Виробництво та виробнича функція. Закон спадної граничної продуктивності

  Бажал Ю. М. Економічна теорія технологічних змін: Навч. посібник. К.: Заповіт, 1996. 240 с. Базилевич В. Д. Економічна теорія:

Виробництво та виробнича функція. Закон спадної граничної продуктивності

Курсовой проект

Экономика

Другие курсовые по предмету

Экономика

Сдать работу со 100% гаранией
и збільшенні масштабів господарської діяльності. У цьому випадку пропорційне зростання усіх вхідних факторів спричиняє більше ніж пропорційне зростання рівня виробництва. Інакше кажучи: подвоєння всіх вхідних факторів зумовлює більше ніж у два рази зростання рівня виробництва.

Чинники, що зумовлюють зростаючу віддачу від масштабу:

  • великі масштаби виробництва створюють підґрунтя для поглиблення спеціалізації як менеджерів, так і тих, хто здійснює виконавчу діяльність;
  • великомасштабне підприємство має можливість використовувати досконаліші технології та найсучасніше устаткування;
  • великі підприємства можуть диктувати ціни на свою продукцію та плідно взаємодіяти з урядом;
  • великомасштабні підприємства можуть здійснювати економію на трансакційних затратах.

 

Розділ 3. Напрямки впровадження виробничої функції у діяльності підприємств

 

У ринковій економіці підприємство це товаровиробник і основна виробнича ланка економіки. Воно є й субєктом господарювання, товаровиробником, організаційною формою господарювання, субєктом індивідуального відтворення; субєктом і водночас обєктом маркетингу і менеджменту тощо.

Економічна сутність виробника полягає в тому, що воно має на меті одержання прибутку, її діяльність спрямована на отримання прибутку після реалізації товару, обєктивними умовами її існування є безперервний, постійно повторюваний процес виробництва, тобто відтворювання.

Як економічне явище виробник характеризується певною сукупністю продуктивних сил факторів виробництва і виробничих відносин. Він має певну кількість засобів виробництва (капіталу) і робітників (виробничий фактор праця), що дає можливість виконувати закінчений цикл операцій і здійснювати випуск продукції з метою отримання прибутку. А це в свою чергу дає можливість отримуючи вигоду собі давати добробут суспільству.

Отже, вивчення особливостей ефективного виробництва є досить актуальним на сьогодення, особливо в період мирової фінансової кризи.

Виробнича функція показує співвідношення між будь-якою комбінацією факторів виробництва і максимально можливим обсягом продукції. Вона може використовуватись як на макро-, так і на мікрорівні. На мікрорівні вона будується для певної технології, з урахуванням всіх умов даного виробництва. З часом, ураховуючи НТП, може змінюватися використання кількості виробничих факторів, але яких і наскільки можна дізнатися завдяки даної виробничої функції.

Використання виробничої функції при аналізі діяльності підприємства дає можливість власнику знайти найефективніший спосіб виробництва. За допомогою цього виробник має можливість визначити мінімальну кількість витрат для виробництва будь-якої кількості товарів.

Бувають одно-, двох- чи багатофакторні види виробничої функції. Яку з них вибрати для аналізу залежить від практичних умов підприємства. Найпростіша мається на увазі однофакторна функція розглядає виробництво в короткостроковому періоді, при неможливості змінювати декілька факторів виробництва.

З однієї сторони аналіз на основі функції з одним змінним фактором (в даному випадку це праця) дає поняття того, що використання висококваліфікованої праці, при незмінності обсягів капіталу, призводить до збільшення випуску продукції, і як наслідок до більшої прибутковості підприємства. З іншої сторони можна підрахувати наскільки, і до якого моменту збільшення цього ресурсу дає потрібний економічний ефект.

Враховуючи все вищесказане, можна зробити висновок, що інвестиції (витрати) в людський капітал дають позитивний ефект для прибутку і діяльності підприємства в цілому. Особливо враховуючи те, що останнім часом людина стала мабуть основним капіталом у виробництві.

Серед усіх виробничих факторів не всі з них прямо і одразу впливають на обсяг загального випуску продукту. Наприклад, наука на основі якої роблять дослідження з метою отримати більш ефективні технології.

Заздалегідь не можливо розрахувати ефективність цих інвестицій якщо ведуться науково-дослідницькі розробки. Але підприємство, яке в змозі, має вкладати кошти в наукові дослідження з розрахунку, що в подальшому воно буде матиме більшу продуктивність свого виробництва від використання новітніх технологій. На сьогодення забагато підприємств працюють на застарілому обладнанні. Керівники цих підприємств явно недооцінюють важливість питання зміни технологій виробництва.

Очікуваний ефект від впровадження інновацій підвищення не тільки виробітку та прибутку підприємства, а й економіки країни в цілому.

Висновки

 

  1. Ефективним є виробництво, при якому заданий максимальний фізичний обсяг випуску продукції забезпечується мінімальними обсягами введених ресурсів.
  2. Максимальний обсяг випуску, який підприємство може виробити за різних комбінацій ресурсів, описується виробничою функцією.
  3. Виробнича функція з одним змінним ресурсом Q = f(F) дає можливість дослідити вплив приросту кожної додаткової одиниці змінного ресурсу на обсяг загального випуску, а також на величину середнього та граничного продуктів.
  4. У короткостроковому періоді діє закон спадної граничної продуктивності (віддачі) змінного ресурсу. Зміст закону полягає в тому, що за умови, коли всі ресурси постійні, а один змінний, граничний продукт від кожної додаткової одиниці змінного ресурсу зменшується.
  5. Виокремлюють чотири стадії розвитку виробництва при виробничій функції з одним змінним ресурсом, за умови його зростання: на І стаді всі криві: (ТР, АРL та МРL) є зростаючими; на II стадії криві ТР та АРL зростають, а МРL спадає; на III стадії крива ТР продовжує зростати, а АРL та МРL спадають; на IV стадії криві: (ТР, АРL, МРL) є спадними.
  6. Ізокванта це крива, що показує максимальний, за даного технологічного рівня виробництва, обсяг випуску при різних комбінаціях ресурсів. Виробнича функція підприємства може бути представлена картою ізоквант, які показують різні обсяги випуску при різному обсязі залучених ресурсів.
  7. Ізокванти криві спадні. їх форма може описуватися за допомогою граничної норми технологічного заміщення.
  8. Гранична норма заміщення капіталу працею (MRTS) визначається кількістю капіталу, який можна зекономити, залучивши до виробничого процесу додаткову одиницю ресурсу "праця", за незмінного обсягу випуску.
  9. Конфігурація ізоквант визначається ступенем взаємозамінності чи взаємодоповнюваності ресурсів, з яких виробляється продукт.
  10. Головною проблемою для підприємства в довгостроковому періоді є вибір масштабу діяльності. При зростанні обсягу випуску такими самими темпами, з якими зростає обсяг використаних ресурсів, має місце постійний ефект масштабу. Якщо обсяг випуску зростає повільніше, ніж обсяг ресурсів, має місце спадний ефект масштабу. Якщо обсяг випуску зростає швидше, ніж обсяг ресурсів, має місце зростаючий ефект масштабу.
  11. Позитивні технологічні зміни поліпшують виробництво як у коротко- так і в довгостроковому періодах. У короткостроковому періоді це проявляється в тому, що заданий обсяг випуску можна забезпечити меншим обсягом змінного ресурсу, або, за незмінного обсягу використаних ресурсів, можна забезпечити більший обсяг випуску. У довгостроковому періоді, крім того, зростання обсягів використаних ресурсів забезпечує прискорене розширення обсягів випуску.

 

Список літератури

 

  1. Бажал Ю. М. Економічна теорія технологічних змін: Навч. посібник. К.: Заповіт, 1996. 240 с.
  2. Базилевич В. Д. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / 6-те вид. К: Знання-Прес, 2007. 719 с.
  3. Базилевич В.Д. Мікроекономіка: Підручник К: Знання, 2007. 677с.
  4. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю. Політична економія. Підручник. К.: Видавничий центр "Ніка-Центр", 2002. 528с.
  5. Будаговська С. М., Кілієвич О. І. Луніна І. О. Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник у 2 частинах К: Вид. Основи, 2001. 517 с.
  6. Бутук А.И. Экономическая теория: Учебное пособие К: Викар, 2000. 644с.
  7. Ватаманюк З. А., Панчишин С. І. Економічна теорія: Макроекономіка і мікроекономіка: Навч. посібник К.: Видавничий дім "Альтернативи", 2001. 606 с.
  8. Видяпин В. И., Журавлева Г. П. Экономическая теория (Политэкономия): Учебник М: ИНФРА-М, 1997. 560с.
  9. Вэриан Х.Р. Микроэкономика. Промежуточный уровень. Современный подход: Учеб. для вузов / Пер. с англ. Н.Л. Фроловой. М.: ЮНИТИ, 1997.
  10. Гальперин В. М., Игнатьев С. И., Моргунов В. И. Микроэкономика: В 2 т. / Под ред. В. М. Гальперина. СПб.: Экон. шк., 1994. Т. 1. 349 с.; 1998. Т. 2 т. 503 с.
  11. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань: Навч.посіб. - К.: Вища шк., 1998. 544 с
  12. Горобчук Т.Т. Мікроекономіка. Навчально-методичний посібник. Київ: ЦУЛ, 2002, 236 с.
  13. Грабовецький Б. Є., Мороз О. В., Савчук Л. М. Виробнича функція як засіб вдосконалення економічних досліджень: Кафедра менеджменту та моделювання в економіці. Вісник Вінницького політехнічного інституту 2006. №2
  14. Долан Э.Дж., Линсей Д. Микроэкономика: Пер. с англ. В.Лукашевича и др., Под общ.ред. Б.Лисовика и В.Лукашевича. С.-Пб., 1994. 448 с.
  15. Задоя А. О. Мікроекономіка: Курс лекцій. К.: Товариство „Знання", 2000. 176 с.
  16. Заглинський А.О., Матусевич М.К. Політична економія. Навчальний посібник. Рівне, "Волинські береги", 2000. 408с.
  17. Задорожна Н.В. Мікроекономічна теорія виробництва і витрат: Навч. посібник К.: КНЕУ, 2003. 219 с.
  18. Зайченко Ю. П. Дослідження операцій: Підручник. 4-те вид., перероб. і допов. К., 2000. 688 с.
  19. Карагодова О. О., Черванев Д. М. Мікроекономіка: Навч. посібник. К.: Четверта хвиля, 1997. 204 с.
  20. Косік А.Ф., Гронтковська Г.Е. Мікроекономіка: Навч. посіб. К.: Центр навч. літ., 2004.. 3

Похожие работы

<< < 2 3 4 5 6 7 >