Вивчення функцій рядів Фур'є

З геометричної точки зору це означає, що графік періодичної функції виходить шляхом накладення ряду синусоїд. Якщо ж кожну синусоїдальну величину

Вивчення функцій рядів Фурє

Курсовой проект

Математика и статистика

Другие курсовые по предмету

Математика и статистика

Сдать работу со 100% гаранией

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

Вивчення функцій рядів Фур'є

 

Зміст

 

Введення

1. Визначення коефіцієнтів по методу Ейлера-Фур'є

2. Ортогональні системи функцій

3. Інтеграл Дирихле. Принцип локалізації

4. Подання функцій рядом Фур'є

5. Випадок неперіодичної функції

6. Випадок довільного проміжку

7. Випадок парних і непарних функцій

8. Приклади розкладання функцій у ряд Фур'є

Список використаної літератури

 

Введення

 

У науці й техніку часто доводитися мати справу з періодичними явищами, тобто такими, які відтворюються в колишньому виді через певний проміжок часу Т, що називається періодом. Наприклад, рух парової машини повторюється, після того як пройде повний цикл. Різні величини, пов'язані з періодичним явищем, після закінчення періоду Т вертаються до своїх колишніх значень і являють собою періодичні функції від часу t з періодом Т.

 

 

Якщо не вважати постійної, то найпростішою періодичною функцією є синусоїдальна величина: , де є частота, пов'язана з періодом Т співвідношенням:

 

.

 

З подібних найпростіших періодичних функцій можуть бути складені й більше складні. Ясно, що тридцятимільйонні синусоїдальні величини повинні бути різних частот, інакше їхнє додавання не дає нічого нового, а знову приводить до синусоїдальної величини, причому тієї ж частоти. Якщо ж скласти величини виду:

 

(1)

 

які мають різні частоти

 

,

те вийде періодична функція, але вже що істотно відрізняється від величин, що входять у суму.

Розглянемо для приклада додавання трьох синусоїдальних величин:

 

 

 

На малюнку ми бачимо, що графік функції отриманої в результаті додавання трьох синусоїдальних величин (показаний суцільною лінією) уже значно відрізняється від синусоїди. Більшою мірою це має місце для суми нескінченного ряду величин виду (1).

Тепер виникає зворотне питання: чи можна дану періодичну функцію представити у вигляді суми кінцевої або нескінченної множини синусоїдальних величин виду (1).

Як буде показано нижче, на це питання можна відповісти задовільно, але тільки лише використовуючи нескінченну послідовність величин виду (1). Для функцій деякого класу має місце розкладання в "тригонометричний ряд":

 

(2)

 

З геометричної точки зору це означає, що графік періодичної функції виходить шляхом накладення ряду синусоїд. Якщо ж кожну синусоїдальну величину витлумачити механічно що як представляє гармонійні коливальні явища, то можна сказати, що тут складне коливання розкладається на окремі гармонійні коливання. Виходячи із цього, окремі синусоїдальні величини, що входять до складу розкладання (2), називають гармонійними функції або просто її першої, другий і т.д. гармоніками. Сам же процес розкладання періодичної функції на гармоніки зветься гармонійного аналізу.

Якщо за незалежну змінну вибрати

 

,

 

те вийти функція, що залежить від х, так само періодична, але вже зі стандартним періодом Розкладання (2) у цьому випадки прийме вид:

 

(3)

 

Тепер розгорнувши члени цього ряду по формулі синуса суми й позначивши

 

ми прийдемо до остаточної форми тригонометричного розкладання:

 

(4)

 

У даному розкладанні функція від кута х, що має період розкладена по косинусах і синусам кутів, кратних х.

Ми прийшли до розкладання функції в тригонометричний ряд, відправляючись від періодичних, коливальних явищ і пов'язаних з ними величин. Подібні розкладання часто виявляються корисними й при дослідженні функцій, заданих у певному кінцевому проміжку й зовсім не породжених ніякими коливальними явищами.

 

1. Визначення коефіцієнтів по методу Ейлера-Фур'є

 

У попередньому параграфі було сказано, що існує ряд функцій, які можна представити у вигляді нескінченного тригонометричного ряду. Для того, що б установити можливість розкладання деякої функції , що має період у тригонометричний ряд виду:

 

(4)

 

потрібно мати набір коефіцієнтів

Прийом для знаходження цих коефіцієнтів у другій половині XVIII століття був застосований Ейлером і незалежно від нього на початку XIX Фур'є. Надалі будемо припускати функцію безперервної або у проміжку . Допустимо, що розкладання (4) має місце. Інтегруємо його по членне від до ; у результаті одержимо:

 

 

Але, як легко бачити,

 

(5)

 

Тому всі члени під знаком суми будуть рівнятися нулю, і остаточно одержуємо

(6)

 

Для того щоб знайти значення коефіцієнта , помножимо обидві частини рівності (4) на й знову інтегруємо по членне в тім же проміжку:

 

У виді (5) .

якщо , і, нарешті,

 

(9)

 

Таким чином, звертаються в нуль всі інтеграли під знаком суми, крім інтеграла, при якому множником є саме коефіцієнт . Звідси одержуємо:

 

 

Аналогічно, множачи розкладання (4) на й потім, інтегруючи по членне, визначимо коефіцієнт при синусі:

 

Формули, по яких обчислюються коефіцієнти , називаються формулами Ейлера-Фур'є, а самі коефіцієнти називаються коефіцієнтами Фур'є для даної функції. І, нарешті, тригонометричний ряд (4), складений по цих коефіцієнтах, одержав назву ряд Фур'є для даної функції.

Дамо тепер звіт у тім, яка логічна цінність проведених міркувань. Ми виходили з того, що тригонометричний ряд (4) має місце, тому питання про те, чи відповідає це дійсності, залишається відкритим. Ми користувалися повторно по членним інтегруванням ряду, а ця операція не завжди можна, достатньою умовою для застосування операції є рівномірна збіжність ряду. Тому строго встановленою умовою можна вважати лише наступне:

якщо функція f(x) розкладається в рівномірно збіжний тригонометричний ряд (4), то цей ряд буде її поруч Фур'є.

Якщо ж не припускати наперед рівномірності збіжності, то всі наведені вище міркування не доводять навіть того, що функція може розкладатися тільки в ряд Фур'є. Ці міркування можна розглядати лише як наведення, достатнє для того, щоб у пошуках тригонометричного розкладання даної функції почати її з ряду Фур'є, зобов'язуючись установити умови, при яких він сходиться й притім саме до даної функції.

Поки цього не зроблено, ми маємо право лише формально розглядати ряд Фур'є даної функції, але не можемо про нього нічого затверджувати, крім того, що він "породжений" функцією f(x). Цей зв'язок звичайно позначають так:

 

 

уникаючи знака рівності.

 

2. Ортогональні системи функцій

 

Дві функції й певні на проміжку називаються ортогональними на цьому проміжку, якщо інтеграл від їхнього добутку дорівнює нулю:

 

 

Розглянемо систему функцій , певних у проміжку [a, b] і безперервних або кусочно-безперервних. Якщо всі функції даної системи попарно ортогональні, тобто

 

 

те неї називають ортогональною системою функцій. При цьому завжди будемо думати, що

 

 

Якщо , то система називається нормальної. Якщо ж ця умова не виконується, то можна перейти до системи , що уже свідомо буде нормальною.

Найважливішим прикладом ортогональної системи функцій саме і є тригонометрична система

(10)

 

у проміжку , що ми розглядали раніше. Її ортогональність треба зі співвідношень (5), (7), (8). Однак вона не буде нормальної через (9). Множачи тригонометричні функції (10) на належні множники, легко одержати нормальну систему:

 

(10*)

 

Нехай у проміжку дана яка-небудь ортогональна система функцій . Задамося метою розкласти певну у функцію в "ряд по функціях " виду:

 

(11)

 

Для визначення коефіцієнтів даного розкладання надійдемо так само, як ми це зробили в попередньому параграфі, а саме помножимо обидві частини рівності на й інтегруємо його по членне:

 

 

У силу ортогональності системи, всі інтеграли праворуч, крім одного, будуть дорівнюють нулю, і легко виходить:

 

(m=0, 1, 2, …) (12)

Ряд (11) з коефіцієнтами, складеними по формулах (12), називається узагальненим рядом Фур'є даної функції, а самі коефіцієнти-її узагальненими коефіцієнтами Фур'є щодо системи . У випадки нормальної системи функцій коефіцієнти будуть визначатися в такий спосіб:

 

 

У даному випадки всі зауваження зроблені в попередньому параграфі необхідно повторити. Узагальнений ряд Фур'є, побудований для функції , пов'язаний з нею лише формально й у загальному випадку цей зв'язок позначають у такий спосіб:

 

 

Збіжність цього ряду, як і у випадку тригонометричного ряду, підлягає ще дослідженню.

 

3. Інтеграл Дирихле Принцип локалізації

 

Нехай буде безперервна або кусочно-безперервна функція з періодом . Обчислимо постійні (її коефіцієнти Фур'

Похожие работы

1 2 3 > >>