Види господарсько-правових санкцій

В свою чергу договірні правопорушення поділяються на: правопорушення на стадії виникнення договорів: порушення строків укладання договорів; процедури врегулювання розбіжностей, що виникають

Види господарсько-правових санкцій

Курсовой проект

Юриспруденция, право, государство

Другие курсовые по предмету

Юриспруденция, право, государство

Сдать работу со 100% гаранией
яльності;
  • обмеження або зупинення діяльності субєкта господарювання;
  • скасування державної реєстрації та ліквідація субєкта господарювання;
  • інші адміністративно-господарські санкції, встановлені Господарським кодексом та іншими законами.
  • Прибуток (доход), одержаний субєктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, а також суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) чи суми податку, несплаченого за прихований обєкт оподаткування, підлягають вилученню в доход відповідного бюджету в порядку, встановленому законом.

    Адміністративно-господарський штраф це грошова сума, що сплачується до державного бюджету субєктом господарювання правопорушником у передбачених законом випадках.

    Господарсько-адміністративний штраф може застосовуватися:

    а) у процентному або кратному відношенні до суми порушення;

    б) в певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

    Господарсько-адміністративний штраф застосовується:

    а) лише у вертикальних відносинах;

    б) за постановою компетентних органів (антимонопольних за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, санітарно-епідеміологічної служби за порушення санітарно-епідеміологічних вимог, державних органів контролю за цінами за порушення державної дисципліни цін і т. ін., як правило, в судовому порядку);

    в) без додержання претензійного порядку;

    г) за наявності лише протиправної поведінки (фактична підстава).

    У разі порушення субєктом господарювання встановлених правил обліку або звітності щодо сплати зборів (обовязкових платежів) або їх несплати чи неповної сплати сума, яку належить сплатити, стягується до відповідного бюджету. Крім того, з субєкта господарювання у визначених законом випадках може бути стягнуто штраф.

    У випадках недобросовісної конкуренції, розміщення валютних цінностей з порушенням встановленого законодавством порядку на рахунках та вкладах за межами України, а також в інших випадках, якщо дії учасників зовнішньоекономічної діяльності завдають шкоди економіці України, експортно-імпортні операції таких суб'єктів господарювання припиняються на умовах і в порядку, передбачених законом. За порушення суб'єктами господарювання правил здійснення зовнішньоекономічної діяльності щодо антимонопольних заходів, заборони недобросовісної конкуренції та інших правил, якими встановлюються певні обмеження чи заборони у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, до таких суб'єктів може застосовуватися індивідуальний режим ліцензування. Порядок і строки застосування індивідуального режиму ліцензування встановлюються законом.

    Планово-госпрозрахункові (оціночні) санкції це передбачені чинним законодавством заходи економічного впливу на господарюючого субєкта у звязку з порушенням ним планових нормативів і планових завдань:

    • підвищення тарифу (розміру плати) за понадлімітне використання природних ресурсів, електроенергії;
    • позбавлення пільг (наприклад, податкових) у звязку з порушенням умов їх надання;
    • виключення зі звітності даних про продукцію, виготовлену з порушенням ДСТ (державних стандартів), ДБНП (державних будівельних норм та правил);
    • віднесення на прибуток, що залишається у розпорядженні субєкта господарювання, не донарахованої амортизації у випадках дострокового списання основних фондів (за винятком передбачених законом випадків вимушеного списання).

    Планово-госпрозрахункові санкції застосовує сам субєкт господарювання правопорушник, а у разі якщо він цього не зробить компетентні органи, які виявили факт правопорушення.

    Розрізняють юридичні (закон) та фактичні (протиправна поведінка) підстави застосування планово-госпрозрахункових санкцій.

    Господарсько-організаційні санкції це передбачені законом заходи організаційного впливу (обмеження) субєкта господарювання, що їх застосовують компетентні державні органи у разі порушення ним приписаних законом умов здійснення господарської діяльності.

    До них належать:

    • обмеження або призупинення діяльності субєкта господарювання до усунення виявлених у його діяльності недоліків (у разі недодержання вимог екологічного законодавства, санітарно-епідеміологічних правил тощо);
    • призупинення дії ліцензій;
    • скасування державної реєстрації;
    • примусова реорганізація (у звязку з допущеним субєктом підприємницької діяльності монополістом на ринку певного товару монополістичного правопорушення);
    • примусова ліквідація (у разі скасування державної реєстрації; скасування ліцензій, якщо вся діяльність господарської організації ліцензується; визнання субєкта підприємницької діяльності банкрутом, якщо після погашення його боргів у нього не залишилося майна, необхідного для продовження своєї попередньої діяльності).

    Господарсько-організаційні санкції застосовують компетентні органи (тимчасове призупинення діяльності субєкта господарювання до усунення виявлених порушень, призупинення дії та скасування ліцензій, примусова реорганізація) або в судовому порядку (примусова ліквідація).

    Господарсько-правова відповідальність наступає лише за наявності відповідних підстав. Розрізняють юридичні та фактичні підстави господарсько-правової відповідальності.

    Юридичні підстави той правовий документ, що характеризує певну поведінку субєкта господарювання як протиправну і передбачає за неї форму і розмір відповідальності: такими підставами в господарському праві є закон і договір.

    Фактичні підстави це ті життєві ситуації, що характеризуються законом або договором як неправомірні (тобто протиправна поведінка). Такі ситуації називають складом господарського правопорушення. Склад господарського правопорушення залежить від виду господарсько-правової відповідальності.

    2.5 Підстави застосування окремих видів господарсько-правових санкцій

     

    Як і будь-яка інша юридична відповідальність, господарсько-правова відповідальність ґрунтується на певних правових підставах. Це, по-перше, нормативні підстави, тобто сукупність норм права про відповідальність субєктів господарських відносин. Другою правовою підставою є господарська правосубєктність правопорушника (боржника) і потерпілого (кредитора). Сторонами правовідносин щодо застосування відповідальності цього виду можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи незалежно від форми власності майна, організаційно-правових форм, тобто особи, які мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів. Третя підстава називається юридико-фактичною. Це протиправні дії або бездіяльність особи господарського правопорушника, що порушують права і законні інтереси потерпілої особи (кредитора) чи заважають їх реалізації.

    Ця підстава складається з чотирьох елементів, які в теорії права називаються умовами господарсько-правової відповідальності:

    • факт господарського правопорушення, тобто порушення норми закону, умови договору, державного контракту тощо, внаслідок чого задаються збитки або інша шкода майновим правам та інтересам потерпілого (кредитора);
    • протиправність поведінки господарського порушника. Така умова визначається у господарському праві в широкому розумінні. Це може бути як дія, так і бездіяльність, що порушують правову норму, планове завдання, умови договору тощо;
    • причинний звязок між протиправною поведінкою порушника і завданими потерпілому збитками. Йдеться про так званий причинно-необхідний звязок, коли протиправна дія чи бездіяльність є обєктивною причиною такого наслідку, як збитки або інша шкода, завдані потерпілому (кредиторові). Цей звязок необхідно доводити відповідними доказами;
    • вина господарського правопорушника. Це негативне субєктивне ставлення правопорушника до прав і законних інтересів потерпілого.

    Вина у господарській і юрисдикційній практиці це існування двох обставин, які дають підстави для застосування відповідальності: наявність у особи-правопорушника реальних можливостей для належного виконання; невжиття ним всіх необхідних заходів для недопущення правопорушення, запобігання збиткам (шкоді) потерпілого.

    Формою вини може бути як умисел, так і необережність правопорушника. Вина обох сторін підлягає взаємному заліку. Якщо невиконання або неналежне виконання зобовязання виникло з вини обох сторін, юрисдикційний орган (суд, господарський, третейський суд) відповідно зменшує розмір відповідальності боржника. Це має місце і тоді, коли кредитор навмисно або з необережності сприяв збільшенню розмірів збитків або не вжив заходів щодо їх зменшення.

    За наявності у невиконанні чи неналежному виконанні зобовязання вини кредитора у формі умислу або необережності боржник звільняється від виконання зобовязання. Інше може бути встановлено законом.

    Вина є однією з умов відповідальності в деліктних зобовязаннях між субєктами. Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.

    Вина підприємства (господарюючого субєкта) це вина його працівників. Отже, принцип відповідальності за вину вимагає визначення конкретних працівників, дія або бездіяльність яких спричинили невиконання зобовязань чи заподіяння шкоди.

    Сукупність (склад) чотирьох названих умов утворює юридично-фактичні підстави господарсько-правової відповідальності.

    Для застосування майнової відповідальності у вигляді відшкодування збитків потрібна наявність усіх чотирьох умов, тоді як для застосування неустойки (штрафу, пені) досить лише двох з них: факту господарського правопорушення та протиправності поведінки порушника.

     

    Висновки

     

    Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальніс

    Похожие работы

    << < 1 2 3 4 5 >