Теоретичні аспекти реалізації транспортної доступності пасажирських транспортних систем

Дж. Вейбулл визначає транспортну доступність у загальному як «міру свободи особи приймати участь у діяльності її середовища» [14, с.

Теоретичні аспекти реалізації транспортної доступності пасажирських транспортних систем

Статья

Транспорт, логистика

Другие статьи по предмету

Транспорт, логистика

Сдать работу со 100% гаранией

Національний авіаційний університет

Теоретичні аспекти реалізації транспортної доступності пасажирських транспортних систем

Матійчик О.М.

Анотація

транспортний доступність стримуючий

Існуючі підходи до тлумачення поняття транспортної доступності у теорії транспортних систем відображають теоретичну розрізненість та водночас обмеженість окремих визначень. З’ясовано, що показник транспортної доступності налічує багато вимірів, які дають можливість тлумачити це поняття з позиції різних наук та галузей знань. Автором обґрунтоване власне визначення транспортної доступності з урахуванням різних вимірів доступності та стримуючих факторів. Визначено сфери застосування показника транспортної доступності з точки зору теорії транспортних систем.

Ключові слова: транспортна система, транспортна доступность, пасажир, визначення, теорія транспортних систем.

Аналіз вимірів показника ТД: як час або відстань перевезення до місця призначення. Однак напрацювання у цьому напрямку дослідників з географії, економіки, землекористування та містобудування, сталий розвиток міст та регіонів відображають інші теоретичні аспекти реалізації концепції ТД. Потрібно систематизувати напрацювання представників інших наук та галузей знань, а також виокремити ті положення, що мають потенційне застосування для дослідження функціонування транспортних систем.

Як результат, необхідно з’ясувати суть транспортної доступності та сформулювати актуальне тлумачення цього поняття.

Відповідно мета статті полягає у обґрунтуванні та роз’ясненні поняття транспортної доступності з метою визначення сфер його застосування з точки зору теорії транспортних систем.

Виклад основного матеріалу. Аналіз публікацій показав, що вчені [11, 12, 13] встановили взаємозв’язок між рівнем транспортної доступності та рухливістю населення у регіоні. Рухливість населення постійно коливається та зазнає впливу різних факторів. Показник рухливості населення у досліджуваній транспортній системі демонструє, наскільки ефективним є функціонування існуючої транспортної мережі, вузлів та інфраструктури з точки зору їх пропускної спроможності. Рухливість населення впливає на рівень транспортного забезпечення території.

Показник рухливості населення відображає кількість переміщень або число пасажиро-кілометрів, що припадає на одного жителя країни чи регіону на рік. Тобто рухливість показує здатність транспортної системи забезпечити виконання транспортної роботи засобами транспорту, а транспортна доступність характеризує можливості пасажирів задовольнити попит на конкретне переміщення обраним видом/видами транспорту.

В. Хенсен пропонує розуміти різницю між рухливістю населення та транспортною доступністю таким чином: рухливість — це можливість переміщення, а доступність — це можливість взаємодії [13].

У роботі [10] підтверджено необхідність перенесення акценту сучасних наукових досліджень та транспортно-інженерних проектів з рухливості населення на транспортну доступність. Також автор пропонує розуміти транспортну доступність як «змогу добратися до бажаних товарів, послуг, видів діяльності та місць призначення (які сукупно називаються можливостями)», що визначається рухливістю населення, альтернативами рухливості населення та можливостями. Під альтернативою рухливості населення мається на увазі, наприклад, віддалена робота через мережу Інтернет.

Дж. Вейбулл визначає транспортну доступність у загальному як «міру свободи особи приймати участь у діяльності її середовища» [14, с. 23]. М’єр Куц уточнив, що «транспортна доступність — більш ефективний критерій якості функціонування транспортної системи, який показує можливість досягнути мети поїздки у межах прийнятного періоду часу та може застосовуватися на будь-якому рівні дослідження транспортних систем» [11, с. 909].

У географічних дослідженнях транспортних систем визначення поняття транспортної доступності дається із урахуванням взаємного розміщення населених пунктів. Автори у праці [6] означили, що ТД — це вимір здатності населеного пункту бути досягненим з інших населених пунктів, або з нього добратися до інших населених пунктів. Відповідно пропускна здатність та структура транспортної інфраструктури є важливими елементами для визначення транспортної доступності.

Для використання поняття транспортної доступності у дослідженнях економічних процесів М. Іванов тлумачить ТД як економічну категорію, що відображає стан транспортного комплексу та соціально-економічний устрій країни. На думку автора, «транспортна доступність являє собою критерій результативності використання транспортної інфраструктури, що характеризує зв’язність економічного простору у параметрах обсягів перевезених вантажів та кількості пасажирів, часу, вартості та якості у процесі задоволення потреб суспільства з переміщення вантажів та населення» [15, с. 44].

Однак різні рівні дослідження транспортних систем та завдання досліджень вимагають різних підходів до вимірювання транспортної доступності, а отже, впливають на визначення поняття ТД та вибір параметрів, за якими буде означено рівень ТД.

Історично склалося, що транспортна доступність — це структурно-просторовий показник, який використовується для оцінки рівня якості планування схем розселення та розміщення транспортної інфраструктури міських територій, їх привабливості для з точки зору економічної активності населення та інвестицій [13].

Слід зазначити, що у роботі [4] автори підтверджують застосування ТД у моделюванні вибору виду транспорту та оцінці просторових схем розвитку міст як міри просторового розмежування діяльності людини, за якою стоїть легкість досягнення певного місця за умов використання даної транспортної системи.

Більш «масштабним» за отриманими результатами досліджень із застосуванням показника ТД вважаємо тлумачення поняття транспортної доступності, яке зробили дослідники у науковому звіті [16] Транспортну доступність автори вважають «продуктом» транспортної системи, що визначає переваги регіону на основі його місця розміщення по відношенню до інших регіонів. Показник ТД дозволяє виміряти усі вигоди, якими можуть скористатися усі домогосподарства та підприємства, від наявності у певному регіоні відповідної транспортної інфраструктури.

Серед наукових досліджень, у яких поняття ТД має практичне застосування у сфері планування територіальних схем розселення та взаємозв’язку розвитку великих міст та мережі транспортних магістралей автомобільних доріг, варто відзначити роботу А.А. Агасьянца [17]. Автор використовує термін доступності для оцінки якості формування міських агломерацій, а також застосовує два показники доступності зон урбанізованих територій: часова та метрична доступність. Показник доступності описує транспортне сполучення між різними зонами урбані- зованих територій.

Відповідно, часова доступність або доступність у часі відображає часові затрати пасажира на перевезення між зонами агломерації з врахуванням часу на підхід до зупинок громадського транспорту. Метрична доступність характеризує віддаленість місця відправлення від місця призначення, яка вимірюється у кілометрах (наприклад, віддаленість зони проживання жителя міської агломерації від центрального ядра агломерації).

Оцінка якості транспортного сполучення за допомогою показників доступності дозволяє сформувати сучасні вимоги до розвитку міських агломерацій та створення схем планування мережі автомобільних магістралей, розміщення на них мультимодальних транспортно-пересадочних вузлів у підв’язці до існуючих або проектованих пасажиропотоків.

У роботі [17] також розглядається проблема периферійності деяких зон урбанізованих територій, тобто слабо організованого транспортного сполучення таких зон з містом-центром та містами з високою концентрацією об’єктів культурно-побутового та масового значення. Однак, автор дослідження взагалі не розглядає регіональний рівень функціонування пасажирського транспорту. А отже, тлумачення транспортної доступності запропоноване у роботі [17] не може повністю відповідати науковому пошуку цієї дисертаційної роботи.

Варто також зазначити, що показник доступності використовується з метою оцінки якості послуг транспорту для людей з обмеженими фізичними можливостями. Тлумачення поняття «транспортна доступність» у цьому випадку зводиться до організації відповідних заходів для забезпечення «соціального включення», тобто сприяння рівному доступу усіх категорій населення (у тому числі людей з обмеженими фізичними можливостями) до усіх видів соціально-економічної діяльності [18].

З точки зору теорії транспортних систем, проведений аналіз підходів до тлумачення поняття ТД дозволив виокремити три основні підходи:

    розуміння ТД як доступу до/із місця знаходження;

    як ступінь свободи для задоволення потреби на перевезення користувачами (пасажирами);

    з позиції оцінювання транспортної системи, як показник функціонування транспортної системи.

Роз’яснення відмінностей у розумінні концепту транспортної доступності дозволило запропонувати власне означення цього поняття.

Отже, транспортна доступність — це показник функціонування міських, регіональних та національних транспортних систем, який відображає можливість задоволення потреби користувача транспорту у здійсненні різного виду поїздок з метою виконання очікуваної діяльності чи досягнення очікуваних послуг/товарів за умов впливу стримуючих факторів (часових, територіальних, економічних тощо).

На основі проведеного дослідження можна сформулювати сфери застосування показника ТД як: 1) формалізація прийняття рішень підчас впровадження нових інфраструктурних проектів; 2) сприяння організації роботи мультимодального транспорту; 3) ефективний інструмент з моделювання індивідуального попиту н

Похожие работы

1 2 >