Види та моделі психологічної корекції

Інша точка зору заснована на тому, що психологія переважно покликана вирішувати завдання психопрофілактики на всіх її етапах, особливо при здійсненні

Види та моделі психологічної корекції

Информация

Психология

Другие материалы по предмету

Психология

Сдать работу со 100% гаранией
птимізацію, стимулювання психічного розвитку, а індивідуальна модель - психокорекцію недоліків в розвитку дитяти з врахуванням його клініко-психологічних і індивідуально-психологічних особливостей.

Ефективність ПК процесу в значній мірі залежить від уміння психолога скласти психокоректувальну програму. При цьому необхідно враховувати наступні методичні вимоги до програми:

чітко сформулювати основні цілі роботи;

виділити круг завдань, які повинні конкретизувати основну мету;

визначити вміст коректувальних занять з врахуванням структури дефекту і індивідуально-психологічних особливостей дитяти, розвитку провідного виду діяльності;

визначити форму роботи з дитям (групова, родинна, індивідуальна);

відібрати відповідні методи і техніку з врахуванням вікових, інтелектуальних і фізичних можливостей дитяти;

запланувати форму участі батьків і інших осіб в коректувальному процесі;

розробити методи аналізу оцінки динаміки психокоректувального процесу;

підготувати приміщення, необхідне устаткування і матеріали.

 

2.2 Блоки психокорекційного комплексу

 

Цілеспрямована психокоректувальна дія на дитини і підлітка з проблемами в розвитку здійснюється через психокоректувальний комплекс, який складається з чотирьох взаємозв'язаних блоків:

діагностичний;

коректувальний;

оцінний;

прогностичний.

У діагностичний блок входять діагностика психічного розвитку дитини і діагноста соціального середовища. Діагностика психічного розвитку дитини включає:

всестороннє клініко-психологічне вивчення особи дитини і його батьків, системи їх стосунків;

аналіз мотиваційної сфери дитини і членів його сім'ї;

визначення рівня розвитку сенсорно-перцептивних і інтелектуальних процесів і функцій;

діагностику соціального середовища дитини (аналіз несприятливих чинників соціального середовища, що травмують дитини, порушують його психічний розвиток, формування характеру особи і соціальну адаптацію).

Коректувальний блок включає наступні завдання:

корекція неадекватних методів виховання дитини з метою подолання його мікросоціальної занедбаності;

допомога дитині або підліткові в дозволі психотравмуючих ситуацій;

формування продуктивних видів взаємин дитини з тими, що оточують (у сім'ї, в класі);

підвищення соціального статусу дитини в колективі;

розвиток у дитини або підлітка компетентності в питаннях нормативної поведінки;

формування і стимуляція сенсорно-перцептивних, мнемічних і інтелектуальних процесів у дітей;

розвиток і вдосконалення комунікативних функцій, емоційно-вольової поведінки;

створення в дитячому колективі, де навчається дитина, атмосфери прийняття, доброзичливості, відвертості, взаєморозуміння.

У досягненні цієї мети на перший план виступає робота психолога не лише з близьким соціальним оточенням дитини (сім'єю), але і з педагогами, які навчають дитину, і з його однокласниками, друзями, знайомими. Це одне з важливих завдань, оскільки соціальна інтеграція дитини з проблемами в розвитку в суспільстві є важливим чинником всестороннього виховання особи.

Оцінний блок, або блок оцінки ефективності психокоректувальних дій, направлений на аналіз змін пізнавальних процесів, психічних станів, особових реакцій у дитини в результаті дій. Критерії оцінки ефективності вимагають обліку структури дефекту, механізмів його прояву, аналізу цілей і використовуваних методів психологічної дії.

Результати психокоректувальної роботи можуть виявлятися у дитини в процесі роботи з ним, до моменту завершення процесу і впродовж довгого часу після закінчення заняття.

Ефективність роботи залежить як від об'єктивних, так і суб'єктивних чинників. До об'єктивних чинників відносяться:

міра тягаря дефекту у дитини;

чіткість поставлених завдань;

чіткість організації процесу;

час початку процесу;

професійний і особовий досвід психолога. До суб'єктивних чинників можна віднести:

установки дитини і батьків на психологічну корекцію;

відношення їх до корекції і до психолога.

При оцінці ефективності психокоректувальних дій необхідно використовувати всілякі методи, залежно від поставлених завдань. Наприклад, при аналізі ефективності емоційних порушень у дітей доцільно використовувати звіти батьків про поведінку дітей до і після занять. При оцінці поведінкових і емоційних реакцій дитини доцільно поєднувати метод спостереження з проектними методами дослідження особи. При оцінці ефективності пізнавальних процесів у дітей можна використовувати функціональні проби, направлені на аналіз процесів діагностик, результати педагогічних спостережень. Оцінку ефективності психологічної корекції може провести і незалежна експертна комісія, що включає не лише психологів, а також лікарів, педагогів і соціальних працівників.

 

2.3 Організаційні аспекти психокорекцій них технологій

 

Ефективність психокоректувальних дій в значній мірі залежить від:

форми проведення роботи;

підбору і комплектації груп;

тривалості і режиму занять.

Традиційно виділяють дві форми проведення занять - індивідуальну і групову. Вибір форми роботи залежить від особливостей психічного і фізичного розвитку поєднувати, від його віку і вираженості афектних проблем. У практиці часто використовується змішана, індивідуально-групова форма.

Індивідуальна вибирається в наступних випадках:

якщо проблеми дитини або підлітка мають індивідуальний, а не міжособовий характер, наприклад, недорозвинення пізнавальних процесів у дітей з інтелектуальною недостатністю або затримкою психічного розвитку;

якщо дитина або підліток відмовляється працювати в гурті по яких-небудь причинах, а саме: недостатній соціальний досвід, важкий фізичний дефект, негативне відношення батьків до групової взаємодії дитини;

якщо у дитини або підлітка спостерігається виражені афектні проблеми: висока тривожність, необгрунтовані страхи, невпевненість в собі, агресивна поведінка і так далі.

Групова форма включає цілеспрямоване використання всієї сукупності взаємодій і взаємин між учасниками групи в коректувальних цілях. Групова психокорекція зфокусована на трьох складових самосвідомості:

самопізнання (когнітивний блок) - усвідомлення дитиною і підлітком своїх інтелектуальних, особових і емоційних ресурсів;

відношення до себе - формування у дитини і підлітка позитивного емоційного відношення до себе, переживання в групі і усвідомлення минулого емоційного досвіду, здобуття нових емоційних переживань в групі;

саморегуляція (поведінковий блок) - подолання неадекватних форм поведінки, розвиток і закріплення нових форм поведінки.

Групова психокорекція більшою мірою акцентує увагу на міжособових проблемах дитини і підлітка, а індивідуальна - на внутрішньоособових проблемах.

При комплектації груп необхідно враховувати міру тягаря і клініко-психологічну структуру дефекту у дитини. Бажано, аби в групі були діти з різною мірою тягаря фізичного і психічного дефекту, але однієї нозологічної форми. Наприклад, в групу дітей з ДЦП доцільно відібрати дітей з різною мірою тягаря рухового дефекту, але з підлягаючим зберіганню інтелектом. Вік дітей не грає визначальної ролі при відборі в групу, особливо коли в корекції беруть участь діти в психічним недорозвиненням і ЗПР. У таких групах різниця у віці може варіювати від 2 до 5 років. У групах дітей з емоційними проблемами (дисгармонійний розвиток, диспропорційний розвиток і так далі) бажано, аби вік учасників групи був приблизно однаковий.

ПК процес може бути короткочасним (від 2 до 6 місяців) або довготривалим (від 1 року і довше). Тривалість занять залежить від завдань ПК, від психологічних особливостей членів групи і від віку учасників ПК. Для дітей з вираженими афектними і інтелектуальними порушеннями тривалість групових занять може бути від 40 до 70 хвилин при частоті 2 заняття в тиждень. При частоті 1 заняття в тиждень тривалість занять може бути збільшена до 90 хвилин.

Список використаних джерел

 

  1. Абрамова Г.С Практическая психология. М., 2007.
  2. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психология: словарь-справочник. Минск, 2008
  3. Лебединский М.С. Очерки психотерапии. М., 2001.
  4. Осипова А.А. Общая психокоррекция. - М., 2002.

Похожие работы

<< < 1 2 3