Етіологія, феноменологія, профілактика та терапія трудоголізму (на матеріалах Польщі)

Дефініція M. Griffiths говорить: «Трудоголізм — це узалежнення, в якому проявляються наступні ознаки: підпорядкування праці мислення, емоцій та дій,

Етіологія, феноменологія, профілактика та терапія трудоголізму (на матеріалах Польщі)

Статья

Психология

Другие статьи по предмету

Психология

Сдать работу со 100% гаранией
фізичних і психічних можливостей, мобілізуючи себе до максимальних зусиль, у неї виникає стан переобтяження. Наслідками переобтяження організму можуть бути розлади в соматичному, психічному або соціальному функціонуванні особистості. У дослідженнях Л. Голінської (2001) було підтверджено істотно частіші прояви трудоголізму серед хворих осіб в порівнянні зі здоровими [2, с. 293]. Психічні і соматичні розлади супроводжуються фізіологічними і біхевіоральними проявами: болями голови, нестравністю та болями шлунку, задухою, безсонням, гіперактивністю, нервозністю, мінливістю настрою [10, с. 11].

Наслідком довготривалої мобілізації працівника є соматичні шкоди, зокрема переобтяження та виснаження, яке може прибирати різний характер:

    синдрому постійної втоми, котрий полягає на тому, що особистість є не в стані піднятися з ліжка і виконувати щоденні форми діяльності, а сам рух вимагає від неї значних зусиль;

    раптової смерті з перепрацювання (спостерігається серед висококваліфікованих спеціалістів японських підприємств, які падали мертвими на свої робочі столи одразу ж після виконання особливо відповідального завдання);

    синдрому «чорного понеділка» (згідно з американськими статистиками найбільше крововиливів і інфарктів міокарду трапляється в понеділки у вранішніх годинах);

    інтоксикації збудливості (розлади такого типу виникають під впливом переобтяження, спричиненого підвищеною продуктивністю кортизолу, що призводить до наростання клітинного метаболізму, внаслідок чого нищаться клітини організму);

    старіння мозку (за пластичність центральної нервової системи великою мірою є відповідальний гіпокамп, який під час реакції стресу тамує виділення кортизолу. В ситуації довготривалого переобтяження доходить до дегенерації нейронів в гіпокампі, а його діяльність є менш ефективною) [6, с. 112-113].

До соматичних проявів хронічної втоми, спричиненої переобтяженням працею, належать:

    підвищення температури;

    дрижаки;

    болісність лімфатичних вузлів;

    болі голови, горла, м’язів, плечей;

    вразливість на світло;

    дзвін у вухах [6, с. 110].

В ситуації надмірного захоплення працею, яка є джерелом стресу, дуже істотну роль відіграють психічні шкоди. Збудження, яке утримується тривалий час, провадить до відсутності емоційної рівноваги, яка є підставою для неконтрольованих реакцій. Людина, яка є узалежненою від професійної активності, щоразу частіше приймає негативну поставу в стосунку до себе і щоразу частіше вчиняє дії, які спрямовані на зменшення психічного напруження і неспокою. Коли активне заангажування працівника не приносить сподіваного ефекту, то з’являються ослабленість і апатія, падіння емоційно-біхевіоральної активності, зниження стимулюючого впливу волі. Особа може також частіше вживати психоактивні субстанції (алькоголь, тютюн, ліки), які можуть виконувати роль «стимуляторів» або «заспокоювачів» [6, с. 113]. З досліджень також виникають висновки, що узалежнення від праці збільшує схильність до депресії, страху і злості [4, с. 145]. психосоціальний демографічний сімейний особистісний трудоголізм

Іншим наслідком переобтяження працею є зниження розумової активності, дисфункція пам’яті, сприймання та розлади в концентрації уваги, труднощі у мисленні. Серед психологічних синдромів, які є наслідками трудоголізму, можна вказати «істерику виробничого конвеєру» та професійне вигорання. Перша є розладом, яка може мати різні фізичні симптоми (запаморочення, нудота, проблеми з диханням, ослаблення м’язів) і спричинена монотонною працею. Професійне вигорання (burnout syndrome) полягає на падінні енергії у працівника і характеризується емоційним вичерпанням, надмірною деперсоналізацією та відсутністю задоволення з праці [6, с. 123].

Трудоголізм тягне за собою також суспільні шкоди. Для особистості, яка на першому місці в ієрархії цінностей помістила роботу, інші аспекти життя — родина, приятелі, друзі, знайомі, хоббі — небагато значать. Довготривалий процес легковаження осіб, котрі повинні бути значущими, допроваджує до стану, в якому трудоголік навіть якщо хоче, то і так не має сил на формування і підтримування щирих стосунків або на їх покращення. Відносини трудоголіка в трудовому колективі є складними — узалежнений є тираном для себе самого та інших, прагне до цілковитого контролю над іншими, не помічає їхніх потреб, не вміє працювати в групі [6, с. 123]. Дослідник Porter (1996) зазначив, що трудоголіки боряться зі своєю самооцінкою в спосіб, який може здезорганізувати працю цілої групи, оскільки вони є більше зацікавлені тим, як підняти свою цінність і знайти повагу в очах оточення, ніж що зробити, аби найкраще виконати завдання, яке стоїть перед групою. У роботі, якщо мають таку можливість, то вибирають такі завдання і способи їх реалізації, в яких ризик зазнання поразки є зведений до мінімуму. У наслідку трудоголі- ки не працюють ефективно, а тому не приносять стільки доброго організації як відповідальні, добросовісні особи, котрі працюють більш помірковано, дотримуючись рівноваги між професійним, родинним та товариським життям [14, с. 40].

Психологічний профіль дружин трудоголіків. У сім’ї трудоголіка поступово все більшою мірою стають очевидними численні негативні прояви явища співузалежнення від праці її членів. Передусім, має місце послаблення зв’язків між подружжям, а також трудоголіком та його дітьми. Стосунки між чоловіком та дружиною, з котрих один є трудоголіком, є складними. Дослідник В. Robinson (1996) вивчав індивідуальні випадки 100 жінок — дружин трудоголіків, на основі чого описав наступним чином їх стан і специфічну ситуацію:

    Дружина трудоголіка почувається зігнорованою, занедбаною, некоханою і неважливою. Джерелом тих відчуттів є фізичне та емоційне відштовхування її партнером — трудоголіком.

    Вона є переконаною, що тягар обов’язків дружини та матері спадає лише на неї одну і з цього приводу переживає почуття самотності.

    Впевнена, що значить для партнера менше, ніж його робота, оскільки час, призначений для родини, є другоплановим і визначається зобов’язаннями, які виникають із зайнятості працею.

    Оцінює себе як особу, яка є менш важливою, ніж трудоголік, котрий займає центральну позицію.

    Оцінює себе як особу, яку контролюють, якою маніпулюють, якою «поганяє» партнер, що здійснює керівну функцію в родині.

    Вона вживає різних способів, наприклад, демонструє зацікавлення працею партнера, щоб привернути до себе його увагу та втримати контакт з трудоголіком.

    Свої стосунки з трудоголіком бачить як такі, що є насичені поважністю та зусиллями з дуже малою часткою свободи і розваг.

    Чується винною за те, що очікує від свого партнера чогось більшого, ніж він може їй запропонувати, в контексті того високого визнання, з яким середовище ставиться до її чоловіка.

    Має низьку думку про себе і відчуває, що не може зрівнятися з ним, коли бачить, на якому п’єдесталі ставить його оточення.

    Закидає собі відсутність вдячності і здорового глузду як жінка «такого» працівника. Переживає сильний внутрішній конфлікт між тим, що відчуває (жаль, претензії, образу, почуття кривди) а тим, що, на думку оточення, повинна відчувати (вдячність, гордість, щастя) [3, с. 153].

Аналізуючи негативні суспільні наслідки трудоголізму, варто додати, що згідно з даними Американської Академії Матримоніальних Правників, трудоголізм партнера є четвертою, щодо частотності, причиною розлучення. Щотретій трудоголік, як зазначає В. Robinson (2001), був підозрюваний у зраді; джерелом підозрінь була відсутність трудоголіків у домі, яка, на думку їхніх дружин, не могла бути викликана тільки зайнятістю на роботі [3, с. І53]. Дослідження також показали, що партнери трудоголіків є меншою мірою задоволені подружжям та сексуальним життям [3, с. 158].

Окрім подружніх клопотів, трудоголік має також значні проблеми у виконанні батьківської ролі. Це виникає найчастіше з того, що діти трудоголіків мають вдома, як правило, майже все, чого потребують матеріальному аспекті і майже нічого в аспекті духовному. «Вікендовий» батько (тобто той, який виконує свою батьківську роль лише по суботах та неділях) має слабкі контакти з дитиною, що провадить до занепаду його впливу і авторитету, а в наслідку — до непорозумінь та виховних труднощів. Ці проблеми є часто зв’язані з тим, що батько-трудоголік ставить своїм дітям надто високі вимоги, в тому числі — бути перфекційним і в кожній сфері діяльності осягати тільки успіхи. При цьому заперечуються права дитини до вільного часу і розвитку власних зацікавлень. Діти таких батьків мають невідповідні взірці поведінки, є схильними до депресії, страхів і злості, зовнішнього почуття контролю, а також компульсивних тенденцій [6, с. 131-132]. Серед науковців виникла навіть ідея запровадити поняття «дорослі діти трудоголіків» (по аналогії з добре відомим терміном «Дорослі Діти Алкоголіків»), у яких фізична та емоційна відсутність одного з батьків може спричинити тривалі негативні емоційні наслідки і проблеми в дорослому житті [5, с. 359].

B. Robinson намагався ідентифікувати типові психологічні профілі дорослих дітей трудоголіків. Він вирізнив кілька наступних:

— перфекціонізм, який характеризує трудоголіків: багато дітей осіб узалежнених від праці йде слідами своїх батьків. Як на роботі, так і вдома чи поза ним вони є завжди зайнятими, завжди щось роблять, не зносять бездіяльності;

    самокритичне ставлення: діти мають постійне почуття провини. Своїх батьків вважають за досконалих, завжди на вершині можливостей. Мають все, чого прагнуть і не можуть нарікати, тому думають, що це з ними є щось не в порядку;

    високий рівень страху, нерідко депресія: ці дошкульності часто дають про себе знати у вигляді проблем в подружж

Похожие работы

<< < 1 2 3 4 >