Геологічна будова Сумської області

Причина такого явища криється у структурних особливостях території області. Наприклад, серед структур осадового чохла платформи переважають брахіоформні складки та структурні

Геологічна будова Сумської області

Информация

Геодезия и Геология

Другие материалы по предмету

Геодезия и Геология

Сдать работу со 100% гаранией
має двочленну будову: внизу виділяються піски з прошарками алевролітів та глин, зверху - піски й алевроліти. Потужність світи становить 10-60м. Слід зазначити, що в деяких районах області серед світлих піщаних різновидів відзначається підвищена концентрація таких мінералів, як ільменіт, рутил і циркон, а на заході області - прошарки бурих глин.

Кінець палеогенового періоду в області ознаменувався загальною регресію. Море остаточно залишило територію Сумської області. Морські умови осадконакопичення змінюються континентальними і, як наслідок, значного розвитку набули алювіальні, делювіальні та озерно-болотні відклади.

Розріз неогенових відкладів на Сумщині розпочинається полтавською світою, до якої відклади берекської світи мають поступовий перехід. У складі світи головна роль належить піскам та пісковикам. Зрідка серед різноколірної піщаної товщі виділяються прошарки піщанистих глини й алевролітів. Завдяки своєму різноколірному забарвленню породи полтавської світи чітко виділяються на схилах, на крутих берегах річок, в ярах і помітні здалеку. Найповніші розрізи полтавської світи відзначаються на півдні області, де їх потужність іноді досягає 75м. У північному та особливо східному напрямках потужність відкладів цієї світи помітно зменшується аж до повного вклинення. За віком утворення полтавська світа належить до нижнього відділу неогенової системи - міоцену.

На полтавській світі залягає товща різноколірних глин міоцен-пліоценового віку. Свою назву вона отримала за характерне строкате забарвлення. Найбільш поширеними на цьому стратиграфічному рівні є червонувато-бурі, бурі та жовті глини, але часто вони мають й інші відтінки. Серед глинистої товщі є прошарки алевролітів і пісків, та й сама глина у цих відкладах має домішки піщаного матеріалу. У бурих вохристих різновидах зазвичай зустрічаються залізисті й марганцеві конкреції.

Вверх по розрізу товща різноколірних глин змінюється піщано-глинистими відкладами пліоцену. Пліоценові відклади представлені алювіальними пісками та різноколірними глинами. Останні знаходяться у верхній частині розрізу. У складі пліоценових відкладів виділяють три товщі: іванківську, новохарківську і бурлуцьку. Іванківська товща і відповідна їй тераса зустрічаються на сході області; новохарківська - на південному заході, у центрі, на південному й на північному сході; бурлуцька - на південному сході, уздовж лівого берега р. Ворскла. Потужність іванівської товщі становить 40-45м, новохарківської - 40-42м, а бурлуцької - 20-22м.

Серед порід четвертинного періоду на території області присутні відклади як нижнього і середнього, так і верхнього й сучасного відділів. В основному це малопотужні, пухкі утворення, які відзначаються різноманітністю генетичних комплексів. У межах області четвертинні відклади мають повсюдне поширення. Вони залягають на різних гіпсометричних рівнях, вкриваючи плато пліоценової та четвертинної тераси й виповнюючи днища балок.

Найчастіше зустрічаються алювіально-елювіальні, елювіальні, льодовиково-озерні, флювіогляціальні, льодовикові, флювіально-алювіальні, алювіальні, еолові, озерно-болотні, болотні, делювіальні та пролювіальні відклади. Більшість з них мають цілком визначену просторову залежність. Так, наприклад, льодовиковий район характеризується розвитком гляціальних середньочетвертинних відкладів, повязаних із зледенінням. У поза льодовиковому районі переважають еолово-делювіальні відклади середньочетвертинного віку та лесові породи ранньочетвертинного. Ці лесові породи у межах льодовикового району відсутні.

На формування відкладів четвертинної системи помітно плинуло Дніпровське зледеніння, центр якого знаходився Скандинавії і який поступово розростався й досяг у своєму розвитку та поширенні території України та Сумської області. Південне положення дніпровського льодовика в області проходило по лінії Ромни-Білопілля. Льодовий покрив потужністю кілька сотень метрів відігравав роль своєрідної "праски", яка істото впливала н обробку денної поверхні, згладжуючи та вирівнюючи її. Проте по периферії льодовика (окремі ділянки Роменського та Конотопського районів) нагромаджувалися уламки гірських порід, зокрема валуни - уламки кристалічних порід, принесені льодовиком зі Скандинавії або Карелії.

Позальодовиковий район за площею є значно меншим від льодовикового й обмежується південними та східними районами Сумщини.

Вехньочетвертинні та сучасні еолові відклади поширені у північній частині області, на лівобережжі Десни у зандровій зоні, на площі розвитку покривних піщаних відкладів дніпровського льодовика. У позальодовиковому районі ці відклади зустрічаються лише у басейні р. Олешні, де вони розвинені на невеликих окремих ділянках, та подекуди є переробленою частиною пісків дніпровського льодовиків, я.

Озерно-болотні відклади розвинені на знижених ділянках (подах) вододільного простору між річками Ромен, Сула, Терн. Ці відклади залягають безпосередньо під ґрунтовим шаром та представлені алевритами, інколи сильно озалізненими, із черепашками прісноводних молюсків.

Сучасні відклади в області представлені алювіальними, озерно-болотними, еоловими, делювіальними, пролювіальними та елювіальними відкладами. Алювіальні відклади поширені у заплавах річок та днищах балок і представлені пісками із прошарками глин та алевритів, а також глинистими пісками відповідно.

Озерні та болотні відклади приурочені до річкових заплав та балок, інколи зустрічаються на окремих I та II надзаплавних терасах, й представлені торфом, мулами, шаруватими глинами, рідко мергелем. Торфяники розвинені досить широко особливо у північній та західній частинах області у льодовиковому районі. Потужність торфяних покладів становить від 0,5 до 5-7,5м.

До еолових відкладів належать перевіяні та зібрані у дюни піски, які поширені на I надзаплавних (борових) терасах. Місцями вони навіяні на прилеглі схили плато. Ці відклади мають надзвичайно обмежене поширення в області.

Делювіальні відклади також мають обмежене поширення та розвинені на крутих схилах, у балках, ярах та річкових долинах й представлені піщанистими суглинками із прошарками пісків та гумусових суглинків. Пролювіальні відклади складають конуси виносів у гирлах ярів та крутих балок. Літологічний склад пролювіальних відкладів повністю залежить від складу й властивостей порід, що розмиваються.

У цілому формування осадових порід на Сумщині відбувалося в умовах платформ енного режиму на фоні чітко виражених пульсуючих рухів. Водночас цікаво те, що між північними та південними ділянками Сумської області є суттєві відмінності як у повноті геологічних розрізів, так і в їх потужності. Зокрема, розрізи у південній частині області зазвичай є більш повними й потужними. А для північних районів, навпаки, типовим є випадання із розрізів цілого ряду товщ та горизонтів за різкого скорочення потужностей усіх стратиграфічних підрозділів.

Причина такого явища криється у структурних особливостях території області. Наприклад, серед структур осадового чохла платформи переважають брахіоформні складки та структурні тераси. Значно розвинений діапірізм. Типовими прикладами діапірових структур Сумщини є Роменський та Синівський соляні куполи. Перший з них знаходиться на території Роменського району, другий - на території Липоводолинського та Лебединського районів. Осадова товща чохла в межах Дніпровського грабена зімята у складки та ускладнена численними розривами. Серед позитивних структур, крім двох зазначених соляних куполів, виділяють Велико-Бубнівську, Талалаївську, Рогінцівську, Артюхівську, Перекопську, Анастасівську, Андріяшівську, Липоводолинську, Берестівську, Новотроїцьку, Качанівську, Рибальську та Бєльську.

Значне поширення порід осадового чохла платформами, майже повна відсутність у його складі магматичних утворень та глибоке залягання порід фундаменту - все це визначило склад корисних копалин, які поширені на території Сумщини.

Додаток

 

Похожие работы

< 1 2