"Quo vadis": проекція на сучасність

Сочинение - Культура и искусство

Другие сочинения по предмету Культура и искусство

Скачать Бесплатно!
Для того чтобы скачать эту работу.
1. Пожалуйста введите слова с картинки:

2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



іціативи і відповідальності породжували зрівнялівку, пасивність і фаталізм, заперечували дух підприємництва, господарську роботу на землі.

Якщо, відсторонитися, від літературної позиції Хвильового, а власне звернути увагу на його девіз: "Геть від Москви!", котрий в "Апологетах писаризму" і радив українським митцям орієнтуватися не на московську комуністичну культуру: "Від російської літератури, від її стилів українська поезія повинна якомога швидше тікати ... Наша орієнтація - на західно-європейське мистецтво, на його стиль, на його прийоми ... Москва сьогодні є центром всесоюзного міщанства", і трошки переписати його текст на сучасний манер - підмінити слово література на економіка, що власне є більш актуальним у наш сумбурний час, то вийде приблизно такий текст: Геть від Москви! Від рос. економіки, від її засилля. Наша орієнтація на ЄС, на його життєвий рівень. Москва сьогодні є центром криміногенну і олігархії. Тоді, сучасним українцям цей текст буде більш прийнятний, і водночас більш зрозумілий тому, що усі хочуть гарно жити, однією мовою та літературою краян не нагодуєш.

Але, знову ж таки Хвильовий зовсім не роблячи відсторонення від Сходу, навпаки - драматург проголошував "азіатський ренесанс" як гасло єднання відроджень усіх країн Сходу, які позбавлялися колоніальної залежності, з традицією класичного Ренесансу, власне головного єднання, місію скріплювала культур мала виконувати Україна, котрій волею долі призначено бути географічним і психологічним перехрестям між двома континентами, тому літератор, говорячи від імені свого покоління, переповнювався творчою енергією, названої ним "романтикою вітаїзму".

Звичайно, що можна орієнтуватися Україні на сучасні Сінгапур, Південну Корею і Японію, або ж звертати увагу на комуністичний Китай до якого так апелюють комуністи, можна я не проти, але чи зможе українець пристосуватися до азійського способу виробництва? Добре відомо, що усі ці перелічені мною роблять все, щоб зберегти свою цивілізаційну ідентичність і одночасно багато запозичують із Заходу. Ці країни - активні учасники глобального цивілізаційного процесу в усіх його проявах, зокрема в економічній сфері. Світ від цього тільки виграє.

Та, проте українська ментальність значною мірою відрізняється від азійської. Основною рисою для українців - є перевага особистісного над загальним, тоді як у Азії протилежне - переважання загального над особистим. Для української нації характерний індивідуалізм і саме цей компонент пов'язує нас з Європою. Українська ментальність значною мірою відрізняється від азійської, іншими компонентами, а саме ставленням до влади.

І, чи зможе українець перебуватись і стати освіченим азіатом? Не, думаю, адже для України поглиблення демократизації - це історична доля і сучасна необхідність, яка все більше стає визначальною в євроінтеграційній стратегії.

Для України євроінтеграція - це шлях відтворення національної ідентичності українського народу. Власне, це є шляхом входження нашої держави у процес глобалізації, з усіма його позитивами і негативами, котрий на радість постійно прискорюється, що змушує нашу націю долати цивілізаційні злами, вести пошук і знаходити консенсус з усіх основних питань розвитку людства.

Зближення України і Заходу за збереження пріоритетності завдань, що стосуються відродження української ідентичності, - це нормальний геополітичний процес, в якому об'єктивно повинна бути обидві сторони. Звичайно, що не усі західні тенденції ми маємо приймати, наприклад торгівля органами, ефтаназія, гомосексуалізм, ювенальна юстиція і це ще не повний перелік проблем західного світ, головною з яких є втрати власних національних позицій, що спричинило локальні утворення етнічних груп на території Франції (алжирці), Іспанії (марокканці), Німеччини (турки). Звичайно, ви мені скажете, що наші заробітчани теж утворюють у Європі свої общини, а входження в ЄС на дасть змогу годувальникам повернутись у власні сім`ї, проте це не вирішить ситуацію, люди повертаються туди, де їх чекають, а у нашій країні вони не потрібні, тай там вони вже звикли, а досить страшно змінити свою долю, навіть в очікуванні кращого.

Тому, сьогодні, для України відбувається найбільш відповідальний історичний період - перехід від тоталітаризму до суспільства, що базується на принципах демократії та ринкової економіки. Це одночасно і період подолання самоізоляції, період інтеграції країни в структури сучасного цивілізаційного процесу, у світове співтовариство демократичних держав.

Справді могли краще взагалі нікуди не інтегруватись? Це той, вибір "стати самим собою" - це не є політикою самоізоляції, навпаки, це найсильніша політика, що має на меті завойовувати справжню повагу до себе у світової спільноти. Саме, цей підхід повинен стати домінуючим у стосунках із Росією та Заходом. Адже, перебуваючи на перехресті складних геополітичних інтересів, Україна має тільки один вектор виживання - відродження національної ідентичності, тобто зміцнення своєї державності та економічного суверенітету.

 

s