Верование в демонов в древние времена на Украине

У релігії того чи іншого суспільства по-своєму відображався життєвий досвід людей, зберігалась система емоційно-образних уявлень і переживань, норм людського буття.

Верование в демонов в древние времена на Украине

Информация

Культура и искусство

Другие материалы по предмету

Культура и искусство

Сдать работу со 100% гаранией

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКА АКАДЕМІЯ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

ВІННИЦЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ

 

 

 

Кафедра фінансів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

по курсу

РЕЛІГІЄЗНАВСТВО”

на тему:

“РАННІ ДЕМОНІСТИЧНІ ВІРУВАННЯ
ПРАСЛОВЯН”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав: студент 4 курсу

спеціальності “Фінанси та кредит”

групи 42 Ф

Заверюха А. М.

Викладач: Мельников Д. О.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вінниця - 2001

ПЛАН

  1. Вступ3
  2. Вірування трипільської культури4
  3. Релігійний світогляд катакомбного суспільства5
  4. Культи кіммерійців6
  5. Пантеон скіфських божеств7
  6. «Скіфія» «Сарматія»: спадкоємність релігійних традицій11
  7. Боги і демони фракійської держави12
  8. Релігійні вірування кельтів14
  9. Язичницький культ словян16
  10. Велике переселення народів. Перші проміні християнства17
  11. Взаємозбагачення релігій і культів. Міфологічні
    сюжети стародавніх митців18
  12. Складний шлях релігійної свідомості21
  13. Особливості української міфології21
  14. Висновки22
  15. ЛІТЕРАТУРА23

 

Вступ

Український народ дістав величезну історичну спадщину від своїх попередників літописних слов'ян, а також; трипільців, кіммерійців, скіфів, сарматів та іншої людності, що мешкала у свій час на території сучасної України. І ніколи не губився зв'язок його поколінь. Не було розриву в переході від старих до нових соціально-економічних станів, морально-побутових уподобань, культурно-релігійних традицій. Важливою особливістю генезису українського етносу є те, що територія, на якій піднялася його цивілізація, являла собою поле перехрещування культурних, політичних і, звичайно, релігійних впливів між Сходом і Заходом. Ця цивілізація зберегла і трансформувала в собі здобутки різних культур. Вона мала всі передумови для того, щоб розвивати в себе багату культуру, побудовану на слов'янському ґрунті, шляхом синтезу обох цих впливів.

У релігії того чи іншого суспільства по-своєму відображався життєвий досвід людей, зберігалась система емоційно-образних уявлень і переживань, норм людського буття. Але всі релігії виконували одну і ту ж культурно-історичну роль. Вони були засобом соціальної регламентації і регуляції, засобом збереження і упорядкування традицій, звичаїв і обрядів. Розклад традиційних форм виробництва і суспільного устрою завжди супроводжував зміни в релігійному світогляді. Коли відбувається розклад традиційних ідей і вірувань, тоді розвивається пошук нових форм думки, виникають намагання до нових споглядань. Але старі релігійні традиції та вірування не знищуються, не зникають безслідно, а переходять до нової системи релігійних поглядів, адаптуються там і набувають нової значимості. Загалом кажучи, релігійна свідомість проходить складний шлях свого формування від "чуттєво-надчуттєвого" типу надприродного (фетишизм, тотемізм, анімізм і т. д.) через демоністичний тип, провідною ідеєю якого є віра в духів, до теїстичного типу надприродного, в центрі якого перебуває постать бога (1.201-203). Такий шлях в розвитку релігійної свідомості відбув і український народ, ввібравши в себе всі риси, характерні для тих стародавніх суспільств, що існували на теренах української землі. Поставали і сходили з історичної арени України одні за одними могутні цивілізації кіммерійців, скіфів, сарматів, готів, гуннів та інших народів. Та не загубилося у віках їх багатоманітне культурно-релігійне надбання, а через вірування "літописних слов'ян" знайшло своє відображення в релігійній свідомості українського народу.

Цікавою є думка Б. Ребіндера про те, що "має існувати певна національність завдяки землі. Народ, що залишається на рідній землі і продовжує її обробляти, зберігає свою національність легше, ніж загарбник, який би він не був сильний і енергійний... Навпаки, народ, який іде з рідної землі і оселяється, хоча б і в прекрасних умовах, на чужині, навряд чи збереже свої національні особливості" (2.72-73). Але слід зауважити, що ці "національні особливості", серед яких релігійність посідає одне з перших місць, не відмирають, а перероджуються, інфільтруючись в менталітеті корінного населення. Так шляхом руйнації і синтезу світоглядних елементів відбувається формування нової релігійної системи.

 

ВІРУВАННЯ трипільської культури

У V-III тис. до н. е. значну частину територіальних просторів сучасної України заселяли хліборобсько-скотарські племена культури мальованої кераміки, або ж трипільської (назва від с. Трипілля на Київщині, де в 1896 р. "Це є високорозвинена культура ефективних барв, складного орнаменту, орнаментальних прикрас, з пишною декоративністю мальованих хат, розписаних печей, фарбами розмальованого посуду", так характеризував трипільську культуру відомий вчений археолог В. Петров (3.12). Саме трипільці вперше почали споруджувати добре сплановані "протоміста" і "протофортеці".

Високорозвиненій суспільно-господарчій системі трипільців відповідали складні релігійно-світоглядні уявлення, що передусім були хліборобського спрямування. Трипільці шанували Богиню-Матір, яка символізувала родючість і від якої залежало життя всього живого, а також божества грому, сонця, неба, вітру тощо. Були в них свої духи-покровителі; поширювались культи вогню та бика символів сонця і чоловічої сили. Культові відправи супроводжувались своєрідною системою релігійно-магічних обрядів і символіки. Релігійні вірування, уявлення та культова практика трипільців знайшли своє втілення в трипільській пластиці, де головне місце належить різноманітним глиняним жіночим фігуркам, які символізують ідею ототожнення землі з жінкою, чия вагітність є символом родючості.

Жіночі фігурки, знайдені на залишках багатьох трипільських поселень, досить різноманітні це й "зображення божества родючості й жриць цього божества, й учасниць аграрно-магічних церемоній, і покровительок того чи іншого природного явища, яке сприяє врожаю" (4.166). Зустрічаються також зображення вагітних та народжуючих жінок, фігурки жінок з жертовником і ритуальною посудиною, жінок з дитиною тощо.

Космогонічно-релігійні уявлення трипільців присутні в орнаменті побутового і ритуального посуду з зображенням небесних світил, рослин, тварин і людей. Особлива увага приділяється темі дощу, що набирав символічного вигляду молока Богині. Частково з темою дощу був пов'язаний культ змії, вужа носіїв добра, охоронців дому і всього найціннішого. Пізніше культ вужа зустрічається у греків, вірменів, болгар, сербів, литовців, білорусів і, звичайно, українців. Ці народи шанували вужа як священну істоту, покровителя домашнього господарства.

Найвищим ступенем трипільського ритуального мистецтва є зображення антроморфних і людських фігурок чоловічих і жіночих), які мали культовий, абстрактно-умовний характер. Проте серед цих фігурок зустрічаються й такі, що несуть "антропологічну реальність", "портретну правдивість" (3.21-22).

З метою захисту від злих сил і збереження добробуту трипільці померлих хоронили під житловими будівлями. Священним місцем у трипільських житлах була піч, біля якої знаходились вівтарі, що мали прямокутну чи хрестоподібну форму. Біля них на спеціальних підвищеннях розташовувались глиняні фігурки, чаші на антропоморфних підставках, посудини для зерна. Трипільська культура, заклавши міцний фундамент для високого культурного розвитку наступних ентоплем'яних спільнот, зокрема й ранніх східнослов'янських племен, відіграла визначну роль в історії України.

 

 

Релігійний світогляд
катакомбного суспільства

Ще в IV тис. до н. е., з проникненням степовиків на територію Правобережної України та Нижнього Подунаів'я, трипільська культура зазнає значних змін. Зі сходу проникає "звичай ховати мерців у скорченому на спині положенні і посипати їх вохрою, а також так звані конеголові скіпетри, антроморфні стели тощо" (5.18). А як відомо, поховальний обряд, ритуали, пов'язані зі смертю, найважливіші складові стародавніх релігій. Племена, що ховали покійників у ямах у скорчених позах, мають умовну назву племен ямної культури, катакомбної на території України (назва від гробниць-катакомб). Хоча питання щодо походження катакомбних племен викликає багато суперечок, в релігійній системі цього населення спостерігаються близькосхідні культові елементи, особливе місце серед яких займає обряд модельованих черепів. Цей обряд полягав у тому, що на лицеві кістки черепа, звільненого від м'яких тканин і мозку, накладалася спеціально виготовлена глиняна маса з домішками вохри та потовчених кісток. Після моделювання череп розмальовувався фарбами, а на тім'я натягувався скальп. Форма та прийоми моделювання тісно пов'язані з Близьким Сходом. Подібні знахідки в Ієрихоні датуються VII-VI тис. до н. е.

За давньоєгипетською релігією, кожна людина в потойбічному світі має свого двійника, який живе доти, доки

Похожие работы

1 2 3 4 5 > >>