Етіологія, феноменологія, профілактика та терапія трудоголізму (на матеріалах Польщі)

Дефініція M. Griffiths говорить: «Трудоголізм — це узалежнення, в якому проявляються наступні ознаки: підпорядкування праці мислення, емоцій та дій,

Етіологія, феноменологія, профілактика та терапія трудоголізму (на матеріалах Польщі)

Статья

Психология

Другие статьи по предмету

Психология

Сдать работу со 100% гаранией
і наслідків перевищуються часові норми професійної активності;

надмірний обсяг обов’язків та відповідальності. Загроза трудоголізму є тим вищою, чим більше обов’язків і відповідальності лежить на працівнику;

цивільний стан. До групи ризику належать особи вільного стану (неодружені, розлучені, вдівці), які надмірно багато часу проводять на роботі. Це може негативно впливати на розвиток існуючих у них товариських стосунків та виникнення нових [6, с. 92];

число дітей. У дослідженнях Й. Ходкевич виявилося, що рівень трудоголізму в чоловіків, які мають дітей, є вищим, ніж у чоловіків бездітних [1, с. 305];

спосіб проведення дозвілля. Сучасні фірми непомітно насаджують своїм працівникам стиль спільного проведення дозвілля шляхом займання їх вільного часу в суботи та неділі так званими інтеграційними виїздами, спільними виходами співробітників до ресторану, бару, відзначенням успішного закінчення проекту і таке інше. У наслідку працівникам залишається ще менше вільного часу для його проведення з родиною. Крім цього, працівник, залучений до таких імпрез, чується зобов’язаний перед своїм керівництвом та співробітниками до ще більшого заанґажування у трудову діяльність [6, с. 85-86].

Причин внутрішнього примусу неперервної праці можна дошукуватися в досвіді раннього дитинства. Трудоголізм визнається компульсивним відхиленням, пов’язаним з дисфункцією сім’ї. Відхилення це часто стосується осіб, які в дитинстві змагалися зі своїми братами чи сестрами за увагу до них з боку батьків, чулися гіршими від них і хотіли постійно доводити свою значущість завдяки своїм вагомим здобуткам (наприклад, у школі) [11, с. 84].

Серед найважливіших сімейних чинників трудоголізму можна вирізнити: надмірно високі вимоги батьків по відношенню до дитини; приховування почуттів та ідентифікацію дитини з надто запрацьованими батьками (наслідування прикладу). Високі вимоги батьків стосуються досягнень, перфекціонізму, уміння не підводити дорослих чи так званих якостей праці: уважності, почуття обов’язку, пунктуальності, порядку, дисципліни, сумлінності [8, с. 256].

У період дорослості розвитку трудоголізму може сприяти середовище праці. Так, робота у великій корпорації, яка створює значні можливості для кар’єрного росту, здобуття престижу і високих заробітків, становить високий чинник ризику для розвитку трудоголізму. Цей ризик можуть також суттєво підвищувати відсутність задоволення з подружнього життя або інші родинні клопоти [13, с. 39], від яких узалежнений буквально «кидається» у вир праці.

Окрім суспільних і родинних чинників трудоголізму, важливе місце в його патогенезі займають особиотісні причини, особливо генетична схильність, певні риси особистості, професійно зорієнтовані життєві цілі, система цінностей, на вершині якої знаходиться соціальний статус, історія життя та актуальна родинна ситуація. Трудоголіки — це особи внутрішньо дуже сильно змотивовані до праці, які реалізують у ній істотні для них цінності, але одночасно не здатні до творення тривалих зв’язків, які мають проблеми з інтерперсональними стосунками і психосоціальним функціонуванням [2, с. 299].

З теорії мотивації осягнень Д. Аткінсона виникає, що кожну активність, спрямовану на досягнення, супроводять два конкуруючі мотиви: прагнення до успіху та страх перед поразкою [18, с. 54]. Психологічні дослідження вказують, що трудоголізм є пов’язаний з рисами обсесійно-компульсивної особистості, інтенсивними негативними емоціями та невротичністю, а також певними темпераментальними властивостями — високим рівнем уникання негативних підкріплень та витривалістю, а також прагненням до суспільного визнання своїх професійних якостей [17, с. 63].

На підставі результатів дослідження можна ствердити, що узалежнення від праці найчастіше виникає з:

    розбудження консумпційних потреб (працівник самовиправдовується, що потрібно багато працювати, щоб не втратити доброї посади і втримати стандарт життя на належному рівні) [4, с. 125];

    низького почуття власної вартості і потреби постійного самоутвердження;

    схильності до перфекціонізму;

    труднощів з делегуванням повноважень, відповідальності та обов’язків іншим співробітникам;

    вразливості на думку інших, неспокою та депресивних тенденцій;

    потреби «бути в порядку» завжди і всюди;

    розв’язування особистісних конфліктів і проблем шляхом втечі в професійну активність [6, с. 93].

До узалежнення від професійної активності у чоловіків дуже часто приводить прояв певних інтенсивних потреб, особливо домінації, агресії та досягнень, які виявляються, зокрема, в структурі обсесійно-компульсивної особистості типу А, що додатково характеризується надмірним потягом до діяльності та змагань, завищеними амбіціями, нетерплячістю, схильністю до поспіху і потребою контролювання інших [6, с. 94-95].

З клінічних, а також емпіричних даних, які стосуються явища трудоголізму, виникає, що обсесія праці є пов’язаною з переживанням негативних емоцій, неспокою, напруження, нервозності, почуттям меншовартості, а також страхом перед поразкою [8, с. 254]. З іншого боку, схильність до трудоголізму зростає в осіб амбітних, з сильною потребою досягнень, успіху, порядку [12, с. VII].

Деякі автори підкреслюють поліетіологічну модель виникнення узалежнення від діяльності (зокрема, й від праці), вказуючи на комбінацію одночасно діючих різних чинників її повставання у житті трудоголіка [13, с. 23].

Фази розвитку узалежнення від праці. Узалежнення від праці, так само, як і інші типи узалежнень, не виникає несподівано. Воно розвивається як довготривалий і прогресивний процес, який передбачає кілька етапів. С. Guerreschi запропонував 3-фазну модель опису процесу розвитку узалежнення від праці:

Вступна (продромальна) фаза:

    всезростаюча кількість праці;

    сильна концентрація на трудовій діяльності;

    втрата відчуття часу, проведеного у праці;

    захоплення працею та задоволення з роботи;

    занедбування справ не пов’язаних з працею, у тому числі родини та близьких;

    докори сумління з приводу надмірної запрацьованості (що є першою — як вважає дослідник Mentzel — ознакою узалежнення), які особа намагається заглушити раціоналізацією;

    знесилення організму, страх, почуття неспокою, депресивний настрій;

    занедбання негативних соматичних проявів, легковажне ставлення до них [16, с. 41].

Для цієї фази характерним є те, що особистість часто розповідає іншим про свою завантаженість роботою, обмежений час сну, спричинений інтенсивною працею. Аби зменшити докори сумління, які виникають під час проведення дозвілля, особистість проймається гордістю та зневагою по відношенню до тих людей, які не заглиблені надмірно у роботу [19, с. 36].

Критична фаза:

    примус праці, відсутність контролю за своєю поведінкою;

    у період вільний від праці напади неспокою і страху;

    переконання, що кожної миті можна перервати роботу, що час праці та її перебіг знаходиться під контролем, хоча спроби реалізації цього на практиці явно підводять;

    запроваджується часове обмеження роботи, щоб краще контролювати виконання завдань, але така система себе не виправдовує і з’являється стан знеохочення;

    наростання агресії та нетерплячості по відношенню до співробітників;

    з’являються проблеми зі сном, провали в пам’яті;

    усвідомлення власної проблеми [16, с. 41].

У цій фазі відношення особистості до праці можна назвати «наркотичним захопленням». Час, проведений без праці, викликає в особистості страх, тому вона починає робити собі своєрідні її запаси (визначати завдання, які мають бути негайно виконані). У цій же фазі трапляються й перші зриви у сфері здоров’я (наприклад, серйозні проблеми зі сном, підвищеним тиском, інфаркт) або інші поважні інтерперсональні проблеми (конфлікти в сім’ї, розлучення, погіршення стосунків з колегами по роботі). З’являються також інші форми узалежнень, наприклад, від їжі, алкоголю [19, с. 36].

Хронічна фаза:

    підпорядкування усього життя роботі;

    весь час призначається на працю;

    обмежується або припиняється виконання інших форм діяльності (зв’язаних з родиною, відпочинком, громадською активністю);

    з’являються інші узалежнення: використовуються збуджуючі та заспокійливі засоби, снодійні, алкоголь;

    постійна змученість;

    спад ефективності роботи;

    поважні соматичні хвороби [16, с. 41].

У цій фазі праця стає єдиним сенсом життя і джерелом енергії. Особистість так старається зорганізувати свою роботу, щоб її не переривати. Наслідком є радикальне зменшення кількості сну (до 3-5 годин), а навіть періоди кількаденної безсонності. В екстремальному прояві функціонування особистості може обмежитися до трьох типів діяльності: спання, їжі і праці. Хронічна фаза трудоголізму найчастіше допроваджує людину до смерті [19, с. 37].

Натомість S. Kozak пропонує 6-фазну модель тлумачення розвитку трудоголізму:

    фаза застосування — полягає на прояві і застосуванні якоїсь нової форми нав’язливої поведінки, пов’язаної з працею;

    фаза надуживання — ефект, пов’язаний з переживанням почуття задоволення з виконуваної діяльності;

    фаза домінації — праця стає пріоритетною діяльністю;

    фаза проблемного застосування — професійна активність стає своєрідними ліками на труднощі, спричинені узалежненою поведінкою;

    фаза кризи — переживання втомленості і вичерпання та повернення до узалежненої поведінки;

    фаза вимушеної абстиненції — спроби організації альтернативних до роботи форм діяльності, які, однак, закінчуються поразкою [7, s. 111].

Наслідки трудоголізму. Коли особа, попри шкідливі умови, протягом тривалого часу працює на границі своїх

Похожие работы

< 1 2 3 4 > >>