Спрощена система оподаткування як інструмент агресивного податкового планування

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Теоретико-методологічні основи оподаткування суб’єктів малого бізнесу досліджували багато вітчизняних науковців, зокрема: В. Андрущенко, Н.

Спрощена система оподаткування як інструмент агресивного податкового планування

Статья

Налоги

Другие статьи по предмету

Налоги

Сдать работу со 100% гаранией
Спрощена система оподаткування як інструмент агресивного податкового планування


Спрощена система оподаткування як інструмент агресивного податкового планування

Постановка проблеми

Стан економіки будь-якої країни залежить від ефективності діяльності малого підприємництва. Податки, які платить малий бізнес, становлять значну частку в доходах державного та місцевих бюджетів, він розширює спектр товарів та послуг, які пропонуються споживачам, підтримує високий рівень конкуренції тощо. Податкове стимулювання суб'єктів малого підприємництва, зокрема шляхом застосування спрощеної системи оподаткування, звітності та обліку, є одним з ключових чинників, що забезпечує його стабільний розвиток. В той же час нестабільність умов господарювання у перехідний період, прагнення до поповнення бюджету, недотримання принципу економічної обґрунтованості податкових реформ призвели до надмірного податкового навантаження на підприємців. На тлі посиленої конкурентної боротьби та складних умов для підприємництва в Україні зростає інтерес до застосування методів податкового планування, яке багато підприємницьких структур розглядають як додатковий засіб підвищення конкурентоспроможності.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Теоретико-методологічні основи оподаткування суб’єктів малого бізнесу досліджували багато вітчизняних науковців, зокрема: В. Андрущенко, Н. Костіна, Н. Судомир, В. Кміть, О.Фурсін, М. Ляшко, Т. Острікова, І. Ковова Т. Чернякова, Л. Жолудь, О. Майстренко та інші, які аналізували діючу податкову систему та можливості подальшого її реформування. Особливості організації та застосування спрощеної системи оподаткування, напрями її вдосконалення розглядали в наукових працях багато вітчизняних та зарубіжних дослідників, зокрема: Д. Дема, В. Кміть, А. Крисоватий, Н. Ніпорко, М. Судимира, М. Фурсіна, М. Куц, О. Чепець, В. Юрчук та ін.

Виокремлення невирішених частин загальної проблеми. Зловживання в спрощеній системі оподаткування часто ставлять під сумнів доцільність існування тих чи інших спрощених механізмів обліку та звітності. Проте необхідність функціонування такої системи є безумовною, адже завдяки їй має можливість розвиватися малий бізнес. Саме тому потребують детального дослідження проблеми розвитку та реформування спрощеної системи оподаткування.

Мета статті. Обґрунтування необхідності функціонування та доцільності реформування вітчизняної спрощеної системи оподаткування, а також дослідження існуючих схем зловживання в даній системі оподаткування з метою її удосконалення.

Виклад основного матеріалу дослідження

Спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва запроваджено в Україні в 1999 р. з метою сприяння розвитку малого бізнесу. Плюсів і мінусів даної системи можна виділити багато. Питання спрощеної системи оподаткування є одним з найважливіших для держави та суб’єктів малого підприємництва, оскільки у зовнішньоекономічному просторі необхідно забезпечити стабільний економічний розвиток малого підприємництва як одного з основних елементів у ринковій системі. Спрощена система оподаткування значно легша з точки зору ведення бухгалтерського обліку, хоча має низку обмежень. Зокрема існує список дозволених для цієї системи оподаткування видів діяльності, обмеження допустимого обсягу доходу і кількості найманих працівників [5].

Спрощена система оподаткування проявляється у сплаті єдиного податку. Єдиний податок — це місцевий податок, який сплачують фізичні особи — підприємці та юридичні особи, які перебувають на спрощеній системі оподаткування. Цей податок передбачає також спрощений облік доходів і витрат, а також заміщає собою сплату і розрахунок певної кількості обов’язкових податків і зборів, які сплачуються в Україні (п. 297.1 ПКУ), зокрема: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), отриманих у результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої-третьої груп (фізичної особи); податок на додану вартість з операцій із постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (крім платників третьої групи за ставкою 3%, а також платників четвертої групи); податок на майно в частині земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками першої-третьої груп у господарській діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва); рентної плати за спеціальне

Група платників єдиного податку

ОПФ

Річний дохід, грн

Дозволена

кількість

працівників

Ставка

База нарахування

1 група

ФОП

300 000

0

1%

Прожитковий мінімум для працездатних осіб

2 група

ФОП

1 500 000

< 10

20%

Мінімальна заробітна плата

3 група

ФОП,

юрид. особа

5 000 000

Не обмежено

3% + ПДВ; 5%

Дохід

4 група

ФОП,

юрид. особа

Частка с/г товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік > 75%

Не обмежено

Залежить від категорії (типу) земель, їх розташування

Нормативна грошова оцінка одного га сільськогосподарських угідь

Джерело: розроблено автором за даними [6]


Групи платників єдиного податку в Україні

використання води платниками єдиного податку четвертої групи. Водночас платники єдиного податку на загальних підставах є платниками таких податків, платежів та зборів, як екологічний податок, рентна плата (у частині плати за спеціальне використання води, плати за користування надрами, спеціальне використання лісових ресурсів, користування радіочастотним ресурсом України) [6].

В Україні є 4 групи платників єдиного податку, яких класифікують на основі відповідних критеріїв (п. 4 ст. 291 ПКУ) (табл. 1).

Окрім наведених в таблиці характеристик, потрібно враховувати й інші критерії. Зокрема існують види діяльності, що не дають права обрати спрощену систему оподаткування, а також обмеження щодо визначення річного доходу та кількості працівників. Наприклад, при розрахунку загальної кількості осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку — фізичною особою, не враховуються наймані працівники, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю і пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку, а також працівники, призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Водночас платники єдиного податку — юридичні особи виконують функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних ПДФО доходів на користь фізичних осіб, які перебувають з ними в трудових або цивільно-правових відносинах.

З часу впровадження спрощена система оподаткування зазнала багато реформ, метою яких було підвищення її ефективності та спрощення податкової роботи суб’єктів малого підприємництва. Тим не менш, сплата податків досі залишається проблемним питанням у діяльності малого та середнього бізнесу. Згідно з результатами національного опитування, проведеного за підтримки програми USAID ЛЕВ, перешкоди, що стосуються оподаткування, є третіми в рейтингу за важливістю для бізнесу. Так, у 2016 році високі ставки податків перешкоджали зростанню 35% опитаних МСП. Ця частка дещо зросла порівняно із 2015 роком, коли високі ставки податків називали перешкодою 31% респондентів. Вага такої перешкоди, як обтяжливість податкового адміністрування та бухгалтерського обліку, майже не змінилась: 26% МСП повідомляли про цю проблему у 2015 році та 27% МСП по

відомляють про неї у 2016 році. Проблема як розміру, так і адміністрування податків, більш актуальна для юридичних осіб, ніж для фізичних осіб — підприємців. Високі ставки податків перешкоджають розвитку 38% юридичних осіб порівняно із 29% ФОП, а складність в адмініструванні податків і веденні бухгалтерського обліку є бар’єром для розвитку 29% підприємств — юридичних осіб порівняно із 22% ФОП. Що більший розмір підприємства, то більш проблематичним для нього є адміністрування податків та бухгалтерський облік [2]. Порівняння даних перешкод у відсотковому співвідношенні наведено на рисунку 1.

Згідно з результатами опитування, єдиний податок у 2016 році сплачували 48,1% підприємств, тоді як 51,9% оподатковувалися на загальних умовах. Ці показники були такими ж і у 2015 році. Суб’єктами ССО є, насамперед, фізичні особи — підприємці (у групі ФОПів 83,3% спрощенців, тоді як серед юридичних осіб — 34,2%). Серед опитаних МСП майже половина (47,3%) є платниками ІІІ групи, 29,2% — ІІ групи та 6,3% — І групи. Ще 17,2% опитаних належать до ІУ групи платників єдиного податку.

Загалом, на сплату податків у 2016 році МСП витратили в середньому 24,9% доходу (виторгу). У попередньому році відповідний показник становив 27,3%. Витрати підприємств у формі податків зростають з розміром підприємств: так, мікропідприємства на сплату податків витрачають у середньому 22,3% річного виторгу, малі — 31,5% та середні — 29,2%. Так само, частка платежів у вигляді податків пов'язана з організаційно-правовою формою МСП: фізичні особи — підприємці повідомляють про показник на рівні 16,0%, тоді як підприємці юридичні особи — на рівні 28,9% [2].

Сьогодні спрощена система — один з основних інструментів агресивного планування та ухилення від сплати податків. Це відбувається шляхом порушення митних правил та контрабанди з одного боку та через «фірми—одноденки» чи ФОП, що суттєво занижують суми виручки, з іншого.

Найчастіше проблеми виникають з адмініструванням податків саме у більших за розміром підприємств. Так, останні значно частіше повідомляють про нестабільність та складність

Похожие работы

1 2 3 > >>