"Quo vadis": проекція на сучасність

Сочинение - Культура и искусство

Другие сочинения по предмету Культура и искусство

Скачать Бесплатно!
Для того чтобы скачать эту работу.
1. Пожалуйста введите слова с картинки:

2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



ю супроводжувався ліквідацією українського народу як давньої землеробської нації. Цю роль виконав штучно створений комуністичною владою голодомор, наслідки відчутні навіть у сучасності: катастрофічне падіння демографії.

Прямий виконавець волі компартії П. Постишев з гордістю пояснював результати цього більшовицького "експерименту", спланованого тоталітарним режимом злочину: "У 1933 році ми, висловлюючись образно, наступили ногою пролетарської диктатури на осине гніздо націоналістичної контрреволюції".

Власне тому, можна справедливо констатувати, що саме у таких складних умовах пошуку українського літературного шляху виникла творча думка, котра пізніше сформувалась у літературну дискусію 1925 - 1928 рр., в ході якої піднімався багато питань: ставлення до класичної спадщини, яке пролеткультівці відкидали, прикриваючись лівацькими (марксистськими) фразами, проблему традицій і новаторства, шляхів розвитку нового мистецтва, що спровокувало у 1930-х рр. наступ компартії на духовно-національне відродження.

Проте, потрібно відійти від літератури і звернути увагу на справи насущні, тобто про геополітику, про векторне спрямування нашої держави чи на Схід чи на Захід. Справді, усі світові, європейські, російські, українські ЗМІ рясніють публікаціями про євроінтеграційні процеси на просторі колишнього СРСР. Цій проблемі присвячено багато праць в економічній літературі. Це випливає з багатьох причин і стосується усіх, тих політичних процесів, що відбуваються на території Європи.

Насправді євроінтеграція, як і для України, так і для Росії не є метою. У ЄС можливо і не входити (приклад Швейцарії, Норвегії, Андорри), але бути повноважним партнером європейських держав в край необхідно. Без переходу на євростандарти в Україні немає майбутнього. Адже, прогрес і розвиток будь-якої країни залежить від його вміння співпрацювати з іншими державами.

За 20 років української незалежності сформувалися принципові відмінності між російською і українською економікою, які можуть кваліфікуватися як відмінності сутнісного характеру:

● Відомо, що експортна орієнтація Росії - це природничі ресурси. Власне, світовий досвід вказує на зворотну залежність між експортно-ресурсним потенціалом і можливостями високотехнологічного розвитку.

Економіка нашої країни є більш відкрита, ніж сусіда. Справді, стосовно українського експорту діє близько 150 митних обмежень, їх кількість постійно збільшується. Ці бар'єри інакше як штучні не назвеш. Одначе, вони ще раз підтверджують, що українська економіка є більш конкурентоспроможною, ніж російська. Як, пишеться у економічному журналі "Експерт": "Розвиток за рахунок орієнтованих на експорт сировинних галузей не можна назвати зростанням, що гарантує розвиток. Російська економіка значно дорожче. Це через розміри території РФ".

Справді, у РФ із розрахунку на одну людину є дорожчим утримання інфраструктури, опалення житла, вища собівартість сільськогосподарських перевезень одиниці вантажів тощо.

● Росія і Україна розходяться у протилежних напрямах у своїх бізнес-циклах. Різні і джерела накопичення: у Росії - це нафтодолари, у нас - потенціал росту економіки. Провідна галузь у Росії, що забезпечує розвиток економіки - нафтогазовий комплекс. В Україні- аграрна промисловість і машинобудування.

І, Росія не зацікавлена ​​у виконанні своїх інтеграційних функцій на пострадянському просторі, їй це економічно невигідно. Тому всі угоди про ЄЕП, якщо навіть і будуть підписані, працювати не будуть.

Тому проблема багатовікового економічного відставання для Росії - це не тільки проблема комуністичного "експерименту". На всіх історичних етапах свого розвитку вона була занадто консервативною, а отже, не могла оперативно реагувати на світові імпульси економічної модернізації. Таким чином, Росія (і Україна як її складова) в таких історичних умовах весь час були країнами "повільного старту".

● Російська цивілізація формувалася і розвивалася на протилежних західноєвропейської цивілізації принципах. Основою її економічного устрою стали так званий азійський принцип виробництва і добре відома громада росіян.

Потрібно зауважити, що азійський принцип виробництва та громада - це не продукт Київської Русі. Вони, привнесені у Росію монголами. Натомість на українських землях, а саме на Галичині довший час (до XVIII ст.) пануючими залишалися способи господарювання, близькі до європейських, наприклад магдебурзьке право у містах. Ця позиція підтверджується і російською наукою: "Азійське в нашому економічному устрої, - зазначають вчені - географи, М. Конотоп і С. Сметанін, - не є продуктом географічного розташування, а особливістю історичного розвитку.

Впровадження азійського способу виробництва, в якому основною галуззю стало общинне землеволодіння, мало доленосний вплив для виділення російської парадигми цивілізаційного розвитку.

Мова йдеться насамперед про його вплив на формування російської ментальності. Якщо визначальними принципами західного індивідуалізму були, як про це писав М. Вебер у своїй праці Протестантська етика, або дух капіталізму, культ наполегливої праці, дисципліна і самообмеження, які розглядалися не тільки як джерело індивідуального успіху і збагачення, але і як моральний обов'язок, здійснення людиною божественного веління, то російська ментальність увібрала в себе багато в чому протилежні ознаки. Тому, відсутність стимулів до індивідуальної і

s