Велика грецька колонізація

Зброю та інші металеві вироби, тканини, художній посуд, оливкову олію, вино все це грецькі колоністи, принаймні спочатку, отримували від

Велика грецька колонізація

Информация

История

Другие материалы по предмету

История

Сдать работу со 100% гаранией

Зміст

 

Вступ

Розділ 1. Загальні причини колонізації

Розділ 2. Основні напрямки Грецької колонізації

Розділ 3. Класова боротьба в колоніях

Розділ 4. Грецькі колонії Північного Причорноморя

Висновок

Використана література

Вступ

 

Актуальність. У VIII-VI ст. до н. е. перенаселення Греції і гостра нестача землі зумовили колонізацію та утворення грецьких міст-колоній на берегах Мармурового, Чорного та Егейського морів, на південному узбережжі Апеннінського півострова, в Сицилії та Північній Африці. Велика грецька колонізація була у різних місцях і на різних хронологічних етапах обумовлена різними причинами: війнами, внутрішніми політичними поразками певних груп населення, пошуком ринків збуту виробів розвинутого грецького ремісництва, а також джерел отримання сировини, зокрема металів, заліза, міді, олова, свинцю, золота, срібла тощо. Проте найголовніша причина масової колонізації VI ст. до н.е. полягала в стрімкому зростанні кількості населення, що примушувало жителів окремих полісів і навіть цілих регіонів шукати вільні землі.

Грецька колонізація актуальна, тому що відіграла суттєву роль як в історичному житті самих греків, так і в житті племен і народів, з якими в результаті колонізації греки прийшли в безпосереднє і тривале зіткнення.

Мета. Метою великої грецької колонізації був пошук нових земель через стрімке зростання кількості населення та загрозу голоду і боргового рабства, але була й інша причина масових від'їздів за море: боротьба між демосом та аристократією. Якщо програвав демос, то його ватажки, побоюючись помсти, рятувалися втечею. Якщо ж демос перемагав, то за своє життя боялися знатні люди. Також слово "колонізація" не повинне вводити нас в оману. Греки не приходили з метою завоювати місцеві племена, та і не мали достатніх сил для цього. Їхні стосунки з місцевим населенням були зазвичай мирними і взаємовигідними.

Завдання. Головне завдання, яке стояло перед колоністами це була ліквідація перенаселення континентальної Греції, і цим самим вони хотіли значно збільшити обсяг торгівлі та створити передумови для панування грецьких торговців у Середземномор'ї, а також розширити сферу поширення грецької культури. Більшість колоністів складали, як правило, збіднілі і малоземельні громадяни, молодші сини сімейств, переможені на політичній арені, а також жителі інших полісів. Колоністи, які брали участь у виведенні нової колонії, повинні були автоматично отримати землю для обробки і громадянство в новому полісі. Вважається, що всього за час колонізації було виведено кілька сотень колоній, загальне населення яких становило 1,5 - 2 мільйони людей.

Розділ 1. Загальні причини колонізації

 

У VIII-VI ст. до н. е. одержує широкий розвиток грецька колонізація. Виникнення поселень грецьких колоністів у країнах Середземномор'я відіграло суттєву роль в історичному житті самих греків і в житті племен і народів, з якими в результаті колонізації греки прийшли в безпосереднє і тривале зіткнення.

Основні причини колонізації кореняться в загальному ході історичного розвитку грецького суспільства. Панування родової аристократії, концентрація земельних володінь в її руках, процес обезземелення і поневолення вільної бідноти змушували останню до еміграції.

Для тих, хто зазнавав поразки у внутрішній боротьбі, часто не залишалося іншого виходу, як назавжди покинути свою батьківщину і заснувати нове поселення. У ряді випадків у таке становище потрапляли демократичні елементи: біднота, дрібні і середні землевласники, ремісники, праця яких починала витіснятися працею рабів, і навіть багаті противники уряду який утвердився. Батьківщину покидали і переможені аристократи, нерідко зі своїми прихильниками та родичами. Надалі, з розвитком колонізації і розширенням морської торгівлі, ініціативу у створенні нових поселень часто беруть на себе найбільш підприємливі представники торговельно-ремісничих кіл міського населення, а нерідко і самі рабовласницькі держави.

Характеризуючи причини цієї еміграції, Маркс писав: "У стародавніх державах, у Греції і Римі, примусова еміграція, яка приймала форму періодичного устрою колоній, становила постійну ланку в суспільному ланцюзі. Недостатній розвиток продуктивних сил ставив громадян у залежність від певного кількісного співвідношення, якого не можна було порушувати. Тому єдиним виходом з положення була примусова еміграція ".

Основна відмінність ранніх грецьких колоній від колоній фінікійських полягало в тому, що грецькі колонії спочатку володіли всіма рисами землеробських поселень, що мали торговельні зв'язки лише зі своїми метрополіями, тоді як фінікійські представляли собою найчастіше торговельні факторії. Землеробськими поселеннями були колонії, засновані в VIII ст. до н. е.. Грецькі поселення, що виникли приблизно у той же час на узбережжях Південної Італії і Сицилії, що славилися своєю родючістю, також носили землеробський характер.

Зброю та інші металеві вироби, тканини, художній посуд, оливкову олію, вино все це грецькі колоністи, принаймні спочатку, отримували від своїх метрополій. У свою чергу колонії вивозили в метрополії надлишки своєї сільськогосподарської продукції. Колонії з землеробських поступово ставали землеробсько-торговельними. Надалі жителі колоній стали споживати тільки частину товарів, що ввозяться, тоді як іншу частину вони перепродували сусіднім племенам або вимінювали в них на продовольство і сировину, збільшуючи одночасно експорт в метрополію. З плином часу в колоніях отримує розвиток також власне ремісниче виробництво. Розширюючи межі еллінського світу і зміцнюючи зв'язки греків з іншими племенами і народами, колонізація, таким чином, форсувала і в метрополіях і в колоніях зростання товарного виробництва й істотно вплинула на розвиток морської торгівлі. Розміри територій, що належали колоніям, за деякими винятками, були зазвичай невеликі. Як правило, вони прилягали до морського узбережжя або перебували від нього в безпосередній близькості. За образним висловом філософа Платона (V ст. До н. е.), грецькі міста, розкидані по берегах морів від Кавказу до Гібралтару, нагадували жаб, розсівшись навколо ставка.

У містах, які заснували велике число колоній, як, наприклад, в Мілеті, утворити, за переказами, більше 60 колоній, колонізаційна проблема набула настільки великої ваги, що опинилася в центрі уваги держави. У таких містах стали обиратися особливі посадові особи так звані ойкісти, на обов'язку яких лежало влаштування нових поселень. Часто в колонії виселялися не тільки громадяни даного полісу, але разом з ними і мешканці інших міст. У таких випадках місто, що створює колонію, набувало значення збірного пункту для всіх бажаючих переселитися в нове місце. В обстановці загального підйому економічного життя, що характеризує даний період, деякі засновані поселення швидко перетворювалися на такі ж великі міста, якими були їхні метрополії.

Грецькі колонії були такими ж незалежними полісами, як і їх метрополії. Зв'язок між колонією і метрополією, як правило, виливався у форму дружніх або союзних відносин, але це були відносини двох самостійних держав, між якими виникали і конфлікти, які часом доходили до збройних зіткнень.

Отже, основною причиною грецької колонізації був пошук нових земель, а також усунення з полісів надлишкового населення.

 

Розділ 2. Основні напрямки Грецької колонізації

 

Грецька колонізація VIII-VI ст. до н. е. розвивалася одночасно в декількох напрямках. У міру розвитку колонізації виникли й зміцніли нові зв'язки. Відносини грецьких колоністів з місцевими племенами, які ще не вийшли з первісно-общинних відносин, набувають у цей час великого значення. З багатьма з місцевих племенами у греків встановилися мирні відносини на грунті торгового обміну, який приносив колоніям величезні вигоди, проте непоодинокими були і випадки військових зіткнень.

У VIII-VII ст. до н. е.. в колонізації Південної Італії прийняли участь вихідці з цілого ряду міст і областей Греції. Сюди, наприклад, переселилися після завоювання їхньої батьківщини Спартою багато жителів західної області Пелопоннесу-Мессенії, які оселилися в місті Регії, незадовго перед тим заснованому халкідянами на березі Мессинскої протоки. До Південної Італії переселялися і жителі самої Спарти, що заснували колонію Тарент на березі однойменної затоки. У свою чергу Куми заснували поблизу від себе ще ряд колоній, в їх числі Неаполь («Нове місто»). Протягом другої половини VIII і в VII ст. на узбережжях Сицилії та Південної Італії виникло ще багато інших колоній, заснованих жителями різних грецьких міст. Колонізація цих узбережжях набула настільки широкого розмаху, що вже в VI ст. за ними і особливо за районом, розташованим навколо Тарента, затвердилася назва "Велика Греція".

Багато колоній у Великій Греції заволоділи значними площами родючої землі, поставивши в залежне від себе положення місцеве корінне населення. Часто це викликало військові зіткнення греків з місцевими племенами. На грунті територіальної експансії, торговельного суперництва і боротьби за політичне переважання військові зіткнення нерідко відбувалися і між самими колоніями. Зіткнення між полісами часто-густо перепліталися з гострою соціальною боротьбою, між різними політичними угрупованнями, тому що ті ж суспільні процеси, які відбувалися в корінних грецьких містах, розвивалися і в колоніях, і тут серед населення виділялася аристократія, яка емігрувала з метрополії, що прагнула утриматися при владі, і тут відбувався процес майнового розшарування.

На грунті територіальної експансії

Похожие работы

1 2 3 4 > >>