Актуальні питання інвестиційної політики підприємств туристичної сфери

Формулювання цілей дослідження. Метою статті є розгляд та аналіз актуальних питань інвестиційної політики підприємств туристичної сфери, механізмів інвестування в

Актуальні питання інвестиційної політики підприємств туристичної сфери

Статья

Туризм

Другие статьи по предмету

Туризм

Сдать работу со 100% гаранией
аїни (далі — Асоціація) [1] у 2017 р. оголосила умови для грантової програми «Підтримка розвитку внутрішнього туризму в Україні». Треба враховувати те, що за відсутності ефективних програм розвитку індустрії туризму в Україні розробка регіональних програм розвитку туризму не враховується в державному та місцевому бюджетах і реалізується ініціативними громадянами України, тобто волонтерами. Отже, виникає актуальне питання інвестування в підготовку кадрів, підвищення рівня кваліфікації для осіб, які опікуються питаннями розвитку туризму в регіонах України.

Програмою було передбачено обсяг однієї грантової допомоги до 30 тис. грн. для кожної з десяти громад, які виграють конкурс щодо розробки якісних програм розвитку туризму в містах, районах та областях України, та відповідна експертна підтримка Асоціації. Вагомою підставою для допущення в якості конкурсанта мала бути вимога Асоціації до представників органів місцевого самоврядування або профільного комітету міста, району або області щодо дотримання наступних умов [1]:

    серед пріоритетних напрямків розвитку області туризм має входити до п’ятірки пріоритетних;

    обласна рада має підтримати заявника;

    відсутність в області діючої програми розвитку туризму.

Інвестиційна діяльність розглядається як сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій та забезпечується шляхом реалізації інвестиційних проектів і проведення операцій з корпоративними правами та іншими видами майнових та інтелектуальних цінностей. Суб’єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Недержавні пенсійні фонди, інститути спільного інвестування, страховики та фінансові установи — юридичні особи публічного права здійснюють інвестиційну діяльність відповідно до законодавства, що визначає особливості їх діяльності. Інвестори — суб’єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування; можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора. Об’єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об’єкти власності, а також майнові права [12].

Забороняється інвестування в об’єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом. Джерела фінансування інвестиційної діяльності відображені в табл. 3 [12].

Таблиця 3. Джерела фінансування інвестиційної діяльності в Україні

Пор.No

Джерело фінансування

Примітка

1

Власні фінансові ресурси інвестора

Прибуток

амортизаційні відрахування

відшкодування збитків від аварій

відшкодування збитків від стихійного лиха

грошові нагромадження та заощадження громадян

грошові нагромадження та заощадження юридичних осіб

Інше

2

Позичкові фінансові кошти інвестора

облігаційні позики

банківські кредити

бюджетні кредити

3

Залучені фінансові кошти інвестора

кошти, одержані від продажу акцій

пайові внески громадян і юридичних осіб

інші внески громадян і юридичних осіб

4

Бюджетні інвестиційні асигнування

-

5

Безоплатні та бла- годійниі внески, пожертвування

організацій

підприємств

громадян

Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції та законів України:

    розробляє та затверджує програми розвитку туризму в Україні;

    фінансує їх виконання відповідно до бюджетного законодавства;

    організовує та забезпечує реалізацію державної інвестиційної політики в галузі туристичної діяльності [14].

Серед повноважень Кабінету Міністрів України в галузі туризму — підготовка та подання на розгляд Верховної Ради України як складову частину проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік пропозиції щодо обсягів бюджетних коштів для фінансової підтримки проектів і програм з розвитку туризму. До основних пріоритетних напрямів державної політики в галузі туризму, зокрема, належить забезпечення становлення туризму як високорентабельної галузі економіки України, заохочення національних та іноземних інвестицій у розвиток індустрії туризму, створення нових робочих місць [14].

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері туризму та курортів, реалізує державну інвестиційну політику в галузі туризму та курортно-рекреаційній сфері; інші центральні органи виконавчої влади також діють в межах своїх повноважень. Порядок формування, фінансування і реалізації регіональних і місцевих програм розвитку туризму визначається законом.

Варто зазначити, що з метою визначення пріоритетних напрямків інвестування в сфері туризму, треба чітко обґрунтувати необхідність першочерговості вкладення інвестиційних ресурсів у відповідні регіони, які доцільно розвивати з урахуванням ситуації на ринку послуг. Також необхідно враховувати пріоритети та перспективи співпраці в туристичній сфері з тими країнами, з якими прийнято безвізовий режим [8]. Уряд України прийняв середньостроковий план 2017-2020, де прописано, що одним із пріоритетів є розвиток туризму.

У кожній обласній адміністрації є представник, який відповідає за певний регіон; є Нацрада, Рада міст та регіонів, члени яких практично кожен місяць зустрічаються для вирішення актуальних питань у сфері туризму.

Фінансування туристичної діяльності відбувається переважно за рахунок залучених і позичкових засобів (близько 2/3) і лише частково — за рахунок власних та інших джерел [9].

Серед залучених засобів основна частка (50% і більше) припадає на кредиторську заборгованість, що пов’язано з тим, що туристичні підприємства отримують гроші за продані тури раніше, ніж надають послуги туристу за договором. Туристичні фірми не користуються кредитуванням під оборотні засоби. Це пов’язане з тим, що джерелами фінансових ресурсів туристичного підприємства є власні та залучені засоби. Потреба у позикових засобах у туристичного підприємства виникає лише при кредитуванні інвестицій, необхідних для будівництва готелів, придбання туристичних автобусів тощо [9].

Враховуючи вагоме значення матеріальних чинників надання туристичних послуг, особливу роль у процесі інвестування мають інвестиції у майнові елементи основних засобів. Враховуючи в якості критерію класифікації ціль інвестиційного проекту, виокремлюють три категорії майнових інвестицій:

    інвестиції відтворення (відновлення, заміни), які здійснюються для заміни зношених майнових елементів новими основними засобами;

    інвестиції з модернізації, які полягають у покращенні використання основних засобів;

    інвестиції розвитку, тобто вироблення або придбання нових елементів основного капіталу.

Нематеріальні інвестиції — це фінансові засоби, спрямовані на професійний розвиток персоналу, маркетингову діяльність, набуття майнових прав (наприклад, ліцензій).

Планування інвестиційної діяльності туристичного підприємства — важливий процес, адже необхідно враховувати значну кількість чинників, у тому числі й непередбачуваних, а також ступінь ризику вкладення інвестицій. Цей процес також важливий для підприємства, оскільки, плануючи інвестиції, суб’єкт господарювання створює передумови стратегії розвитку. Якщо інвестиційний план добре складений, — туристичне підприємство може ефективно функціонувати, а якщо неякісно, — в майбутньому може очікувати банкрутство.

Отже, планування інвестиційної діяльності — це процес розроблення системи планових заходів із забезпечення підприємства необхідними інвестиційними ресурсами з метою підвищення ефективності його інвестиційної діяльності у майбутньому. Головною ціллю інвестиційного планування є інтеграція всіх учасників для виконання комплексу робіт, які забезпечують реалізацію визначених завдань. Під час формування інвестиційного плану необхідно дотримуватися відповідних правил:

    інвестиційний план туристичного підприємства має узгоджуватися зі стратегією його розвитку;

    інвестувати засоби у виробництво чи у цінні папери доцільно тоді, коли від цього підприємство отримає більшу вигоду, ніж збереження грошей на депозитному рахунку в банку;

    інвестувати засоби доцільно лише у рентабельні проекти;

    приймати рішення щодо інвестування потрібно за умови отримання найбільшої економічної вигоди і за наявності найменшого ступеня ризику.

Прикладом ефективного інвестування в туристичну діяльність турпідприємств є лізинг, який дає змогу використовувати активи без необхідності їх придбання. Предметом лізингу найчастіше є транспортні засоби, технічне обладнання, елементи оснащення, а також нерухомість. Крім того, лізинг не обмежує можливості залучення кредиту [12].

Національний банк України (далі — НБУ) уточнив умови для здійснення інвестицій, пов’язаних із реструктуризацією заборгованості банківських боржників. Ці зміни внесені постановою правління Нацбанку No 104 від 20 жовтня 2017 р. [10].

Уряд України в 2017 р. погодив додатковий перелік інвестиційних проектів регіонального розвитку з обсягом

Похожие работы

< 1 2 3 4 > >>