцевого споживання продуктів харчування раціональним фізіологічним нормам здорового харчування; наявність виробничого потенціалу сфер АПК, достатнього для виробництва основних продуктів харчування; відповідність обсягів і структури експорту-імпорту продовольства; відповідність якості і безпеки продовольства санітарно-гігієнічним вимогам, екологічним і епідеміологічним стандартам здорового харчування.

Основним показником є коефіцієнт самозабезпечення, розрахований на вартісній або енергетичній основі. Такі показники можуть розраховуватися безпосередньо або бути комплексними показниками, що складаються з декількох складових.

Для характеристики продовольчої незалежності регіону запропоновано комплексний індекс, який складається з показників: кінцевого споживання, регіонального потенціалу виробництва продовольства, рівня імпорту продовольства, якості продовольства.

Розрахований індекс продовольчої безпеки регіону дає змогу охарактеризувати рівень продовольчої безпеки з метою аналізу динаміки його зміни і порівняння регіонів за цим рівнем.

Можна назвати такі особливості аграрної політики: сільське виробництво в більшості країн здійснюється переважно фермерськими господарствами; другою суттєвою особливістю аграрного сектора є використання землі як засобу виробництва; сільськогосподарське виробництво украй залежне від природних умов; можливість диверсифікації продукції сільського господарства вельми обмежена; кінцевим продуктом сільськогосподарського виробництва є сировина для промислової переробки і продовольство; попит на сільськогосподарські і продовольчі товари є еластичним залежно від доходу; низька еластичність попиту на сільськогосподарську продукцію породжує так звану довгострокову фермерську проблему; цінова нееластичність попиту на сільськогосподарську продукцію в сукупності з великою залежністю аграрного виробництво від природного чинника і конкуренцією виробників зумовлює короткострокову фермерську проблему; найпоширеніша форма сільськогосподарського підприємства селянське господарство, сімейна ферма.

З метою реалізації та розвитку експортного потенціалу можлива реалізація механізму формування експортної інфраструктури, що містить гарантії адміністрації за комерційними кредитами під експортні поставки продовольства, що надаються найбільшим організаціям у сфері торгівлі і переробки сільськогосподарської сировини.

Реалізація запропонованих напрямів забезпечення продовольчої безпеки регіону дасть змогу змінити негативні тенденції, що склалися протягом останнього десятиліття, у забезпеченні продовольством населення регіону на основі системного підходу до вирішення всього комплексу взаємопов'язаних завдань державного управління продовольчою безпекою.

На основі проведеного аналізу виді

Похожие работы

<< < 1 2 3 4 5 >