Вивчення творчої біографії митця в координатах біографічного методу дослідження

Психолог Н. Логінова, узагальнюючи наукові розробки Б. Ананьєва, апелює до онтогенетики та генетичної персоналістики, в контексті якої біографічний метод

Вивчення творчої біографії митця в координатах біографічного методу дослідження

Статья

Психология

Другие статьи по предмету

Психология

Сдать работу со 100% гаранией
ого — «Воно», свідомого — «Я» та надсвідомого «Зверх-Я» [8, с. 19]. Таким чином, 3. Фрейд пропонує нову модель творчої особистості, дослідження і осмислення сутності якої стає можливим винятково за умови врахування її генетичного досвіду, який закладений у структурі підсвідомого, взаємодії людини з реаліями дійсності, що відображено у просторі свідомого та урахування моральних, суспільно- обумовлених норм і правил, які закріплені за її надсвідомим. Саме особистість з її багатогранною і неповторною самобутньою творчістю стає епіцентром його психоаналізу, практика використання якого активно застосовується у наукових обґрунтуваннях сучасної психології, соціології, філософії, культурології [8, с. 41].

Проблема біографії не є локально обмеженою сферою. В ній багато складних традицій і багатоманітних динамічних переходів. В залежності від мети, предмета дослідження, способів пізнання, методів джерельної бази, інтелектуальних стратегій кристалізується результат дослідження у проекції персоніфікованої, контекстної, модальної, екзистенціальної, інтелектуальної, ментальної, наукової, історичної, філософської біографії [10].

Всі запропоновані типи біографій взаємодоповнюють, взаємообумовлюють і взаємовизнача-ють один одного, одночасно виступаючи способом організації біографічного матеріалу та інструментом його дослідження. Як зазначає Т. Попова, у розмаїтті типів біографії, які представлені у просторі біографічних досліджень більшою мірою як напрям дослідження, слід враховувати і брати за основу такі концептуальні позиції як: у чистому вигляді кожен із запропонованих типів не існує; дослідницький інструментарій представлений розгалуженими комбінаціями, які динамічно стимулюють і одночасно провокують до типологічної варіативності; один і той же тип біографії у сучасному дослідницькому континуумі може бути представлений різними варіативними методологічними платформами [14, с. 22].

Проблема дисертаційного дослідження обумовлена потребою висвітлення творчої особистості, неповторної постаті, митця, тож ключові його поняття будуть пов’язані з художньо-культурологічною та мистецтвознавчою рефлексією. Сприймаючи образ, відкриваючи для себе настрій думок й почуттів зображеної людини, ми осягаємо не лише цю людину, але й оточуючий її світ крізь призму її почуттів і думок. Ми охоплюємо цілий світ через перетворену мистецтвом людську особистість, індивідуальність, а також, безумовно, крізь особистість творця цього образу.

«Біограф інколи має справу з особистістю, чиє життя і діяльність і раніше неодноразово описувалися, трактували і оцінювалися. Приводом для нового звернення до, здавалося б, уже вирішеної теми слугує невичерпність або незадоволеність її висвітлення, не сформованість або сумнівність попередніх інтерпретацій» — зазначає Е. Соловйов [18].

Розглядаючи особистість в контексті культурологічного дискурсу, ми розширюємо семантичні кордони поняття і фокусуємо увагу на особистості, як предметі дослідження культурології, надаючи статусу як суб’єкта так і об’єкта, який формується в залежності від окресленої проблеми: «Я створюю культуру, культура створює мене. Для того, щоб пізнати людину — необхідно пізнати культуру, а для того, щоб пізнати куль- туру — необхідно пізнати людину» — зазначає А. Андрєєв [1, с. 38]. Осягаючи тло культурологічного дискурсу, можна означити особистість, як поняття, яке вимагає систематичного вивчення, наукового обґрунтування і осмислення крізь призму біографічної концепції та методології. Тож «творча біографіка» — категорія історико- культурна й художньо-естетична, що пов’язана з загальними тенденціями розвитку культури і людської індивідуальності. Г.Ф. Гегель відзначав, що самий прогрес мистецтва й осмисленняостаннього в теорії та історії художньої культури полягає в тому, «щоб добратися до портрету», адже у мікрокосмі творчої біографії ми бачимо віддзеркалення питання про мистецтво, про художню культуру, взагалі [9].

Дослідників завжди вабило й владно притягувало до себе таїнство, що приховане у мистецтві, що нерозривно пов’язане з психологією творчості: як, яким чином особистість Творця його душевний настрій, його життєвий досвід, його обрис, безпосередньо або опосередковано віддзеркалюються, відображаються, втілюються в його творчості. Інтерес до реальної конкретної людини-творця на наших очах — і особливо наприкінці XX початку XXI століть — зростає у всій світовій культурі, що тяжіє до документально достовірного осягнення реальної конкретної людини й одночасно — до вираження в мистецтві ліричного «Я», до втілення в ньому образу Художника і якщо ми хочемо уявити собі легендарну особистість, нам не обов’язково занурюватися у фактологічний простір старих церковних записів, вдаватися до аналізу особистих родинних архівів, нам достатньо вивчити його творчість, яка синтезує, узагальнює і уособлює собою особистість, її неповторність та самобутність. Десятки, сотні спостережень над творчим процесом особистості покривають сторінки щоденників, записів, вони чергуються з гарячково швидко виникаючими в її свідомості асоціаціями, що йдуть з минулого, з помітками розвитку даної теми в майбутньому, з само-аналітичним дослідженням процесу творчості у процесі самої творчості. Так особистість виношує теорію творчості, яка, можливо, стає стрижнем філософії її мистецтва.

Коло проблем прямо чи опосердковано пов’язаних з вивченням творчої біографії, як ми бачимо, надзвичайно різноманітний. Ця проблема є плідною не лише для окремого дослідження життя й творчості того чи іншого Митця, але й для висновків більш широкого характеру, в яких можуть бути поставлені надважливі питання загальної теорії культури, зокрема, й художньої. Проблема дослідження творчої біографії — одна з окремих напрямів дослідження теорії культури — пов’язана з кардинальними поняттями теорії та психології творчості та сприйняття, теорії пізнання у дуже широкому, що виходить далеко за межі власне мистецтва, сенсі. Мова йде про спорідненість і певну адекватність творчих імпульсів, мотивів, спонукань та остаточних результатів творчості Художника, що ставить перед культурологічною наукою кардинальні проблеми загальної теорії художньої культури, мистецтва й теорії творчості.

Список літератури

    Андреев А. Н. Культурология. Личность и культура. Минск: Дизайн ПРО. 1998. 237 с.

    Бахтин М. М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. 2-е изд. Москва: Худож. лит, 1990. 543 с.

    Гегель Г. В. Ф. Романтические искусства // Гегель Г. В. Ф. Сочинения: в т. 14: Лекции по эстетике: в 3 кн. Кн. 3. Москва: АН СССР, 1958. С. 9-399.

    Голсуорси Дж. Создание характера в литературе // Голсуорси Дж. Собрание сочинений: в 16 т. Т. 16. Москва: Правда, 1962. С. 459-461.

    Климчук В. О., Мойсієнко Я. В. Життєвий шлях творчої особистості: принципи біографічного дослідження за допомогою сценарного аналізу Е. Берна // Соціальна психологія. 2007. No 6. С. 32-44.

    Корнієнко В. В. Гуманітарні комунікативні системи як чинники європейської інтеграції. Україна та Франція: кроскультурний діалог: [Монографія] / В. В. Корнієнко. - К.: НАКККіМ, 2016. - 432 с.

    Левчук Л. Т. Проблема художньої творчості в контексті сучасної естетичної теорії: процес концептуалізації // Гуманітарний часопис. 2014. No 3. С. 9 —16.

    Левчук Л. Т. Психоанализ: от бессознательного к «усталости от сознания». Киев: Выща школа, 1989. 183 с.

    Логинова Н. А. Биографический метод в свете идей Б. Г. Ананьева // Вопросы психологии. 1986. No 5. С. 104-112.

    Ляшко С. М. Поняття «наукова біографія» у теорії та практиці історико-біографічних досліджень // Українська біографістика: зб. наук. пр. Ін-ту біогр. дослідж. Вип. 10. Київ, 2013. С. 25~47.

    Менжулін В. І. Історико-філософська біографістика: провідні тенденції та віхи становлення // Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська академія». Київ, 2011. Т. 115. Філософія та релігієзнавство. С. 18-25.

    Мех Н. Лінгвофілософська концепція О. Потебні й гуманіристика ХІХ-ХХІ століть // Культура слова. 2015. Вип. 83. С. 32-36.

    Петрина А. Б. Научная биография в российской культурной и интеллектуальной традиции: поиск новой модели: дис. ... канд. исторических наук: спец. 24.00.01 Теория и история культуры / Омский гос. ун-т путей сообгц. Омск, 2009. 182 с.

    Попова Т. Н. Жизнеописание ученого-историка на перекрестке историографических традиций: теория, методология, практика // Ейдос. Альманах теорії та історії історичної науки. Київ, 2015. No 8. С. 15-40.

    Попова Т. Н. Историография в человеческом измерении // Історіографічні дослідження в Україні. 2012. Вип. 22. С. 265-292.

    Попович О. В. Біографія як феномен культури // Гуманітарний часопис. 2011. No 2. С. 96-103.

    Смолінчук Л. С. Біографічний метод як засіб вивчення особистості // Неперервна професійна освіта: теорія і практика / Київський ун-т ім. Бориса Грінченка, Київ, 2002. Вип. 3. С. 144-149.

    Соловьев Э. Ю. Биографический анализ как вид историко-философского исследования // Вопросы философии. 1981. No 7. С. 115-126. No 9. С. 132-143.

    Шаповалова Л. В. Рефлексивный художник. Проблемы рефлексии в музыкальном творчестве: монография. Харьков: Скорпион, 2007. 292 с.

    Эллман Р. Оскар Уайльд: Биография / пер. с англ. Л. Мотылева. Москва: КоЛибри, Азбука-Аттикус, 2012. 704 с. (Серия «Персона»).

Похожие работы

< 1 2