Голкошкірі, напівхордові й палеозоологія хребетних

Динозаври (страшні ящери) панували на суші в мезозої, вони були винятково різноманітні за формою й розмірами. Відомі дрібні, не більше

Голкошкірі, напівхордові й палеозоологія хребетних

Информация

Биология

Другие материалы по предмету

Биология

Сдать работу со 100% гаранией
живуть біґоси круглороті (міноги,), вони невідомі у викопному стані.

Древні вимерлі біґоси дуже різноманітні за формою й розмірами. У викопному стані від них збереглися залишки панцира, що покривали голову й передню частину тулуба. Цей панцир складався зі зрослих кісткових пластин і мав вигляд щита, тому біґосів часто називають щитковими. Вони були поширені в ордовику, силурі й девоні (особливо наприкінці силуру й початку девону), жили в прісноводних й солоних басейнах. Представники: рід телодус (Thelodus) з ордовика; рід цефаласпис (Cephalaspis) з раннього девону.

Надклас риби (PISCES). Риби - водні хребетні, що зберігають протягом всього життя зябра. Їхня кінцівки представлені парними й непарними плавцями, внутрішній кістяк хрящової або кістковий, тіло покрите лускою різної будови. З'явилися риби наприкінці силуру, у девоні вони швидко завоювали великі морські й прісноводні басейни, витиснувши з них біґосів. Тому девонський період часто називають «століттям риб».

Надклас риб поєднує чотири класи, всі вони були відомі вже в девонському періоді. Це клас пластиношкірих, клас хрящових риб, клас кісткових риб.

Кісткові риби - найбільш прогресивна група риб. Кісткові риби розділені на три підкласи: кистепері, двоякодихаючі, лучепері.

Кистепері риби - хижаки довгої до 3 м. Передніми парними плавцями, що мали м'ясиста підстава, від якого відходили шкірясті промені (звідси назва групи), кистепері риби могли опиратися на дно. Із цих плавців розвилися передні кінцівки перших наземних хребетних - стегоцефалів, відносних до земноводного. З'явившись на початку девону, кистепері були самими численними рибами в середньому й пізньому девоні. Представник: рід голоптихиус (Holoptychius) з девону. До наших днів зберігся єдиний рід латимерія (Latimeria), виявлений в 1938 р. у південно-східного узбережжя Африки. Ця древня риба являє собою живу копалину. У наш час піймано всього кілька екземплярів латимерій.

Двоякодихаючі риби сполучають зябровий подих з легеневим. Вони з'явилися в девоні, і дотепер живе всього 6 видів у Південній Африці, Австралії й Південній Америці в прісних водах в умовах сезонних посух. У викопному стані збереглися зубні пластини, фрагменти черепа й окремі луски. Знахідки двоякодихаючих важливі для палеогеографії, вони свідчать про посушливий і жаркий клімат. Поширення: девон - нині. Представник: рід диптерус (Dipterus) із середнього девону.

Лучепері - процвітаюча група риб. До них ставляться сучасні й викопні морські й прісноводні риби, що мають плавці на довгих хрящових або кісткових променях (звідси їхня назва). Лучепері з'явилися в ранньому девоні, сталі панувати із крейдового періоду й широко поширені в наш час. Представник: рід палеонискум (Palaeoniscurn) з пізній пермі.

 

Надклас чотириногі (TETRAPODA)

 

Чотириногі хребетні, що живуть переважно на суші. Вони з'явилися наприкінці девону й відбулися від кистеперих риб. Перехід до наземного способу життя привів до перебудови всього організму. З парних плавців кистеперих риб виникли парні передні й задні кінцівки наземних чотириногих, зябра змінилися легенями, розвився слуховий апарат. Чотириногі перебувають на значно більше високому щаблі розвитку, чим риби. До них ставляться чотири класи: земноводні, плазуючі, птахи й ссавці.

 

Клас земноводні (Amphibia)

 

Земноводні, або амфібії, - примітивні й самі древні наземні чотириногі. У їхній будові ще збереглися деякі риси предків, що жили у воді, хоча більше особливостей, властивих наземним хребетним. У процесі свого життєвого циклу вони спочатку проходять стадію личинок, які розвиваються у воді, дихають зябрами й позбавлені кінцівок, а потім перетворюються в дорослі чотириногі форми, що живуть поза водою.

Всі земноводні - холоднокровні тварини, температура їхнього тіла залежить від навколишнього середовища. Легені слабко розвинені, тонка слизова шкіра є додатковим органом подиху. Більшість земноводних розмножується, як і риби, шляхом відкладання ікри у воду. Кістяк їх у значній мірі хрящової.

Сучасні земноводні поширені менш широко, чим інші хребетні, в основному вони живуть у південних широтах. Серед них виділяються безхвості (жаби), хвостаті (саламандри, тритони) і безногі.

Перші земноводні - стегоцефали - з'явилися наприкінці девону й жили до початку юри. Стегоцефали мали суцільну черепну коробку (звідси їхня назва) з отворами для очей, ніздрів і тім'яного ока. Їхні зуби були, як у кистеперих риб. Через недосконалу будову поясів кінцівок їхнє пересування на суші було повільним і незграбним. Стегоцефали нагадували крокодилів, жили в заболочених лісах, болотах і лагунах. Поширення на суші більше високорозвинених було однієї із причин вимирання стегоцефалів. Представник: рід іхтиостега (Ichtyostega) з пізнього девону.

Клас плазуючі (Reptilia). Плазуючі, або рептилії, - справжні наземні хребетні, що перебувають на більше високому рівні розвитку, чим земноводні. Це холоднокровні тварини з більше зробленим кровообігом. Вони розмножуються яйцями, що містять велику кількість живильних речовин. Личинкова стадія в розвитку випадає, і молоді тварини відрізняються від дорослих тільки меншими розмірами. У плазуючих більше зроблений кровообіг, легеневий подих.

Дуже різноманітна будова черепа, різняться за формою зуби. Кістяк плазуючих розділений на п'ять відділів, це забезпечує більшу рухливість тіла.

Перші рептилії з'явилися наприкінці карбону, а наприкінці палеозойської ери вони досягли великої розмаїтості. Особливо широко були вони поширені в мезозої. Протягом цієї ери плазуючі досягли панування, заселивши сушу, повітря й водне середовище. Тому мезозой часто називають ерою плазуючих, до кінця цієї ери їхня основна маса вимирає.

Серед сучасних плазуючих відомі черепахи, змії, ящірки, крокодили, хамелеони й гаттерії. Всі ці тварини є лише залишками багатого представниками класу в мезозої, більшість рептилій належить до вимерлих груп.

По особливостях будови кістяка й черепа, по способі життя (наземні й морські) і за часом існування (викопні й сучасні) плазуючі діляться на ряд підкласів, з яких нижче коротко охарактеризовані основні.

Підклас котилозаври (Cotylosauria). Котилозаври (котелкоголові ящери) - найбільш примітивні плазуючі, близькі по будові тіла й черепа до стегоцефалів. Котилозаври були першими справжніми наземними тваринами серед хребетних, вони існували з кінця карбону до кінця тріасу. Представник: рід парейазавр (Pareiasaurus) з пізній пермі - незграбна коротконога тварина.

Підклас звіроподібні ящери (Synapsida). Ця вимерла група рептилій виникла від примітивних котилозаврів наприкінці карбону й була широко поширена наприкінці пермі й у тріасі. Серед цих ящерів було багато хижаків. Мезозойські звіроподібні ящери з'явилися предками ссавців. Про це свідчить наявність зубів різного призначення, як у ссавців: різців, іклів, щічних зубів. Поширення: пізній карбон - середня юра. Представник: рід іностранцевія (Inostrancevia) з пізній пермі - страшний хижак свого часу.

Підклас рибоящері (Ichthyopterygia). Це водні рептилії, подібні по зовнішньому вигляді з рибами й дельфінами. Більшість із них були морськими хижаками, що харчувалися рибою. Поширення: середній тріас - крейда. Представник: рід іхтіозавр (Ichtyosaurus) з ранньої юри.

Підклас лускаті ящери (Lepidosauria). До цього підкласу ставляться змії, ящірки й кілька вимерлих груп рептилій, що є проміжними формами між примітивними плазунами - котилозаврами й більше високоорганізованими - архозаврами. Поширення: пізній карбон - нині. Представник: рід мозозавр (Mososaurus) з пізньої крейди - гігантська морська ящірка.

Підклас архозаври (Archosauria). До цього підкласу ставляться численні мезозойські динозаври й літаючі ящери - птерозаври, а також збережені до наших днів крокодили.

Динозаври (страшні ящери) панували на суші в мезозої, вони були винятково різноманітні за формою й розмірами. Відомі дрібні, не більше кішки, і гіганти, до 30-40 м у довжину, рухливі й незграбні, що ходили на двох і на чотирьох ногах, хижі й растиноядні, покриті лускою й позбавлені панцира. Серед динозаврів були самі великі із всіх відомих тварин, коли-або населяючих нашу планету з довжиною тіла до 40 м, вагою більше 30 т і при цьому з мізерно малими розмірами мозку. Деякі найбільш великі з динозаврів, як і сучасні бегемоти, частина свого життя проводили у воді. З'явилися динозаври в середині тріасу й вимерли до кінця мела. Представники: рід диплодок (Diplodocus) з пізньої юри - гігантський динозавр із довжиною тіла до 30 м і вагою до 30 т; рід ігуанодонт (Jguanodon); рід стегозавр (Stegosaurus) з пізньої юри рід трицератопс (Triceratops) з пізнього мелу.

Птерозаври - літаючі ящери - були єдиною групою плазуючих, що жили в повітряному середовищі. Їхні передні кінцівки перетворилися в довгі гострі перетинчасті крила (подібно крилам кажанів). Серед птерозаврів виділяються зубасті рамфоринхи, що мали хвіст і вузькі крила (від 0,4 до 1 м у розмаху), і ширококрилі беззубі птеродактилі з розмахом крил до 8 м. Літаючі ящери жили протягом юрського й крейдового періодів, їхнє вимирання було пов'язане з появою птахів, які виявилися більше пристосованими до життя в повітряному середовищі. Представники: рід рамфоринх (Rhamphorhynchus) з пізньої юри й рід птеранодон (Pteranodon) з пізньої крейди.

 

Клас птахів (Aves)

 

Птахи є в цей час самим численним класом наземних хребетних. Вони відбулися від примітивних тріасових плазуючих - архозаврів - і по загальному рівню розвитку стають набагато вище плазуючих.

У викопному стані птаха зустрічаються дуже рідко, тому що їх тендітної порожньої кістки швидко руйнуються. Пізнєюрський первоптах археоптерикс (Archaeopterix) по своїй будові займає перехідне положення між плазу

Похожие работы

< 1 2 3 >