Взаємозв'язок конфліктної поведінки підлітків з якостями їх особистості

  Аверин В.А. Психология детей и подростков. СПб., 1998. С. 361-371. Аликина Н.В. Возрастные психологические особенности агрессивного поведения несовершеннолетних: Автореф.

Взаємозвязок конфліктної поведінки підлітків з якостями їх особистості

Курсовой проект

Психология

Другие курсовые по предмету

Психология

Сдать работу со 100% гаранией

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Взаємозвязок конфліктної поведінки підлітків з якостями їх особистості

 

Зміст

 

Вступ

1. Особливості прояву конфліктності в підлітковому віці

1.1 Психологічні детермінанти конфліктної поведінки підлітків

1.2 Агресивний компонент в конфліктній поведінці особистості підлітка

2. Емпіричні дослідження конфліктної поведінки підлітків

2.1 Методи та процедури дослідження

2.2 Аналіз результатів дослідження

Висновки

Список використаних джерел

 

Вступ

 

Незважаючи на те, що підлітковий вік в психології ХХ століття вивчався досить докладно, сучасні підлітки відрізняються від однолітків попередніх поколінь рядом соціально-психологічних особливостей. Серед них дослідниками відзначається підвищена конфліктність підлітків в умовах школи в цілому і в педагогічному процесі зокрема. Сучасні підлітки частіше стали демонструвати девіантну і навіть делінквентну поведінку.

Практика показує, що підлітки не вміють вирішувати конфлікти, і в їх конфліктних відносинах переважають деструктивні тенденції. Для зниження гостроти подібних явищ і більш продуктивного розвязання міжособистісних конфліктів, необхідно їх психологічний супровід. Успішність взаємодії з підлітками вчителя та шкільного психолога багато в чому визначається розумінням вікової специфіки конфліктності та обранням адекватних засобів і способів роботи з ними.

В працях Л.І. Божович [6], Д. Фельдштейна [24] ядром конфліктної поведінки, яка призводить до моральної деформації особистості є не біологічні особливості, а недоліки сімейного та шкільного виховання, тобто психолого-педагогічна занедбаність та пасивність підлітка. Підліток очікує уваги і розуміння, довіри дорослого, але недовіра до нього породжує психологічний барєр, непорозуміння, конфліктність.

Помітну роль в стосунках з оточуючими грають негативні почуття та емоції підлітків такі, як гнів, страх, помста, ворожість. Така конфліктна, агресивна поведінка підлітків повязана з негативними формами поведінки: бійками, образами, тілесними ушкодженнями тощо.

Д.І. Фельдштейн стверджує про те, що якщо потреба підлітка в інтимно-особистісному спілкуванні задовольняється, то розвиток особистості здійснюється в позитивному напрямку, але коли потреба підлітка в соціально-орієнтованій формі спілкування залишається незадоволеною і обумовлює перевагу стихійно-групового спілкування, то призводить до негативного напрямку розвитку особистості підлітка. Ось чому необхідне цілеспрямоване включення підлітка в систему багатопланової діяльності, що забезпечує успішну форму поведінки, ліквідацію занедбаності, конфліктності, агресивності чи пасивності [24].

Однією зі складових конфліктної ситуації є її образ - те, як сприймають один одного і ситуацію учасники конфліктної взаємодії. Уявлення про конфлікт і способи його вирішення значно впливає на спілкування підлітків, оскільки людина реагує не на реальність, а на те, як він її собі уявляє. Знання специфіки і статевовікових особливостей цих уявлень необхідні для психокорекційної роботи з підлітками різних категорій.

Таким чином, актуальність дослідження зумовлена практичним запитом сучасного суспільного розвитку, потребами шкільної психологічної служби, а також логікою подальшого наукового пізнання генезису уявлень про конфлікт у субєктів міжособистісного спілкування.

Обєктом дослідження є міжособистісні конфлікти в підлітковому віці.

Предметом дослідження є взаємозвязок конфліктної поведінки підлітків з якостями їх особистості.

Мета дослідження проаналізувати взаємозвязок конфліктної поведінки підлітків з якостями їх особистості.

Гіпотеза дослідження конфліктна поведінка у підлітковому віці тісно повязана насамперед із соціогенними потребами даного віку, які загострюють індивідуально-психологічні особливості підлітків та соціально-психологічні чинники.

У відповідності з метою та гіпотезою дослідження були визначені наступні завдання:

1. Зясувати психологічні детермінанти конфліктної поведінки підлітків.

2. Описати агресивний компонент в конфліктній поведінці особистості підлітка.

3. Провести емпіричне дослідження конфліктної поведінки підлітків.

Практична значущість полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані шкільним психологом для корекції агресивності і конфліктності підлітків, для проведення тренінгів.

Методи дослідження: теоретичний аналіз та систематизація наукових даних з проблеми дослідження; спостереження, спрямоване на виявлення особливостей протікання конфліктної поведінки підлітка; бесіди; анкетування; активні методи соціально-психологічного навчання, також було застосовано ряд конкретних методик.

 

1. Особливості прояву конфліктності в підлітковому віці

 

1.1 Психологічні детермінанти конфліктної поведінки підлітків

 

Визначення психологічних чинників, які зумовлюють виникнення, динаміку та кінцевий результат розвитку конфліктної поведінки, важливе для розуміння психологічних механізмів регуляції поведінки особистості. Крім цього, дана проблема є суттєвою для розробки методологічних основ психодіагностики, прогнозування та корекції міжособистісних конфліктів у більш широкому контексті.

Конфлікт являє собою біполярне явище, яке проявляється в активності сторін. Ідея "багатосубєктного" внутрішнього світу людини розглядається в роботах багатьох авторів, особливо тих, які виходять з структурної будови особистості. Наприклад, психоаналіз стверджує, що конфлікт виникає в глибинах психіки як результат взаємодії внутрішніх структур і тенденцій психіки в силу законів її обєктивного існування; тенденція до конфліктів результат спотворення базових аттитюдів людини, які виникають під впливом негативного досвіду, набутого в дитинстві [18, 35].

Психологічні конфлікти відіграють істотну роль у формуванні нових рис характеру і в перебудові особистості, а їх вирішення являє собою гостру форму розвитку - відбувається зміна структури особистості підлітка та формування нових відносин. Конфлікт переводить його учасників на якісно новий рівень взаємодії, який супроводжується ціннісною переорієнтацією, усвідомленням та формуванням особистих і групових інтересів, зміною комунікативної структури, руйнуванням старих і створенням нових схем легітимізації [3, 52].

Конфлікт розглядається на різних рівнях особистості. Внутрішньо-особистісний конфлікт проявляється у зовнішніх міжособистісних відносинах. Міжособистісні конфлікти супроводжуються емоційними переживаннями людини. У тій же мірі внутрішні конфлікти людини ведуть до певних особливостей його міжособистісної поведінки. Різні види конфліктів повязані між собою і можуть переходити з одного рівня на інший. Міжособистісний конфлікт, повязаний із суперечностями у взаємодії, може переходити в конфлікт внутрішній: в конфлікт мотивів, конфлікт вибору та ін; конфлікт, який виникає між учасниками окремих груп, може стати початком міжгрупового конфлікту.

Перші теоретичні та експериментальні дослідження міжособистісних конфліктів були проведені К. Левіним, який розглядав їх у контексті задоволення незадоволення потреб особистості. Конфлікт характеризується ним як "ситуація, в якій на індивіда діють протилежно спрямовані сили приблизно рівної величини" [11, 176], тобто до міжособистісних конфліктів К.Левін відносить протиріччя між потребами людини і зовнішніми силами. Якщо в такій ситуації перебуває підліток, то сила, яка його спонукає з боку дорослого, є результатом поля влади цієї людини над підлітком. Конфлікт тим серйозніше, ніж більш значимі потреби особистості він зачіпає. Незадоволення потреб створює напругу, а умовою задоволення індивідуальних потреб є простір вільного існування. К. Левін констатував, що в сучасному суспільстві існують як самостійні: група дорослих і група дітей.

Специфіка становища підлітка полягає в тому, що він є "маргінальною" особистістю. Підліток знаходиться між двома групами, так як він не хоче більше належати до групи дітей і намагається перейти в групу дорослих, але вони його туди ще не приймають. Тому чим більший розрив між двома групами і довший період неприкаяності підлітка, тим з більшими труднощами протікає підлітковий період.

Контрастність дитинства і зрілості, між якими знаходиться підліток, ускладнює його засвоєння соціальних ролей і породжує чимало зовнішніх і внутрішніх конфліктів. Крім цього, існує проблема індивідуальних відмінностей: так званого "середньостатистичного підлітка" не існує. Загальні закономірності виявляють себе через індивідуальні варіації, які залежать не тільки від навколишнього середовища підлітка та умов виховання, але й від особливостей особистості [16, 23].

У роботах деяких психологів, зокрема психіатрів, можна знайти поняття "підлітковий комплекс" і "пубертатна криза". Перше охоплює психологічні особливості підлітка в їх яскравому прояві, а друге зміни в поведінці, зумовлені ними. Суть підліткового комплексу складається у важливих для віку особливостей, поведінкових моделях і специфічних поведінкових реакціях на вплив навколишнього середовища [21, 45].

Личко О.Є. до них відносить реакцію емансипації, групування з однолітками, реакції захоплення (хобі-реакції) і реакції, обумовлені сексуальним потягом. Реакція емансипації розвивається у підлітків під впливом соціопсихологічних факторів (надмірна опіка з боку дорослих, дрібязковий контроль, позбавлення елементарної самостійності і будь-якої свободи в діях і ставлення до підлітка як до дитини). Реакція групування з однолітками має майже інстинктивне походження. Саме наявністю цієї реакції може бути пояснений той факт

Похожие работы

1 2 3 4 5 > >>