Підвищення якості казначейського виконання видаткової частини державного бюджету України

Питання казначейського обслуговування виконання державного та місцевих бюджетів висвітлювали у своїх працях Л. Дейкало [2], Е. Курганська [3], Л.

Підвищення якості казначейського виконання видаткової частини державного бюджету України

Статья

Налоги

Другие статьи по предмету

Налоги

Сдать работу со 100% гаранией


Підвищення якості казначейського виконання видаткової частини державного бюджету України

Для забезпечення ефективного використання бюджетних ресурсів держави, спрямованого на створення «економіки зростання», існує об'єктивна необхідність формування комплексного уніфікованого системного підходу до управління процесом виконання бюджетів усіх рівнів па основі стандартизованих процесів і процедур. Такий підхід покликаний забезпечити єдність принципів при розробці організаційно-методичного інструментарію казначейської системи, забезпечити результативну взаємодію фінансових органів різних рівнів в процесі виконання бюджетів, а також дозволити якісно і координовано управляти коштами бюджетів усіх рівнів.

Однак реалії сьогоднішнього дня демонструють нам казначейську систему, в якій контрольні повноваження в ході касового виконання бюджетів за видатками супроводжуються низкою проблемних моментів. Зокрема, неготовність розпорядників та одержувачів коштів державного бюджету до електронної взаємодії з територіальними органами казначейства; проблеми, що виникають при обміні інформацією між управліннями ДКСУ внаслідок ненадійності технології проходження інформації в ході санкціонування видатків державного бюджету; неврегульованість питання щодо реалізації проведення видатків, що пов’язані з військовими діями і містять державну таємницю та ін.

Таким чином, необхідність теоретичного та практичного вирішення зазначених дискусійних проблем визначили актуальність обраної теми статті.

Питання казначейського обслуговування виконання державного та місцевих бюджетів висвітлювали у своїх працях Л. Дейкало [2], Е. Курганська [3], Л. Литвиненко [4], М. Огданський [5], Л. Паскаренко [6] та ін. Дослідники зазначають низку проблемних питань казначейського обслуговування державних та місцевих бюджетів, зокрема, недотримання принципу єдності каси, недосконалість існуючої матеріально-технічної бази та єдиної автоматизованої інформаційної системи. Застосування казначейської форми обслуговування державного бюджету України покладає велику відповідальність на органи ДКСУ та зумовлює необхідність наукових пошуків у сфері бюджетного процесу.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Вітчизняні науковці розробляють шляхи та методи найбільш ефективного обслуговування сфери державних та місцевих фінансів з урахуванням вимог чинного нормативно-правового поля, механізмів регулювання діяльності органів державної влади і суб'єктів господарювання, сучасної фінансової та економічної ситуації. Поряд з тим, актуальними залишаються питання удосконалення механізму системи виконання бюджетів за видатками та оперативного управління державними фінансами.

Метою даної статті є дослідження існуючих проблем казначейського обслуговування державного бюджету за видатками, пошуки шляхів їх вирішення, а також способів підвищення якості казначейського обслуговування в цілому.

Казначейське обслуговування бюджетів за видатками здійснюється через особові рахунки бюджетних установ за допомогою виконання відповідним казначейським органом належним чином укладеного і затвердженого бюджетного розпису. Складені на цій основі ліміти бюджетних зобов'язань (обсяги бюджетних повноважень) доводяться до головних розпорядників бюджетних коштів (ГРБК), які потім розподіляють їх по підвідомчим бюджетним установам: розпорядникам бюджетних коштів (РБК) і одержувачам бюджетних коштів (ОБК).

Структурно видаткові операції в рамках казначейської системи виконання бюджетів складаються з двох елементів:

    санкціонування видаткових операцій;

    їх реалізація (фінансування).

Основними етапами санкціонування при виконанні видатків бюджетів є:

    складання і затвердження бюджетного розпису;

    затвердження і доведення повідомлень про бюджетні асигнування до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, а також затвердження кошторисів доходів і видатків розпорядникам бюджетних коштів та бюджетним установам;

    затвердження і доведення повідомлень про ліміти бюджетних зобов'язань до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів;

    прийняття грошових зобов'язань одержувачами бюджетних коштів;

    підтвердження і перевірка виконання грошових зобов'язань.

Саме фінансування видатків державного бюджету є послідовно здійснюваним процесом і включає:

    дозвіл на здійснення платежу;

    власне його проведення.

Схема проходження бюджетних коштів при здійсненні платежу при казначейському виконанні бюджетів полягає в списуванні з рахунку казначейства відповідної суми грошових коштів безпосередньо на розрахункові рахунки постачальників товарів і послуг, минаючи процедуру зарахування на рахунки головних розпорядників, розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.

Облік фінансування при виконанні бюджету за видатками ведеться в розрізі особових рахунків, відкритих для кожного головного розпорядника, розпорядника і одержувача коштів відповідного бюджету в єдиному обліковому регістрі казначейства. На відкритих особових рахунках відображаються обсяги бюджетних коштів, якими має право мати у своєму розпорядженні власники особових рахунків в процесі реалізації процедур санкціонування та фінансування видатків бюджету. Бюджетна установа має право розпорядитися коштами, зарахованими на його особовий рахунок, тільки в тому розмірі, який відображений на особовому рахунку бюджетної установи.

Основними принципами казначейського виконання бюджетів за видатками є такі [1]:

    принцип єдності каси, при якому всі кошти бюджету, незалежно від проведених з ними операцій (з моменту надходження доходів бюджету до моменту розрахунку з постачальником товарів і послуг), знаходяться на єдиному казначейському рахунку (ЄКР), і фінансування здійснюється з цього єдиного рахунку;

    принцип підвідомчості, що означає те, що будь-яка казначейська операція в частині джерел фінансування дефіциту бюджету повинна бути узгоджена з головним розпорядником бюджетних коштів безпосередньо або з використанням ієрархії підвідомчій мережі;

    принцип єдності казначейської методології і бюджетної класифікації, що полягає в необхідності уніфікації методологічних принципів, правил, вимог і процедур щодо касового виконання бюджетів всіх рівнів і забезпеченні порівнянності даних реєстрів звітності за рахунок єдності правил класифікації бюджетних асигнувань;

    принцип «кредитного обороту» за видатковими рахунках казначейських органів, що показує неможливість для них здійснювати операції на суми, що перевищують залишки їх коштів по рахунках, відкритим в органах казначейства, так і для бюджетних установ – не допущення перевищення фінансування їх витрат по відношенню до залишків коштів па особових рахунках і до лімітів бюджетних зобов'язань;

    принцип транспарентності фінансових потоків, який реалізується при забезпеченні максимального доступу до даних про виконання бюджетів, з боку як відповідних органів влади та місцевого самоврядування, гак і органів державного фінансового контролю, засобів масової інформації, неурядових організацій та інших зацікавлених осіб.

Варто відзначити, що реалізація принципу функціонування єдиного казначейського рахунку дозволила забезпечити керованість і підконтрольність державних фінансових ресурсів і їх централізацію на рівні ДКСУ.

Поряд з цим, значним досягненням реалізації даного принципу є централізація на рівні ДКСУ не тільки доходів державного бюджету, а й невикористаних одержувачами залишків бюджетних коштів, що зберігаються на їх особових рахунках.

В результаті залишки коштів державного бюджету па рівні управлінь мінімізовані практично до суми, необхідної для здійснення одержувачами коштів державного бюджету касових видатків протягом одного чи двох днів. Тим самим у Кабінету Міністрів України з'явилася можливість ефективного управління коштами державного бюджету, створено передумови для використання тимчасово вільних коштів і виключена необхідність в короткострокових запозиченнях па покриття касового розриву, а отже, скоротилися витрати па обслуговування державного боргу, що особливо актуально в сучасних умовах функціонування державних фінансів в Україні.

Раніше діяла так звана «реєстрова» модель фінансування витрат за рахунок коштів державного бюджету, що складається з таких етапів:

    доведення реєстрів на фінансування бюджетних витрат до територіальних управлінь казначейства і виділення їм відповідних асигнувань;

    інформування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, що знаходяться па території зони обслуговування управлінням казначейства, про обсяги виділення асигнувань;

    асигнування виділених коштів розпорядниками до підвідомчих одержувачів та їх інформування про це;

    надання розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів необхідних документів для здійснення касових видатків в обслуговуючий орган казначейства і проведення ним (після необхідних контрольних заходів) оплати санкціонованих платежів від імені вищезгаданих бюджетних установ.

На відміну від раніше існуючої практики, ліміти бюджетних зобов'язань (ЛБЗ) і обсяги фінансування (ОФ) доводяться до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів через органи казначейства відповідно до видаткових розкладів. Касові видатки здійснюються на підставі заявок одержувачів бюджетних коштів під конкретний вид витрат.

Набрання чинності нових правил і процедур дозволило вирішити такі завдання, які стоять перед органами казначейства:

    встановлення документообігу, за допомогою якого через систему казначейства реалізуються публічні повноваження головних розпорядників та розпорядників коштів державного бюджету при виконанні ними своєї частини державного бюджету за розподілом і доведення лімітів бюджетних зобов'язань і обсягів фінансування до підвідомчих розпорядників та одержувачів кошт

Похожие работы

1 2 >