Етіологія, феноменологія, профілактика та терапія трудоголізму (на матеріалах Польщі)

Дефініція M. Griffiths говорить: «Трудоголізм — це узалежнення, в якому проявляються наступні ознаки: підпорядкування праці мислення, емоцій та дій,

Етіологія, феноменологія, профілактика та терапія трудоголізму (на матеріалах Польщі)

Статья

Психология

Другие статьи по предмету

Психология

Сдать работу со 100% гаранией
і чи в міжлюдських контактах. Багато досліджуваних були раз чи навіть два розлученими. Чимало було переконаних, що їм не вдасться втримати стабільного емоційного зв’язку, тому що відчувають себе глибоко нещасливими, водночас не можуть вказати з якого приводу, бо їм постійно чогось бракує;

зорієнтовані назовні: не намагаються реалізувати власних прагнень, а швидше відповідати уявленням інших осіб про те, що вони повинні робити і як жити;

передчасна зрілість/наслідування батьків: від більшості дітей трудоголіків уже в дитинстві очікувалося, що вони замінять партнера відсутнього з приводу узалежнення. Будучи дорослими, відчувають жаль і злість, що їм накинули роль, до якої вони ще не були готові [4, с. 144-145].

Профілактика і терапія трудоголізму, В літературі предмету вирізняють три рівні профілактики трудоголізму: індивідуальний, рівень місця праці і загальносуспільний. Зупинимося на них дещо детальніше.

    Індивідуальний рівень профілактики трудоголізму передбачає, передовсім, поглиблення знань на тему особистісних рис і обставин, які сприяють виникненню трудоголізму. Особи з групи підвищеного ризику в Польщі можуть заохочуватися до рекреаційної активності, в тому числі шляхом роздачі спеціальних купонів зі знижкою на відпочинково-розважальні заходи. Корисним є також застосування пізнавального підходу, зорієнтованого на допомогу у зменшенні контролювання особою, загроженою трудоголізмом, інших співробітників у праці, а також на запобігання створенню системи цінностей, в якій на першому місці знаходиться робота. Сюди відносяться також форми діяльності, спрямовані на покращення стосунків у родині, допомога у ставленні перед собою більш реалістичних завдань, а також знаходження інших, альтернативних для праці сфер життя, які можуть сприяти підвищенню самооцінки. Діти трудоголіків заохочуються також до участі в дискусійних групах на тему місця праці в житті людини, ролі перфекціонізму та планування рекреаційної активності. Ще однією формою профілактики може бути дорадництво при виборі професійної дороги зі зменшеним ризиком трудоголізму.

    Рівень закладу праці, У Польщі заохочується співпраця наукових інституцій з інституціями медицини праці з метою поширення сучасних знань про трудоголізм, втілення сучасних ефективних діагностичних знарядь (про які ми писали в попередньому номері журналу) та оцінки наслідків трудоголізму, а також пошук чинників, які можуть зменшити цю шкідливість.

    Загальносуспільний рівень, Звертається увага на можливість розповсюдження відомостей про трудоголізм в різних засобах масової інформації. По відношенню до професійних груп з підвищеним рівнем загрози трудоголізмом слід застосовувати профілактичні програми вже на переддипломному рівні [5, с. 370].

У процесі терапії з американської перспективи найбільше уваги присвячується рухам самопомочі з їх програмою «12 кроків»: Workaholics Anonymous (WA) для трудоголіків і Work-Anon для їхніх родин. Перша така група виникла у 1983 році в Ньюйорку з ініціативи двох осіб — фінансового дорадника і вчителя, які усвідомили собі власне узалежнення від праці [4, с. 150] і постановили з ним боротися у спосіб, який не набагато відрізняється від відомої програми «12 кроків», яка використовується у лікуванні алкоголізму та інших узалежнень.

Серед форм терапії, які можуть мати застосування у процесі допомоги трудоголікам, вибирають: пізнавальну терапію, біхевіорально-пізна- вальну терапію, мотивуючий діалог, холістичний підхід, групову терапію і родинну терапію (в тому числі терапія діад — подружніх пар з одним уза- лежненим від праці партнером). Найбільш загальною метою терапії повинно стати формування гармонійних стосунків між роботою та іншими сферами життя трудоголіка. Найкращою для осягнення цієї мети видається холістична терапія, яка складається, окрім психотерапії, з застосування відповідної дієти, фізичних вправ, методик, які регулюють сон, релаксаційних методик, методик зарадності в ситуації стресу, навчання асертивності, включення елементів духовності і екзистенціальної рефлексії.

Дослідники трудоголізму Burwell i Chen наголошували, що допомога трудоголікам вимагає:

    зміни переконань;

    емоційної інтервенції;

    допомоги в безумовному прийнятті себе;

    навчання умінням радити собі з соромом;

    навчання умінням делегувати свою працю іншим;

    усталення і утримування особистісних границь;

    зменшення і ослаблення страху;

    навчання способів проведення цікавого і змістовного дозвілля [3, с. 155].

Висновки

Останнім часом серед різних біхевіоральних узалежнень щоразу більш помітне місце, особливо у високорозвинутих країнах, займає трудоголізм. Трудоголіки, внаслідок разючого порушення рівноваги між працею та іншими сферами життя, а також через надмірну (часто на границі людської витривалості) професійну активність, переживають поважні наслідки — соматичні, психічні і суспільні. У професійній діяльності вони є менш ефективними, ніж інші відповідальні, захоплені роботою, але не узалежнені від неї працівники, часто ускладнюють групову професійну діяльність, не вміють делегувати іншим завдань, є схильними до надмірного контролювання своїх співробітників, злості, конфліктів і депресії. В сім’ї вони доводять до емоційних проблем свого партнера, який переживає з приводу самотності, підозрює партнера у зраді, відчуває себе некоханим, занедбаним, злегковаженим, гіршим і незначущим. Часто з приводку трудоголізму мають місце розлучення. Діти, які доростають у товаристві постійно запрацьованого, ніколи не маючого для них часу і постійно змученого вікендового (найчастіше) батька, а також нещасливої через відсунутості на задній план матері, в середовищі надмірно високих вимог, стають специфічною категорією жертв, які мають труднощі в різних сферах функціонування, а також численні проблеми в дорослому житті. Зважаючи на негативні наслідки явища трудоголізму, варто широко пропагувати здоровий стиль життя, культуру праці і змістовного відпочинку, потребу збереження та відновлення здоров’я ще в шкільному та студентському середовищах, а також у засобах масової інформації. Належить усвідомлювати молодим людям, що у прагненні за всяку ціну підняти якість свого життя, не можна допускати такого, щоб робота стала його головним сенсом. Професійна діяльність не повинна виконуватися на шкоду здоров’ю, щастю та благополуччю найближчих людей, не може ґрунтуватися на принципі насильства над собою і жорстокого примусу, а засновуватися на засаді справжньої аксептації так, щоб сам процес виконання роботи збагачував особистість, справляв їй приємність, але не узалежнював [15, с. 165-166]. Слід також здійснювати ретельну діагностику осіб, загрожених узалежненням, а також трудоголіків, допомагати їм в подоланню хворобливих форм ставлення до праці за допомогою різних форм терапії, психологічно підтримувати дружин та дітей трудоголіків з метою обмеження явища співузалежнення та сприяти в розв’язанню їхніх проблем у психосоціальному функціонуванні.

Список літератури

    Chodkiewicz J. Pracoholizm a przezywane konflikty, emocje oraz stres w pracy // Rodzina i praca w warunkach kryzysu / red. L. Golinska, E. Bielawska-Batorowicz, Lodz: Wydawnictwo Uniwersytetu Lödzkiego, 2011. - S. 301-310.

    Golinska L. Pracoholik uzalezniony i pracoholik entuzjastyczny - podobienstwa i röznice // Rodzina i praca w warunkach kryzysu/ red. L. Golinska, E. Bielawska-Batorowicz. - Lodz: Wydawnictwo Uniwersytetu Lödzkiego, 2011. - S. 283-295.

    Golinska L. Pracoholizm inaczej. - Warszawa: Difin, 2014. - 205 s.

    Guerrischi C. Nowe uzaleznienia. Krakow: «Salwator», 2010. - 324 s.

    Habrat B. Pracoholizm // Zaburzenia uprawiania hazardu i inne tak zwane nalogi behawioralne / red. B. Habrat. - Warszawa: Instytut Psychiatrii i Neurologii, 2010. - S. 351-375.

    Kalinowski M., Czuma I., Kuc M., Kulik A. Praca. - Lublin: KUL, 2005. - S. 75-123.

    Kozak S. Patologie w srodowisku pracy. Zapobieganie i leczenie. - Warszawa: Difin, 2010. - S. 106-130.

    Lewandowska-Walter A., Wojdylo K. Relacje w rodzinie generacyjnej osob uzleznionych od pracy // Psychologiczne aspekty zycia rodzinnego / red. T. Rostowska, A. Replinska, Warszawa: Difin, 2010. - S. 253-270.

    Lipka A., Waszczak S., Winnicka-Wejs A. Aktywnosc tworcza a pracoholizm. Jak utrzymac kapital kreatywnosci pracownikow? - Warszawa: Difin, 2014. - S. 25-74.

    Mandal A. Nowe nalogi wspölczesnego czlowieka // Problemy Opiekunczo-Wychowawcze. - 2006. - Nr 2. - S. 36-44.

    Moczydlowska J. Rodzinne aspekty uzaleznienia od pracy // Malzenstwo i Rodzina. - 2005. - Nr 1-2. - S. 82-85.

    Moczydlowska J. Uzaleznienie od pracy (w:) «Problemy Alkoholizmu», 2000, nr 2. - S. VI-VII.

    13.Oginska-Bulik N. Uzaleznienie od czynnosci. Mit czy rzeczywistosc? - Warszawa: Difin, 2010. - 216 s.

    Paluchowski W., Hornowska E., Haladzinski P., Kaczmarek L. Czy praca szkodzi?: wyniki badan nad kwestionariuszem nadmiernego obciqzania si^ pracq. - Warszawa: Wydawnictwo Naukowe «Sholar», 2014. -

    S.24-41.

    Ratajczyk Z. Psychologia pracy i organizacji, Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2007. - 214 s.

    Wachowiak I. Dysfunkcjonalne zachowanie pracownikow, Warszawa: Difin, 2011. - S. 20-48.

    Wojdylo K. Funkcjonowanie pracoholikow w sytuacji zadaniowej // «Przeglqd Psychologiczny», 2010, nr 1. - S. 61-81.

    Wojdylo K. Koncepcja osobowosciowych wyznacznikow pracoholizmu. Weryfikacja zalozen w korelacyjnym modelu // Studia Psychologiczne. - 2007. - T. 45. - Zeszyt 3. - S. 53-65.

    Wojdylo K. Pracoholizm. Perspektywa poznawcza. - Warszawa: Difin, 2014. - 144 s.

Похожие работы

<< < 1 2 3 4