Виробництво та виробнича функція. Закон спадної граничної продуктивності

  Бажал Ю. М. Економічна теорія технологічних змін: Навч. посібник. К.: Заповіт, 1996. 240 с. Базилевич В. Д. Економічна теорія:

Виробництво та виробнича функція. Закон спадної граничної продуктивності

Курсовой проект

Экономика

Другие курсовые по предмету

Экономика

Сдать работу со 100% гаранией
ресурсів у готову продукцію характеризується показниками сукупного, середнього та граничного продуктів.

Загальний продукт (ТР або Q) це максимальний фізичний обсяг продукту (обсяг продукту в натуральній формі), вироблений певним обсягом змінного ресурсу, за незмінного обсягу всіх інших ресурсів та незмінного технологічного рівня (способу) виробництва. Загальний продукт є мірилом сумарної (загальної) продуктивності змінного ресурсу.

Для прийняття управлінських рішень виробником (підприємством) на основі виробничої функції, важливим індикатором (показником) є також обсяг середнього продукту.

Середній продукт (АР) це загальний продукт у розрахунку на одиницю змінного ресурсу, що використовується у виробництві:

 

AP=TP/L=Q/L (1.3)

 

де TP=Q загальний продукт,

L обсяг змінного ресурсу "праця"

Цей показник має також назву продуктивність праці (APL), а якщо змінним ресурсом буде капітал (К), то , продуктивність капіталу (APK).

Важливість цього показника визначається тим, що він є мірилом середньої продуктивності змінного ресурсу.

Дослідження найбільш прийнятної комбінації ресурсів з метою максимізації обсягу випуску на основі виробничої функції потребує визначення граничної продуктивності кожного ресурсу.

Граничний продукт ресурсу (МР) це додатковий продукт (або додатковий приріст виробництва), отриманий у результаті приросту обсягу одного із ресурсів на одну додаткову одиницю (нескінченно малу величину), за умови, що обсяги всіх інших ресурсів (а тому й затрати на них) залишались незмінними.

Таким чином, граничний продукт показує зміну обсягу загального продукту внаслідок зміни на одну одиницю змінного ресурсу, тобто

 

MP=ΔTP/ΔL(1.4)

 

де ΔL приріст змінного ресурсу праця.

(праці МРL чи капіталу МРК МРL = ΔТР/ΔL; МРК =ΔТР/ΔК)

Для дослідження впливу нескінченно малої зміни одного змінного ресурсу на обсяг загального, середнього та граничного продуктів, будується графік де зображають динаміку цих показників у короткостроковому періоді, оскільки саме цьому економічному періоду властива зміна обсягу принаймні одного із ресурсів.

Змінним ресурсом у нас є праця (L). Розглянемо графік (Рис. 1.1).

Відрізок ОА кривої ТР (рис. 1.1, а) опуклий донизу. Це означає, що приріст обсягів випуску здійснюється швидше (вищими темпами), ніж зростають обсяги ресурсів, що використовуються у виробництві.

Відрізок АВС кривої ТР опуклий догори. Це означає, що, починаючи з точки А, зростання обсягів випуску відбувається повільніше з кожною додатковою одиницею залученого змінного ресурсу.

Звідси випливає, що на проміжку від початку координат до точки А діє закон зростаючої віддачі (зростаючої продуктивності) ресурсу "праця". Починаючи з точки А, діє закон спадної віддачі (спадної продуктивності ресурсу "праця").

Простежимо дію цього закону на кривій граничного продукту праці МРL (рис.1.1 б). Крива MРL складається з двох відрізків: висхідного (МА') та низхідного (А'С'). Висхідний відрізок свідчить про дію закону зростаючої продуктивності ресурсу "праця", а спадний спадної продуктивності (віддачі).

У тому інтервалі, в якому чисельність працівників зростає від 0 до 8, де відбувається зростання обсягів загального продукту від точки О до С (рис. 1.1 а), граничний продукт праці (рис. 1.1 б) додатний (ТР↑, МРL > 0).

Там, де чисельність найманих працівників зростає від 0 до 3, граничний продукт є не просто додатною величиною, оскільки на цьому відрізку має місце прискорене (порівняно з темпами приросту обсягів змінного ресурсу) зростання обсягів загального продукту [TP↑ > L↑; (МРL > 0)↑].

Максимальної додатної величини граничний продукт праці досягає за умови, що L = 3 (TP↑= L↑, (МРL > 0) = mах). Цій ситуації відповідає точка А', у якій темп приросту обсягів ресурсу дорівнює темпу приросту обсягів загального продукту.

Там, де чисельність найманих працівників зростає з 3 до 8, темп зростання обсягів загального продукту уповільнюється. Граничний продукт праці продовжує залишатися додатною величиною, але приріст МРL уповільнюється [ТР↓, (МРL > 0)↓].

 

Рис. 1.1 Криві загального, середнього та граничного продуктів змінного ресурсів

 

При чисельності зайнятих 8, загальний продукт досягає максимального рівня, а граничний продукт дорівнює нулеві (ТР = mах, МРL = 0).

Якщо чисельність найманих працівників перевищить число 8, то обсяг загального продукту почне зменшуватись, граничний продукт продовжуватиме також зменшуватись, але уже як від'ємна величина.

Крива середнього продукту відображає дію обох законів: зростаючої та спадної продуктивності. Особливість кривої середнього продукту полягає в тому, що вона реагує на зміну обсягу змінного ресурсу з певним запізненням.

На кривій АРL максимальній продуктивності відповідає точці В', а починаючи з цієї точки середня продуктивність зменшується, але повільніше, ніж гранична продуктивність.

Всі три кривих (ТР, АРL і МРL) взаємопов'язані. За кривою загального продукту (загальної продуктивності) можна визначити величини АРL та МРL. Точка перетину кривих МРL та АРL (точка N) є точкою найвищої ефективності використання змінного ресурсу (у нашому прикладі праці), оскільки це точка найвищої середньої продуктивності праці.

Кількісне співвідношення між величиною граничного та середнього продукту має важливе значення для вироблення ефективного плану підприємства (фірми).

Якщо МРL >АРL , то збільшення змінного ресурсу (L) спричиняє зростання середньої продуктивності, тобто крива АРL висхідна, хоча крива МРL спадна. Якщо МРL < АРL , то зростання змінного ресурсу супроводжується зменшенням середньої продуктивності і тоді обидві криві спадні.

Залежно від динаміки загальної, середньої та граничної продуктивності, за умови збільшення використання одного змінного ресурсу, виділяють чотири стадії розвитку виробництва:

І стадія: TP↑; АРL↑; МРL↑. Всі криві є висхідними (до точок АА');

ІІ стадія: ТР↑; АРL↑ до точок ВВ', а МРL ↓;

ІІІ стадія: ТР↑ до точки С, а МРL↓ і АРL↓;

IV стадія: ТР↓; АРL↓; МРL↓.

Ці стадії розвитку виробництва також свідчать про дію закону спадної граничної продуктивності змінного ресурсу. Закон спадної граничної продуктивності (сформульований англійським економістом Дейвидом Рікардо ще на початку XIX ст.) принцип, який свідчить, що при збільшенні одного і незмінності всіх інших видів витрат, буде досягнута точка, за якою граничний фізичний продукт змінних витрат почне скорочуватися.

Він ґрунтується на тому факті, що взаємозв'язок між змінним виробничим фактором і обсягом випуску продукції не означає, що останній завжди зростає пропорційно до зростання змінного фактора. Найбільш вагоме зростання загального продукту приносять початкові прирости змінного фактора.

Потім настає момент, після якого такі ж його прирости приносять щораз менший ефект. Із часом можливою стає ситуація, коли приріст змінного фактора призводить до зменшення загального обсягу випуску.

Наприклад, якщо при фіксованій кількості капіталу (наприклад верстатів) будуть постійно найматися додаткові робітники, то їхній граничний продукт спочатку зростатиме, далі зменшуватиметься і врешті дійде до нуля. Це явище в економічній теорії отримало назву закону спадної граничної продуктивності, чи спадної віддачі.

Причина ефекту спадної віддачі достатньо очевидна. Оскільки всі фактори виробництва використовуються разом, то необхідно дотримуватись визначеного співвідношення між ними. Зміна одного виробничого фактора при фіксованому значенні інших породжує диспропорції. Кількість працівників, наприклад, уже не відповідає кількості устаткування, а кількість устаткування виробничим площам тощо. В таких умовах збільшення одного виду ресурсу не викликає адекватного збільшення загального продукту. Віддача змінного ресурсу зменшується.

Закон спадної граничної продуктивності встановлює співвідношення між затратами ресурсів (виробничих факторів), з одного боку, і випуском продукції з іншого. При цьому розглядається, яким чином приріст затрат одного з факторів виробництва впливає на збільшення випуску продукції при інших незмінних факторах.

Необхідно підкреслити, що дія такого закону обмежена часовими межами короткострокового періоду. Науково-технічний прогрес пропонує нову техніку, засоби захисту рослин, добрива, джерела енергії і таке інше, що забезпечує зростання граничної продуктивності у довгостроковому періоді.

 

1.3 Формування ізоквант виробничої функції

 

Розглянемо приклад, коли підприємство використовує два змінних ресурси працю (L) і капітал (К). Виробнича функція з двома факторами виробництва (працею і капіталом) записується такою формулою:

 

Q=f(L,K)(1.5)

 

Для прикладу наведемо в табл. 1.1 різні обсяги випуску за різних комбінацій двох змінних ресурсів.

 

Таблиця 1.1 Обсяги випуску при використанні двох змінних ресурсів

Затрати капіталуЗатрати праці1234511030455560230506575803456580909545575901001055608095105110

Цифра 10 першого стовпчика означає, що при застосуванні однієї одиниці капіталу та однієї одиниці праці максимальний (технологічно-ефективний) обсяг випуску дорівнюватиме 10 одиницям, а, наприклад, при застосуванні трьох одиниць праці і п'яти одиниць капіталу, максимальний обсяг випуску становитиме 95 одиниць і т. ін.

Рухаючись зліва направо по рядку, можна спостерігати, що за незмінного обсягу капіталу, з кожною додатково використаною одиницею ресурсу "праця", зростає обсяг випуску. Разом з тим, динаміка кожного рядка показує, що кожна наступна одиниця п

Похожие работы

<< < 1 2 3 4 5 6 7 > >>