Використання українознавства та етнопедагогіки як основи національного виховання і навчання управлінських кадрів нової генерації

  Корсак Костянтин. Цивілізаційна компетентність громадян і завдання обов'язкової освіти // Освіта і управління. 1998. № 1. С.10-11. Кононенко

Використання українознавства та етнопедагогіки як основи національного виховання і навчання управлінських кадрів нової генерації

Статья

Педагогика

Другие статьи по предмету

Педагогика

Сдать работу со 100% гаранией
до робочого плану з курсу були внесені етнопедагогічні аспекти, тобто поєднання знань мови та народознавства” (ПриазовДТУ).

“Слід наголосити, що активне функціонування української мови в російськомовній аудиторії можливе лише за умови її ізоляції від рідної мови студента і сприймання аудиторією думок, висловлених українською мовою” (ДонНТУ).

“Російською мовою ведеться навчальний процес у середній та вищій школах, здійснюється повсякденне спілкування викладачів і студентів, видаються підручники …поодинокі дисципліни викладають українською мовою …причина не тільки в тому, що не всі викладачі спроможні викладати державною мовою, а і в тому, що студенти не володіють нею настільки, щоб сприймати навчальний матеріал. Як би добре не навчали української мови в середній школі, студенти неспроможні сприймати науковий стиль вузівських дисциплін, оскільки з цим стилем не зустрічалися в школі на уроках української мови. Адже всі інші предмети …викладають російською мовою. І поки таке становище не зміниться, годі сподіватися, що викладання у вузах можна безболісно перевести на українську мову” (ДонНТУ)

“Повторення і поглиблене вивчення орфоепічних, орфографічних, фонетичних, лексичних, граматичних норм, враховуючи умови розвитку української мови на Донбасі, через практику перекладу українською російських текстів за обраною спеціальністю” (ДонНУ).

На відміну від інших ВНЗ регіону Донецький державний університет управління (ДонДУУ) здійснює навчання мови, культури, історії на засадах українознавства, виходячи з того, що сучасне українознавство це цілісна інтеґративна посткласична наука про Україну та українство в часо-просторових, етнонаціональних, культурно-інформаційних вимірах. Дослідження, опис і вивчення цього явища, як відомо, здійснюється за наступними напрямками:

  1. українознавство як самостійний навчальний інтеґративний курс;
  2. українознавство як наскрізні знання всього навчального процесу в його гуманітарній компоненті;
  3. українознавство в його дидактичному аспекті як окремі форми і методи в системі інтеґративних курсів.

Як самостійний інтеґративний курс українознавство охоплює знання про побут, звичаї, традиції, світогляд українського народу, тематично-проблемні наукові дослідження, гіпотези, матеріал про історію науки, про внесок до світової культури українських вчених, митців, політичних діячів, про пріоритетні напрямки розвитку української науки і технології, повязані з державотворчими проблемами. Такий курс, на наш погляд, доречний в системі підготовки саме викладачів українознавства як навчального предмета на всіх рівнях освіти, але несприйнятливий у нефілологічних ВНЗ Донецького регіону.

Враховуючи специфіку регіону та навчального закладу, найбільш актуальними для ДонДУУ на сьогодні є другий та третій напрямки. Як наскрізні знання навчального процесу українознавчі дослідження повинні призвести до усвідомлення того, що мовна освіта і виховання потрібні у вищій освіті студентам усіх спеціальностей. Українська як державна мова повинна бути не тільки навчальним предметом, а й мовою викладання і навчання всіх фахових дисциплін, засобом спілкування та оволодіння професійною майстерністю, культурним середовищем.

Тому існує стрижнева загальновузівська українознавча тема ДонДУУ “Історія, сучасність, перспективи розвитку системи управління у південно-східному регіоні Україні (виробнича, невиробнича, муніципальна, екологічна сфери діяльності)”.

Оскільки українознавство є системою інтеґративних знань про Україну та українство як цілісність, то відповідні концентри цієї системи виступають як домінанти, за якими інтегруються знання відповідних кафедр ДонДУУ, а саме

“Україна-мова” та “Україна-ментальність, доля” кафедра українознавства;

“Україна-матеріальна та духовна культура” кафедри менеджменту у виробничій та невиробничій сферах, кафедра економіки;

“Україна в міжнародних відносинах” кафедра менеджменту зовнішньоекономічної діяльності;

“Україна-держава, суспільство” кафедри загального і адміністративного менеджменту та кафедра права;

“Україна-національна свідомість” та “Україна-етнос, нація” кафедра соціально-гуманітарних дисциплін;

“Україна-природа, екологія” кафедра менеджменту природоохоронної діяльності.

Основні етапи роботи кафедр за вказаними концентрами:

  1. насичення існуючих програм українознавчими матеріалами російською мовою;
  2. перехід на викладання українознавчих тем українською мовою;
  3. збільшення кількості відповідних тем;
  4. перехід на викладання усього курсу українською мовою (тобто поступове створення інтеґративних українознавчих курсів на матеріалі спеціальних дисциплін як дидактичний аспект українознавства).

Кафедра українознавства ДонДУУ виступає як окремий сегмент українознавчої діяльності (кафедральний рівень) і як координаційний центр такої діяльності у навчальний та позанавчальний час (загальновузівський рівень).

На кафедральному рівні усі навчальні дисципліни (“Українська мова професійного спілкування”, “Історія України”, “Культурологія”, “Документування”, “Українське наукове мовлення”, “Українське ділове мовлення”, “Майстерність публічного виступу” тощо) викладаються тільки державною мовою, навчальний матеріал групується за принципом пріоритетності української складової в усіх сферах, заняття передбачають активну самостійну роботу студентів.

На загальноакадемічному рівні надається методична допомога для представників усіх кафедр, які здійснюють українознавчу діяльність, створюються спільні навчально-методичні розробки, провадяться позааудиторні заходи. Тільки за останній рік за активної участі кафедри українознавства і створеного у ДонДУУ центру естетичного виховання із залученням представників Донецької державної філармонії та Донецького державного академічного театру опери та балету відбулися: тематичний урок “Рідна мова безцінна й невичерпна духовна скарбниця народу” та випуск радіогазети, присвячений Дню рідної мови (лютий); щорічні літературні читання “Життєвий та творчий геній Шевченка” (березень); музичний вечір спільно зі студентами та професорами Донецької державної музичної академії “Українські народні мелодії надбання світової культури” (квітень); щорічний міжфакультетський фестиваль української культури (травень); фестиваль “Зелені свята” (конкурс віночків, конкурс на краще виконання української пісні, стенди аматорських витворів вишиванки, аплікації, мозаїка червень); виступ студентів Донецької державної музичної академії “Духовність наших предків” (листопад); художня виставка “Барви Донеччини” (твори прикладного мистецтва листопад); різдвяні виступи членів клубу “Україна і світ” (січень 2005 року).

У своїй діяльності на обох рівнях кафедра українознавства намагається максимально використовувати базові поняття етнопедагогіки [8] з урахуванням регіональних особливостей функціонування української мови, а також вікових, психологічних, загальноосвітніх особливостей контингенту учнів.

На наш погляд, в умовах Донецького регіону найбільш актуальними є такі компоненти української етнопедагогіки, як родинознавство, етнодидактика і педагогіка добросусідства.

Серед провідних засобів втілення етнодидактики нашу увагу привернули насамперед родинний і громадський побут, природа, звичаєве право, національний спосіб життя.

Основні принципи методики викладання української мови в наших умовах трансформуються у загальні принципи використання мови в якості окремої навчальної дисципліни (кафедральний рівень) і в якості мови навчання в цілому (загальновузівський рівень). До таких принципів слід віднести

принцип народності репрезентація української мови у вигляді фольклорних елементів (прислівя, приказки) і творів красного письменства на обох рівнях;

принцип історизму повідомлення про історичні процеси у розвитку мови, історії України, української культури, ораторського мистецтва, діловодства та документування (кафедральний рівень), повідомлення про історичні явища та українські персоналії у відповідній сфері (загальновузівський рівень);

принцип етнічної соціалізації становлення і розвиток особистості як суспільно-національного індивіда (реалізується на протязі усього часу навчання на загальновузівському рівні);

принцип європеїзму репрезентація української мови, культури, менталітету як явищ європейської культури (реалізується на протязі усього часу навчання на загальновузівському рівні);

принцип культуровідповідності неухильне забезпечення високої грамотності й культури усного та писемного мовлення (кафедральний рівень), загальної культури та освіченості (загальновузівський рівень);

принцип урахування регіонального, місцевого, домашнього (родинного) мовного середовища використання індивідуальних завдань для кожного студента залежно від його особистісних рис в поєднанні з найбільш ефективними груповими формами навчання (кафедральний рівень);

принцип виховного навчання забезпечення духовно-морального, національно-патріотичного, трудового, інтелектуального виховання через відповідний відбір і презентацію навчального матеріалу (традиції і норми християнської моралі, козацький кодекс честі, заповіді українських націоналістів тощо) на обох рівнях.

Таким чином, визначальна особливість реалізованого ДонДУУ українознавчого етнопедагогічного підходу до навчання перехід до інтеґративних знань і цілісного сприйняття особистості. Розгляд усіх проблем навчання і виховання як цілісного явища розкріпачує мислення субєктів педагогічного впливу, забезпечує умови для користування власним розумом, для розвитку самосвідомості і самовдосконалення.

Однобічний техногенний розвиток сучасної цивілізації не виправдав себе, стався великий розрив між сучасними досконалими інженерними технологіями і морал

Похожие работы

< 1 2 3 4 > >>