Бюджетування, як інструмент фінансового планування, в країнах ринкової економіки вважається описом цілей підприємства, визначенням конкретних фінансових та операційних завдань у термінах. Він є кількісним планом діяльності підприємства і виконання програм, які є взаємопов'язаним набором фінансових і/або натуральних, економічних показників. Бюджети створюють окремі цілісні саморегулюючі системи, кожна з яких відповідає за певний напрямок використання ресурсів і отримання прибутку. Бюджет визнається фінансовим планом та економічним регулятором відносин між структурними підрозділами підприємства та підприємством і зовнішнім середовищем.
Бюджетування передбачає підготовку головного бюджету, що складається з інтегрованих один з одним бюджетів, які відображають різні сторони діяльності підприємства.
На рис. 1.2 зображено структуру головного бюджету фірми.
Головний бюджет є основою для прогнозування і планування прибутку-основного фінансового ресурсу підприємства. Цей бюджет описує у структурованій формі очікування щодо продажу продукції, витрат та інших фінансових операцій у плановому періоді.
Бюджет капітальних вкладень, який є складовою частиною головного бюджету, передбачає планування амортизаційних відрахувань - власного фінансового ресурсу підприємства.
Рис. 1.2. Структура головного бюджету фірми
Укрупнено головний бюджет класифікується за двома категоріями: операційний бюджет (бюджети продажу, виробництва, прямих матеріальних витрат, прямих затрат на працю, виробничих накладних витрат, збутових і адміністративних витрат; прогноз звіту про прибутки і збитки) і фінансовий бюджет (прогноз руху грошових кошті в, прогноз балансового звіту, бюджет капітальних вкладень).
Бюджетування на підприємстві передбачає зв'язок бюджетів із центрами отримання прибутків і фінансової звітності. Безумовно, це відповідає суті бюджетування як технології планування, обліку та контролю за грошовими потоками та фінансовими результатами.
Бюджетування потребує індивідуального підходу у кожному конкретному випадку. До того ж, бюджетування у різних галузях економіки має враховувати, що фінанси машинобудівних підприємств відрізняються від фінансів підприємств текстильної промисловості, а ці - від фінансів у харчовій галузі. Це означає, що потреби і, відповідно, масштаби бюджетування на кожному підприємстві можуть бути різними.
Підприємства, впроваджуючи бюджетування, можуть обирати шлях складання бюджету у вузькому його значенні - як інструменту планування або бюджету як інструменту управління (тобто планування, обліку та контролю).
Розрахунки, що виконуються у процесі формування бюджету, дозволяють своєчасно і в повному обсязі встановлювати необхідний розмір ресурсів для забезпечення діяльності підприємства, джерел їх надходжень, а також контроль за його виконанням.
Оперативне фінансове планування полягає у складанні й виконанні платіжного календаря, касового плану, а також у встановленні потреби у короткотермінових кредитах.
Платіжний календар пов'язує черговість і терміни проведення розрахунків, що забезпечують безперервне фінансування виробничо-господарської діяльності підприємства. За його допомогою контролюється виконання платіжних зобов'язань та фіксуються зміни у платоспроможності та ліквідності активів підприємства.
Касовий план - це план обігу готівки, він може складатись при потребі підприємства у визначенні розміру зобов'язань перед працівниками із заробітної плати та нарахувань на неї, дивідендів та інших виплат підприємства готівкою.
Контролінг - позафункціональний інструмент управління (може застосовуватися до усіх сфер та ієрархічних рівнів управління), який завдяки цілеспрямованим збору та обробці інформації допомагає у процесі прийняття рішень та управління підприємством. Контролер дбає про достатній економічний інструментарій, який разом із системою планування та необхідного контролю допомагає досягати поставлених підприємством цілей. Контролінг - це спроба так охопити організаційний та економічний аспекти роботи підприємства, щоб мати можливість вчасно виявити слабкі місця підприємства, вжити заходів для уникнення кризи, яка загрожує його існуванню. Поняття "контролінг" виникло і розвивалося в ринковій економіці. Історично контролер починав своє існування як "контролюючий орган". Так, у XV ст. при англійському королівському дворі контролери стежили за надходженням та витрачанням грошей і товарів двору. У США в XVIII-XIX ст. контролери перебували на державній службі і повинні були забезпечити рівновагу між надходженнями та витратами держави. У приватних підприємствах контролінг виник наприкінці XIX ст. у СІЛА, поширення набув у першій половині XX ст., коли в умовах світової економічної кризи дедалі більшого значення для підприємства, націленого на досягнення успіху, набула інформація про його витрати та доходи. У Західній Німеччині концепції контролінг почали втілювати в життя наприкінці 60-х років XX ст. у великих концернах. Бум контролерів припав на 80-ті. З осіб, які відповідають лише за бюджет підприємства, вони перетворилися на економічних творців та хранителів його успіху. Наприкінці XX ст. контролери були найбільш бажаними дефіцитними фахівцями та керівниками для підприємств.
1.3 Інформаційне забезпечення бюджетування і контролінгу на підприємстві
На державних підприємствах поточне фінансове планування відроджене відповідно до Закону України від 21.09.2000 р. «Про внесення змін до статті 20 Закону України «Про підприємства в Україні». Законом передбачено. Що державне підприємство (крім казенного) самостійно складає річний фінансовий план, який затверджується до 1 липня року, що передує плановому, органом, уповноваженим управляти певним державним майном. Відповідно до цього закону підприємства інших форм власності розробляють і затверджують фінансові плани у порядку і в строки, визначені їхніми власниками. Фінансове планування регулюється «Положенням про порядок складання фінансового плану державним підприємством, крім казенного». Із 2001 року фінансове планування на державних підприємствах (крім казенних) стало обовязковим. Фінансове планування є також обовязковим і для акціонерних підприємств, коли частка держави у статутному капіталі становить 50 + 1 відсоток.
Для недержавних підприємств це положення має рекомендаційний характер. Його дотримання є необхідною умовою для отримання кредитів і розроблення бізнес-планів. Недержавні підприємства, яким надана самостійність у плануванні, можуть обирати будь-яку іншу форму фінансового планування, наприклад, бюджетування.
Вихідним пунктом системи поточного планування діяльності підприємства є його фінансова політика та фінансова стратегія. Відповідно до вказаного положення фінансовий план складається державним підприємством на рік із щоквартальною розбивкою за рекомендованою Мінекономіки України формою, яка має пять розділів: 1) джерела формування і надходження коштів; 2)приріст активів підприємства; 3) повернення залучених коштів; 4) витрати, повязані із внесенням обовязкових платежів до бюджету і державних цільових фондів; 5)покриття збитків минулих періодів.
Положенням про складання фінансового плану передбачено вимоги, спрямовані на забезпечення контролю за прибутковістю підприємства. Для підприємства обовязковим є складання розрахунку фінансових результатів з урахуванням П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати».
Основним критерієм оцінки та прийняття рішення про затвердження фінансового плану органом управління державним майном є поліпшення показників діяльності підприємства проти поточного року. Підприємство мусить забезпечити зростання прибутковості своєї діяльності й спрямувати кошти, сформовані за рахунок усіх джерел, використовуючи амортизацію, кредити банків, цільове фінансування з бюджету на потреби, що відповідають інтересам держави як власника.
Важливим аспектом фінансового планування на державних підприємствах є встановлення державою таких основних показників, які підлягають суворому контролю в процесі управління підприємством: 1) прибутковість діяльності підприємства; 2) спрямування коштів на його виробничий розвиток; 3) зростання власного капіталу; 4) обсяг надходжень податків та обовязкових платежів; 5) погашення заборгованості минулих періодів перед бюджетом.
Більшість підприємств складають оперативні фінансові плани як окремі складові системи оперативного фінансового планування, зокрема платіжний, податковий календар та касовий план. У платіжному календарі відображається весь грошовий оборот підприємства, позиковий та інші рахунки підприємства в банку, тобто фіксується рух грошових коштів за джерелами їх надходження та напрямами використання. Платіжний календар дає можливість фінансовим службам підприємства забезпечити оперативне фінансування, виконання розрахункових та платіжних зобов'язань, фіксувати поточні зміни платоспроможності підприємствам.
Інформаційною базою для складання платіжного календаря служать: план реалізації продукції; кошторис витрат на виробництво; план капітальних інвестицій; виписки з рахунків підприємства і додатки до них; договори; внутрішні накази; графік виплати заробітної плати; рахунки-фактури.
Крім платіжного і податкового календарів підприємство складає касовий план - план обороту готівки, що відображає надходження і виплати готівки через касу. Касовий план необхідний для контролю за надходженнями і витратами готівки. Особливе значення має ка
