Фізична культура античного світу: філософський погляд

Жизнеустройство античного индивида (антропоцентризм, полисная система, космологичнисть, состязательность, зрелищность и т.п.) Определял особенности и способ поведения гражданина, был направлен

Фізична культура античного світу: філософський погляд

Статья

Туризм

Другие статьи по предмету

Туризм

Сдать работу со 100% гаранией

Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського

Фізична культура античного світу: філософський погляд

Поліщук Р.М.

Анотація

Життєустрій античного індивіда (антропоцентризм, полісна система, космологічність, змагальність, видовищність і т.п.) визначав особливості та спосіб поведінки громадянина. Спрямований він був на задоволення його життєвих потреб, серед яких поступово виокремлювалася необхідність у фізичних вправах. Фізична культура (агоністика), як форма проведення дозвілля та елемент розвитку античного суспільства, сприяла формуванню чеснот, приносила людям славу, публічне визнання й стала атрибутом культуротворчих основ античної людини. Мислителі цього періоду неодноразово висловлювали свою думку про важливість фізичних вправ у гармонійному розвитку особистості.

Ключові слова: антична культура, агони, антропоцентризм, аскетизм, калокагатія, поліс.

Полищук Р.Н. Физическая культура античного мира: философский взгляд

Жизнеустройство античного индивида (антропоцентризм, полисная система, космологичнисть, состязательность, зрелищность и т.п.) Определял особенности и способ поведения гражданина, был направлен на удовлетворение его жизненных потребностей, среди которых постепенно выделялась необходимость в физических упражнениях. Физическая культура (агонистики), как форма проведения досуга и элемент развития античного общества, способствовала формированию качеств, приносила людям славу, публичное признание и стала атрибутом культуротворчих основ античного человека. Мыслители этого периода неоднократно выражали свое мнение о важности физических упражнений в гармоничном развитии личности.

Ключевые слова: античная культура, агоны, антропоцентризм, аскетизм, калокагатия, полис.

Polishchuk R.M. Physical culture of the ancient world: a philosophical view

The life-system of the ancient individual (anthropocentrism, polis system, cosmologicality, agon, amusement, etc.) determined the characteristics and manner of behavior of a citizen, was aimed at satisfying his vital needs, among which gradually emphasized the need for physical exercise. Physical culture (agonistic), as a form of leisure and an element of the development of the ancient society, contributed to the formation of virtues, brought people glory, public recognition and became an attribute of the cultural fundamentals of the ancient man. Thinkers of this period have repeatedly expressed their opinion about the importance of physical exercises in the harmonious development of personality.

Keywords: ancient culture, agon, anthropocentrism, asceticism, kalokagathia, polis.

Постановка проблеми

Фізична культура — невід’ємна частина життя людини. Однак, сучасна епоха, з прогресом науково-технічного ресурсу, створює умови для мізерної активності людства. Автоматизація праці (машинізація та роботизація) виконує левову частку фізичних навантажень, а внесок людини зводиться до мінімуму: натискання кнопок чи до написання програм. Внаслідок, у різних вікових груп можна констатувати недолік рухових і фізичних навантажень, що призводить до ускладнень у функціюванні людського організму.

Проте, ще у період Античності, яку часто називають “фундаментом Європи”, фізична культура і зародки спорту постали засобами всебічного виховання і гармонійного розвитку особистості, які поєднують в собі фізичну підготовку та розвиток інтелектуальних здібностей. Сьогодні загальновідомо та доведено багатосторонній зв'язок розумового виховання з фізичною культурою. Виконуючи фізичні вправи, можна набути знання про раціональний спосіб виконання рухових дій, застосування їх у тому чи іншому виді діяльності. Заняття фізичною культурою і спортом допомагають розвитку пам'яті, уваги. Власне, мислителі та ідейні натхненники античної культури неодноразово підкреслювали на потребі гармонійного розвитку індивіда, всебічно розвинутій особистості.

Стан досліджуваної проблеми. Осмисленню поставленої проблеми допомогли праці: В. Дюранта “Жизнь Греции”, Роберта Грейвса “Мифы Древней Греции”, П’єра Адо “Що таке антична філософія”, Гальчук Оксани “Антична література”. У них дослідники розкривають тему античного життєустрою та умови, що сприяли організації людиною свого дозвілля. У книгах А. Содомори “Жива античність”, Балуха В.О. “Історія античної цивілізації. В 3-х т. Т. 3. Практикум”, Л. Винничука “Люди, нравы, обычаи Древней Греции и Рима” (1988), П. Гіро “Быт и нравы древних греков” (2002) ґрунтовно розглянуто основи гуманітарної культури античності та її феноменів, до яких зараховано фізичну культуру. Також опрацьовано матеріали дослідників історії фізичної культури та спорту — Вацеби О.М., Гречанюк О.О., Тимчака Я.В., Столбова В.В., Столярова В.І. та ін. Окремо проаналізовано й висвітлено проблему фізичного виховання з погляду античних мислителів: Гомер “Одіссея” та “Іліада”,

Аристотель “Політика”, Платон “Держава”, Плутарх “Избранные жизнеописания”, Гиппократ “О здоровом образе жизни”, Полібій “Всеобщая история”.

Мета: окреслити погляди античних філософів на фізичну культуру.

Виклад основного матеріалу

Фундаментальним, на нашу думку, етапом історії фізичної культури постає культура антична — давньогрецьке та римське суспільство. Для розуміння сутності феномену давньогрецької фізичної культури необхідно означити характерні і принципово важливі особливості її розвитку. Дослідниця Семенюк К. зазначає: “Незважаючи на регіональні і культурні розходження, антична культура мала визначену цілісність. Єдність виражалася не тільки в спільності інтересів як економічних, так і соціально-політичних, але й у єдиному світосприйманні...” [17, с. 34-37]. Цей соціокультурний феномен зобов’язаний своїм існуванням, передусім, унікальній формі організації суспільства — полісу. Полісна система життєдіяльності сприяла розквіту особистості, розвитку творчих сил індивіда. Це безпосередньо вплинуло на становище античного мистецтва, філософії, літератури і фізичної культури. Давні греки вперше в історії спробували створити відкрите горизонтальне суспільство, побудували особливий тип демократії, заснований на самоврядності індивіда, що несе особисту відповідальність за свої рішення. В такому середовищі важливу роль відігравала гармонія між індивідуальним і суспільним. Цікавим є те, що практично все суспільне життя було пронизане агоністичною ідеєю.

Мислення у греків частково звільнилося від “настанов” богів. У своєму повсякденному житті вони спираються на доводи розуму, покладаючись на себе і вважаючи, що сама людина є “творцем свого щастя”, а така примітна особливість античної культури як антропоцентризм формує культ тіла людини. Ідеалізуючи богів, греки уявляли їх у людській подобі і наділяли вищою тілесною красою. Людське тіло стало мірилом усіх форм грецької культури [2, с. 126-127].

Давньогрецька культура, особливо в період У-ІУ ст. до н.е., представляла ідеал людини як поєднання тілесної і фізичної краси з духовним і інтелектуальним змістом. Відомий філософ Аристотель акцентував увагу на вихованні мужності й витривалості, поміркованості й справедливості, високої інтелектуальної і моральної чистоти [7, с. 162-165]. У своїй праці “Політика” мислитель вказує, що “у справі виховання розвиток навичок має передувати розвиткові розуму і фізичне виховання має йти попереду інтелектуального...” і додає - “у вихованні першу роль повинне відігравати прекрасне, а не тваринне” [1, с. 216-217].

На думку Аристотеля, предметами, необхідними для виховання, були граматика, музика й малювання. Але найбільше уваги приділялося вихованню тіла. Тіло повинно формуватися раніше духу, уміння раніше розуму. Навіть виховуючи дітей у сім’ї, необхідно звертати увагу на підбір дитячих ігор. У програмі фізичного виховання Аристотель указував на вибір і поділ фізичних вправ, виходячи з можливостей дітей. Він зробив першу в історії фізичного виховання спробу дати вікову періодизацію в дозуванні фізичних вправ [21, с. 6].

Проте, культ мужнього тіла отримував й критичну оцінку. Наприклад, філософ Ксенофан, акцентуючи на надмірному возвеличенні переможців атлетичних змагань агонів, вказував, що мудрість і обачність приносять користь всьому суспільству і повинні цінуватися більше, ніж атлетична сила і швидкість, оскільки вони приносять славу лише окремому індивіду. Доказом його критичного ставлення є те, що він виступав проти антропоморфних елементів в релігії (висміював богів у людській подобі) [19, с. 34].

Так, разом з утвердженням принципу калокагатії [4, с. 151] як ідеалу виховання людини, що виражає ідеальне єднання фізичної (тілесної) краси та духовної досконалості, розпочався процес протистояння між цінностями культури тіла і культури духовної. Його витоки пов’язують з появою творів Гомера “Іліада” та “Одіссея”.

Легендарного давньогрецького поета вважають авторитетним знавцем античної Греції, а його твори початком європейської літератури. Тому в його працях шукали культурні норми і моделі людської поведінки та розвитку. Чи не найвідомішим прикладом може слугувати образ Ахілла одного з давньогрецьких непереможних героїв.

В “Іліаді” описано, що виховання Ахілла в рівній мірі ґрунтувалося на двох складових фізичній підготовці, яка була необхідна в боях, а також музиці і ораторському мистецтві. Тут наводяться епітети войовничий, прудконогий, які підкреслюють фізичну міць і можна у приклад привести слова учителя Ахілла - Фенікса, які наголошують на ораторській майстерності та інтелектуальній культурі славетного героя - “в слові проречистим був” та “велика бо сила була в його слові” [6]. В Ахіллеса було навіть два наставники: перший - вже згаданий Фенікс, який вчив його

Лучшие

Похожие работы

1 2 3 > >>