Геополітична і геоекономічна складові розвитку сучасної Японії

Закінчуючи перший розділ курсової роботи можна зробити наступні висновки: Геополітичними напрямками розвитку Японії до кінця ХХ сторіччя були: Централізація влади і внутрішньої

Геополітична і геоекономічна складові розвитку сучасної Японії

Курсовой проект

Юриспруденция, право, государство

Другие курсовые по предмету

Юриспруденция, право, государство

Сдать работу со 100% гаранией
абам економіки країни. До того ж динаміка притоку прямих зарубіжних інвестицій до Японії дуже нестійка. Дуже важливо, що японський уряд завдав певний вектор політиці в даній сфері, але багато що залежатиме від стратегії міжнародних і, звичайно, самих японських компаній як партнерів по бізнесу.

Роль ПІІ в економіці Японії

 

Країни/гр. країнІнвестиціїЧастка потоків ПІІ у валовому внутрішньому капіталонакопиченні, %Частка накопичених ПІІ в ВВП, %2003р.2004р.2005р.2003р.2004р.2005р.Разом по світущо заходять7,37,79,48,518,322,3що виходять7,49,38,38,620,623,9Розвинуті країнищо заходять6,46,38,08,216,221,4що виходять9,210,99,59,622,827,9Японіящо заходять0,70,70,30,31,12,2що виходять3,03,04,36,65,98,5

Приблизно до середини 80-х років модель зовнішньоекономічних зв'язків Японії представляла собою класичний варіант «вертикальної» моделі, яка припускає організацію в межах національної території автономного виробничого комплексу, який характеризується низьким ступенем міжгалузевої і внутрішньогалузевої кооперації із зарубіжними країнами та іншими рисами. Ця модель дуже відрізнялась від типової для більшості промислово розвинених країн «горизонтальної» моделі, яка характеризується в зовнішній торгівлі значною часткою взаємообміну продукцією оброблювальної промисловості, поглибленням кооперації і інтеграції між ними.

Додання до японської моделі зовнішньоекономічних зв'язків більшої «горизонтальності» почалося з середини 80-х років, коли країна приступила до масштабного експорту капіталу. При цьому особливістю цього процесу стало те, що трансформація японської моделі йшла не стільки за рахунок розвитку зв'язків з промислово розвиненими державами, скільки за рахунок розширення і поглиблення співпраці з країнами середнього рівня розвитку - новими індустріальними економіками (НІЕ) Азії. В 80-і роки один за іншим Японія почала переводити в НІЕ Азії «нижні поверхи» своєї промислової структури, освоюючи і розвиваючи на власній території високотехнологічні, наукоємні виробництва. Одночасно з року в рік зростали об'єми постачань з цих країн до Японії різної промислової продукції - текстилю, продовольчих товарів, швейних виробів, металів, хімічних добрив, різної побутової електротехніки і електроніки.

В період 90-х років XX ст. - початку першого десятиліття XXI ст. роль країн Східної Азії в зовнішньоекономічних зв'язках Японії ще більш зросла. З одного боку, істотно розширився круг країн (Китай, члени АСЕАН), які стали для Японії значущими партнерами. З іншого боку, відношення з державами цього регіону перетворилися на найбільш зрілий сектор всієї системи зовнішньоекономічних зв'язків країни. І все більше відкриття японської економіки миру, освоєння Японією все більш зрілих форм участі в міжнародному розподілі праці відбуваються, перш за все, за рахунок східноазіатського напряму її зовнішньоекономічних зв'язків.

В структурі торгівлі Японії із Східною Азією відбувається поступове підвищення частки постачань проміжної продукції і відносне зниження обміну готовою продукцією. Таке зрушення є яскравим свідоцтвом поглиблення і розширення процесів розподілу праці між Японією і країнами Східної Азії, формуванням тісних виробничих взаємозв'язків між японськими і азіатськими підприємствами. Матеріальною базою швидкого розширення торгівлі між Японією і країнами Східної Азії є прямі інвестиції японських компаній, об'єм яких на кінець 2005 р. склав більше 86 млрд. дол.

Поступово до Східної Азії вслід за крупними компаніями спрямувалися дрібні і середні підприємства. З їх приходом в регіон розподіл праці між Японією і Східною Азією придбав нову якість. Почався процес формування системи оптимального розміщення виробництва в масштабах всього Східно-Азійського регіону з урахуванням конкурентних переваг, які існують в кожній країні. Проявом цього є численні випадки закриття крупними японськими компаніями своїх підприємств в одних країнах і відкриття - в інших, посилення концентрації виробництва тих або інших деталей, компонентів або виробів кінцевого попиту на певних підприємствах, передача замовлень на певні види субпідрядних робіт азіатським підприємствам. Цей процес набирає все більшу силу і здійснює все більший вплив на розвиток японської економіки і, зокрема, на систему підприємництва.

Японія наших днів не тільки активно діє в багатьох високотехнологічних областях, але відкриває всьому світу шляхи, які ведуть до більш ефективного інноваційного розвитку. Вона орієнтує науково-технічну і економічну діяльність виробників на найбільш перспективні напрями. Розроблені японцями особливі прийоми аналітичного прогнозування істотно підвищують соціально-економічну ефективність наукових досліджень. Результати прогнозів широко використовуються не тільки в Японії, але і за її межами.

 

2.4 Реорганізація і переозброєння Сил Самозахисту

 

Хоч з розпадом Радянського Союзу Сполучені Штати опинились без військової загрози в регіоні, вони опинились перед економічною загрозою з боку Японії, країни дуже слабкої в військовому відношенні, але яка є одною з найбагатших країн світу, економіка якої повністю залежить від зовнішньої торгівлі. Тому США і Японія надаватимуть все більший вплив на геополітику в західній частині Тихого океану.

Як вже розглядалось в попередніх розділах курсової роботи, Японія, економіка якої є другою в світі, повинна імпортувати всі свої сировинні матеріали і експортувати готову промислову продукцію на світові ринки. Шляхами для цієї торгівлі є морські простори Світового океану. Японія повинна бути зацікавлена в гарантованій безпеці торговельних шляхів, яку забезпечували Сполучені Штати з кінця Другої Світової війни. У зв'язку із зміною геополітичного вектора Сполученими Штатами, для захисту цих торговельних шляхів і закордонних інвестицій, Японія повинна збалансувати свої Сили Самозахисту зі своїм економічним положенням в світі.

Після закінчення Холодної війни, Сили Самозахисту Японії через гнучкі інтерпретації японської пацифістської конституції стійко розширювались і переозброювались. В 1990-х - 2000-х роках процес переозброювання Сил Самозахисту прискорився в результаті збільшення відповідальності Японії за безпеку в регіоні. Заохочуване США, прискорення військової реформи викликано зростанням військової та економічної мощі Китаю і брязкання зброєю Північною Кореєю. В цих умовах переозброєння японських Сил Самозахисту не викликало особливого резонансу.

Ряд спірних територій залишаються невирішеними і навряд чи ці питання вирішуються в найближчий час. Це стосується областей, потенційно багатих на природні ресурси, у тому числі острів Токдо у спорі з Південною Кореєю, архіпелаг Сенкаку у спорі з Китаєм, а також так звані «Північні території» або південні Курили у спорі з Росією. Річ у тому, що відповідно до Конвенції ООН по морському праву від 1982р. держава, яка ними володіє, володіє абсолютними правами на господарську діяльність в 200-мільній зоні від берегової лінії. І справа не тільки в рибних багатствах, покладах вуглеводнів, але і у величезних запасах конкрецій (мінеральних утворень округлої форми в осадкових гірських породах). Великий резонанс в Японії викликали відвідини південних Курил президентом Росії Д. Медведєвим восени поточного року. Взагалі ці територіальні спори з сусідами стимулюють націоналістичні відчуття японців.

Японія турбується про вразливість морського постачання сировинних матеріалів, особливо нафти, постачання якої з країн Близького Сходу проходить через Малаккську протоку. Це спонукає Японію збільшувати морські Сили Самозахисту і розширити їхню роль. Японські військові кораблі вже були з місією в Малаккській протоці, Індійському океані і у узбережжя Сомалі.

По визнанню посла Японії в РФ, після бурхливих дебатів на початку 90-х років, в парламенті Японії був прийнятий закон, який вирішив участь Сил Самозахисту в операціях по підтримці миру. В даний час Японія бере участь у ряді миротворчих операцій ООН. Японські солдати підтримували мир в Голландських Висотах, Мозамбіку і Камбоджі. Вони надали значну допомогу в ліквідації стихійного лиха після удару цунамі, яке обрушилось на Південно-Східну Азію в 2004р. Але подальше військове переозброєння Сил Самозахисту натикається на діючу Конституцію Японії.

Закінчуючи другий розділ курсової роботи, можемо підвести наступні підсумки:

  1. Геополітичними складовими розвитку сучасної Японії можна вважати:
  2. Прагнення зайняти лідируюче положення в регіоні шляхом створення розширеної Східно-Азіатської Співдружності, активну регіональну дипломатію, розвиток відносин в двосторонньому форматі.
  3. Намагання утвердитись в якості одного з лідерів «західного світу» через підвищення свого статусу в ООН, набуття постійного членства в Раді Безпеки, фінансування ООН, участі в миротворчих операціях, що відповідало б економічному положенню Японії в світі.
  4. Військово-політичний альянс із Сполученими Штатами.
  5. Розширення і переозброєння Сил Самозахисту для захисту своїх геоекономічних інтересів, шляхів доставки сировинних матеріалів, енергоресурсів, протидії піратству і розповсюдженню наркотиків.
  6. Активізацію в країнах Центральної Азії і Кавказу. Відновлення стародавніх зв'язків між Далеким Сходом і Європою через Середню Азію під контролем Японії.
  7. Основними геоекономічними напрямками Японії на сучасному етапі розвитку, які витікають з її геополітичних устремлінь, можна вважати:
  8. Активну роль Японії в ОЕСР, намагання зайняти лідируючу позицію в наданні ОДР третім країнам в контексті своїх національних інтересів.
  9. Участь Японії в міжнародних економічних організаціях, таких як СОТ, Всесвітній банк, Міжнародний валютний фонд з метою усунення протекціоністських бар'єрів в міжнародній торгівлі.
  10. Регіональну економічну політику в

Похожие работы

<< < 2 3 4 5 6 7 >