Глобальні катастрофи, як прояв соціогеоекологічної кризи

Наша країна заявила про підтримку Концепції ООН про сталий людський розвиток. Одним з ключових завдань державної політики України на найближчу

Глобальні катастрофи, як прояв соціогеоекологічної кризи

Курсовой проект

Экология

Другие курсовые по предмету

Экология

Сдать работу со 100% гаранией
сня 2008 року. Організаторами були Селева асоціація, інститут «Севкавгипроводхоз», Високогірний геофізичний інститут, географічний факультет МГУ ім. В.Н. Ломоносова та Далекосхідний геологічний інститут.

На конференції зустрілися провідні світові експерти, які спеціалізуються на селевих потоках з країн колишнього СРСР, Східної Азії, Західної Європи, Північної та Південної Америки. Вчені обговорили такі питання, як наслідки селевих катастроф, оцінка ризику, вплив зміни клімату на селеву активність, методи вивчення й моделювання селей, загроза прориву льодовикових озер, гляціальні катастрофи, захист від селевих потоків.

Відбулася дискусія про створення нових нормативних документів з вивчення селей.

Підготовка до цієї конференції тривала протягом трьох років [4].

Україна, будучи учасником міжурядових угод "Про взаємодію в галузі попередження і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру від 22.01.93" і "Про співробітництво і взаємодію в галузі вивчення землетрусів і прогнозування сейсмічної небезпеки від 24.09.93", у 1998 році значно активізувала свою роботу в Міждержавній раді з надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру (МДР з НС) щодо консолідації зусиль держав - учасниць СНД у галузі попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій.

У липні 1998 року МНС України організувало і провело в м. Одесі 11-е засідання МДР з НС, вперше в СНД зустріч міністрів і керівників спеціально уповноважених органів виконавчої влади країн Співдружності, що вирішують завдання запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій.

На зустрічі були обговорені концептуальні питання розвитку співробітництва в галузі попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій держав-учасниць СНД і прийняті відповідні рішення, служать подальшому удосконаленню Міждержавної системи НС СНД. На зустрічі міністрів Україна однією з перших підтримала необхідність і доцільність створення в рамках Міждержавної системи НС Агентства з моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій.

У листопаді 1998 року Рада глав урядів СНД затвердила дві програми, розроблені МДР з НС: Міждержавна цільова програма розвитку Корпусу сил СНД для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру на період до 2010 року і Міждержавна науково-технічна програма створення сейсмологічного моніторингу територій держав учасниць СНД [7].

Наша країна заявила про підтримку Концепції ООН про сталий людський розвиток. Одним з ключових завдань державної політики України на найближчу перспективу, визначених в Посланні Президента до Верховної Ради "Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічного та політичного розвитку на 2000-2004 роки", в Указі Президента від 09.02.2001 р. №80/2001 "Про заходи щодо підвищення рівня захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", у Програмі діяльності Кабінету Міністрів "Реформи заради добробуту", є зниження рівня техногенно-екологічних ризиків та захист населення і територій від надзвичайних ситуацій. Законодавчою базою для реалізації цих завдань є низка нових законів, що стосуються захисту населення від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, прийнятих Верховною Радою, в тому числі проект Закону "Про Концепцію сталого розвитку в Україні" [6].

У разі стихійного лиха оперативні установи ООН докладають чималих зусиль для надання допомоги потерпілому населенню. Дві структури ООН несуть основну відповідальність за ці дії: Управління по координації гуманітарної діяльності і Програма Розвитку ООН. Така допомога включає продовольчу допомогу, що надається через Всесвітню продовольчу програму; дах і захист, забезпечувані Управлінням Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців; надзвичайну допомогу матерям і дітям, що надається Дитячим фондом Організації Об'єднаних Націй, і т.д. Практично вся гуманітарна допомога ООН фінансується за рахунок добровільних внесків: за період з 2001 по 2004 рік ООН вдалося зібрати на ці цілі близько $1.4 млрд., що дозволило надати допомоги 44 млн. чоловік[10].

Показово, що нині держави і народи світу прагнуть надавати негайні допомоги потерпілим від природних катаклізмів незалежно від того, де вони відбулися. У 1995 році США надали масштабні продовольчі допомоги Північній Кореї, в якій почався голод, не дивлячись на те, що відносини між двома країнами були вельми напруженими. Показовий приклад повеней 2002 року в Європі. Тоді безпрецедентні опади привели до того, що з берегів вийшли такі річки, як Дунай і Ельба. Від повеней серйозно постраждали Чехія, Німеччина, Польща, Угорщина, Словаччина, Австрія. В цілому загинуло більше 100 чоловік, сотні тисяч були вимушені покинути свої будинки, економічний збиток досяг $15 млрд. євро. Цікаво, що допомогу потерпілим надавали навіть жителі "бідних" країн - уряд Шрі - Ланки з цією ж метою передав постраждалим 2 тонни добірного чаю.

Глобальний розвиток людської цивілізації, крім позитивних надбань, породив чисельні загрози життєво важливим інтересам людини і громадянина, суспільства і держави. Значне місце серед цих загроз займають небезпеки природної сфери. Багато з них в тій чи іншій мірі притаманні й Україні [3].

 

РОЗДІЛ 6. Дослідження проблематики катаклізмів

 

6.1 Світила науки: провідні українські та російські вчені

 

Чимало вітчизняних та російських вчених займаються вивченням та прогнозуванням природних катастроф. Академік Б.Б. Голіцин винайшов метод, як по сейсмограмі навіть однієї станції дізнатися, де відбувається землетрус. Він порівняв кожний землетрус із ліхтарем, що загорається на короткий час і освітлює всередині Землю. Сейсмічні хвилі проходять всередині земного шару в тих місцях, які недоступні для спостережень. Все, що вони зустрічають по дорозі, так чи інакше їх змінює.

У 1942 році Пітірім Сорокін, російський учений, що переїхав в США, опублікував класичну роботу «Людина і суспільство в умовах лиха: вплив війни, революції, голоду, епідемії на людську свідомість».

Стародуб Юрій Петрович український математик, геофізик, дійсний член Української нафтогазової Академії. Займається математичним моделюванням хвильових полів (розробив і апробував матрично-скінченоелементний метод) для розвязання задач у галузях: сейсмологія, сейсморозвідка, сейсмічна інженерія. Провів дослідження напружено-деформованого стану, поширення сейсмічних хвиль через перетини земної кори в напрямку Карпатських геотраверсів, під Чорнобильською атомною станцією, на нафтових родовищах[11].

Кендзера Олександр Володимирович - фахівець з теоретичних основ і програмних засобів моніторингу сейсмічної небезпеки території України, методики і технології визначення кількісних параметрів прогнозованих сейсмічних впливів для проектування і перевірки сейсмостійкості будинків і споруд.

Валерій Абрамов нині завідуючий лабораторією регіональної геології і тектонофізики Тихоокеанського океанологічного інституту ДВО РАН. Він заздалегідь передбачав нинішню ситуацію в Японії (катастрофічні землетруси). Займається вивченням і прогнозуванням геологічних процесів. У пресс-інтерв'ю академік стверджує, що у найближчі роки подібна ситуація спонукає Кавказ та США.

 

6.2 Світові вчені, які досліджували проблематику природних катастроф

 

Дослідженням теорії катастроф одним з перших займався у 1849 р. англієць А. д'Орбіньї. У наш час теорія природних катастроф відома як сальтаціонізм.

Відомий Біолог Ж. Кюв'є (1769 -1832) працював у цьому напрямі з метою доведення істинності креаціонізму. На його думку, ідоспокійний розвиток життя на Землі багато разів переривався революційними швидкими змінами катастрофічного характеру, внаслідок яких кардинально змінювався склад тварин і рослин, що населяли Землю. Кюв'є зазначав, що такими катастрофами були всесвітні потопи. Про причини потопів вчений у своїх творах не пише, але з його книг випливає, що він мав на увазі затоплення континентів внаслідок їх опускання нижче рівня океану.

Взагалі, лише сто років тому світила науки знали про надра Землі не більше, ніж звичайні шахтарі. Лише у 1906 році ірландський геолог Р. Олдхем, вивчаючи сейсмограми землетрусів на Гватемалах, помітив, що окремі ударні хвилі проникали глибоко в Землю до певної точки, а потім відбивалися під кутом, неначе наштовхувалися на якусь перепону. З цього Олдхем зробив висновок, що Земля має ядро.

Початок ХХІ ст. ознаменувався появою гіпотези, якій надалі було призначено зіграти ключову роль серед наук про Землю. Ф. Тейлор (1910), а слідом за ним А. Вегнер (1912) висловили ідею про горизонтальні переміщення материків на великі відстані (дрейф материків), що підтвердилася в 1960-х рр. після відкриття в океанах глобальної системи серединно-океанічних хребтів. Були закартовані аномалії магнітного поля океанічного ложа.

Значний обєм нової інформації, особливо про будову атмосфери та явища в ній, був отриманий у результаті досліджень глобальних геофізичних процесів під час максимальної сонячної активності (1957-58).

У 1910р. хорватський сейсмолог А. Мохорович, вивчаючи сейсмограм землетрусу в Загребі, помітив таку ж особливість, але на значно меншій глибині. Так він виявив межу між земною корою і мантією («поверхня Мохоровича»). Ттак зародилося туманне уявлення про пошарову структуру Землі.

Лише у 1936 році датчанка І. Леман, вивчаючи сейсмограми землетрусу у Новій Зеландії, виявила, що ядро Землі складається з двох частин. Зовнішнє ядро, якщо припустити, що в'язкий стан, може бути джерелом магнетизму.

Приблизно в той же час, коли Леман вивчала сейсмічні хвилі і розширювала уявлення про внутрішню будову Землі, два геолога з Каліфорні

Похожие работы

<< < 1 2 3 4 >