Відлига в СРСР

Важлива роль в індустріальному комплексі належала машинобудуванню та металообробці, середньорічні темпи зростання яких становили у 50-х роках 16,5 %. Зменшення

Відлига в СРСР

Информация

История

Другие материалы по предмету

История

Сдать работу со 100% гаранией

Міністерство освіти України

Київський національний економічний університет

 

КАФЕДРА РПС

 

 

 

 

 

Реферат з економічної історії

на тему:

Розвиток госродарства України у 50-60рр.

 

 

 

Виконали студенти

1курсу ФЕФ, 12гр.

Фельдбарг Ілля

Степанець Інна

Лепушинський Володимир

Христич Ганна

Кобріна Юлія

 

Перевірив

Маслов А.О.

 

 

 

 

 

 

 

 

КИЇВ 1999р.

 

 

ПЛАН

стор.

Вступ 3

 

  1. Децентралізація в управлінні економікою 3-5

 

  1. Розвиток промисловості 5-10

 

  1. Розвиток сільського господаоства 10-14

 

  1. Зміни в соціальній сфері 14-16

 

Висновки 16

 

Список використаної літератури 17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

В середині 50-х років економіка України в цілому залічувала рани, завдані війною, і нагромадила певний потенціал для зростання. Смерть Сталіна відкрила нову добу в радянській історії. Виснажливий, марнотратний, нераціональний метод правління за допомогою терору та примусу не можна було застосовувати протягом необмеженого часу. До змін прагнула навіть радянська верхівка. Існувала очевидна й нагальна необхідність, загального послаблення жорсткого сталінського контролю. Суттєво важливим було, щоб народ СРСР нарешті отримав відчутні матеріальні блага від накопиченої радянською державою гігантської політичної та економічної потужності. Але в міру того як Кремль обережно послабляв хватку, знову виринали проблеми, нібито вже раніше розв'язані, й наступники Сталіна у пошуках нових рішень нерідко породжували й нові проблеми. Хоч відступ від сталінізму й пошуки свіжих підходів у будівництві комунізму виразно спостерігалися в усіх республіках Радянського Союзу на Україні ці зміни були особливо численними й вартими уваги.

Послідовники Сталіна надавали великого значення підвищенню економічної ефективності радянської системи. Від успіху в цій галузі залежало багато, оскільки, випередивши Захід в економічному відношенні, Радянський Союз тим самим зміцнив би своє внутрішнє становище й разом з тим показав світові, що комунізм є справді передовою системою. Хрущов, як не парадоксально, розумів: щоб довести економічні переваги комунізму, партія муситиме стати менш ідеологізованою, а більш управлінською організацією.

 

 


1. Децентралізація управління економікою

 

В 1957 р., щоб розв'язати проблему спаду продуктивності промислового виробництва, Хрущов розгорнув свою суперечливу економічну реформу на основі раднаргоспів (рад народного господарства), що стала однією з найрадикальніших організаційних змін у радянській економіці починаючи з 20-х років. Важливою щодо економіки була реформа управління. Суть її полягала у певній демократизації управління, розширені господарчих прав союзних республік, наближенні управлінських структур до виробництва, скороченні управлінського апарату. Спроба перемістити центр планування та управління від московських міністерств до регіональних органів мала за мету обминути вузькі місця бюрократичної організації в центрі. На території СРСР було утворено 105 раднаргоспів, а в УРСР 11.

Під контроль раднаргоспів України було передано понад 10 тис. промислових підприємств, і під кінець 1957 р. вони наглядали за 97% заводів у республіці (порівняно з 34% в 1953 р.). Не дивно, що українські планувальники економіки й господарські керівники заговорили насамперед про потреби та інтереси своєї республіки, а не Радянського Союзу в цілому. На початок 60-х років, коли Україна та інші республіки стали проводити виразно незалежну економічну політику, Москва занепокоїлася, звинувачуючи їх у “економічному сепаратизмі”.

Тому переваги нової системи управління, в основі якої лежали раціональність, економність, ефективність, не змогли перехилити на свій бік шальку державних терезів. Ця система була приречена ще й тому, що територіальний принцип управління, який базувався на децентралізації, даючи певний економічний ефект, одразу вступав у серйозне протиріччя з основною підвалиною "єдиної та неподільної" принципом централізму.

Але безперечно були і позитивні зрушення, тому можна виділити такі позитивні та негативні риси цієї управлінської реформи децентралізації:

(+) (-)

 

  1. Раціональне використання ресур- 1. Не відбулось запланова- сів і матеріалів; ного скорочення управ-
  2. Зменшення нераціональних лінського апарату; транспортних перевезень; 2. Перевага місцевих інте-
  3. Краще забезпечення місцевих ресів над загальними - економічних інтересів (керівни- “місництво”(“економічний ками на місцях); сепаратизм”);
  4. Створення умов для запровад- 3. Відсутність єдиної техно- ження госпрозрахунку (лист логічної політики; Лібермана). 4. Складнощі з плануванням

5. Збереження командних

методів управління.

 

Як і належало було чекати, «флірт» України з економічним самоствердженням виявився швидкоминучим, - ця економічна «незалежність» не означала що Україна могла сама оперувати своїми економічними здобутками. Тільки у 19591961 рр. вона віддала до загальносоюзного бюджету близько 14% свого національного доходу, які нічим не були відшкодовані. У будь- якому випадку Україна не мала змоги скористатися можливостями цієї тимчасової децентралізації, оскільки економічна система працювала в цілому за законами попереднього часу.

 

 

 

 

2. Розвиток промисловості

 

На початку 50-х років промисловість України, як і всього Радянського Союзу розвивалась дуже успішно. По суті для неї настав золотий вік. Зберігалися високими, порівняно з західними країнами, темпи економічного зростання України, хоча після 1950 р. вони помітно сповільнилися. За 19511958 рр. промислова продукція щорічно зростала на 12,3 %, національний доход на 11,7 %, за 1959 1965 рр. відповідно на 8,8 і 7 %. У структурі суспільного виробництва в 1960 р. за виробленим національним доходом (у СРСР його обліковували без невиробничої сфери) частка промисловості становила 47,9 %, сільського господарства 29,1, транспорту і зв'язку 4,7; будівництва 8,2; торгівлі 11,1 %. За 19511965 рр. було побудовано 1960 великих підприємств.

Про загальне піднесення виробництва та його галузеву структуру свідчать дані, наведені у нищеподаній таблиці.

Розвиток промисловості відбувався на основі підвищення рівня технічної оснащеності. З другої половини 50-х років було розпочато механізацію та автоматизацію виробничих процесів. У вугільній промисловості удосконалювався шахтний транспорт, механізувалася зарубка і відбивання вугілля (на 98 %), навалка його в лавах (на 75 %). У доменному та сталеплавильному виробництві будували печі з великим корисним об'ємом, використовували засоби автоматизації на контрольних операціях за ходом плавлення, почали застосовувати киснево-конвертерний спосіб виплавлення сталі, а також випуск сплавів для авіаракетної промисловості. На машинобудівних підприємствах застосовували автоматику та напівавтоматику електрозварювання, нові технологічні способи прискорення обробки металу. Рівень механізації на залізничному транспорті підвищився у 1960 р. до 60 %, річковому - до 78%, морському - до 68,5 %. Лише в 1959 - 1965 рр. було створено близько 4 тис. нових типів машин, механізмів, апаратів і матеріалів.

 

 

ГалузьІндекс зростанняГалузева структура за вартістю1940-19601965 до 19601940 (у цінах 1927 р.)1958 (у цінах 1965 р.)1965Промисловість в цілому365153100100100Паливна2321294,68,55,2Електроенергетика4861822,91,92,7Металургія31014410,314,313,5Машинобудування і металообробка67218536,419,323,9Промисловість

будівельних матеріалів11801481,83,94.5Хімічна390-5,54,24,5Деревообробна3321243,64,33,3Легка2441229,713,111,3Харчова21114817,628,426,7

Підприємства освоїли випуск близько 1100 видів нової техніки і знял

Похожие работы

1 2 3 4 > >>