Iсторія української драматургії, Г.В. Доброскок

У передреволюційне десятиліття Гаврило Васильович був відомий кубанцям насамперед як козачий драматург. А вперше в місцевих колах про нього як

Iсторія української драматургії, Г.В. Доброскок

Информация

Литература

Другие материалы по предмету

Литература

Сдать работу со 100% гаранией
сять років до подій, що розкололи не лише кожний російський дім. Виявився розколотим череп усієї держави. На спробу створення революційної агітки відгукнувся у пресі лише друг юності Г. Хоткевич. У статті в «Літературно-науковому вістникові» він, і то мимохідь, зазначив: «На Кубані» Доброскока вельми слабка річ порівняно з його історичними п'єсами» [11].

Прагнучи повернути інтерес глядача, письменник знову звертається до історичного минулого козацтва. Наступною була драма «Козацькі прадіди», створена на замовлення Війська кубанського до урочистостей з нагоди відкриття в Тамані пам'ятника запорожцям, першим кубанським переселенцям, котрі ступили на таманський берег улітку 1792 року. Цей ювілей відзначався дуже широко. На святкування були запрошені депутати від інших козачих військ. Одним із центральних заходів мала стати прем'єра п'єси. Її події охоплюють бурхливий період 1788 - 1793 років, що дав авторові багаті можливості для змалювання батальних і масових народних сцен. Глядач послідовно переноситься від стін Ізмаїла до Слободзеї, на урочисту зустріч військового судді Антона Головатого, котрий повернувся з Петербурга з царською грамотою, і, нарешті, на Кубань. Серед дійових осіб отаман С. Білий, А. Головатий, 3. Чепіга, а також Потьомкін, Суворов, козача старшина, прості козаки. Як і належало, епохальні історичні події накладалися на мелодраматичний сюжет, не раз обіграний авторами книжок про А. Головатого. В його основі історія трагічної загибелі дочки військового судді Марусі, яка виявилася на вістрі нерозв'язного любовного трикутника і була отруєна одним з ревнивих суперників - військовим писарем, підступним польським шляхтичем Іваном Підлесицьким. У виставі взяли участь не тільки всі місцеві артистичні сили, хор та симфонічний оркестр, а й прості козаки, що зображали в масових сценах своїх пращурів. За ескізами для костюмів та іншу сценічну бутафорію Доброскока було відряджено до Харкова і Києва, де він консультувався з найвизначнішими істориками того часу.

У творчому багажі Г.В.Доброскока були інші п'єси: водевіль Катюзі по заслузі» (цензурний дозвіл 1902 р.), комічна опера «Гайдамака» (Катеринодар, 1911 р.) і тричі перероблювана «Шинкарка», опублікована також 1914 року. Окремими книжечками виходили його деякі оповідання: «Хам» (Харків, 1911), «Крамольник» (Катеринодар, 1907), «Тіням минулого» (Катеринодар, 1911) та інші. 1910 року в «Кубанском курьере» щономера публікувалася його історична повість про «персидський бунт» чорноморських козаків «За права і вольності».

Серед інших культурних ініціатив драматурга - нездійснена спроба видання в Катеринодарі 1907 року першої української газети «Кубанська громада», активна лекційна діяльність у «Просвіті», наукових і культурницьких товариствах.

Фатальну крапку у бурхливій творчій і громадській діяльності ставить квітень 1917 року, коли письменник врешті кидає кубанській громадськості своє довгоочікуване «не можу мовчати». Він випускає листівку «Викриття катеринодарських громадських діячів», в якій поіменно називає агентів охранки з місцевої еліти: Розанова, Пушкарьова, Любомудрова, Боголюбова. На письменника звалюється гнів преси, міської думи, спілки міських службовців, куди він входив як завідуючий бібліотекою. Всі заслуги Доброскока перед Кубанню перекреслювалися моментально. Н. Аркадьєв, публіцист газети «Листок войны», дійшов до того, що вимагав психіатричного огляду письменника. Внаслідок скандалу Гаврила Васильовича звільняють з посади завідуючого, він назавжди залишає літературу і навіть вирішує повернутися на батьківщину.

Звідтоді, що б він не робив, усе буде пізніше поставлене йому за провину і врешті-решт приведе до розстрільної камери Краснодарського НКВД.

Скупі архівні свідчення і протоколи допиту після арешту в загальних рисах змальовують вигадливу канву останніх двадцяти літ його життя. Ось він кандидат до установчих зборів від української партії соціал-революціонерів по Харківському виборчому округу, член земельної управи у Харкові, робота на посаді голови Деркачівської сільської ради. Два роки поза Кубанню вмістили і відступ з петлюрівською армією до Києва, і роботу в Миколаєві, евакуацію до Галичини та повернення через Одесу на «самостійну Кубань». Після встановлення в краї радянської влади він працює вчителем української мови в станиці Полтавській, директором української школи в Краснодарі, вчителем школи для дорослих при спиртозаводі, звідки його і повезли на місцеву Лубянку.

Заарештували Г. В. Доброскока на диво пізно - в лютому 1938 року, коли багато товаришів по революційній боротьбі та письменницькому ремеслу були або розстріляні, або обживали сніги Крайньої Півночі. В'їдливий слідчий, уважно вивчивши біографію підслідного, врахував та інтерпретував «як треба» все, що заслуговувало бодай найменшої уваги. Виходило, що з перших днів переможної ходи соціалізму по кубанській землі Доброскок лише й займався гуртуванням есерівської повстанської групи. Як водилося, його били, залякували, радили не ускладнювати свого й без того безнадійного становища. І він капітулював. Спочатку підмахнув список «членів своєї організації», потім визнав себе керівником. Виявилося, він збирався створити на території Кубані та України буржуазну республіку. 14 лютого 1938 року енкаведистська на «трійка» винесла йому свій звичний вирок. А 7 березня 60-річного Доброскока потягли на розстріл... [12].

Настав час віддати данину одному з помітних трударів кубанської культурної ниви і тим самим заповнити ще одну прогалину в нашій трагічній історії.

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Городецкий Б. М. Биобиблиографические материалы о Северном Кавказе. Литературные деятели Северного Кавказа // Северо-Кавказский альманах на 1908 -1909 гг. - Екатеринодар, 1908. - С. 255.

2. Відділ рукописних фондів та текстології інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України: Ф. 119. № 79.

3. Чумаченко В. Гаврила Васильевич Доброскок. Материалы к биографии // Кубань: проблемы культуры и информатизации. 1996. - № 1. - С. 21-22.

4. Чумаченко В. Гаврила Васильевич Доброскок. Материалы к биографии... С. 22.

5. Льова Колючка. Діячам Катеринодару. Доброскоку// Заря (Екатеринодар). - 1906. - № 18.

6. Доброскок Г. В. Отчет Еатеринодарской городской библиотеки имени А. С. Пушкина за 1908 год. - Екатеринодар, 1909.

7. Ценные старинные документы// Новая заря (Екатеринодар). - 1909. - 1 января. - № 664.

8. Театр и музыка// Свобода (Екатеринодар). - 1906, - 24 жовтня. - № 59.

9. Абросимова С. В., Мисик Ю. А. З листів українських письменників і вчених до Яворницького// Курєр Кривбасу. - 1997. - № 69-70. - С. 93.

10. Розумиенко Е. Д. Письма краеведу В. Н. Орлу// Вторые кубанские литературно-исторические чтения. - Краснодар, 2000. - С. 221.

11. Хоткевич Г. Літературні враження (За минулий рік)// Літературно-науковий вістник. - 1909. Т. 45. Кн. 1. - С. 140.

12. Чумаченко В. К. Казачий драматург// Родная Кубань (Краснодар). - 2002. - № 1. - С. 110.

Похожие работы

<< < 1 2 3