Дослідження впливу емоцій на стан особистості

Статтю присвячено теоретичному дослідженню питання емоцій та емоційного впливу на стан особистості., Розглянуто таламічну, периферичну, психоаналітичну та інші теорії

Дослідження впливу емоцій на стан особистості

Статья

Психология

Другие статьи по предмету

Психология

Сдать работу со 100% гаранией

Дослідження впливу емоцій на стан особистості

Літвякова І.А. Ханецька Н.В.

Хмельницький національний університет

Статтю присвячено теоретичному дослідженню питання емоцій та емоційного впливу на стан особистості., Розглянуто таламічну, периферичну, психоаналітичну та інші теорії емоцій. Передумови прояву емоційних станів та форми переживання почуттів: настрій, афект, стрес, дистрес, фрустрація. Вплив стенічних та астенічних емоцій на організм.

Ключові слова: емоції, поведінка, переживання, настрій, почуття.

Постановка проблеми. Емоції можуть істотно впливати на процес діяльності. Переживання життєвого смислу явищ і властивостей світу, або емоцій, — необхідна передумова людської активності. Емоційні процеси забезпечують передусім енергетичну основу діяльності, є мотивами її. Емоції визначають якісну і кількісну характеристику поведінки. Вони також забезпечують селективність сприймання — вибір об’єктів середовища, які впливають на людину і мають для неї значення [1, с. 113].

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання цієї проблеми та на які спирається автор. Питання емоцій вивчали такі науковці як Ч. Дарвін, С. Рубінш- тейн, Г. Костюк, А. Петровський, У. Джеймс, К, Ленге, 3. Фройд, П. Анохін, П. Симонов, Б. Ба- зима та інші.

Згідно з уявленнями Л. С. Виготського, Г. М. Бреслава, В. К. Вілюнас, Л. К, Ізарда, А. М. Ле- онтьєва та ін., почуття, виступаючи в якості регуляторів дії, виконують головну пристосувальну функцію, організовуючи взаємодію суб’єкта з зовнішньої сферою, забезпечуючи функціональні форми його життєдіяльності [4, с. 89].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. З огляду на це науковці розглядають нові погляди та аспекти пошуку нових Мета статті. Головною метою цієї роботи є теоретичний огляд теорій емоцій та дослідження впливу емоцій на стан особистості.

Виклад основного матеріалу. Пізнання людини спрямоване на відображення об’єктивних властивостей і закономірностей дійсності. В результаті виникають образ, думка, знання.

По-іншому відображається дійсність в емоційно-вольових процесах. їх своєрідність полягає у тому, що почуття відображають значення об’єктів для життя людини у формі переживання. Враховуючи значення об’єктів, людина регулює свою діяльність за допомогою волі: уникає шкідливого та засвоює корисне. Емоційно-вольові процеси називають також афективною сферою особистості.

Емоції — психічне відображення у формі безпосереднього пристрасного переживання людиною життєвого сенсу явищ та ситуацій, що зумовлене відношенням їх об’єктивних властивостей до потреб людини.

Поняття почуття і емоції близькі, але іноді їх варто розрізняти. Існують такі погляди на їх співвідношення: — вони є синонімами (С.Л. Ру- бінштейн); почуття — ширше поняття, а емоція лише прояв почуттів (А.В. Петровський, Г.С. Костюк). Так, почуття є стійким поза ситуативним явищем, а емоції виражають почуття залежно від ситуації й швидко змінюються [2, с. 209].

У психології існують кілька теорій, що пояснюють, чому виникають емоції. Ще в опублікованій в 1872 році книзі «Вираження емоцій у людини і тварин» Ч. Дарвін показав еволюційний шлях їх розвитку. Порівнюючи емоційні прояви у людей і тварин, він зробив висновок про те, що виразні рухи людини, пов’язані з емоціями, є значущими для еволюції і являють собою рудименти (залишки) раніше доцільних реакцій, вироблених в ході боротьби за існування.

Американський психолог У. Джеме і датський анатом К. Г. Ланге незалежно один від одного висунули периферичну теорію, засновану на парадоксальній ідеї про те, що емоції є результат фізіологічних змін в різних системах. Вони стверджували, що ми сміємося не тому, що нам смішно, а нам смішно тому, що ми сміємося. Сенс цього твердження полягає в тому, що довільна зміна міміки і пози призводить до мимовільної появи відповідної емоції, тобто, наприклад, зображення гніву призводить до того, що людина починає дійсно переживати це почуття.

Хоча заперечувати наявність умовно-рефлекторного зв’язку між переживанням емоцій і їх зовнішнім і внутрішнім проявом не можна, зміст емоції не зводиться тільки до фізіологічних змін в організмі. Доказом цьому служать експерименти, в яких були блоковані всі фізіологічні прояви, але суб’єктивні переживання все одно зберігалися. Фізіологічні зрушення відбуваються при багатьох емоціях як вторинна пристосувальна реакція. Наприклад, для мобілізації резервних можливостей організму при зіткненні з небезпекою і породжувані нею страху [5, с. 138].

У психоаналітичній концепції 3. Фройда в розумінні природи емоцій вирішальна роль приділяється механізму афекту: спочатку відбувається «заряд афекту» (як енергетичний компонент інстинктивного потягу), далі — процес «розрядки» (почуттєві компоненти цього процесу являють собою вираження емоції), і завершальний етап — сприйняття остаточної «розрядки» (саме воно являє собою відчуття чи переживання емоції).

В таламічній теорії Кенона-Барда роль центральної ланки емоційних переживань відводиться таламусу. При сприйнятті подій, що викликають емоції, нервові імпульси спочатку надходять у таламус. У таламусі відбувається їхній поділ: одна частина надходить у кору великих півкуль, де виникає суб’єктивне переживання емоції, а друга — у гіпоталамус, що відповідає за вегетативні зміни в організмі. Таким чином, у цій теорії об’єктивне переживання емоцій виділене як самостійна ланка і пов’язане з діяльністю кори великих півкуль головного мозку [3, с. 62].

П. К. Анохін розглядав емоції як продукт еволюції, як пристосувальний фактор в житті тваринного світу. Емоції важливі для закріплення і стабілізації раціональної поведінки тварин і людини. Позитивні емоції, що виникають при досягненні мети, запам’ятовуються і при відповідній ситуації можуть вилучатись з пам’яті для отримання такого ж корисного результату. Негативні емоції, навпаки, застерігають від повторного здійснення помилок.

Цікаву гіпотезу про причини появи емоцій висунув П. В. Симонов. Він стверджує, що емоції з’являються внаслідок нестачі або надлишку відомостей, необхідних для задоволення потреби. Ступінь емоційної напруги визначається силою потреби і величиною дефіциту інформації, необхідної для досягнення мети. У нормальній ситуації людина орієнтує свою поведінку на сигнали високій ймовірності подій (тобто на те, що в минулому частіше відбувалося). Завдяки цьому його поведінка в більшості випадків буває адекватною і веде до досягнення мети. В умовах повної визначеності мета може бути досягнута і без допомоги емоцій; але людина не зазнає ні радості, ні торжества, якщо він виявиться у меті, досягнення якої свідомо не викликало сумнівів. Однак у неясних ситуаціях, коли людина не має в своєму розпорядженні точні відомості для того, щоб організувати свою поведінку по задоволенню потреби, потрібна інша тактика реагування на сигнали. Негативні емоції, на думку Симонова, виникають саме при недоліку відомостей, необхідних для досягнення мети, що в житті буває найчастіше. Наприклад, емоція страху розвивається при нестачі відомостей, необхідних для захисту [5, с. 139].

Емоції сприяють пошуку нової інформації за рахунок підвищення чутливості аналізаторів, а це, у свою чергу, призводить до реагування на розширений діапазон зовнішніх сигналів і покращує вилучення інформації з пам’яті. Внаслідок цього при вирішенні задачі можуть бути використані малоймовірні або випадкові асоціації, які людина в спокійному стані не розглядала би. Тим самим підвищуються шанси досягнення мети. Хоча реагування на розширене коло сигналів, корисність яких ще невідома, надмірна, воно запобігає пропуск дійсно важливого сигналу, ігнорування якого може коштувати життя.

Більшість з перерахованих вище теорій емоцій пояснюють лише деякі випадки їх появи, але далеко не всі. Навряд чи механізми виникнення такого складного явища, як емоції, можна пояснити з якою-небудь однієї позиції.

Емоційні стани та форми їх виявлення детермінуються здебільшого соціальними чинниками, але, з’ясовуючи природу їх виникнення, не можна ігнорувати й деякі природжені особливості людини. Багатство емоційних станів виявляється у різних формах (див. табл. 1).

емоційний афект стрес фрустрація

Таблиця 1 Форми переживання почуттів

Форми переживання емоційних станів

Настрій — це загальний емоційний стан, який на певний час надає своєрідного забарвлення діяльності людини, характеризує життєвий тонус особистості.

Афект — короткочасний, бурхливий емоційний стан, який виникає внаслідок переживання людиною особливо сильної емоції, позитивної чи негативної, характеризується втратою здатності контролювати свої дії та вчинки

Стрес — це реакція психофізіологічного напруження людини в небезпечних ситуаціях, що виявляються несподівано і потребують заходів щодо їх подолання

Дистрес — негативний емоційний стан людини, що має виражений де- зорганізуючий характер і спричинюється довготривалим переживанням стресового стану, збереженням напруження навіть після усунення загрози

Фрустрація — своєрідний негативний емоційний стан, характерною ознакою якого є дезорганізація діяльності, коли людина опиняється в стані безнадійності, втрати перспективи

Настрій людини може бути позитивним, що виявляється у її бадьорості й високому тонусі, та негативним, який пригнічує, демобілізує, спричиняє пасивність особистості.

Настрій — такий загальний емоційний стан, який не спрямований на щось конкретне. Причини настроїв можуть бути найрізноманітнішими: непідготовленість до діяльності, страх перед очікуваною невдачею, хворобливі стани, приємні звістки тощо. Іноді причини настрою людини, зазвичай поганого, приховуються в її підсвідомості.

Особливе місце серед причин, що зумовлюють той чи інший настрій, посідає марновірство. Віра в прикмети, особливо негативні, спричинює пасивність, страх, розлад психічної дія

Похожие работы

1 2 >