Визначення проблем та потреб клієнтів у соціально-виховній роботі служби пробацій

Стаття присвячена аналізу можливих проблем та потреб клієнтів пробації як основи соціально-виховної роботи. Наведено фактори ризику можливого вчинення повторного

Визначення проблем та потреб клієнтів у соціально-виховній роботі служби пробацій

Статья

Социология

Другие статьи по предмету

Социология

Сдать работу со 100% гаранией

Визначення проблем та потреб клієнтів у соціально-виховній роботі служби пробацій

Лісовець О.В.,

Кириченко Н,А,

Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя

Стаття присвячена аналізу можливих проблем та потреб клієнтів пробації як основи соціально-виховної роботи. Наведено фактори ризику можливого вчинення повторного правопорушення засудженими до покарань, не пов’язаними з позбавленням волі. Охарактеризовано основні чинники проблем та потреб клієнтів пробації. Визначено суб’єкт та об’єкт пробації як основні складові соціально-виховної роботи. Проаналізовано основні напрями соціально-виховної роботи із засудженими.

Ключові слова: пробація, фактор ризику, проблеми та потреби, засуджений, суб’єкт пробації, об’єкт пробації, соціально-виховна робота.

Постановка проблеми. Як відомо, кожне суспільство на шляху свого історичного становлення потерпає від проблем злочинності. Різноманітні способи покарання за протиправну поведінку варіюються від найбільш жорстоких, можна сказати, навіть, варварських, до гуманних, які мають на меті не просто покарання, а виявлення причини та запобігання повторюваності, допомоги особистості не вчиняти злочинні дії. Нажаль, і на сьогодні злочинність для України є однією із відчутно значущих соціальних проблем, яка загрожує суспільному порядку, безпеці та стабільності його розвитку. Постає питання, що саме спонукає ту чи іншу особистість не дотримуватися вимог соціальної норми, вибирати відмінний від вимог норми варіант поведінки в тій чи іншій ситуації, що веде до порушення міри взаємодії особистості та суспільства, групи та суспільства, особистості та групи? Що саме є причиною делінквентної поведінки? Які фактори впливають на рушійну силу вирішення особистістю тієї чи іншої проблеми? Як та в якій мірі фахівець уповноваженого органу з питань пробації може скорегувати поведінку та мислення особи, яка має проблеми із законом?

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження окремих питань даної проблеми проводили: І. Яковець дослідила роль методики оцінки ризиків і потреб засуджених у процесі виконання покарань; О. Караман в своїх працях приділяла значну увагу соціально-виховній роботі з неповнолітніми правопорушниками; М. Гета розробив методичні рекомендації для працівників пробації у роботі із засудженими до покарань, не пов’язаними з позбавленням волі; Д. Ягунов висвітлює проблемні сторони впровадження в Україні пробації взагалі та проблемні питання роботи із засудженими зокрема. правопорушення засуджений пробація воля

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Розповсюдження практики соціально-виховної роботи з клієнтами служби пробації в Україні зумовлює необхідність розробки методичного інструментарію, удосконалення технологій, форм і методів роботи. Для з’ясування ступеня ризику вчинення повторних злочинів та їх запобіганню фахівець має, насамперед, уміти визначити коло проблем та потреб клієнта, розбиратися у факторах, що зумовили протиправну поведінку. Тому дана публікація є актуальною та важливою для висвітлення вказаного напряму соціально-виховної роботи.

Метою статті є характеристика чинників формування протиправної поведінки та з’ясування особливостей визначення проблем та потреб клієнтів у соціально-виховній роботі із особами, що мають проблеми із законом.

Виклад основного матеріалу. Вчені виділяють декілька груп факторів виникнення делінквентної поведінки, серед них: соціально-економічні, соціально-педагогічні, соціально-культурні, психологічні та біологічні, — усі вони є такими, що спонукають особу до вчинення злочинів. Але в той же час необхідно зазначити, що жоден з факторів не приводить сам по собі до розвитку протиправної поведінки, адже всі вони не діють окремо та часто тісно пов’язані між собою. Для того, щоб зрозуміти, що дає поштовх особі до вчинення злочину, необхідно дивитися на сукупність факторів.

Найперше, на що варто звернути увагу, це — сім’я, адже саме батькам належить чільне місце в процесі формування та розвитку особистості. В подальшому сім’я виступає захисним фактором для дорослої особи, яка в пріоритеті має соціально схвальне виховання уже своїх дітей, передаючи духовні багатства, культурні традиції, навчаючи, формуючи ціннісні орієнтири, уміння та навички. Забезпечення захисту та задоволення потреб сім’ї та дітей в свою чергу можуть виступити двояко через те, що незмога задовольнити ті чи інші потреби у дорослих породжує задуми протизаконних дій. Такі ж задуми можуть продукувати відносини між батьком та матір’ю, між поколіннями родини. В свою чергу, спілкуючись з дорослими, діти засвоюють майбутні моделі поведінки, що в подальшому провокує делінквентну поведінку неповнолітніх, тому важливим компонентом реалізації потенціалу сім’ї є постійний прояв поваги та любові до дитини, високий рівень контакту та поінформованості батьків щодо того, як дитина будує свої стосунки з друзями, як проводить вільний час, як витрачає гроші тощо. Сім’я може бути одним із основних захисних факторів, ресурсом, сильною стороною неповнолітнього, що запобігає протиправній поведінці, захищає від негативних наслідків та допомагає впоратись зі стресом від негативного досвіду, а отже і виховати законослухняну особистість, яка в подальшому матиме ресурси запобіганню вчинення злочину як особисто, так і своїм оточенням.

Оточення (громада, школа, місце роботи, друзі, знайомі тощо) теж може бути одним із факторів, які зумовлюють протиправну поведінку. Перебування у криміногенному середовищі, в умовах, сприятливих для злочинності та формування тієї чи іншої моделі кримінальної поведінки, підвищує ризики скоєння правопорушень. Натомість, наявність у місцевій громаді ресурсів для задоволення потреб своїх громадян у повноцінному існуванні, для забезпечення неповнолітніх дітей змістовним та активним дозвіллям, може запобігати скоєнню злочинів у майбутньому.

Доречним буде назвати такий фактор, як забезпечення житлом. Адже відомо, що безхатченки постійно знаходяться у процесі своєї життєдіяльності на межі законності. Не варто забувати і про громадян, які мають проблеми із житлом через невирішені фінансові негаразди, як то наявність боргів, фінансових зобов’язань, відсутністю стабільних доходів (мається на увазі відсутність роботи як джерела офіційного заробітку).

Сьогодення нам принесло ще одну незахищену категорію громадян, а отже і, за збігом певних обставин, схильних або, скажімо, готових до злочинної поведінки для задоволення своїх базових потреб, — це переселенці. Саме ця категорія має виразний показник збігу факторів ризику та комплекс проблем і потреб, які досить складно вирішити.

Соціально-економічне та соціально-політичне становище України, яке можна назвати досить несприятливим, а звідси невисокий рівень матеріальної забезпеченості та соціальної захищеності широких верств населення, породжує тривожність людей, їх невпевненість у майбутньому, у собі та своїх силах протистояти негараздам. Багатьом людям практично нема заняття, яке б заповнило їх вільний час, спрямувало на позитивну, прийнятну суспільством діяльність. До соціальних чинників девіацій у поведінці особистості слід віднести і культ насильства, що утвердився в сучасному мистецтві, лібералізацію статевої моралі. Особливу роль у цьому контексті відіграють засоби масової інформації, що демонструють широкий потік фільмів, пісень й т.п. зі сценами насильства та аморальної поведінки, негативно впливаючи на духовний світ особистості. Згідно з теорією соціального научіння А. Бандури, через це створюються моделі девіантної поведінки, які є своєрідним зразком для копіювання такої поведінки широкими верствами населення [6].

Варто взяти до уваги і несприятливу екологічну ситуацію як чинник, що здатен провокувати агресивну поведінку, впливати на генетичний код, викликаючи спадковість до делінквентної поведінки, одночасно негативно впливати на стан фізичного та морального здоров’я.

Слід зазначити, що ми вказали далеко не повний перелік факторів, які впливають на формування проблем та потреб клієнтів служби пробації. Як підсумок, умовно можна виділити сім основних чинників, які можуть впливати на протиправну поведінку особи, а також на вчинення нею в подальшому повторних злочинів: освіта, оточення, житло, фінанси, здоров’я, наявність залежностей, мислення.

Під час соціального прийому клієнта фахівцю необхідно зібрати якнайповнішу інформацію, а тому доречним є використання загальної схеми «Оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення», до якої додаються власні спостереження. Зокрема, встановлюються дані про статичні та динамічні фактори ризиків та потреб, такі як:

    Попередні притягнення до кримінальної відповідальності.

    Вік першого притягнення до кримінальної відповідальності.

    Повторність, сукупність, рецидив злочинів (за останнім вироком).

    Час, який минув з моменту винесення останнього вироку (іншого рішення суду), яким особу було засуджено, звільнено від покарання чи кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами.

    Час, який особа в сукупності провела в установах виконання покарань у виді позбавлення/ обмеження волі.

    Форма вини за останнім вироком.

    Категорія злочину за останнім вироком.

    Наявність обставин, які обтяжують покарання за останнім вироком.

    Вік, в якому вчинено останнє правопорушення за останнім вироком.

    Житло.

    Освіта.

    Робота.

    Матеріальне становище.

    Контроль над поведінкою та мисленням.

    Психічний стан.

    Зловживання алкоголем.

    Вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

    Стосунки у суспільстві.

    Стосунки з рідними та близькими.

    Ставлення до правопорушення.

    Готовність до змін.

Також неабияка увага приділяється визначенню ризику шкоди життю і здоров’ю та ризику шкоди щодо окремих осіб [1

Лучшие

Похожие работы

1 2 >