Інноваційна діяльність фахівців з соціальної роботи як чинник розвитку суспільства

Інноваційна діяльність фахівців з соціальної роботи у сформованих на сьогоднішній день умовах має бути результатом більш складного, ніж це

Інноваційна діяльність фахівців з соціальної роботи як чинник розвитку суспільства

Статья

Социология

Другие статьи по предмету

Социология

Сдать работу со 100% гаранией

Інноваційна діяльність фахівців з соціальної роботи як чинник розвитку суспільства

Паламарчук О.М.

У статті охарактеризовано теоретичні та прикладні аспекти проблеми інноваційної діяльності фахівців з соціальної роботи. Показано роль та значення інноваційної діяльності фахівця з соціальної роботи у життєдіяльності сучасного суспільства. Доведено, що значні зусилля у розвитку інноваційної діяльності фахівця з соціальної роботи мають бути спрямовані на взаємопов’язані та взаємозумовлені об’єктивні та суб’єктивні фактори (суб’єктивне відображення об’єктивних умов). Висвітлено і обґрунтовано концептуальний підхід до процесу ефективного використання особистісно-інноваційного потенціалу в діяльності фахівця з соціальної роботи. На основі аналізу, узагальнення й систематизації наукових джерел охарактеризовано соціально-психологічні умови, що дозволяють забезпечити цілеспрямований процес формування у фахівців з соціальної роботи високого рівня розвитку інноваційної діяльності.

Ключові слова: інноваційна діяльність, фахівець з соціальної роботи, самовизначення особистості, соціальна відповідальність, реалізація інноваційної діяльності, розвиток суспільства.

Постановка проблеми. У сфері аналізу соціальної та культурної складової трансформаційних змін в Україні особливої актуальності набувають дослідження інноваційної діяльності фахівців з соціальної роботи. Це, перш за все, зумовлено актуалізацією надзвичайно важливої проблеми забезпечення соціальної якості життя як людства загалом, так і окремих соціальних інститутів зокрема [7]. На сучасному етапі розвитку українського суспільства інноваційна діяльність фахівців з соціальної роботи здійснюється під тиском різноспрямованих чинників: частково зумовлена загальними суспільними змінами; відображає конкретні соціальні процеси та явища адаптації, порівняння, страхи тощо. Інноваційна діяльність фахівців з соціальної роботи являє собою специфічну форму людської активності, що заснована на ідеології, системі правил і норм, а також розвиненому соціальному контролі за їх виконанням. Інноваційна діяльність фахівців з соціальної роботи — це організована система зв’язків і соціальних норм, яка об’єднує значимі суспільні цінності та процедури.

Інноваційна діяльність фахівців з соціальної роботи у сформованих на сьогоднішній день умовах має бути результатом більш складного, ніж це прийнято вважати, і суспільно орієнтованого вибору. Відповідно, виникає задача обґрунтування та пошуку можливостей поліпшення суспільно орієнтованого вибору, в основу якого має бути покладено розгляд обов’язків фахівця з соціальної роботи, які знаходяться на перетині його призначення як людини і як члена суспільства з функціями суспільно-інноваційної діяльності [5]. Ефективним засобом пошуку можливостей поліпшення суспільно орієнтованого вибору фахівців з соціальної роботи виступає моделювання соціальних процесів, яке полягає у відображенні суб’єктивного бачення суспільно орієнтованої моделі інноваційної діяльності.

Суспільно орієнтована модель інноваційної діяльності має включати об’єктивні регулятивні фактори функціонування і розвитку суспільства, трансформовані у внутрішню спонукальну силу дій фахівців з соціальної роботи, що набуває характеру особистого суспільного сенсу.

Зазначене дозволяє стверджувати, що існують суперечності між: потребою суспільства у наявності висококваліфікованих фахівців з соціальної роботи та недостатньою здатністю особистості до інноваційної діяльності. Тому виникає необхідність здійснити соціально-психологічний аналіз інноваційної діяльності фахівців з соціальної роботи, й в контексті цього розкрити особливості поєднання стратегічної спрямованості суспільних трансформацій з діалектичним розвитком особистості, включеної до такої діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Інноваційна діяльність фахівців з соціальної роботи має сприяти визначенню засобів і методів, за допомогою яких є можливим досягнення поставлених на певну часову перспективу цілей соціального розвитку. При цьому цілі й методи досягнення соціального розвитку повинні відповідати загальним нормам розвитку людської діяльності [1]. Саме тому, питанням розвитку інноваційної діяльності людини приділяється у зарубіжній та вітчизняній науці багато уваги. Значним внеском у розвиток інноваційної діяльності стали основоположні роботи таких вчених як В. Бодров, Г. Зараковський, В. Зінченко, Л. Кайгородової, Ю. Карпової, Б. Ломова, Н. Платонова, Л. Шольц та інших. Дослідження у сфері підвищення ефективності інноваційної діяльності сприяли розвитку теоретико-методологічних положень даного наукового напряму. Концепція системного підходу у дослідженні розвитку інноваційної діяльності (Б. Ломов) базується на реалізації ряду принципових положень, а саме: визначення діяльності як специфічної форми активності, як частини макроструктури, як ієрархії систем; істотна відмінність проявів психічного як цілого, властивого суб’єктові; розуміння психічних явищ як багаторівневої та ієрархічної системи; розгляд психічних властивостей з позицій множинності їх стосунків. Ідеї системного підходу отримали свій розвиток у працях О. Брушлінського, Є. Клі- мова, В. Шадрікова та інших [10]. Системний підхід реалізується у сукупності з іншими, більш конкретними науковими підходами, такими як діяльнісний, особистісний та динамічний підходи. Діяльнісний підхід у дослідженні розвитку інноваційної діяльності ґрунтується на працях С. Рубінштейна, О. Леонтьєва, Б. Ломова. Він визначає необхідність встановлення та врахування причинно-наслідкових стосунків на різних рівнях макроструктури інноваційного процесу, а також вивчає закономірності соціально-психічного віддзеркалення наочного світу. Положення про особистісний підхід у вивченні інноваційної діяльності обґрунтоване у працях К. Альбухано- вої, Б. Ананьєва, К. Платонова. Цей підхід реалізує уявлення про особливості прояву внутрішніх чинників інноваційної діяльності та їх ролі в регуляції процесів розвитку особистості, її соціальної професіоналізації. Динамічний підхід в дослідженнях професіоналізації суб’єкта діяльності було реалізовано у праці Л. Анциферової. Він орієнтований на дослідження закономірностей постійного руху самої особистості у просторі своїх якостей, свого віку, змінних соціальних норм.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Сучасні дослідження проблеми формування здатності до інноваційної діяльності фахівця з соціальної роботи доводять, що висококваліфікованим фахівцем стає людина, яка має особистісно-інноваційний потенціал, що може реалізуватись у відповідних ситуаціях. Однак, поза межами дослідження залишається окреслення та вивчення ролі інноваційної діяльності фахівця з соціальної роботи у розвитку суспільства.

Мета статті. Головною метою цієї роботи є обгрунтування важливості інноваційної діяльності фахівців з соціальної роботи в умовах трансформаційних суспільних змін.

Виклад основного матеріалу. Розвиток інноваційної діяльності фахівця з соціальної роботи за власного спрямованістю з одного боку, залежить від суспільства, з іншого — зумовлений суб’єктивними характеристиками його представників. Отже, детермінантами, що впливають на результати розвитку інноваційної діяльності фахівця з соціальної роботи, виступають взаємопов’язані та взаємозумовлені об’єктивні та суб’єктивні фактори (суб’єктивне відображення об’єктивних умов). Об’єктивні фактори визначаються умовами, в яких розвивається інноваційна діяльність, а також наслідками, які цей розвиток викликає. Суб’єктивні фактори розкривають смисл, закладений в основу виникнення, функціонування та розвитку інноваційної діяльності, а також знання фахівців з соціальної роботи про засоби, способи та умови досягнення поставленої мети. Основним суб’єктивним фактором виступає особистісний соціально-психологічний потенціал фахівців з соціальної роботи. При цьому суб’єктивні прояви фахівців з соціальної роботи виступають як суб’єктивно-соціальні та суб’єктивно-індивідуальні характеристики. До перших належать мотиви, які визначають ціль розвитку інноваційної діяльності, способи її досягнення та соціально-пізнавальні стереотипи. До других — особистісні характеристики фахівців з соціальної роботи: особистісно-професійні якості, соціальний і професійний досвід, моральні й правові норми та ін.

В умовах радикальних суспільних перетворень особливої важливості набуває формування творчої ініціативної поведінки індивіда в рамках розвитку інноваційної діяльності; реалізація особис- тісного потенціалу в соціальній сфері суспільства; відтворення суспільної субкультури; становлення та розширення системи підготовки вітчизняних фахівців з соціальної сфери [4]. На шляху розвитку інноваційної діяльності виникає низка гострихпроблем як суспільного, так і соціокультурного характеру. Незважаючи на те, що інноваційна діяльність є закономірним явищем, в умовах сьогодення аналіз її розвитку неможливо здійснити без урахування соціокультурного контексту. фахівець соціальний інноваційний

Наукове дослідження комплексу факторів формування та розвитку інноваційної діяльності набуває на сучасному етапі модернізації українського суспільства особливої актуальності. Подальший розвиток інноваційної діяльності полягає у вирішенні ряду соціальних проблем: створенні умов для забезпечення стабільності в суспільстві, формуванні раціональної структури суспільної взаємодії, пом’якшенні безробіття та інших. Інноваційна діяльність здійснює значний вплив на збереження стійкості та розвитку сучасного суспільства. Будучи важливою складовою розвитку суспільства, інноваційна діяльність має бути важливою складовою діяльності фахівця з соціальної роботи.

Основними очевидними функціями інноваційної діяльності є:

функція закріплення та відтворення системи правил і норм поведінки фахівців з соціальної роботи, яка реалізується через сис

Лучшие

Похожие работы

1 2 3 > >>